Рішення № 64946783, 23.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1616/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Гірняк Л.А., Дрішлюка А.І.

при секретарі: Поліхрановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2016 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21 лютого 2008 року ПАТ «Кредитпромбанк» уклав з ОСОБА_3 кредитний договір № 28.3/993-КЕК-08, відповідно до якого ОСОБА_4 надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 7000, 00 дол. США зі сплатою 24, 0 % річних за користування кредитними коштами на строк з 21 лютого 2008 року до повного погашення кредиту.

Також позивач зазначає, що з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобовязання 21 лютого 2008 року ПАТ «Кредитпромбанк» уклав з ОСОБА_2 договір поруки №28.3/993-КЕК-08П, згідно з яким остання зобовязалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 усіх зобовязань, що виникли з вищевказаного кредитного договору.

20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передав (відступив) позивачу право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора за вищевказаним кредитним договором та договором поруки.

Проте ОСОБА_3 не виконувала належним чином зобовязання за вищевказаним кредитним договором, в результаті чого станом на 15 вересня 2014 року в неї виникла прострочена заборгованість на загальну суму 70082, 69 грн., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 58815, 18 грн.; відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11267, 51 грн.

Заочним рішенням суду від 04 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» було задоволено, стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 28.3/993-КЕК-08 від 21 лютого 2008 року на загальну суму в розмірі 70082, 69 грн.

В подальшому, ухвалою суду від 12.07.2016 року за заявою ОСОБА_2 вищевказане рішення суду було скасовано та призначено справу на новий розгляд в загальному порядку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2016 року позовні вимоги ПАТ „Дельта Банк задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору № 28.3/993-КЕК-08 від 21 лютого 2008 року на загальну суму в розмірі 70082 грн. 69 коп., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 58815 грн. 18 коп. за період з 21 лютого 2008 року по 15 вересня 2014 року; відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11267 грн. 51 коп. за період з 21 лютого 2008 року по 15 вересня 2014 року. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2016 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції у повній мірі зазначеним вимогам не відповідає.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

21 лютого 2008 року ПАТ «Кредитпромбанк» уклав з ОСОБА_3 кредитний договір № 28.3/993-КЕК-08, відповідно до якого ОСОБА_4 надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 7000, 00 дол. США зі сплатою 24, 0 % річних за користування кредитними коштами на строк з 21 лютого 2008 року до повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору ОСОБА_4 надає позичальнику кредит на умовах забезпеченості, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів.

Відповідно до п. 2.5.2, 2.5.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються в дні їх сплати відповідно до умов цього Договору, а також в останній робочий день місяця та у день повного погашення заборгованості за кредитом, але не пізніше дати вказаної в пункті 4.3 Кредитного договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку, який відкрито Банком для обліку заборгованості позичальника, та процентної ставки, що встановлена цим Договором. При розрахунку суми процентів береться фактична кількість календарних днів користування кредитом в розрахунковому періоді та фактична кількість календарних днів користування кредитом в розрахунковому періоді та фактична кількість днів в поточному році.

Згідно п. 7.2 Кредитного договору позичальник відповідає перед Банком за зобовязаннями, що виникнуть за цим договором, майном та грошовими коштами, на які може бути звернуто стягнення у відповідності з чинним законодавством України.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобовязання 21 лютого 2008 року ПАТ «Кредитпромбанк» уклав з ОСОБА_2 договір поруки №28.3/993-КЕК-08П, згідно з яким остання зобовязалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_3 усіх зобовязань, що виникли з вищевказаного кредитного договору.

Згідно п. 1.1 договору поруки поручитель зобовязується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором № 28.3/993-КЕК-08 від 21 лютого 2008 року. Відповідно до п. 4.1. договір поруки діє до повного виконання Боржником та /або поручителем заборгованості за кредитним договором.

20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передав (відступив) позивачу право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора згідно вимог ст. ст. 512-517 ЦК України за вищевказаним кредитним договором та договором поруки.

