Ухвала суду № 64948125, 23.02.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

23 лютого 2017 року

Справа № 808/514/17

м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., перевіривши матеріали адміністративного позову

за позовом Токмацького районного суду Запорізької області

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Токмацького районного суду Запорізької області (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 30.01.2017 №39 про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.106 КАС України, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 106 КАС України, зокрема, встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно з положеннями до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, відповідно до приписів підпункту 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 1600,00 грн.

З матеріалів справи встановлено, що позивач просить суд скасувати постанову про накладення штрафу на загальну суму 1600,00 грн., отже, позивачу при зверненні з даним адміністративним позовом до суду належало сплатити судовий збір в розмірі 1600,00 грн., оскільки 1,5 відсотка ціни позову є меншим за 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів сплати судового збору в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Щодо клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (ч.1 ст.88 КАС України).

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст.87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.88 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до ч.1 ст.10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з ч.2 ст.10 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З урахуванням вимог ст.88 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст.8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Суд зазначає, що позивачем до адміністративного позову не надано належних доказів відсутності бюджетних асигнувань на 2017 рік, а та підстава, що позивач не є розпорядником виділених на Токмацький районний суд Запорізької області бюджетних асигнувань не може бути підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, у встановленому чинним законодавством розмірі та порядку, а тому матеріали справи не надають можливість задовольнити вказане клопотання та звільнити позивача від сплати судових витрат.

Крім того, позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів на підтвердження звернення до Територіального управління Державної судової адміністрації у Запорізькій області з питання виділення коштів для звернення з даним позовом до суду.

З урахуванням викладеного, позивачем не дотримано п.3 ч.3 ст.106 КАС України, а саме, не надано доказів сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом.

Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч.1 ст.108 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст.106, 108, 160, 165 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Токмацького районного суду Запорізької області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву Токмацького районного суду Запорізької області до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 05 квітня 2017 року (з урахуванням поштового перебігу) шляхом подання до суду оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (сплатити 1600,00 грн.) на р/р 31215206784006, отримувач коштів УК у Дніпровському/Дніпр./22030101, банк – ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025423.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко