Постанова № 64948796, 24.02.2017, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/964/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області до Державного підприємства "Підприємство Сокирянської Виправної колонії (№ 67)" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові Сокирянська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області (позивач) просить стягнути податковий борг з банківських рахунків та вилучення готівки з каси Державного підприємства "Підприємство Сокирянської виправної колонії відділу державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області (№67)" (відповідач) на загальну суму 3381585,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 3381585,77 грн., з яких: заборгованість по податку на додану вартість - 886950,00 грн., штрафні санкції - 252620,32 грн., пеня 2242015,45 грн. Оскільки, борг в добровільному порядку відповідачем не сплачений, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи приписи ст. 122 КАС України, суд вважає, що подання до суду позивачем клопотання про розгляд справи без його участі не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Підприємство Сокирянської виправної колонії відділу державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області (№67)" (60200, Чернівецька область, Сокирянський район, м. Сокиряни, провулок Покровський, будинок 8, код ЄДРПОУ 08681139) зареєстроване як юридична особа (а.с. 124-127 т.1).

За відповідачем обліковується заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3381585,77 грн., з яких: заборгованість по податку на додану вартість - 886950,00 грн., штрафні санкції - 252620,32 грн., пеня 2242015,45 грн.

Так, заборгованість по податку на додану вартість на загальну суму 886950,00 грн. нарахована на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість (а.с. 13-35 т.1): №9195150355 від 21.09.2015 р., №9215768981 від 20.10.2015 р., №9244790000 від 02.12.2015 року, №9256901633 від 18.12.2015 року, №9273902169 від 20.01.2016 року, №9022056384 від 22.02.2016 року, №9039474370 від 21.03.2016 року, №9061127231 від 20.04.2016 року, №9081117084 від 19.05.2016 року, №9102092518 від 18.06.2016 року, №9124993441 від 19.07.2016 року, №9150729355 від 20.08.2016 року, №9172372355 від 19.09.2016 року, №9196407330 від 19.10.2016 року.

У зв'язку з порушенням граничного терміну сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податковим органом приймались податкові повідомлення- рішення на загальну суму 252620,32 грн., (а.с. 37-75 т.1) зокрема:

- №0001361500 від 02.10.2014 року, №0001411500 від 27.10.2014 року, №0001751500 від 09.12.2014 року, №0001891500 від 18.12.2014 року, №0000811500 від 08.06.2015 року, №0001441500 від 13.10.2015 року, №0001161500 від 09.12.2015 року, №0000091500 від 08.02.2016 року, №0000151500 від 25.03.2016 року, №0000881500 від 20.04.2016 року, №0000561200 від 23.06.2016 року, №0000621200 від 29.06.2016 року, №0000611200 від 29.06.2016 року, №0000631200 від 29.06.2016 року, №0000651200 від 29.06.2016 року, №0001821200 від 15.08.2016 року, №0001781200 від 15.08.2016 року, №0001771200 від 15.08.2016 року, №0002831200 від 22.09.2016 року, №0002811200 від 22.09.2016 року, №0002821200 від 02.09.2016 року, №0003071200 від 19.10.2016 року, №0003051200 від 19.10.2016 року.

Вищевказані податкові повідомлення - рішення направлялись на адресу відповідача та отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. (а.с.36-76 т.1).

Пеня на загальну суму 2242015,45 грн. включає в себе пеню за 2015 р. - 1388448,26 грн. та пеню за 2016 р. - 853567,19 грн.