Задовольняючи вимоги про стягнення в солідарному порядку з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором суд першої інстанціцї виходив з того, що позивач в установленому поруядку набув право вимоги за кредитним догвоором, укладеним між ВАТ «Кредипромбанк» та ОСОБА_3 та за договором поруки, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, а самі заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 посилалася на пропуск строку позовної давності та на припинення поруки з підстав ч.4 ст. 559 ЦК України.

Суд першої інстанції мотивував свій висновок про відсутність підстав для застосування позовної давності та відсутність підстав вважати поруку припиненою тим, що вказані строки позивачем не пропущені, оскільки п. 9.1 кредитного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом і процентами. Аналогічне положення закріплено також в п. 4.1 договору поруки.

Проте погодитися з усіма такими висновками районного суду не можна з огляду на таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у звязку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобовязання не встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги), якщо кредитор не предявить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобовязань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "предявлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-53цс14 від 17.09.2014 року).

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобовязання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обовязку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобовязань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк предявлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно не пізніше дати зазначеної у графіку, що передбачений п. 4.3. кредитного договору (в залежності від місяця дата припадала на 20-23 число відповідного місяця), тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленогоч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя.

У разі предявлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобовязання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобовязань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29 червня 2016 року № 6-272цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України (з подальшими змінами і доповненнями) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору № 28.3/993-КЕК-08, від 21.02.2008 року передбачений графік повернення тіла кредиту та сплати процентів. Графіком передбачені рівні платежіі по 470 доларів на місяць (включає повернення тіла кредиту та сплату процентів за користування кредитом). Останній за графіком платіж, встановлений в сумі 421,87 доларів США, мав бути здійснений 20.08.2009 року. Предявлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту складає еквівалент 4558,22 доларів США. Саме така сума фактичної заборгованості за тілом кредиту була відступлена ПАТ Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта банк» за договором купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013 року. Дана заборгованість прийнята на баланс ПАТ «Дельта Банк» 27.05.2013 року, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором кредиту. Саме з цієї суми фактично непогашеної заборгованості позивачем вираховано проценти за користування кредитом в сумі еквівалентній 873,24 доларів США, про стягнення яких у вказаному розмірі з перерахунком у гривню заявлено у позові. Строк настання виконання зобовязання за кредитним договором сплив 20.08.2009 року.

Що стосується суми процентів, яка заявлена до стягнення, то з наданого ПАТ ОСОБА_4» розрахунку заборгованості станом на 15.09.2014 року вбачається, що з часу прийняття ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором на баланс 27.05.2013 року, заборгованість за процентами за користування кредитом .

Таким чином, вказана заборгованість в заявленому позивачем розмірі 4558,22 доларів США та 873,24 доларів США вже існувала станом на 27.05.2013 року, тобто на час прийняття ПАТ «Дельта Банк» на баланс заборгованості за кредитним договором № 28.3/993-КЕК-08, від 21.02.2008 року та договором поруки № 28.3/993-КЕК-08П від 21.02.2008 року на підставі купівлі-продажу прав вимоги від 20.05.2013 року. Після 27.05.2013 року заборгованість за тілом кредиту не збільшувалася.

Що стосується процентів за користування кредитом, то з представленого ПАТ «Дельта Банк» розрахунку заборгованості, вбачається, що заборгованість за процентами за користування кредитом 873,24 доларів США не змінювалася, починаючи з 27.05.2013 року, що вбачається зі змісту відповідної графи розрахунку (а. с. 108).

