Рішення № 64944804, 16.02.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/11189/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Котельви К.О.,

при секретарі Остапчук М.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Нейлі Вагітовни, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Юрчук Ірина Андріївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу ідеальної частини житлової квартири № 18а в будинку № 87, що по вул. Городоцькій у м. Львові, укладений 21 квітня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 Нейлі Вагітовною.

Вимоги мотивує тим, що в результаті ДТП, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув її брат ОСОБА_7. ОСОБА_7 був власником 1/2 квартири по АДРЕСА_1, в якій проживав та був прописаний. Після його смерті позивачу стало відомо, що її брат уклав з відповідачкою ОСОБА_3 договір купівлі продажу від 21.04.2010 року 1/2 частки квартири АДРЕСА_1. Зазначає, що даний договір був укладений у зв'язку з тяжкими обставинами, а саме через заборгованість за кредитним договором з ВАТ КБ «Надра» від 28.08.2008 року №320/08-Ф предметом якого була позика в сумі 45 791,20 дол. США. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення, аналогічні наведеним у позовній заяві.

Відповідач та його представник проти позову заперечили, з мотивів безпідставності, просили відмовити в задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити.

Третя особа Приватний нотаріус Юрчук І.А. в судове засідання не з'явилася, скерувала на адресу суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без її участі, оскільки договір нею було посвідчено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, пояснив суду, що з померлим був знайомий більше десяти років, між ними були товариські стосунки. ОСОБА_6 мав кредитні зобов'язання, тому через загрозу втратити житло домовився з своєю колишньою дружиною ОСОБА_3, що він перепише частину своєї квартири на неї та дасть довіреність на право продажу цієї квартири. Проте, не встиг продати квартиру через нещасний випадок. Факт передачі грошей не бачив, не знає чи то був фіктивний чи реальний договір.

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка третя особа ОСОБА_5 повідомила, що знайома з ОСОБА_7 з 2007 року, у них були близькі стосунки. Знала, що у ОСОБА_7 були фінансові проблеми, тому він уклав фіктивний договір, оскільки була загроза втратити житло.

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка відповідачка ОСОБА_3 повідомила, що важких обставин на момент укладення угоди не було, про кредит вона не знала. ОСОБА_7 запропонував купити його частину квартири, оскільки йому були потрібні гроші. ОСОБА_3 передала гроші в сумі 41 480 грн. до укладення договору.

Свідок ОСОБА_9, допитана в судовому засіданні, пояснила, що знайома з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 з 2002 року. ОСОБА_7 дійсно продав свою кімнату, щоб вирішити фінансові проблеми.

Свідок ОСОБА_10, допитана в судовому засіданні, пояснила, що з ОСОБА_7 знайома приблизно з 2001 року. Знала, що він продав свою частину квартири ОСОБА_3, вважає, що це був реальний правочин, чи отримав він гроші чи ні не знає.

Свідок ОСОБА_11, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був у дружніх стосунках. З ОСОБА_7 бачився кожен день, його сестру ОСОБА_1 ніколи не бачив, ОСОБА_5 бачив. Знав, що в ОСОБА_7 було нерухоме майно. Чи добровільно він продав свою квартину відповідачці та чи отримав він гроші йому невідомо.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 були власниками квартири АДРЕСА_1 (по ? кожен ), що підтверджується договором купівлі-продажу від 12 листопада 2002 року /а.с.31/ та реєстраційним посвідченням від 30.01.2003 року КММ №087978 /а.с.32/.

21 квітня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу ? частки квартири АДРЕСА_1, що у місті Львові /а.с. 12,13/.

Відповідно до п. 4. договору купівлі продажу від 21 квітня 2010 року визначено, що продаж вчинено за 41 480,00 грн., які повністю оплачені покупцем продавцю до підписання цього договору.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки № 5026 від 07.09.2015 року ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 /а.с.16/.

Приватним нотаріусом ЛМНО Юрчук І.А. 21.04.2010 року за реєстровим номер 581 була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_7 на продаж квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір 2320/08-Ф від 28.08.2008 року /а.с.6-10/ предметом якого були грошові кошти в сумі 45 791, 20 дол. США. Відповідно до п.2.1. договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту укладено договір іпотеки будинку № 41 у Львівській області, Золочівського району, с. Заставне по вул. Пролетарській.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова) відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У пунктах 19, 20 Постанови зазначено, що відповідно до статей 229 -233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Отже, для визнання правочину недійсним з передбачених ст. 233 ЦК України підстав, одночасно має бути встановлено існування впливу на волевиявлення особи тяжкої для неї обставини і вкрай невигідні умови договору.

Досліджуючи надані позивачем докази та виходячи із заявленої підстави позову, позивач не довів своїх вимог, зокрема те, що договір купівлі-продажу укладено під загрозою втрати житла, оскільки квартира АДРЕСА_1 не була предметом застави, а банком не пред'являлись ОСОБА_7 позовні вимоги щодо повернення боргу шляхом визнання права власності на вищезазначену квартиру, сам факт наявності кредитного договору не доводить загрози втратити житла.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Оскільки на виконання умов спірного договору ОСОБА_3 сплатила вартість придбаної квартири, а також зареєструвала право власності в органах реєстрації, за вказаним правочином між сторонами настали реальні правові наслідки, які обумовлювалися вказаним правочином.

Крім того, позивач не довів умислу ОСОБА_3 на укладення фіктивного правочину, а вона зазначене заперечувала, між сторонами правочину настали реальні правові наслідки, які обумовлювались спірним правочином, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним з підстав фіктивності, також позивач не довів, що спірний договір було укладено під впливом тяжких обставин і на невигідних умовах.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог та вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 3-11,88,212-215, 224-228 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10-ти днів після його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К.О. Котельва