Рішення № 64943923, 20.02.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

20.02.2017

Провадження № 2/331/20/2017

ЄУН 331/8490/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Антоненко М.В., при секретарі Андрієнко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом (який нею згодом уточнювався) до ОСОБА_2, треті особи: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про встановлення факту батьківства, внесення змін до актового запису про народження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з березня 1981 року по серпень 1996 року мати позивача - ОСОБА_3, перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4.

Від їх шлюбних відносин народилася позивачка по цієї справі - ОСОБА_1, 12.06.1986 року.

Після її народження між батьками не склалися стосунки і вони розлучилися. Проживали півтора року до розриву відносин у сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_5, а потім з жовтня 1986 року по серпень 1996 року в квартирі, яку мати отримала за місцем роботи - Напівпровідникового заводу.

З 2008 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 - відповідачем по справі.

З моменту свого народження і по день смерті батька позивач постійно підтримувала з ним стосунки, а також підтримувала стосунки з близькими родичами по лінії батька, а саме: бабусею, дідусем і його рідною сестрою.

Зі слів матері позивачу відомо, що після народження саме ОСОБА_4 забирав її з пологового будинку.

Крім того, в кінці 1998 року ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.

Однак, у звязку з тим, що питання було вирішене мирним шляхом є ухвала від 30.03.1999 року Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про закриття провадження у справі.

ОСОБА_4 01.04.1999 року звернувся з особистою заявою до бухгалтерії «Мотор Січ» про утримання з нього на користь ОСОБА_7 аліментів в розмірі 1/4 частини на утримання ОСОБА_1 .

Аліменти утримувалися до повноліття позивачки, тобто до 12.06.2004 року.

12.05.1987 року після народження позивачки, ОСОБА_4 оформив Договір страхування на імя ОСОБА_1 (Страхове свідоцтво № 884107).

Крім того, факт визнання батьківства ОСОБА_4 щодо позивачки можуть підтвердити свідки.

20.10.2015 року ОСОБА_4, помер.

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 2-х кімнатної квартири і дачної ділянки.

Прямих спадкоємців після смерті ОСОБА_4 крім його офіційної дружини і ОСОБА_1 немає.

У звязку з викладеним, необхідно встановити факт визнання батьківства через суд, тому що в не судовому порядку це питання вирішити неможливо.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 20.10.2015 р. щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, указавши в графі «батько» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позов підтримала наполягала на задоволенні позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник з позовом не погодились, вважали його необґрунтованим, вважають, що дану справу необхідно розглядати в порядку окремого провадження, але в подальшому, на закритті судом провадження не наполягали.

Відповідач пояснила суду, що почала зустрічатися з ОСОБА_4 у 1992 році, з 1994 року вони почали жити разом.

З 1992 року вона знала та постійно спілкувалася з батьками свого чоловіка, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і жодного разу за 23 року спільного життя з ОСОБА_4, не чула від них, що в них є рідна онука - донька ОСОБА_4.

З 1994 року вона разом з ОСОБА_4 почали жити разом і вести спільне господарство. ОСОБА_10 жодного разу не чула від ОСОБА_4 про те, що в нього є донька. Крім цього, у паспорті ОСОБА_4 ніколи не стояло штампу про наявність дітей. Жодного разу до них не приходила ані ОСОБА_1, ані, її мати, ОСОБА_3. Похорони батьків ОСОБА_4, вони з чоловіком сплачували з сімейного бюджету, як матері, так і батька. Коли її чоловік ОСОБА_4 захворів, до нього ніхто не ходив у лікарню і не допомагав, крім позивачки її чоловіка їх дітей і онуків.

Коли ОСОБА_4 помер, ніхто крім позивача та її дітей і онуків, не займався похованням та оплатою поховання ОСОБА_10 допоміг його колектив з роботи зібрали близько 4000 гривень, його колишній керівник дав 1000 гривень і завод виділив автобус, більше ніхто не допомагав.

Представник третьої особи Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції в судове засідання не зявився, до суду надійшла заява про відсутність заперечень стосовно розгляду позовної заяви ОСОБА_1, просили розглянути справу без їх участі.

Представник третьої особи Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, вивчивши надані матеріали дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК ( 2947-14 ), істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС (2006-07), суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС (2006-07), беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матірю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Відповідно до статті 53 КпШС, походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матірю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану.

В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матірю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно зі cт. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст.59 ЦПК передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 стверджує, що ОСОБА_3, мати позивачки та ОСОБА_4 мали стосунки з 1984 року по 1998 роки, при цьому: з 1984 року проживали ІНФОРМАЦІЯ_4. З 1985 року вони разом проживали по вулиці Брюллова, де і народилася ОСОБА_1, а потім почали проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, у квартирі, яку ОСОБА_11 отримала як мати-одиначка. Також, ОСОБА_5 пояснила що позивачка ОСОБА_1 після розриву стосунків між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, епізодично зустрічалась з ОСОБА_4 у паркі «Клімова», який розташований на вул. Красній у м. Запоріжжі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 (подруга ОСОБА_3, матері позивачки), пояснила, що мати позивачки та ОСОБА_4 перебували у стосунках до 1995 року, після цього вона його не бачила та не бачила, щоб він зустрічався з ОСОБА_1 чи ОСОБА_3, до того ж до народження ОСОБА_1, мати позивачки та ОСОБА_4 мешкали в районі «Малого ринку» у м. Запоріжжі (Олександрійський район на сьогоднішній час, тоді Жовтневий район м. Запоріжжя).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (сусідка ОСОБА_3 ) пояснила суду, що в будинок №49-а розташований по Козача у м. Запоріжжі заселилась у жовтні 1986 року, з моменту заселення будинку. ОСОБА_3 заселилася в цей же будинок у жовтні 1986 року, вже після народження ОСОБА_13 Пояснила суду, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мали стосунки з жовтня 1986 року по приблизно 1995 рік.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14, яка є близькою подругою позивачки, пояснила суду, що дізналася про стосунки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 1992 році, та знала, що вони продовжувалися до 1995 року. Після розриву у стосунках між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, знала про всього три зустрічі ОСОБА_4 з позивачкою, а саме: десь у проміжок з 1998 року по 1999 рік вони їздили на роботу до ОСОБА_4 на АТ «Мотор Січ» один раз, свідок не знала мету поїздки; у 2003 році, ОСОБА_4 десь на 15 хвилин зустрічався з позивачкою, вона не знає на підставі чого, проте зустріч була не за адресою де проживала позивачка чи біля дому позивачки, а біля дому свідка, тому вона про це і знає, втретє , як стверджує ОСОБА_14, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 зустрічалися перед смертю ОСОБА_4 у вересні 2015 року, у будинку на вулиці Красній у м. Запоріжжі, пробули у ОСОБА_4 десь хвилин 20 і пішли по своїм справам.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15, знайома ОСОБА_3, пояснила, що вона є дружина товариша ОСОБА_4, з яким вона не бачилася 5 років, тому що її чоловік та ОСОБА_4 посварилися 5 років назад. Стверджувала, що у ОСОБА_3, мати ОСОБА_1, та ОСОБА_4 дійсно були стосунки, проживали вони на жилмассиві у Шевченківському районі біля ринку «Анголенко» у м. Запоріжжі.

Покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_14 .Г.В., ОСОБА_15 мають суттєві розбіжності та протиріччять обставинам викладеним в позові ОСОБА_1, зокрема стосовно місць проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та часом їх стосунків.

Так, свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до народження ОСОБА_1, мешкали в районі «Малого ринку» у м. Запоріжжі, що не змогли підтвердити інші свідків, зокрема рідна сестра померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5

Цей же свідок наполягала на тому, що ОСОБА_3І та ОСОБА_4, знову ж, до народження ОСОБА_1, переїхали до квартири №4 розташованої по вул. Козача, буд.49-а у м. Запоріжжі, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вказаний будинок був заселений у жовтні 1986 року, а позивач ОСОБА_1 народилася у 12 червня 1986 року.

Пояснення свідка ОСОБА_15 з приводу місця проживання ОСОБА_3І та ОСОБА_4, також, не співпадає показами інших свідків, оскільки ,тільки зі слів ОСОБА_15, вони спільно проживали на жилмассиві у Шевченківському районі біля ринку «Анголенко» у м. Запоріжжі.

