Постанова № 64948555, 14.02.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2278/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Бобрицького А.В.,

представника відповідача - Пилипенка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване аграрне підприємство "Мрія" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване аграрне підприємство "Мрія" (надалі по тексту - ТОВ "САП "Мрія", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2016 року № 0005231401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66895 грн, у тому числі за основним платежем - 53516 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13379 грн та № 0005221401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 312776 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність прийнятих відповідачем рішень, оскільки ревізором під час перевірки застосовано формальний підхід до встановлення дійсних обставин у справі, упередженість, а також ним проігноровано первинну бухгалтерську документацію, надану позивачем. Вказував, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Позивач пояснював, що у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит у відповідності із вимогами діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства. Щодо порушення ним вимог в частині декларування податку на додану вартість за проведеними операціями з СФГ "Хан" звернув увагу суду, що невірна дата спірної податкової накладної зазначена вказаним контрагентом та такий недолік не може слугувати підставою для виключення такої суми зі складу податкового кредиту саме за березень 2016 рок, хоча спірна накладна виписана у липні 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні посилаючись на правомірність оспорюваних рішень.

У письмових запереченнях посилався на заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки останнім отримувались послуги по транспортуванню сільськогосподарської продукції на адреси покупців, вартість яких в подальшому було задекларовано до собівартості робіт/послуг. Також, зауважував, що ТОВ "САП "Мрія" протиправно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, задекларовану на підставі податкової накладної від 09.07.2016 № 34/2, що виписана з порушенням вимог Порядку заповнення податкової накладної, а саме датою не першої з подій.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 17 жовтня 2016 року по 04 листопада 2016 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03 жовтня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 11 листопада 2016 року № 511/16-31-14-01-09/38921678 /а.с. 12-95, т.1/.

Відповідно до висновків вказаного акту зафіксовано, зокрема, порушення позивачем:

- п.7 наказу Міністерства фінансів України №657 від 22 вересня 2014 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» та п. 187.1 ст. 187, п.198.2, п. 198.6 ст.198, 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 53516 грн, у т.ч. березень 2016 року;

- п. 44.1, 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року за №246 у частині заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 312776 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2016 року № 0005231401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66895 грн, у тому числі за основним платежем - 53516 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13379 грн та № 0005221401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 312776 грн /а.с. 96-99, т.1/.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 23 листопада 2016 року № 0005231401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66895 грн, у тому числі за основним платежем - 53516 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13379 грн, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, відповідачем зазначено про безпідставність декларування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з СФГ "Хан" на підставі податкової накладної №34/2 від 29 липня 2015 року, яка виписана з порушенням, а саме по другій з подій.

Згідно договору поставки №280701 від 28 липня 2015 року СФГ «Хан» (постачальник) зобов'язується передати у встановлений термін товар у власність ТОВ «САП «МРІЯ» (далі - Покупець), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару вказується в видаткових накладних або специфікаціях. Поставка товару здійснюється на умовах EXW франко-склад: склад продавця. Оплата кожної партії товару здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару. Спосіб оплати товару покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника /а.с. 220, т.2/.

На виконання умов даного договору СФГ "Хан" на адресу ТОВ "САП "МРІЯ" виписано накладну №3 від 28 липня 2015 року на придбання пшениці в кількості 110,72 т за ціною 2416/7 грн/т на загальну суму 321092,42 грн, у т.ч. ПДВ - 53516 грн /а.с. 222, т.2/.

Крім того, на підтвердження відвантаження товару 28 липня 2015 року виписано товарно-транспортні накладні:

-№1051, автомобільний перевізник ТОВ «АТП 1661», автомобіль НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6, водій ОСОБА_3, вантажовідправник ТОВ «САП «МРІЯ», вантажоодержувач ТОВ «Нібулон», пункт навантаження с.Устивиця Великобагачанський р-н від виробника СФГ «Хан», пункт розвантаження смт.Жовтневе, Решетилівська філія ТОВ «СП "Нібулон», пшениця 29,66 т. На ТТН відображено штамп про отримання продукції (пшениці) контрагентом-покупцем ТОВ «СП «Нібулон» 28 липня 2015 року;

- №1052, автомобільний перевізник ТОВ «АТП 1661», автомобіль НОМЕР_7, причіп НОМЕР_8, водій ОСОБА_4, вантажовідправник ТОВ «САП «МРІЯ», вантажоодержувач ТОВ «Нібулон», пункт навантаження с.Устивиця Великобагачанський р-н від виробника СФГ «Хан», пункт розвантаження смт. Жовтневе, Решетилівська філія ТОВ «СП Нібулон», пшениця 41,52 т. На ТТН відображено штамп про отримання продукції (пшениці) контрагентом-покупцем ТОВ «СП «Нібулон» 28 липня 2015 року;

- №1053, автомобільний перевізник ТОВ «АТП 1661», автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, водій ОСОБА_5, вантажовідправник ТОВ «САП «МРІЯ», вантажоодержувач ТОВ «Нібулон», пункт навантаження с.Устивиця Великобагачанський р-н від виробника СФГ «Хан», пункт розвантаження смт. Жовтневе, Решетилівська філія ТОВ «СП "Нібулон», пшениця 39,54 т. На ТТН відображено штамп про отримання продукції (пшениці) контрагентом-покупцем ТОВ «СП «Нібулон» 28 липня 2015 року /а.с. 223-225, т.2/.

Оплата товару здійснено 29 липня 2015 року на підставі платіжного доручення №230 на загальну суму 321092,42 грн, що підтверджено актом звірення взаєморозрахунків /а.с. 221, т.2/.

При цьому, суд наголошує, що відповідачем реальність такої операції не оспорюється, а позивачем також не заперечується факт визначення датою складання спірної податкової накладної його контрагентом за другої з подій.

Варто наголосити, що відповідно до положень частини 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції діючій станом на момент виникнення спірних правовідносин визначено наступне.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою /абз.1/.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абз.2/.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних /абз.3/.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня /абз.4/.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем /абз.5/.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису /абз.6/.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем /абз.7/.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції /абз.8/.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин /абз.9/.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних /абз.10/.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання /абз.11/.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу /абз.12/.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість /абз.13/.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних /абз.14/.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період /абз.14/.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг /абз.15/.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг /абз.16/.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією /абз.17/.

Так, позивачем зауважено, що ним здійснювалось листування з вказаним контрагентом, відповідно до якого останнім зауважено, що дійсно у спірній податковій накладній було помилково зазначено дату її реєстрації 29 липня 2015 року, однак податкова звітність за спірний період вже подана, а суму ПДВ ТОВ "САП "Мрія" включено до складу податкових зобов'язань /а.с.53-55, т.3/.

Варто наголосити, що звернення із скаргою на такого продавця/покупця є законодавчо закріпленим правом, а не обов'язком позивача.

Суд звертає увагу на те, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача, а саме на висновках актів щодо неможливості проведення зустрічної звірки по вищезазначеним спірним контрагентам.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що станом на момент проведення перевірки, за результатами якої встановлено таке порушення частину 201.10 статті 201 Податкового кодексу України доповнено, крім іншого, абзацом дев'ятнадцятим такого змісту:

"Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту".

Так, відповідачем в акті перевірки зауважено, що спірна операція з СФГ "Хан" є одноразовою, та не носить безперервного або ритмічного характеру. Також, відповідачем самостійно викладено всі первинні документи, що ідентифікували таку операцію та її зміст.

Таким чином, податкова накладна №34/2 від 29 липня 2015 року хоч і містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті, однак самим контролюючим органом наведено документи, що ідентифікують здійснену операцію, а тому така накладна є підставою для віднесення ТОВ "САП "Мрія" сум податку до податкового кредиту у розмірі 53516 грн.

Крім того, суд зауважує, що при встановленні такого порушення щодо сум податку, задекларованих позивачем у податковій декларації з ПДВ за липень 2015 року від 20 серпня 2015 року /а.с.227-235, т.2/, відповідачем збільшено грошові зобов'язання ТОВ "САП "Мрія" на спірну суму не в межах того ж податкового періоду, а в іншому, а саме в березні 2016 року з приводу чого в ході судового розгляду справи представником ГУ ДФС у Полтавській області не було надано належних пояснень чи іншого документального підтвердження правомірності таких нарахувань.