Сума податкового боргу підтверджується податковими деклараціями, матеріалами перевірки, зокрема актами перевірки №493/1500/08681139 від 16.09.2014 р.; №445/1500/08681139 від 14.08.2014 р.; №628/1500/08681139 від 01.12.2014 р.; №646/1500/08681139 від 18.12.2014 р.; №104/1500/08681139 від 21.05.2015 р.; №342/1500/08681139 від 25.09.2015 р.; №407/1500/08681139 від 09.12.2015 р.; №021/1500/08681139 від 28.01.2016 р.; №079/1200/08681139 від 25.03.2016 р.; №192/1200/08681139 від 20.04.2016 р.; №318/1200/08681139 від 23.06.2016 р.; №321/1200/08681139 від 29.06.2016 р.; №321/1200/08681139 від 29.06.2016 р.; №321/1200/08681139 від 29.06.2016 р.; №321/1200/08681139 від 29.06.2016 р.; №397/1200/08681139 від 15.08.2016 р.; №395/1200/08681139 від 15.08.2016 р.; №395/1200/08681139 від 15.08.2016 р.; №480/1200/08681139 від 22.09.2016 р.; №479/1200/08681139 від 22.09.2016 р.; №479/1200/08681139 від 22.09.2016 р.; №516/1200/08681139 від 19.10.2016 р.; №517/1200/08681139 від 19.10.2016 р. інтегрованими картками, відповідно до записів у яких значиться податковий борг, актом звірки розрахунків № 2079-07 від 13.01.2017 року, підписаного сторонами 31.01.2017 року.

Із змісту пояснень завідувача сектору моніторингу доходів та обліково-звітних систем ОСОБА_1, та завідувача сектору погашення боргу ОСОБА_2 вбачається наявність податкового боргу за відповідачем, який підтверджується актом звірки розрахунків № 1781-07 від 28.12.2016 року, № 2079-07 від 13.01.2017 року, обліковою карткою платника податків, відповідно до яких за відповідачем обліковано заборгованість по податку на додану вартість на загальну суму 3381585,77 грн. (а.с. 9-10, 77-120, 200, 210, 211-212 т.1).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі ПК України).

Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.175 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 49.1 та 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Судом встановлено, що сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість самостійно визначена відповідачем у податкових деклараціях у встановлений строк не була ним сплачена, у зв'язку з чим утворився борг на загальну суму 1109426,00 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Згідно п. 60.6 ст. 60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Крім того, позивачем було сформовано та направлено відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" від 02.10.2001 року №1/20 та форми "Ю2" № 2/174 від 05.11.2001 року. ЯК зазначив позивач за вказаний період часу податковий борг у відповідача не переривався.

Оскільки, після вручення податкових вимог сума податкового боргу у відповідача не змінилася, але податковий борг не був погашений відповідачем в повному обсязі, податкова вимога позивачем додатково не надсилалася.

Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.2, п. 95.3, п.95.4 ст.95 ПК України).

Згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010 р. "Про деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України", якою визначено механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Оскільки поняття "кошти" включає готівку та безготівкові кошти, то судове рішення про стягнення коштів на погашення податкового боргу передбачає стягнення як коштів з рахунків платника, так і вилучення готівки в рахунок погашення податкового боргу. Вирішення ж питання щодо необхідності стягнення готівки або безготівкових коштів належить до компетенції органу державної податкової служби як органу виконання судового рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Не дають підстави для іншого висновку і положення пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, згідно з яким орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог. На день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає стягненню у судовому порядку. Крім того, суд зазначає, що відповідачем вищевказані податкове повідомлення-рішення, а також податкові вимоги ні в адміністративному ні в судовому порядку, не оскаржувались, доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано. Крім того відповідач визнав позов у повному обсязі.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо стягнення з Державного підприємства "Підприємство Сокирянської виправної колонії відділу державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області (№67)"податкового боргу в сумі 3381585,77 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Частиною 4 статті 94 КАС України визначено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 70, 86, 94, 122, 128, 158, 159, 161- 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків Державного підприємства "Підприємство Сокирянської виправної колонії відділу державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області (№67)" у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, кошти в сумі податкового боргу в розмірі 3381585,77 грн. (три мільйони триста вісімдесят одно тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 77 коп.)

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя П.Д. Дембіцький