Рішення № 64942983, 21.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/113/2017(м)

265/4153/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Міхєєва І.М.

Доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.

за участю секретаря Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації заробітної плати та трьох відсотків річних, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивача ОСОБА_1С.( з 05.01.2017 року Ходченко) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації заробітної плати та трьох відсотків річних на суму заборгованості. В обґрунтування позову зазначила, що з 22 листопада 2013 року перебувала в трудових відносинах з відповідачем на підставі трудового договору. В звязку з тим, що ОСОБА_2 не звільняв її на підставі її заяви про звільнення, вона була вимушена звернутися до суду з позовом про розірвання трудового договору. Рішенням Апеляційного суду Донецької області було припинено дію трудового договору, укладеного між нею та відповідачем та стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану відпустку. Додатковим рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2016 року з ОСОБА_2 стягнуто на її користь вихідна допомога. Всього за рішеннями суду заборгованість відповідача перед нею в звязку з її звільненням становить 28429 гривень. Проте вказану сумі відповідач не виплатив і по сьогодення. Просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 червня 2016 року по день постановлення рішення суду, індексацію суми заборгованості стягнутої на її користь за рішеннями суду у розмірі 28429 гривень, та трьох відсотків річних.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексації заробітної плати та трьох відсотків річних задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в звязку з припиненням дії трудового договору за період з 15 червня 2016 року по 27 грудня 2016 року в сумі 9929,10 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обовязкових платежів при її виплаті; індексацію заробітної плати за період з липня 2016 року по грудень 2016 року в сумі 1544 гривні, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обовязкових платежів при її виплаті, судовий збір на користь держави у розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення було ухвалено без участі відповідача та його представника, чим позбавлено ОСОБА_2 можливості надати суду докази перерахування ним грошових коштів га користь позивачки- а саме платіжне доручення від 22 листопада 2016 року, відповідно до якого на рахунок ОСОБА_1 було зараховано суму 210 грн., 19 грудня 2016 року 4975,00 грн та 12 січня 2017 року було перераховано повну суму боргу в розмірі 23254,50 грн.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які про час та місце судового засідання були повідомлені, двічі до судового засідання не зявились, надали заяву про слухання справи за їх відсутність( а.с. 113,114,116,117-119)

Заслухавши суддю - доповідача, доводи позивачки, яка просила судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо) , які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам судове рішення у повному обсязі не відповідає.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2016 та ували Апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2016 року, що набрали законної сили 14 червня 2016 року, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 квітня 2016 року , яким відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист трудових прав - скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Припинено з 14 червня 2016 року дію трудового договору, укладеного 22 листопада 2013 року між фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та знято його з реєстрації у Дружківському міському центрі зайнятості Донецької області.

Зобовязано ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 трудову книжку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 січня 2015 року по 14 червня 2016 року в розмірі 21914,75 грн. та компенсацію за невикористану відпустку за період з 17 січня 2015 року по 14 червня 2016 року в розмірі 1765,50 грн., а всього 23680,25 грн., з відрахуванням з вказаної суми податків та обовязкових платежів при її виплаті.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 4749,25 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звернення до суду позивач мав право на отримання від відповідача грошові кошти у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 січня 2015 року по 14 червня 2016 року в розмірі 21914,75 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 17 січня 2015 року по 14 червня 2016 року в розмірі 1765,50 грн. та вихідної допомоги в розмірі 4749,25гривень, які їй не було виплачено станом на день винесення рішення, отже, на користь позивача підлягає до стягнення відповідно до статті 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та індексація заробітної плати.

Судова колегія не у повному обсязі погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

ОСОБА_4 із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права. (Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі N 6-788цс16)

Відповідно до статті 2 Закону України « Про оплату праці» № 108/95-ВР структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

ОСОБА_4 до п. 2.2. Наказу Держкомстату від 13.01.2004 № 5 "Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати"до фонду додаткової заробітної плати включаються доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток( пункт 2.2.12.)