При таких обставинах, враховуючи, що як попередній так і новий кредитор не звернулися до суду до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або від дня виникнення права вимоги, тобто від виникнення прострочення за кожним з платежів за графіком, порука ОСОБА_2 за виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором № 28.3/993-КЕК-08, від 21.02.2008 року, яка встановлена на підставі договоу поруки № 28.3/993-КЕК-08П від 21.02.2008 року припинилася з підстави ч.4 ст. 559 ЦК України, у звязку предявлення банком вимог до поручителя у жовтні 2014 року, тобто більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобовязання (20.08.2009 року), передбаченого кредитним договором тобто після 20.02.2010 року, що стосується тіла кредиту та після спливу 6-ти місяців щодо несплати щомісячних платежів за процентами, заборгованість по яких остаточно була вирахована станом вже на 27.05.2013 року (як випливає з розрахунку ПАТ «Дельта Банк»).

При таких обставинах рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.3/993-КЕК-08, від 21.02.2008 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2

Що стосується інших доводів апеляційної скарги про застосування позовної давності до вимог ПАТ «Дельта Банк», зокрема щодо застосування позовної давності до вимог позивача в тому числі і до співвідповідача ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2, то судова колегія звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦПК України).

Позовна давність згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 5 цієї ж статті якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оцінюючи вказані норми в сукупності, судова колегія вважає, що:

- застосуванню судом першої інстанції позовної давності повинна обов`язково передувати заява сторони у спорі, зроблена до винесення судом рішення.

- форма заяви про застосування позовної давності законом не регламентується, а відтак ця заява може бути складена в будь-якій формі (у вигляді окремого документа; у тексті відзиву на позовну заяву; усно, якщо це відображено в протоколі судового засідання).

- заява про застосування позовної давності, подана одним із співвідповідачів, не поширюється на інших співвідповідачів, у тому числі при солідарному зобов'язанні.

Тому доводи апеляційної скарги про застосування позовної давності, у звязку із поданням ОСОБА_2 заяви про застосування позовної давності є неспроможними, оскільки не засновані на ч.3 ст. 267 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 участі у справі не брала ані особисто ані через представника. Відповідної заяви до районного суду до ухвалення рішення по суті заявлених вимог не подавала. Рішення суду першої інстанції ні самою ОСОБА_3 ані представником в її інтересах, не оскаржено.

Інших доводів, зокрема щодо правильності самого розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом в апеляційній скарзі не наведено.

При таких обставинах, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перевірки висновків суду в частині вірності розрахунку заборгованості та висновків суду, що стосуються прав і обовязків ОСОБА_3, яка не позбавлена права подати апеляційну скаргу у разі якщо вважає, що ухваленним судом рішенням порушуються її права та інтереси.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції про задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2

У звязку з відсутністю підстав вважати висновок районного про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 необгрунтованим, судова колегія вважає за необхідне викласти резолютивну частину рішення за вимогами ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 наступним чином: «Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р № 373980009, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість по кредитному договору № 28.3/993-КЕК-08 від 21 лютого 2008 року на загальну суму в розмірі 70082 (сімдесят тисяч вісімдесят дві) грн. 69 коп., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 58815 (пятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 18 коп. за період з 21 лютого 2008 року по 15 вересня 2014 року; відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11267 (одинадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 51 коп. за період з 21 лютого 2008 року по 15 вересня 2014 року.

У відповідності до ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У звязку з наведеним понесені позивачем в суді першої інстнації судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3 в сумі 700 грн., а витрати понесені ОСОБА_2 при поданні нею апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в сумі 771 грн. підлягають стягненню з ПАТ «Дельта Банк».

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р № 373980009, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість по кредитному договору № 28.3/993-КЕК-08 від 21 лютого 2008 року на загальну суму в розмірі 70082 (сімдесят тисяч вісімдесят дві) грн. 69 коп., яка складається з: тіла кредиту в розмірі 58815 (пятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 18 коп. за період з 21 лютого 2008 року по 15 вересня 2014 року; відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 11267 (одинадцять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 51 коп. за період з 21 лютого 2008 року по 15 вересня 2014 року

В задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) судові витрати в сумі 700 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в сумі 771 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.А. Гірняк

ОСОБА_5

23.02.2017 року м. Одеса