Рішення № 64940, 06.06.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.06р.

Справа № 25/71

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобізнес",м. Дніпропетровськ Відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: Янушкевич Т.В., довіреність №11 від 13.03.06р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору оренди укладеного між ТОВ „Автобізнес” та ВАТ „Дніпрошина”.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що передано в оренду за спірним договором майно є гуртожитком, який належить до державної власності, тому відповідач-2 не мав підстав без згоди позивача передавати його в оренду, а спірний договір суперечить ст.ст. 4, 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 287 ГК України, тому є недійсним.

Відповідач позовні вимоги не визнав з тих підстав, що спірний договір укладено у 1999р., а позивач звернувся з позовом лише у 2006р., тобто за межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Відповідачі не забезпечили явку повноважних представників до судового засідання. Враховуючи, що відповідачі належним чином були попереджені про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується наявними у справі доказами та закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів. Справа розглядається за наявними у ній матеріалами (ст. 75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.1999р. між ВАТ „Дніпрошина” (орендодавець) та ТОВ „Автобізнес” (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 509/99, відповідно до п. 1.1., якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення загальною площєю 67,0кв.м. по адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, 116а під розміщення автокласу та офісу.

Як свідчать матеріали справи будинок № 116а по вул. Г.Сталінграду у м. Дніпропетровську є гуртожитком, який не увійшов до статутного фонду ВАТ „Дніпрошина” при приватизації останного, отже залишився у власності держави, що зокрема підтверджується актом оцінки вартості майна орендного підприємства „Дніпрошина” від 27.12.2003р., переліком об’єктів орендного підприємства „Дніпрошина”, які не підлягають приватизації, інвентаризаційним описом майна ПТУ № 51 на 01.11.1993р., договором купівлі-продажу державного майна орендного підприємства „Дніпрошина” від 10.03.1994р. та додатковою угодою від 23.02.1994р. до договору оренди державного майна орендного підприємства „Дніпрошина” та не заперечується відповідачем-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (в редакції, що була чинною на час укладення спірного договору), орендодавцями державного майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.

Доказів надання дозволу Фондом державного майна України на передачу в оренду нежитлового приміщення за спірним договором відповідачами не надано.

Отже у відповідача-2 були відсутні правові підстави для надання в оренду державного майна та укладення спірного договору, який суперечить ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

В силу ст. 48 ЦК УРСР, норми якого були чинними на час укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Позивач не був стороною спірного договору та дізнався про його укладення лише у травні 2005р., що підтверджується актом від 17.05.2005р. стану утримання та використання об’єктів колишнього СПТУ-51, які в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду ВАТ „Дніпрошина” але перебувають у нього на балансі.

Згідно з ст. 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення

права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна норма міститься і у ст. 261 ЦК України.

Отже посилання відповідача на пред’явлення позивачем позову з порушенням строку позовної дапвності є безпідставними.

Пунктом 7.1. спірного договору встановлено, що він дії з 01.07.1999р. по 01.07.2000р., а п. 7.7. договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар зобов’язаний оформити лист або заяву на укладення його на новий строк.

16.03.2004р. між відповідачами була укладена додаткова угода до спірного договору про зміну розміру орендної плати.

Враховучи вищенаведене слід дійти висновку, що спірний договір було продовжено сторонами до 01.07.2004р.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Таким чином, з огляду на усе вищевикладене та природу орендних правовідносин позовні вимоги позивача слід задовольнити та визнати спірний договір недійсним, а його дію визнати припиненою з 01.07.2004р.

Оскільки спір виник з неправильних дій відповідача-2, який за спірним договором передав в оренду майно, що належить до державної власності, судові витрати за розгляд справи, які складаються з 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на відповідача-2.

Керуючись ст. 6, 48, 59, 71, 76 ЦК УРСР, ст.ст. 5, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір договір оренди нежитлових приміщень № 509/99 від 01.07.1999р., укладений між ВАТ „Дніпрошина” та ТОВ „Автобізнес”, а його дію визнати припиненою з 01.07.2004р.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” (м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 24, код ЄДРПОУ 05768898) 85,00грн. держмита в доход держбюджету (Відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, УДКУ у Дніпропетровській області, ЗКПО 24246786, МФО 805012, п/р 31111095600005), видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина” (м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 24, код ЄДРПОУ 05768898) 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, видати наказ.

Суддя

А.Є. Чередко

Рішення підписано