Отже, оскільки відповідач не виконав рішення суду про стягнення на користь позивачки, зокрема, и грошової компенсації за невикористану відпустки у розмірі 1765,50 грн., яка є складовою заробітної плати,дана обставина є підставою для покладення на власника відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України

Таким чином суд першої інстанції правомірно застосував до вказаних правовідносин статтю 117 КЗпП України, обрахувавши належні до сплати суми з дня затримки виплати по день винесення судового рішення.

Доводи апеляції, що відповідач перерахував позивачці грошові кошти, визначені апеляційний судом ,не спростовує висновків суду, оскільки згідно платіжного доручення від 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 було зараховано суму 210 грн., 19 грудня 2016 року 4975,00 грн.( вихідна допомога) та 12 січня 2017 року було перераховано повну суму боргу в розмірі 23254,50 грн. (в дану суму входить і сума у розмірі 1765 грн за невикористовану відпустку). Отже, станом на день винесення рішення ( 27 грудня 2016 року) перед позивачкою не були виконані грошові зобовязання з оплати заробітної плати, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Українське процесуальне законодавство є преюдиціальним. Тобто факти й обставини, встановлені в одному судовому процесі, не підлягають повторному доведенню й вважаються встановленими в іншому судовому процесі, якщо він відбувається між тими ж самими сторонами.

Так, згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, підставами звільнення від доказування є, зокрема обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2016 року встановлено, що у відповідності з умовами трудового договору, заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалася в розмірі 1583,00 гривень на місяць, та її середньоденна заробітна плата становить 71 гривню 95 копійок.

Оскільки період затримки розрахунку при звільненні з 15 червня 2016 року по 27 грудня 2016 року становить 138 робочих дня, середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 9929 гривень 10 копійок. (71,95 х 138) визначений судом вірно.

Переглядаючи судове рішення в частині стягнення індексації заробітної плати, судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в даній частині, суд виходив з того, що сума у загальному розмірі 28439 гривень є заробітною платою, яка підлягає індексації відповідно до Закону України « Про індексацію грошових доходів населення».

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду.

Так, судом встановлено, що станом на день звернення до суду позивач мав право на отримання від відповідача грошових коштів у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 21914,75 грн. компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1765,50 грн. та вихідної допомоги в розмірі 4749,25гривень , а всього 28439 гривень 50 копійок.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" N 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону N 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці( грошове забезпечення).

Відповідно до абзацу 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Відповідно до абзацу 3 даного Порядку до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема:виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати. (абзац третій пункту 3 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. N 36)

Відповідно до ОСОБА_5 соціальної політики від 06.08.2012 року № 169/20/137-12 щодо індексації грошових доходів, - зазначається, що виплати, які проводяться виходячи із середньої заробітної плати, індексації не підлягають, оскільки суми індексації враховуються під час обчислення середньої заробітної плати.

ОСОБА_4 ОСОБА_5 праці та соціальної політики України від 30.10.2003 року № 024-130 Щодо індексації грошових доходів населення розяснено, що усі виплати, які обчислюються, виходячи із середньої заробітної плати, у тому числі за час щорічної та додаткової відпустки, індексації не підлягають, але при визначені її розміру сума індексації враховується як складова частина оплати праці.

ОСОБА_4 частини 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100,цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: зокрема, а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; є) виплати вихідної допомоги; з) вимушеного прогулу.

Отже, заборгованість, яка виникла з вини відповідача,грошових коштів у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, індексації відповідно до діючого законодавства не підлягає.

За таких обставин, судове рішення в частині стягнення індексації заробітної плати в сумі 1544 гривні, підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволені даної частини позову. В решті судове рішення скасуванню або зміни не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 індексації заробітної плати за період з липня 2016 року по грудень 2016 року в сумі 1544 гривні , з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обовязкових платежів при її виплаті, скасувати та відмовити у задоволені даної частин позову ОСОБА_1.

В решті судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Гаврилова Г.Л.

ОСОБА_6

ОСОБА_7