Постанова № 64948645, 25.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2016 року справа № 813/3908/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участі

представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 р. №14-17/Т.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Залізничною об`єднаною державною податковою інспекцією (Франківське відділення) ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення №14-17/Т від 15.06.2015 р., яким визначено податкове зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб 18011000» в розмірі 25 000 грн. Об`єктом оподаткування є автомобіль легковий універсал-В MURANO 2010 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 3498 см3, пальне (бензин). Вважає дане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки порушує п. п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, п. п. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12, п. п. 267.6.2. п. 267. 6 ст. 267 Податкового Кодексу України.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є платником транспортного податку, оскільки згідно даних ДАІ ТУ МВС України у Львівській області володіє транспортним засобом легковий універсал-В MURANO 2010 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2, який відповідно до п.п. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортного податку. Таким чином, 15.06.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення №14-17/Т, згідно якого ОСОБА_2 нараховано транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення, подав клопотання про розгляд без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в письмовому запереченні. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення 15.06.2015 р. №14-17/Т, яким визначено ОСОБА_2 платником транспортного податку за 2015 рік в розмірі 25 000 грн.

Суд зазначає, що на дату звернення до суду з позовною заявою ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області реорганізовано шляхом приєднання до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (постанова КМУ №892 від 04.11.2015 р."Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби"). Відтак, позовні вимоги заявлено до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області.

Зі змісту даного повідомлення-рішення випливає, що згідно підпункту 54. 3. 3 пункту 54. 4 статті 54 Податкового Кодексу України та підпункту 267.6.2 пункту 267. 6 статті 267 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання 25 000 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб» та зобов'язано на протязі 60 днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити транспортний податок згідно статті 267 Податкового Кодексу України.

Вирішуючи спір по суті суд встановив наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 6. Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 8.1. ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). ( п. 10.2 ст. 10 ПК України).

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за ПК України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

У відповідності до положень вище зазначених норм Податкового кодексу України Львівська міська рада на 19-ій сесії 6-ого скликання винесла ухвалу № 4263 від 19.01.2015 року «Про затвердження Положення про транспортний податок» та офіційно оприлюднила її, однак 14.01.2016 року було винесено ухвалу №121 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.01.2015 року № 4263 Про затвердження Положення про транспортний податок.

Отже, як зазначено вище, ухвала №121 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.01.2015 року № 4263 Про затвердження Положення про транспортний податок, винесена вже в бюджетному періоді, що не відповідає чинному законодавству та порушує принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, який має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 року № К/800/8077/16 «Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів в адміністративних справах Вищого адміністративного суду України дійшла правового висновку, який полягає в тому, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році».

Така ж позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.01.2016 року № К/800/46951/15 «Колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, що зазначили, що спірне рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням процедури його прийняття та набрання чинності, тому що, рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, повинно прийматись до 15 липня 2014 року. Оскільки оскаржене рішення відповідача прийнято 27.01.2015 року, то застосування його положень може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто 2016 року».

Відповідно до положень норм 267 статті Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1).

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1п.267.2 ст. 267 ПК України.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).

Згідно п. 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Як встановлено судом за позивачем зареєстрований транспортний засіб легковий універсал-В MURANO 2010 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 3498 см3, пальне (бензин), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САЕ 121923, тому відповідно до Податкового кодексу України відповідач виніс податкове повідомлення рішення від 15.06.2015 р. №14-17/Т та визначив суму податкового зобов'язання 25 000 грн. за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб».

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, в 2016 році цей податок не може вважатися встановленим належним чином.

З урахуванням викладеного, оскільки податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015р. №14-17/Т не відповідає положенням податкового законодавства України, є протиправним та таким, що порушує охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-19, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, винесене Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 року №14-17/Т.

3.Стягнути із Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 551, 21 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30.11.2016 року.

Суддя Братичак У.В.