Постанова № 64948383, 10.10.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2016 року 810/2083/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Національного історико–етнографічного заповідника «Переяслав»

до Державної фінансової інспекції у Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство культури України

про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Національного історико–етнографічного заповідника «Переяслав» (далі – позивач або НІЕЗ «Переяслав») до Державної фінансової інспекції у Київській області (далі – відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство культури України (далі – третя особа), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 6 вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області про усунення порушень №10-04-14-14/3083 від 10.05.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28.12.2015 по 18.03.2016 посадовими особами ДФІ у Київській області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача з 01.08.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складений акт й пред’явлено вимогу про усунення порушень та недоліків від 10.05.2016 №10-04-14-14/3083.

Позивач наголошує, що пункти 1, 2, 3, 6 вищезазначеної вимоги є неправомірними, незаконними та підлягають скасуванню.

Щодо пункту 1 позивач зазначає, що позивачем витрати на відрядження відшкодовувались на законних підставах, адже форма наданих працівниками квитків відповідає формі квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування, встановленій наказом Міністерства транспорту та зв’язку від 25.05.2006 №503.

Щодо пункту 2 позивач зазначає, що твердження відповідача про нібито безпідставне застосування позивачем додаткового коефіцієнта підвищення посадових окладів є невірним. Наголошує, що нормативно-правових актів, які б скасовували застосування позивачем коефіцієнта « 2» немає.

Щодо пункту 3 позивач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено обмежень до роботи в режимі неповного робочого дня. Відповідно, працівник, який працює неповний робочий день, отримує кошти пропорційно відпрацьованому робочому часу. Якщо на одній штатній посаді у режимі неповного робочого дня працюють два працівники, то разом вони отримують кошти в межах посадового окладу однієї штатної одиниці.

Щодо пункту 6 позивач зазначає, що НІЕЗ «Переяслав» не порушено ні ст. 13 Бюджетного кодексу України, адже вона взагалі визначає складові частини будь-якого бюджету, ні п.п. 21, 23 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, адже відповідно до Порядку, затвердженого даною постановою, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямками використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов’язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов’язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Представник відповідача через службу діловодства суду надав письмові заперечення, в яких зазначив, що Державною фінансовою інспекцією у Київській області пред’явлено вимогу від 10.05.2016 №10-04-14-14/3083 про усунення порушень, виявлених під час ревізії НІЕЗ «Переяслав» зазначаючи лише виявлені збитки та їхній розмір, якою не зобов’язано перерахувати вказані збитки до відповідного бюджету. Наголошує, що позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Представник третьої особи через службу діловодства суду надав письмові пояснення, в яких зазначив, що при встановленні коефіцієнтів підвищення посадових окладів працівниками НІЕЗ «Переяслав» заповідник керується підпунктом 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 та підпунктом 2 пункту 2 наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 №745. Зазначає, що право на встановлення додаткових коефіцієнтів підвищення посадових окладів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2006 №413 «Деякі питання оплати праці працівників національних закладів культури», мають виключно працівники закладів, визначених у Переліку національних закладів культури, для працівників яких при визначенні посадових окладів застосовується додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/2083/16 та призначено справу до судового розгляду.

10 жовтня 2016 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, про що свідчить підпис його представника на клопотанні представника позивача.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до Виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Національний історико–етнографічний заповідник «Переяслав» (код ЄДРПОУ 02219369) зареєстрований з 20.06.1995 за адресою: 08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул.. Шевченка, буд. 8 (а.с. 130).

З 28.12.2015 по 18.03.2016 (із призупиненням на період з 30.12.2015 по 17.01.2016, із 17.02.2016 по 18.03.2016) відповідно до п.2.4.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області на IV квартал 2015 року та на підставі направлень Держфінінспекції в Київській області від 25.12.2015 №1100, від 19.01.2016 №39, від 17.02.2016 №153, №154, №1097, №1098, №1099 посадовими особами відповідача проведено ревізію фінансово-господарської діяльності НІЕЗ «Переяслав» за період 01.08.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складений Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Національного історико–етнографічного заповідника «Переяслав» №04-08/03 від 25.03.2016 (далі – акт №04-08/03 від 25.03.2016) (а.с. 44-119).