Виходячи з викладеного, податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2016 року № 0005231401 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 23 листопада 2016 року № 0005221401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 312776 грн, суд виходив з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до акту перевірки та наданих суду письмових заперечень відповідачем зафіксовано, що протягом 2015 року ТОВ «САП «МРІЯ» отримувало послуги по транспортуванні сільськогосподарської продукції на адреси своїх покупців, вартість яких в подальшому було задекларовано до собівартості робіт/послуг.

Як вказує відповідач в акті перевірки: "протягом 2015 року позивачем укладено договори про надання транспортних послуг наступними контрагентами:

1) Між ПП «СВ-Трансбудсервіс» (надалі - Виконавець) та ТОВ «САП «МРІЯ» (надалі - Замовник) укладено наступні договори:

- договір про надання транспортних послуг №030312 від 03 березня 2015 року, предметом якого надання виконавцем послуг, зокрема організація транспортних послуг та перевезень сільськогосподарської продукції на території України;

- договір про надання транспортних послуг №030315 від 03 березня 2015 року, предметом якого надання виконавцем послуг, зокрема організація транспортних послуг та перевезень сільськогосподарської продукції на території України;

- договір про надання транспортних послуг №030815 від 03 серпня 2015 року, предметом якого надання виконавцем послуг, зокрема організація транспортних послуг та перевезень сільськогосподарської продукції на території України;

- договір про надання транспортних послуг №021115 від 02 листопада 2015 року, предметом якого надання виконавцем послуг, зокрема організація транспортних послуг та перевезень сільськогосподарської продукції на території України /а.с. 119-135, т.1/.

На виконання вищезазначених договорів складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки, рахунки-фактури на загальну суму 1275904,75 грн /а.с. 137-140, 149-150, 160-161, 166-167, 176-177, 180-181, 190-191, 201-202, 208, 228-229, 232-233, 241-242, т.1; 12-13, 23-24, 32-33, 45-46, 54-55, 71-72, 84-85, т.2/.

Крім цього, під час перевірки пред'явлено товарно-транспортні накладні /а.с. 141-148, 151-153, 162-165, 168-171, 178-179, 182-184, 192-196, 203-205, 209-220, 230-231, 234-240, 243-251, т.1; 14-22, 25-31, 34-35, 47-53,56-70, 73-83, 86-99, т.2/.

Відповідно до інформації, яка міститься в товарно-транспортних накладних, ПП «СВ- Трансбудсервіс» здійснював транспортування із орендованого складу ТОВ «САП «МРІЯ» на адресу наступних контрагентів-покупців: ТОВ «Компанія «Агромарс», ТОВ ТГ «Агро-Альянс» /а.с. 100-118, 154-158, 172-174, 185-188, 197-200, 206-207, 221-226, т.1; 1-10, 36-43, 100-112, т.2/ та декларував дані взаємовідносини до складу собівартості реалізованої продукції;

2) Між ТОВ «ЗП «Агроконтинент» (надалі - Виконавець) та ТОВ «САП «МРІЯ» (надалі - Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №1306 від 13 червня 2014 року, предметом якого надання виконавцем послуг, зокрема організація транспортних послуг та перевезень сільськогосподарської продукції на території України, на виконання якого складено акт виконаних робіт на загальну суму 13896 грн /а.с. 112-123, 126, т.2/.

Крім цього, під час перевірки пред'явлено товарно-транспортні накладні /а.с. 128-130, т.2/.

Відповідно до інформації, яка міститься в товарно-транспортних накладних, ТОВ "ЗП Агроконтинент" здійснював транспортування із орендованого складу ТОВ «САП «МРІЯ» на адресу контрагента-покупця - ПП «Агроком-постач» /а.с. 131-133, т.2/ та декларував дані взаємовідносини до складу собівартості реалізованої продукції.

3) Між ТОВ «Полтава Транс-ком» (надалі - Перевізник), та ТОВ «САП «МРІЯ» (надалі - Замовник) укладено договір про надання послуг №1/16 від 16 квітня 2015 року, згідно з яким перевізник зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату /а.с. 134-137, т.2/.

