Постанова № 64948757, 22.02.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2101/12

22 лютого 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

при секретарі судового засідання Заблоцька І.І.

за участю:

представника позивача Сідий С.В.

представника відповідача Гукалюк Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Булат" до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Булат" (надалі позивач, ТзДВ «Булат») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі правонаступником якої є Бучацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі, правонаступником якої є Бучацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Тернопільській області, що виразились у нарахуванні пені по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 32765,38 грн., про що відображено в акті перевірки Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області №1194/2301/00907438 від 06.12.2011 року.

- зобов'язати Бучацьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Тернопільській області списати суму пені по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 32765,38 грн., провівши відповідні коригування у податковому обліку платника податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив задовольнити їх в повному обсязі. Пояснив, що заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 165698,52 грн. (основний платіж), яка існувала станом на 01.01.2004, не була заявлена відповідачем у справі про банкрутство ТзДВ "Булат" та не включена в реєстр кредиторів, а тому, вважається погашеною відповідно до п.4 ухвали Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2004 (справа №1/Б-371) та на підставі ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на 2005 рік). Проте, всупереч вимогам Закону та ухвали суду податковим органом не проведено списання вказаної заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 165698,52 грн., що призвело до порушення прав та інтересів позивача. Вказав, що позивач вважає, що сплачені ним поточні зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік неправомірно зараховано відповідачем в рахунок сплати вказаної заборгованості за попередній період в сумі 165698,52 грн., яка, як зазначено вище, вважається погашеною. В подальшому, всі поточні платежі ТзДВ "Булат" по податку з доходів фізичних осіб відповідачем зараховувались як сплата заборгованості за попередні періоди, у зв'язку з чим, кожного року позивачу нараховувалась пеня за несвоєчасну сплату податку. Зокрема, 06.12.2011 відповідачем складено Акт про результати планової виїзної перевірки №1194/2301/00907438 за період з 01.10.2009 по 30.06.2011 в результаті якого за невчасну сплату податку з доходів фізичних осіб позивачу нарахована пеня в розмірі 32765,38 грн. Таким чином, вважає, що відповідач неправомірно зараховує поточні платежі по податку з доходів фізичних осіб сплачені ТзДВ "Булат" в рахунок погашення попередньої заборгованості, а відтак, неправомірно нараховує пеню за несвоєчасну сплату цього податку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Вказав, що заборгованість по податку з доходів фізичних осіб не була заявлена як кредиторська в заяві про визнання кредитором по справі №1/6-371, і не була включена до реєстру вимог кредиторів у зв'язку з тим, що відповідно до Наказу ДПА України №247 від 01.07.2005р із змінами і доповненнями внесеними Наказом ДПА України №112 від 09.03.2006 р. "Про затвердження Переліку та форм обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, і порядку ведення цих форм" передбачено, що форма обліку податку з доходів фізичних осіб обліковується в карточці особового рахунку за ф.№15, яка передбачає тільки відображення дати сплати, номер платіжного доручення та суму сплаченого податку. Встановити наявність недоїмки чи переплати по податку з доходів фізичних осіб можливо лише при проведенні документальної перевірки по даному платежу. На підставі вищесказаного, борг по податку з доходів фізичних осіб не був включений в суму, заявлену ДПІ у Теребовлянському районі по кредиторських вимогах.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Теребовлянському районі проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Булат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої 06 грудня 2011 року було складено Акт №1194/2301/00907438 (надалі Акт).

В Акті зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено до бюджету 398558,59 грн. податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого нараховується 32765,38 грн. пені.

Вважаючи дії Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі, правонаступником якої є Бучацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Тернопільській області, що виразились у нарахуванні пені по податку з доходів фізичних осіб протиправними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Суд при вирішенні позовних вимог застосовує законодавство, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і збори (обов'язкових платежів) регулюється нормами спеціального закону з питань оподаткування, яким є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань, платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" від 21.12.2000р. №2181-111 (надалі Закон №2181).

Згідно з п. 1.3 ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларант, розрахунку.

Згідно з п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язаним, платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається, узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Податкове повідомлення надсилається платнику податків в порядку, передбаченому Порядком направлення органами державні податкової служби України податкових повідомлень платникам податків затвердженому наказом ДПА України №253 від 21.06.2001р.

Несплачене у встановлений строк податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій, самостійно узгоджене платником податку або узгоджене в адміністративному порядку, визнається згідно п. 1.3. ст.1 Закону 2181 сумою податкового боргу і до нього застосовуються заходи з погашення податкового боргу, визначені даним законом.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу встановлюється статтею 5 Закону №2181, зокрема п. 5.1 передбачено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно з яким податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Виходячи з аналізу положень Закону №2181 та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб відбувається з дня подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу.

