Ухвала суду № 64946759, 16.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/911/17

Головуючий у першій інстанції:

ОСОБА_1

Доповідач: Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого-судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Артеменко А.І., Черевка П.М.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-

в с т а н о в и л а:

09 вересня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом, який у подальшому був нею уточнений, до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач є батьком ОСОБА_5, який з 01 вересня 2012 року продовжує навчання в Державному вищому навчальному закладі «Одеське морехідне училище рибної промисловості ім. Олексія Соляника».

Позивач стверджує, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, а вона у зв'язку з скрутним матеріальним становищем не в змозі самостійно утримувати сина, який продовжує навчання, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно починаючи з 09 вересня 2015 року по 07 липня 2016 року включно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави, судовий збір в розмірі 551, 20 гривень.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

На вказане рішення суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини і відповідні правовідносини.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином відповідача ОСОБА_3 (а.с.6).

Згідно довідки від 09.07.2015 року за № 556 вбачається, що ОСОБА_5 був курсантом денного відділення III курсу Державного вищого навчального закладу «Одеське морехідне училище рибної промисловості імені Олексія Соляника» 1-го рівня акредитації згідно з наказом про зарахування № 96/119 від 10.08.2012 року. Початок навчання 01.09.2012 року закінчення навчання 07.07.2016 року.

Відповідач ОСОБА_3 працює у Генеральному штабі Збройних Сил України з 12.06.2013 року на посаді військовослужбовця, сума його доходу за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року за винятком аліментів, податків, страхових внесків та військового збору склала 41 678, 11 гривень. Вказане підтверджується довідкою про доходи № 505/595 від 20 жовтня 2015 року.

Згідно статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у звязку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. . .

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно до вимог ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України, як то: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

З матеріалів справи вбачається, що місцевий суд з дотриманням вимог ст. ст. 212-215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення проти них, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Зокрема, суд вірно застосував для врегулювання спірних правовідносин ст. ст. 182, 199, 200 СК України, врахував роз'яснення, надані у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 має право на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчання і до досягнення сином ОСОБА_5 23 років, обов'язок щодо надання вказаної допомоги поширюється на обох батьків, відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу та задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 1/6 частину усіх видів заробітку.

Виходячи з вимог змагальності сторін, обовязків доказування і подання доказів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, та доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, тому підстав для скасування або зміни судового рішення не вбачається.

Крім того, слід зазначити, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до частин 3,4 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідач повинен був довести в судовому засіданні належними та допустимими доказами ті обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме, те що він у зв'язку із своїм матеріальним становищем та станом здоров'я дружини та її доньки, які знаходяться на його утриманні позбавлений можливості надавати власній дитині матеріальну допомогу в розмірі 1/6 частини його доходів щомісяця, до закінчення

ОСОБА_5 навчання.

Однак в судовому засіданні ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не надав будь яких доказів у підтвердження свого тяжкого матеріального становища, стану свого здоров'я та того, що на його утримання знаходиться непрацездатна дружина, та її донька яка хворіє, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.

Також на думку судової колегії посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідач сплачує значні кошти на оренду житла (4 000 грн.) не є підставою для відмови у позові щодо стягнення з нього аліментів, оскільки ОСОБА_3 може вибрати для проживання менш дороге житло, та ці витрати не є зобов'язальними у відмінності від утримання дитини.

За таких обставин, враховуючи вік, стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що для продовження у належних умовах фізичного, духовного, морального і соціального розвитку дитини під час її навчання розмір аліментів повинен становити 1/6 частину усіх доходів відповідача щомісяця. Такий розмір аліментів визначений з урахуванням вимог сімейного законодавства і є справедливим.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення. .

Судді апеляційного суду Одеської області М.М. Драгомерецький

А.І. Артеменко

П.М. Черевко