08.04.2016 позивачем листом Вих. №151 до Державної фінансової інспекції в Київській області подані заперечення на акт від 25.03.2016 №04-08/03 щодо ревізії фінансово-господарської діяльності Національного історико–етнографічного заповідника «Переяслав» за період з 01.08.2013 по 31.12.2015 (а.с. 10-15).

04.05.2016 Державною фінансовою інспекцією в Київській області затверджений Висновок на зауваження (заперечення) до акта ревізії фінансово-господарської діяльності Національного історико–етнографічного заповідника «Переяслав» за період з 01.08.2013 по 31.12.2015 від 25.03.2016 №04-08/03 (а.с. 16-29).

10.05.2016 відповідачем листом «Про усунення порушень» Вих. №10-04-14-14/3083 на адресу позивача направлено вимогу усунути виявлені порушення законодавства, які встановлені ревізією і відображені в акті №04-08/03 від 25.03.2016, в установленому законодавством порядку. Зазначено, що вичерпну інформацію про вжиті заходи щодо повного усунення порушень та притягнення до відповідальності (звільнення) винних осіб, а також завірені копії первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують факт усунення порушень і недоліків та притягнення до відповідальності (звільнення) винних осіб надати Державній фінансовій інспекції в Київській області до 10.06.2016.

Пунктом 1 встановлених порушень та недоліків зазначено: «В порушення п. 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59; п. 2.1, 6.1-6.3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 №614; п. 2 Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування, затверджених наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 25.05.2006 №503, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.09.2006 за №1065/12939, протягом періоду з 01.01.2015 по 31.12.2015 Заповідником зайво відшкодовано витрати на відрядження при відсутності належного документального оформлення підтверджуючих документів на проїзд (транспортних квитків) на загальну суму 6 924,00 гривень. Внаслідок допущеного порушення Заповіднику завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 6 924,00 гривень».

Пунктом 2 встановлених порушень та недоліків зазначено: «В порушення вимог абз. 1 постанови Кабінету Міністрів України оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 №1298, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників національних закладів культури» від 03.04.2006 №413, пп.2.п.2 наказу Міністерства культури і туризму України «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» від 18.10.2005 №745, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.10.2005 за №1285/11565 та наказу Міністерства культури і туризму України «Про умови оплати праці працівників національних закладів культури» від 06.06.2006 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.06.2006 за №709/12583 здійснювалось безпідставне застосування додаткових коефіцієнтів підвищення посадових окладів, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати (посадових окладів, надбавок, доплати відпускних, заробітної плати за час перебування у відрядженнях) на суму 9 409 674,39 грн. та зайвого перерахування єдиного соціального внеску на суму 3 419 205,59 грн. Внаслідок допущеного порушення Заповіднику завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 12 822 879,95 гривень».

Пунктом 3 встановлених порушень та недоліків зазначено: «В порушення вимог п. 2 Порядку формування та подання затвердження штатних розписів та змін до штатних розписів підприємства, установ, організацій, що фінансуються з Державного бюджету України та належать до сфери управління Міністерства культури України від 12.03.2014 №142, наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 №745 «Про порядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.10.2005 за №1285/11565 здійснювалось утримання понадштатних одиниць в межах фонду оплати праці, що призвело до зайвого нарахування виплати заробітної плати на загальну суму 92 614,01 грн. та зайвого перерахування єдиного соціального внеску на загальну суму 33 526,27 грн. Внаслідок допущеного порушення Заповіднику завдано шкоди (збитків) на загальну суму 126 140,28 гривень».

Пунктом 6 встановлених порушень та недоліків зазначено: «В порушення вимог ст. 13 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI та п. 20, 23 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 №228, здійснювалось покриття видатків, пов’язаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису (заробітної плати, нарахувань та комунальних послуг), які мають здійснюватися за рахунок спеціального фонду на суму 528 517,00 гривень» (а.с. 42-43).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ) органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

У відповідності з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З аналізу частини 2 статті 15 Закону № 2939-ХІІ слідує, що лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Згідно пункту 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України затвердженого Указом Президента України № 499/2011 від 23.04.2011 (далі - «Положення») Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 4 пункту 4 Положення визначено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищенаведених норм слідує висновок, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Наведена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20.05.2014 (справа № 21-93а14) та від 18.09.2014 (справа № 21-332а14).