Пп. 5.3.1 п.5.3 цього ж Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплачувати суму податкового зобов'язання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону для подання податкової декларації.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 3 ст. 9 вищеназваного Закону).

26.12.2003 року позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою по визнання ВАТ "Булат" банкрутом, згідно якої станом на 26 грудня 2003 року ВАТ "Булат" мав податковий борг на загальну суму 433072, 02 грн., в даній заяві податковий борг з податку на доходи фізичних відсутній.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.12.2003 р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Булат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню) інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

09.03.2004 р. відповідач звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредитором по справі про банкрутство, згідно якої просить суд визнати заявлену суму податкового боргу 397195,57 грн., в якій містилися вимоги щодо усіх несвоєчасно сплачених позивачем податків з дня подання заяви до порушення справи про банкрутство та введення мораторію. В даній заяві борг з податку на доходи фізичних осіб відсутній.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2003 р. затверджено реєстр вимог кредиторів відносно ВАТ "Булат", в тому числі ДПІ в Теребовлянському районі на суму 318 029,84 грн. Згідно ухвали суду, вважаються погашеними вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку для їх подання або не заявлені взагалі.

Ухвалою Господарського суду в Тернопільській області від 31 липня 2006 року затверджено мирову угоду по справі № 1-Б-371 від 20 липня 2006 року, припинено провадження у справі та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення терміну, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд вказує в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Вказаний термін є граничним і відновленню не підлягає, що і зазначено в ухвалі господарського суду Тернопільської області від 05.04.2004р.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість по податку з доходів фізичних осіб (на той момент прибутковий податок з громадян) до порушення провадження по справі про банкрутство позивача складала 168698,22 грн.

Проте, незважаючи на вимоги ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ухвали господарського суду Тернопільської області від 05.04.2004 року, відповідач не провів списання заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, яка ним не була заявлена в процедурі банкрутства.

Однак, як вбачається із досліджених в судовому засіданні письмових доказів, в подальшому відповідач в довідках про результати планової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб зараховує поточні сплати податку з доходів фізичних осіб в заборгованість починаючи з 01.01.2003 року, а саме

- №1/1701/00907438 від 30 січня 2007 року за період з 01.01.2004р. по 30.09.2006р.;

- №1701/00907438 від 02 червня 2008 року за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р.;

- №33/1701/00907438 від 11.12.2009р. за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р.

Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач починаючи з 2004 року зараховує поточні сплати по податку з доходів фізичних осіб на погашення заборгованості, з цього податку яка існувала до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та не була заявлена відповідачем. У зв'язку з таким зарахуванням у позивача виникає нова заборгованість та проводиться нарахування пені.

Досліджуючи в судовому засіданні час сплати позивачем самостійно задекларованих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до поданих ним платіжних документів, судом встановлено, що усі суми податку з доходів фізичних осіб починаючи з 2004 року, після порушення провадження у справі про банкрутство перераховувалися вчасно, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме довідкою позивача про нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб починаючи з 01.01.2004 року по 01.03.2014р.

Як встановлено судом, позивачем сплачено до бюджету податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб починаючи з 2004 року, що підтверджується платіжними дорученнями, де призначення платежу ПзФО за конкретний період, проте зазначенні суми відповідач зарахував на погашення податкового боргу, що відображено у картках особового рахунку платника.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон №2181 не встановлює порядок та черговість зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Крім того, щодо розгляду даної категорії спорів у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі №21-184а11 за позовом державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання незаконним податкового повідомлення -рішення відображена правова позиція. Зокрема, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "відповідно до якої пункт 7.7 статті 7 Закону № 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу".

Отже, суд приходить до переконання, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Враховуючи те, що заборгованість з податку фізичних осіб вважається погашена на підставі ч.2 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" то поточні оплати по податку з доходів фізичних осіб не можуть зараховуватися в погашення неіснуючої заборгованості, тому правові підстави для нарахування пені відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про протиправність дій відповідача, що виразились у нарахуванні пені по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 32765,38 грн., оскільки в даному випадку йдеться про нарахування пені за період з 01.10.2009р. по 30.06.2011р. За цей період позивачем проведено сплати поточних податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, проте відповідач всупереч призначенню платежу спрямовував сплачені позивачем суми податку з доходів фізичних осіб на погашення податкового боргу та змінював період за який сплачується податкове зобов'язання, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі, правонаступником якої є Бучацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Тернопільській області, що виразились у нарахуванні пені по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 32765 ( тридцять дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 38 коп., про що відображено в акті перевірки Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області №1194/2301/00907438 від 06.12.2011 року.

3. Зобов'язати Бучацьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Тернопільській області списати суму пені по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 32765 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 38 коп., провівши відповідні коригування у податковому обліку платника податку.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.02.2017 року

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.