Рішення № 64941173, 22.02.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12378/16-ц

провадження № 2/753/859/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Леонтьєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», до ОСОБА_2, діючого в своїх інтересах та інтересах неповнолітної ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адіміістрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та вислення, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»,звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, діючого в своїх інтересах та інтересах неповнолітної ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адіміістрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та вислення, посилаючись на те, що між Відкритим акціонерним товариством "БТА Банк" та ОСОБА_2 08 червня 2007 року був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 084 щодо надання кредитних коштів в загальній сумі 252 000 доларів 00 центів США шляхом надання кредитної лінії, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх платежів до 08 червня 2012 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, та з оплатою 15, 5% річних.

В якості забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором 08 червня 2007 між Відкритим акціонерним товариством "БТА Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку ВАТ "БТА Банк" належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 123, 30 кв м, оцінену в сумі 2 545 704 грн. 00 коп., яка належить йому на підставі договору дарування, посвідченого 14 травня 2007 року приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В., зареєстрованого в реєстрі № 1824 та Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 16 травня 2007 року за реєстровим № 9784, й який зобов»язався вказаним майном відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов»язань за кредитним договором, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за його користування та штрафні санкції в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

Позивач виконав свої зобов»язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 22 квітня 2016 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 2 724 550 грн. 48 коп, яка складається з наступних складових: заборгованість за кредитом - 98 000 доларів 00 центів США, що еквівалентно до національної валюти України - гривні згідно курсу Національного банку України станом на 22 квітня 2016 року 25, 3736 за 1 долір США, складає 2 486 618 грн. 19 коп., за кредитом, наданим в доларіх США: заборгованість по відсоткам - 97 638 доларів 02 центи США, що еквівалентно 2 477 433 грн. 43 коп.; за кредитом, наданим в національній валюті (гривнях): заборгованість за кредитом - 757 500 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 1 002 009 грн. 86 коп.

В судове засідання позивач не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов»язань за кредитним договором та його умов й право іпотекодержателя згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання задовольнити свої вимоги за основим зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.88).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 діючий в своїх інтересах та інтересах неповнолітної ОСОБА_3, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, при цьому визнав наявність боргу; докази, що спростовують позовні вимоги не надав.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

Третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адіміністраціїв судове засідання повторно не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності його представника на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та з урахуванням прав неповнолітньої дитини.

Вислухавши пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов»язальних правовідносинах.

Так, між між Відкритим акціонерним товариством "БТА Банк" та ОСОБА_2 08 червня 2007 року був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 084 щодо надання кредитних коштів в загальній сумі 252 000 доларів 00 центів США шляхом надання кредитної лінії, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх платежів до 08 червня 2012 року, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, та з оплатою 15, 5% річних (а.с. 6-12, 17-19).

В якості забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором 08 червня 2007 між Відкритим акціонерним товариством "БТА Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передав в іпотеку ВАТ "БТА Банк" належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 123, 30 кв м, оцінену в сумі 2 545 704 грн. 00 коп., яка належить йому на підставі договору дарування, посвідченого 14 травня 2007 року приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В., зареєстрованого в реєстрі № 1824 та Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 16 травня 2007 року за реєстровим № 9784, й який зобов»язався вказаним майном відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов»язань за кредитним договором, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за його користування та штрафні санкції в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (а.с.13-16).

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов»язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов»язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується заявою позичальника на надання кредиту, видатковим касовим ордером на видачу готівки, розгорнутим розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку позичальника (а.с. 132-133, 237, 238 том 2), проте відповідач не належним чином виконує умови договору, який, як позичальник, зобов»язувався своєчасно сплачувати проценти на користування кредитом, дотримуватися графіку повернення кредитних коштів, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов»язання згідно кредитного договору, й погасити всю суму кредиту у визначений договором строк.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі, й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати своїм підписом.

Зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Як встановлено в ході судового розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе зобов»язання, передбачені кредитним договором, тобто не сплачує відсотки за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту, не погашає всю суму кредиту згідно вимогами Кредитного договору (а.с. 132-133 том 2).

Позивачем на виконання умов кредитного договору надсилалися боржнику рекомендовані листи з повідомленням про вручення щодо існуючої заборгованості й необхідністю погасити вказаний борг, проте дані повідомлення відповідачем залишено без уваги та виконання, сума боргу залишилась незмінною.

Судом також встановлено, що відповідач належним чином ознайомлений зі змістом кредитного договору, що засвідчується його особистим підписом; його умови ним не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідач порушив свої зобов»язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

У разі порушення відповідачем своїх зобов»язань за кредитним договором, відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов»язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «БТА Банк», до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» 2 675 375 грн. 52 коп. - заборгованості за кредитним договором та 3 219 грн. 00 коп. - судових витрат, а всього - 2 678 594 (два мільйони шістсот сімдесят вісім тисяч п»ятсот дев»яносто чотири) грн. 52 (п»ятдесят дві) коп. (а.с. 112-114 справа № 6702/12), яке частково змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2012 року, зменшивши розмір заборгованості з 2 678 594 грн. 52 коп. на 2 646 038 грн. 90 коп., в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.232-234).

Це рішення звернуто до виконання, проте боржником станом на час розгляду справи не виконано, що ним визнається.