У справі, яка розглядається, органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу №10-04-14-14/3083 від 10 травня 2016 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржувані пункти 1, 2, 3 вищезазначеної вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір. У зв’язку із чим в пункті 1 вимоги вимагається опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

На підставі вищезазначеного позовна вимога позивача в частинні визнання протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3 вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області про усунення порушень №10-04-14-14/3083 від 10.05.2016 задоволенню не підлягає.

Щодо пункту 6 вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області про усунення порушень №10-04-14-14/3083 від 10.05.2016, якою зазначено порушення вимог ст. 13 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI та п. 20, 23 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 №228, здійснювалось покриття видатків, пов’язаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису (заробітної плати, нарахувань та комунальних послуг), які мають здійснюватися за рахунок спеціального фонду на суму 528 517,00 грв., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі - Порядок № 228), кошторис бюджетної установи - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Форма кошторису затверджується Мінфіном.

Відповідно до п.2.2 Порядку надання платних послуг закладами культури і мистецтв, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 21.12.1999 №732/306/152 (чинний на момент виникнення правовідносин, втрата чинності – 22.01.2016, далі – Порядок №732/306/152) передбачено, що до складу витрат виробництва належать: витрати на оплату праці; внески на соціальні заходи (на державне соціальне страхування, державне пенсійне страхування тощо); матеріальні витрати, у тому числі на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструменту, пристроїв, спеціального одягу і взуття, захисних пристроїв, на проведення поточного ремонту, технічний огляд та технічне обслуговування основних фондів, що використовуються для надання послуг, службові відрядження, на оплату послуг зв'язку, засобів сигналізації, господарські та канцелярські витрати тощо; амортизація основних фондів, що використовуються для надання послуг; інші витрати, зокрема витрати на реалізацію послуг, оплату відсотків за фінансовими кредитами.

Пунктом 3.2 Порядку №732/306/152 після спрямування доходів, одержаних від надання платних послуг, на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням цих послуг, на сплату податків, обов'язкових внесків, відрахувань, зборів, платежів прибуток, що залишається в розпорядженні закладу культури, спрямовується на покриття витрат непрофінансованих статей бюджетної класифікації згідно із затвердженими плановими призначеннями і в першу чергу на покриття заборгованості з виплати заробітної плати, стипендій, коштів на харчування, інших соціальних виплат.

Приписами частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.

Відповідно до п. 19 Порядку № 228 в спеціальному фонді проекту кошторису зводяться показникам за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. При цьому, згідно з пунктом 20 Порядку №228 видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Відповідно до пунктів 15, 16 Порядку №228 у частині надходжень проектів кошторисів зазначаються планові обсяги, які передбачається спрямувати на здійснення видатків бюджету та надання кредитів з бюджету із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів, у процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки бюджетних коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються.

Пунктом 23 Порядку №228 визначено, що видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Також, відповідно до абз. 2 п. 49 Порядку №228 видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування.

В акті №04-08/03 від 25.03.2016 зазначено: «… Ревізією питання покриття видатків, пов’язаних з наданням платних послуг, за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що в ревізійний період за рахунок спеціального фонду бюджету штатні посади планувались в кількості 1 посади опалювача, яка була вакантна, а також за рахунок коштів спеціального фонду передбачена надбавка генеральному директору відповідно до контракту в розмірі 50% посадового окладу.

Відповідно калькуляції до вартості вхідного дорослого та дитячого квитка на 2014-2015 роки включено наступні витрати: заробітна плата; нарахування на заробітну плату; предмети, матеріали, обладнання та інші інвентар; оплата послуг (крім комунальних); видатки на відрядження; оплата комунальних послуг та енергоносіїв, підвищення кваліфікації; придбання предметів довгострокового користування; інші поточні видатки.

Перевіркою особових рахунків працівників Заповідника за 2014-2015 роки встановлено, що в 2014 році за рахунок спеціального фонду здійснювалась нарахування та виплата надбавки в розмірі 50% генеральному директору. В 2015 році здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати генеральному директору на суму 25 824,45 грн., надбавок працівниками Заповіднику на суму 5 563,00 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення на суму 4 124,00 грн.

