Ухвала суду № 64946563, 23.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2790/17

Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Дрішлюка А.І.,Гірняк Л.А.,

при секретарі: Поліхрановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Міністерства інфраструктури України - Коренчук О.М. на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 11 січня 2017 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства інфраструктури України, Департаменту забезпечення комунікації та аналітичної роботи про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом, який вподальшому уточнив, до Міністерства інфраструктури України, Департаменту забезпечення комунікації та аналітичної роботи про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства інфраструктури України 06.01.2017 року № 1-о „Про керівника державного підприємства „АМПУ" та поновлення його в обов"язках голови державного підприємства „Адміністрація морських портів України".

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11 січня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11 січня 2017 року зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України № 1-о від 06.01.2017 року „Про керівника державного підприємства „Адміністрація морських портів України" до ухвалення рішення по цивільній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду Приморського районного суду м.Одеси від 11 січня 2017 року про забезпечення позову, представник Міністерства інфраструктури України - Коренчук О.М. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначену ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити позивачу у забезпеченні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвлу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 та зупиняючи дію наказу Міністерства інфраструктури України №1-О від 06.01.2017 року „Про керівника державного підприємства „Адміністрація морських портів України", районний суд виходив з того, що невжиття цих заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Пунктом 7 постанови Пленуму ВС України від 22 грудня 2006 року № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначено, що ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обгрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

В даній ухвалі, районий суд не навів жодного мотиву, із якого він дійшов висновку про майбутню можливість утруднення чи неможливість виконання судового рішення. Причинно-наслідковий зв"язок між можливими негативними наслідками та вжиттям заходів забезпечення позову судом взагалі не досліджувався.

Згідно п.5 постанови Пленуму ВС України від 22 грудня 2016 року № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов"язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Тобто, забезпечивши таким чином позов, районний суд фактично вирішив справу згідно з заявленими вимогами до ухвалення рішення по суті спору у встановленому порядку.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції взяв до уваги виключно інтереси позивача та не врахував інтереси Міністерства інфраструктури України та державного підприємства „Адміністрація морських портів України", робота якого була тимчасово дестабілізована.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 11 січня 2017 року про забезпечення позову - скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, шляхом зупинення дій наказу Міністерства інфраструктури України № 1-О від 06.01.2017 року „Про керівника державного підприємства „Адміністрація морських портів України".

Керуючись ст.ст. 209, 303, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Міністерства інфраструктури України - Коренчук О.М. - задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 11 січня 2017 року про забезпечення позову - скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, шляхом зупинення дій наказу Міністерства інфраструктури України № 1-О від 06.01.2017 року „Про керівника державного підприємства „Адміністрація морських портів України".

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.І. Дрішлюк

Л.А. Гірняк

23.02.2017 року м. Одеса