Свідок ОСОБА_10 познайомилась з ОСОБА_4 в 1986 р. після заселення ОСОБА_3 в будинок 49-а по вул. Козача, після 1995 року, як стверджує ОСОБА_10, ОСОБА_4 вона не бачила та не знає, щоб він зустрічався з ОСОБА_1 чи ОСОБА_3;

Свідкок ОСОБА_5, наполягаючи на тому що ОСОБА_4 вважав себе батьком ОСОБА_13 та постійно турбувався про неї, пояснила, що ОСОБА_4 після 1995 р. інколи зустрічався з ОСОБА_13 у парку «Клімова», який розташований на вул. Красній у м. Запоріжжі.

Звертає на увагу той факт, що всі перелічені свідки, крім ОСОБА_5, не бачили ОСОБА_4 з моменту розриву стосунків з ОСОБА_3

Вказані свідки не знають та ніколи не бачили, щоб ОСОБА_4 допомагав у вихованні позивачки ОСОБА_3, чи підтримував її фінансово та нічого не змогли пояснити суду з приводу того, чи мало місце ведення спільного господарства матірю дитини ОСОБА_3 і відповідачем ОСОБА_4 до народження дитини.

Показання цих свідків ніяк не співвідносяться з довідкам з адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України та МКП «Основаніє» , згідно з якими ОСОБА_4 з 30.06.1975 р. та по день смерті 20.10.2015 р., безперервно, був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_6 «А», кв. 20.

Свідок ОСОБА_16 (невістка відповідачки) пояснила, що ОСОБА_4 мешкав разом з ОСОБА_2 з осені 1994 р. Зі слів ОСОБА_4, в нього ніколи не було дітей. Аналогічні пояснення надала суду свідок ОСОБА_17 (близька подруга ОСОБА_2Г.).

Свідок ОСОБА_18 (близька подруга ОСОБА_2Г.) пояснила, що знайома з відповідачкою з 1987 р. Відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 почались приблизно в 1994 році, познайомились вони в 1992 році.

Свідок ОСОБА_19 (син відповідачки ) пояснив суду, що ОСОБА_4 та його мати спільно проживали однією сімєю з 1995 р., познайомились ОСОБА_2 з ОСОБА_4 с 1992 р., у них склались гарні відносини. ОСОБА_4 розповідав йому, що в нього ніколи не було сімї та дітей.

Свідок ОСОБА_19 (онук відповідачки) підтвердив суду, що ОСОБА_4, якого він називав «дідусь», ніколи не казав, про те, що в нього є донька, або взагалі, діти.

У суду відсутні підстави не довіряти показанням свідків ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_20, оскільки вказані особи проживали однією сімєю багато років, або як ОСОБА_18 та ОСОБА_17 є близькими друзями ОСОБА_4 та ОСОБА_2

До того ж, саме відповідачкою ОСОБА_2 було оплачені витрати на поховання ОСОБА_4, що підтверджується копіями відповідних розрахункових документів. Позивач ОСОБА_1В та її мати ОСОБА_3 ніякою участі у вказаних витратах не приймали.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 надано суду свідоцтво про народження від 02.07.1986 р. ІІІ-ЖС № у якому записано у графі батько ОСОБА_21, тобто зовсім інша особа не померлий.

Згідно з ч.2 ст.55 КпШС, при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, імя, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

В судовому засіданні було встановлено, що запис до свідоцтва про народження був зроблений Ленінським відділом РАГС 02 липня 1986 року на підставі ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сімю Тобто, дані про дитину були записані зі слів ОСОБА_3, матері позивачки, яка не заперечувала цей факт при розгляді справи.

ОСОБА_1 зазначено в позові, що «в кінці 1998 року її мати ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.

Однак, у звязку з тим, що питання було вирішене мирним шляхом є ухвала від 30.03.1999 року Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про закриття провадження у справі.

ОСОБА_4 01.04.1999 року звернувся з особистою заявою до бухгалтерії «Мотор Січ» про утримання з нього на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/4 частини на утримання ОСОБА_1

Аліменти утримувалися до повноліття позивачки, тобто до 12.06.2004 року».