Станом на 22 квітня 2016 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить 2 724 550 грн. 48 коп, яка складається з наступних складових: заборгованість за кредитом - 98 000 доларів 00 центів США, що еквівалентно до національної валюти України - гривні згідно курсу Національного банку України станом на 22 квітня 2016 року 25, 3736 за 1 долір США, складає 2 486 618 грн. 19 коп., за кредитом, наданим в доларіх США: заборгованість по відсоткам - 97 638 доларів 02 центи США, що еквівалентно 2 477 433 грн. 43 коп.; за кредитом, наданим в національній валюті (гривнях): заборгованість за кредитом - 757 500 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 1 002 009 грн. 86 коп. (а.с. 22-23)

Таким чином, судом встановлений факт неналежного виконання зобов»язань відповідачем за кредитним договором.

Позивачем при зверенні до суду дотримані вимоги ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», згідно з яким іпотекодержатель надіслав іпотекодавцю/боржнику письмову вимогу про усунення порушення у не менш, ніж тридцяти денний строк. У цьому документі зазначений стислий зміст порушених зобов»язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Матеріали даної справи містять підтверджуючі документи, що боржник отримав вказане повідомлення (зворотнє поштове повідомлення з особистим підписом). Проте, дана вимога відповідачем залишена без задоволення, борг ним не погашений, тому іпотекодержатель/позивач правомірно розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вказаного Закону.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов»язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основим зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотекита вважає, що останні не заслуговують на увагу, розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від виконання зобов»язань, оскільки докази ним на спростування позовних вимог не надані, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами наданими позивачем по справі.

Відтак, суд вважає за необхідне звернути стягнення на предмет іпотеки - належну на праві власності ОСОБА_7, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1АДРЕСА_1, що в будинку АДРЕСА_3 загальною площею 123, 30 кв м, оцінену в сумі 2 545 704 грн. 00 коп., яка належить йому на підставі договору дарування, посвідченого 14 травня 2007 року приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В., зареєстрованого в реєстрі № 1824 та Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 16 травня 2007 року за реєстровим № 9784, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 08 червня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «БТА Банк»та ОСОБА_2, для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», що виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 084 від 08 червня 2007 року, в загальній сумі 6 724 550 грн. 48 коп., яка складається із таких складових: заборгованість за кредитом - 98 000 доларів 00 центів США, що еквівалентно до національної валюти України - гривні згідно курсу Національного банку України станом на 22 квітня 2016 року 25, 3736 за 1 долір США, складає 2 486 618 грн. 19 коп., за кредитом, наданим в доларіх США: заборгованість по відсоткам - 97 638 доларів 02 центи США, що еквівалентно 2 477 433 грн. 43 коп.; за кредитом, наданим в національній валюті (гривнях): заборгованість за кредитом - 757 500 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 1 002 009 грн. 86 коп., та 100 868 грн. 25 коп. - судового збору, а всього - 6 825 418 (шість мільйонів вісімсот двадцять п»ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 73 (сімдесят три) коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Законів України "Про виконавче провадження" та "Про іпотеку" не вижче початкової ціни визначеної сторонами в договорі іпотеки від 08 червня 2007 року для подальшої реалазації - сумі 2 545 704 грн. 00 коп.

Проте, рішення суду в частині зверення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню, виходячи із таких підстав.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 9 вересня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-483цс15, предметом якої був спір про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України (ч.1 ст. 3607 ЦПК України).

Так, суд зробив правовий висновок про те, що 7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Разом з тим рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Проте не всі вимоги є обґрунтованими й доведеними.

Так, позов частині вимог про виселення не підлягає задоволенню, оскільки позивач просить виселити мешканців із квартири, який є предметом іпотеки й був придбаний не за рахунок кредитних коштів.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 18 березня 2015 року №6-39цс15.

За змістом ч.1 ст.575 Цивільного кодексу та ст.1 закону «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим законом.

Відповідно до ст.589 ЦК, ч.1 ст.33 закону «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель управі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього закону. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки)

Закріплене в ст.590 ЦК і передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено законом «Про іпотеку». Згідно із ч.3 ст.33 закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст.39 закону «Про іпотеку». Так, згідно із ч.ч.1, 2 ст.39 цього закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст.40 закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Нормою, яка встановлює

Порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст.109 ЖК Української РСР, у ч.1 якої передбачені підстави виселення.

Частина 3 ст.109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян. За змістом ч.2 ст.40 закону «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК Української РСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, щонадається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч.2 ст.109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Тому аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст.39 закону «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст.40 цього закону, так і норма ст.109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм, особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Установивши у справі, яка переглядається, що в іпотеку передано житловий будинок, який був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 1статті 88 ЦПК України.

Так, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, - 100 868 грн. 25 коп., що відповідає спірним правовідносинам.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 6, 14, 526, 527, 530, 554, 627, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 35, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, з урахуванням Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293, 294, ч.1 ст. 3607 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», до ОСОБА_2, діючого в своїх інтересах та інтересах неповнолітної ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адіміістрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та вислення, - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - належну на праві власності ОСОБА_7, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 123, 30 кв м, оцінену в сумі 2 545 704 грн. 00 коп., яка належить йому на підставі договору дарування, посвідченого 14 травня 2007 року приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В., зареєстрованого в реєстрі № 1824 та Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна 16 травня 2007 року за реєстровим № 9784, яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 08 червня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «БТА Банк»та ОСОБА_2, для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «БТА Банк», що виникли на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 084 від 08 червня 2007 року, в загальній сумі 6 724 550 грн. 48 коп. та 100 868 грн. 25 коп. - судового збору, а всього - 6 825 418 (шість мільйонів вісімсот двадцять п»ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 73 (сімдесят три) коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Законів України "Про виконавче провадження" та "Про іпотеку".

Рішення суду в частині зверення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

В решіт вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Коренюк А.М.