Ухвала суду № 64948924, 22.02.2017, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 лютого 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/1088/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представників позивача, представника відповідача, представників третіх осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області до ПАТ «Чернівцігаз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут», про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В:

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області звернулось до суду з позовом до ПАТ «Чернівцігаз» про стягнення збитків в сумі 2315857,02 грн в дохід загального фонду Державного бюджету України.

В ході судового розгляду справи судом залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут».

В судовому засіданні 22 лютого 2017 року до початку розгляду справи по суті позовних вимог відповідач заявив клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що даний спір не має ознак адміністративної справи, носить приватноправовий характер, а тому не повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Також, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року К/800/35544/15, постанови Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справах №21-2209а15, №21-1884а15, від 14 грудня 2016 року у справі №6-2554цс16, від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14, від 15 листопада 2016 року у справі №802/1318/15-а (№21-1959а16), від 21 грудня 2016 року у справі №813/2964/14 (21-2735а16). Крім цього, вказує, що позивачем не вказано закон, який надає йому право на звернення до адміністративного суду з такого роду позовом. Відтак, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд закрити провадження у даній справі.

Позивач щодо задоволення заявленого відповідачем клопотання заперечував, вказуючи про його безпідставність. При цьому зазначив, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв’язку з реалізацією позивачем функцій державного органу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації, підтримала позицію позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут», підтримала позицію відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, перевіривши матеріали справи та заслухавши осіб, які з’явились в судове засідання, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, суб’єкт владних повноважень може звернутися до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства лише у вказаних вище випадках або ж у випадках прямо передбачених в законі.

Права органу державного фінансового контролю визначені статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ.

Згідно пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №868 вирішено утворити Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Пунктом 3 вказаної постанови Уряду зобов’язано Міністерство фінансів подати Кабінетові Міністрів України: у двотижневий строк проект акта щодо утворення комісії з реорганізації Державної фінансової інспекції; у двомісячний строк проект Положення про Державну аудиторську службу України та пропозиції щодо внесення до актів законодавства змін, що випливають з цієї постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі – Положення №43), згідно пункту 1 якого Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є:

1) забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю;

3) здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів;

4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг (пункт 3 Положення № 43).

У відповідності до підпункту 9 пункту 4 Положення №43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба в силу пункту 7 Положення №43 здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби, серед яких Західний офіс Держаудитслужби.

Наказом Держаудитслужби від 02 червня 2016 року №23 (у редакції наказів Держаудитслужби від 04 серпня 2016 № 53, від 20 жовтня 2016 №112) затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби.

Згідно пункту 1 названого Положення, Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у, зокрема, Чернівецькій області. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Таким чином, управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області є міжрегіональним територіальним органом Держаудитслужби, який відповідно до покладених завдань вживає заходів для усунення виявлених під час здійснення фінансового контролю порушень законодавства, в тому числі шляхом звернення до суду в інтересах держави у разі невиконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Тобто, позивач, який є фактично органом державного фінансового контролю, має можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень, а також звертатись до суду в інтересах держави.

Крім цього, згідно позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є суб'єктом владних повноважень - орган державного фінансового контролю, який звернувся до суду в інтересах держави у зв’язку з незабезпеченням виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства.

На думку позивача, в даному випадку має місце завдання державному бюджету збитків, у зв’язку з чим і було подано адміністративний позов про їх стягнення.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв’язку з реалізацією позивачем як органом державної виконавчої влади своїх функцій у сфері державного фінансового контролю, суд приходить до висновку, що цей спір є справою адміністративної юрисдикції, а твердження відповідача стосовно неналежності розгляду справи в порядку адміністративного судочинства – помилкові.

При цьому, з огляду на наведені вище норми, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача відносно не зазначення закону, який надає управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області право на звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Безпідставними є і посилання відповідача в обґрунтування поданого клопотання на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2016 року К/800/35544/15, постанови Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справах №21-2209а15, №21-1884а15, від 14 грудня 2016 року у справі №6-2554цс16, від 15 листопада 2016 року у справі №802/1318/15-а (№21-1959а16), від 21 грудня 2016 року у справі №813/2964/14 (21-2735а16), оскільки такі судові рішення прийняті у справах з інших, відмінних від правовідносин, що склалися між сторонами даної справи.

Крім цього, безпідставним є посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції і на постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі №21-40а14, адже в указаному судовому рішенні відсутній висновок про те, що спір між органом державного фінансового контролю та підконтрольною (непідконтрольною) організацією про стягнення збитків не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, заявлене клопотання про закриття провадження у справі є безпідставним й необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк

Ухвала у повному обсязі складена 24 лютого 2017 року.