На виконання вищезазначених договорів складено акт здачі-прийняття робіт на загальну суму 24170,75 грн /а.с. 139-140, т.2/.

Крім цього, під час перевірки пред'явлено товарно-транспортні накладні /а.с. 141-146, т.2/.

Відповідно до інформації, яка міститься в товарно-транспортних накладних, ТОВ "Полтава Транс-ком" здійснював транспортування із орендованого складу ТОВ «САП «МРІЯ» на адресу контрагента-покупця - ПП «Агроком-постач» /а.с. 147-149, т.2/ та декларував дані взаємовідносини до складу собівартості реалізованої продукції;

4) Між ПП «Українська спілка вантажних перевезень» (надалі - Виконавець) та ТОВ «САП «МРІЯ» (надалі - Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №191015 від 19 жовтня 2015 року, предметом якого надання виконавцем послуг, зокрема організація транспортних послуг та перевезень сільськогосподарської продукції на території України /а.с. 150-152, т.2/, на виконання якого складено акт виконаних робіт /а.с. 154, т.2/.

Крім цього, під час перевірки пред'явлено товарно-транспортні накладні /а.с. 155-197, т.2/.

Відповідно до інформації, яка міститься в товарно-транспортних накладних, ПП «Українська спілка вантажних перевезень», а в більшості ПП «Агро-олбіком» здійснював транспортування із орендованого складу ТОВ «САП «МРІЯ» на адресу контрагента-покупця - ТОВ «Компанія «Агромарс» /а.с. 198-207,т.2/ та декларував дані взаємовідносини до складу собівартості реалізованої продукції".

За наслідками дослідження вищевикладеного, відповідач в акті перевірки прийшов до висновку, що ТОВ «САП «МРІЯ» витрати з транспортування продукції на адресу вказаних контрагентів-покупців помилково включені до собівартості реалізованих товарів/послуг, оскільки не є транспортно-заготівельними, крім цього дані витрати були уже задекларовані до собівартості продукції при доставці їх на склад.

Надаючи оцінку таким висновкам, викладеним в акті перевірки, що стали підставою для винесення спірного повідомлення-рішення від 23 листопада 2016 року № 0005221401, суд виходив з наступного.

Зауважуючи про таке порушення, ГУ ДФС у Полтавській області стверджує про декларування витрат з транспортування продукції на адресу вказаних покупців контрагентами, що здійснювали таке транспортування до складу собівартості реалізованої продукції, при цьому, не надаючи належного та допустимого підтвердження такого декларування, у тому числі й на вимогу суду.

Посилання ж на помилковість включення спірних витрат до собівартості реалізованих товарів/послуг у зв'язку з декларуванням останніх позивачем до собівартості продукції при доставці продукції на склад відповідачем обґрунтоване в розрізі норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку без належного виокремлення та визначення таких витрат в ніби-то вже проведеному їх декларуванню. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження їх повторного віднесення до витрат суду надано не було.

Крім іншого, суд наголошує, що відповідачем ні за результатами перевірки, ні в ході судового розгляду реальність взаємовідносин як з контрагентами-покупцями, так і з контрагентами, відповідальними за здійснення транспортування не ставилась під сумнів.

В частині посилань відповідача, що відповідно змісту товарно-транспортних накладних перевізником виступав в більшості ПП «Агро-олбіком», а не ПП «УСВП», позивачем зауважено та підтверджено долученими до матеріалів справи документами, що відповідно до умов договору про надання транспортних послуг №191015 від 19 жовтня 2015 року ПП «Українська спілка вантажних перевезень» надаються послуги, крім іншого, з організації транспортних послуг. Так, між ПП «Агро-олбіком» та ПП «УСВП» укладено договір про надання транспортних послуг № 021115 від 02 листопада 2015 року, реальність виконання умов якого відповідачем не оспорювалась /а.с. 208-211, т.2/.

Виходячи з викладеного, податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2016 року № 0005221401 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Отже, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване аграрне підприємство "Мрія" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване аграрне підприємство "Мрія" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23 листопада 2016 року № 0005221401 та № 0005231401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване аграрне підприємство "Мрія" судові витрати у розмірі 5695,07 грн (п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень 07 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2017 року.

Суддя І.Г. Ясиновський