Позивачкою надано завірену копію ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.03.1999 р., згідно з якою суд розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства та стягнення аліментів встановив, позивач заявив про відмову від позову у звязку з тим, що сторони добровільно вирішили питання, відмова від позову не порушує права та інтереси сторін та не суперечить Закону.

На підставі ст. 227 п.4 ЦПК України, суд ухвалив: прийняти відмову від позову та провадження по справі закрити.

На вказане слід зауважити, що відповідно до п.4 статті 227 ЦПК України (1502-06), який був чинний в 1999 році : суд закриває провадження в справі якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Вказаний доказ суд оцінює як неналежний, оскільки відповідні факти та обставини судом не досліджувались та не встановлювались, розгляд даної цивільної справи про встановлення батьківства та стягнення аліментів не завершився постановленням судом рішення.

Також, в якості доказу позивач ОСОБА_1 надала суду довідку з АТ «Мотор Січ» від 05.11.15 р., згідно якої ОСОБА_4, який працював на АТ «Мотор Січ», згідно його особистої заяви робились утримання аліментів на користь ОСОБА_3, тобто матері ОСОБА_1, з 01.04.1999 року по 12.06.2004 року.

Згідно зі ст.82 КпШС, аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину, а з осіб, які працюють за контрактом в іноземних державах, - не менше двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну дитину.

Відповідно до ч.1 ст.88 КпШС, аліменти на користь неповнолітніх дітей присуджуються з дня подачі заяви до суду.

Як слід з вищенаведених норм КпШС, аліменти мають сплачуватись з обовязковим визначенням конкретної особи (в даному випадку - дитини) на чию користь вони стягуються.

В довідці з АТ «Мотор Січ» взагалі не йдеться про виплату аліментів на користь дитини. Навпаки, в довідці зазначено, що «ОСОБА_4 працював на АТ «Мотор Січ», з його заробітної плати, згідно особистої заяви здійснювались утримання аліментів. Аліменти утримували на користь ОСОБА_3 в розмірі ? з/п з 01.04.99 р. по 12.06.2004 р.».

Та обставина, що ОСОБА_3 отримувала аліменти на власну користь підтверджується, також, довідкою від 09.09.2016 р. з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради, згідно з якою ОСОБА_3 з 01.05.2003 р. по 30.06.2004 р. перебувала на обліку як матір - одиначка та отримувала державну допомогу на утримання дитини за вказаний період.

При цьому, суд враховує, що чинним на той час КпШС не заборонялась добровільна сплата аліментів на користь особи, яку платник визначає за власним бажанням, в даному випадку, на утримання ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог, позивачем надано суду копію страхового свідоцтва №884107, де зазначено, що ОСОБА_4 застрахував ОСОБА_1 на 1000 карбованців 12 травня 1987 року.

Вивченням вказаного документу встановлено, що в ньому відсутні підпис самого ОСОБА_4, або будь-якої іншої особи яка здійснювала страхування, ким саме заповнювалось вказане страхове свідоцтво встановити не можливо.

Крім цього, у страховому свідоцтві вказано, що застрахована ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7, проте датою народження позивачки є ІНФОРМАЦІЯ_8, що ставить під обґрунтований сумнів той факт, що документ був заповнений близькою людиною (батьком, родичем) позивача, в звязку з чим, судом вказаний доказ розцінюється як неналежний.

Оцінюючи здобуті в судовому засіданні письмові докази, показання сторін, свідків, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 не обґрунтовано належними доказами факт батьківства ОСОБА_4 щодо неї в контексті вимог статті 53 КпШС, яка вимагає встановлення факту спільного проживання та ведення спільного господарства матірю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або здобуття судом доказів, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Від проведення судово-генетичної експертизи позивач ОСОБА_1 відмовилася.

На підставі п. 8 ч.1 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

На підставі ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.Тому суд, вважає, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2016 року підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у звязку з необґрунтованістю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора, відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про встановлення факту батьківства.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2016 року у вигляді призупинення видачі Четвертою нотаріальною конторою м. Запоріжжя свідоцтва на право власності ОСОБА_2 до розгляду цивільної справи по суті скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: М.В. Антоненко