Відповідно даних звітів про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма 4-1 д) в 2014-2015 роках касові та фактичні витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв склали 42 554,18 грн., в тому числі: 2014 рік в сумі 13 254,18 грн. та 2015 рік в сумі 29 300,00 грн.

При реалізації квитків для відвідування експозиції за 2014-2015 роки включено витрати, а саме: заробітна плата становить 69 303,78 грн., нарахування на заробітну плату становить 25 087,97 грн., комунальні послуги та енергоносії в сумі 120 905,78 грн.

Враховуючи вищевикладене, Заповідником в 2014-2015 роках здійснювалось покриття за рахунок коштів загального фонду видатків (заробітної плати, нарахувань та комунальних послуг), які мають здійснюватись за рахунок спеціального фонду в сумі 172 743,35 грн., в тому числі заробітна плата в сумі 69 303,78 грн., єдиний соціальний внесок в сумі 25087,97 грн., комунальні послуги в сумі 78 351,60 грн.

Ревізією питання покриття видатків, пов’язаних з наданням платних послуг,за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено, що до платних послуг Заповідника відповідно калькуляції на 2014-2015 роки належить екскурсійні обслуговування в експозиціях музеїв.

Відповідно посадової інструкції провідного екскурсовода науково-освітнього відділу екскурсовода науково-освітнього відділу екскурсійно-масової роботи до його основних завдань та обов’язків належить: проводити на належному рівні екскурсії і читає лекції в експозиціях, на виставках, музейних об’єктів; вносить пропозиції щодо розробки нових екскурсійних і лекційних тем; відповідно до нових матеріалів вносить пропозицію щодо доповнення і змін в екскурсії і лекції; постійно працює над удосконаленням методики проведення екскурсій та лекцій; сприяє розширенню екскурсій і лекцій; сприяє розширенню екскурсійних послуг; бере участь у підготовці методологічної документації та інше.

Перевіркою особових рахунків працівників Заповідника за 2014-2015 роки встановлено, що в 2014 році за рахунок спеціального фонду здійснювалось нарахування та виплата надбавки в розмірі 50% генеральному директору. В 2015 році здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати генеральному директору на суму 25 824,45 грн., надбавок працівникам Заповіднику на суму 5 563,00 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення на суму 4 124,00 гри.

Відповідно даних розрахунково-платіжних відомостей, на підставі яких формувалися меморіальні ордери №5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій в 2014-2015 роках нарахування та виплата заробітної плати провідним екскурсоводом науково-освітнього відділу екскурсійно-масової роботи здійснювалось за рахунок загального фонду на загальну суму 355 773,65 грн., в тому числі сплата єдиного соціального внеску на суму 94 559,52 грн.

Враховуючи вищевикладене, Заповідником в 2014-2015 роках здійснювалось покриття за рахунок коштів загального фонду видатків (заробітної плати, нарахувань та комунальних послуг), які мають здійснюватися за рахунок спеціального фонду в сумі 355 773,65 грн, в тому числі заробітна плата в сумі 261 214,13 грн. та єдиний соціальний внесок в сумі 94 559,52 грн.. …».

Пунктом 9 статті 51 Бюджетного кодексу України якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою. У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

Водночас, стаття 51 Бюджетного кодексу України діє у випадку, коли об'єми власних надходжень перевищують відповідні витрати.

Отже, відповідно до норм Бюджетного кодексу України та Порядку № 228 основним плановим документом бюджетної установи є кошторис, який складається з загального та спеціального фондів Державного бюджету.

Бюджетні установи мають право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами.

Твердження позивача, щодо внесення змін до кошторисів по спеціальному фонду матеріалами справи не підтверджено.

Окрім того, будь-яких документів що підтверджують штатні розписи позивача на відповідні роки, у яких передбачено посаду провідного екскурсовода, яка утримується за рахунок коштів загального фонду, матеріали справи також не містять.

За рахунок асигнувань загального фонду кошторису здійснено покриття витрат спеціального фонду в сумі 172 743,35 грн. та в сумі 355 773,65 грн., чим порушено вимоги ст. 13 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI та п. 20, 23 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.2002 №228.

На підставі вищезазначеного позовна вимога позивача в частинні визнання протиправним та скасувати пункт 6 вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області про усунення порушень №10-04-14-14/3083 від 10.05.2016 задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Національного історико–етнографічного заповідника «Переяслав»– відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова