Рішення № 64939833, 20.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/475/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 19.03.2010 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 30.00 % річних на суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Взяті на себе зобовязання ОСОБА_6 не виконала, у звязку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, станом на 31 грудня 2015 року , яка становить 44 534 грн. 91 коп.

З таких підстав ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_6 на свою користь заборгованість по кредитному договору № б/н від 19.10.2010 року в сумі 44 534 грн. 91 коп.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 44 534 грн. 91 коп. за кредитним договором № б/н від 19.03.2010 року та судовий збір в сумі 1 378 грн., а всього 45 912 грн. 91 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як незаконне, постановлене з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. й ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд першої інстанції установи, що 19 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6 укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з памяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з пп. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Умов і правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, установленого банком.

ОСОБА_6 не виконала своїх зобовязань за вказаним договором, унаслідок чого в неї перед ПАТ КБ «ПриватБанк» утворилася заборгованість.

Відповідач отримавши кошти за кредитним договором вчасно кошти не повернула. В звязку із цим виникла заборгованість в сумі 44 534 грн. 191 коп., що складається із заборгованості за кредитом 8 229 грн. 54 коп., заборгованості по процентам 30 935 грн. 21 коп., заборгованості за комісією 2 773 грн. 26 коп. , штраф 500 грн. ( фіксована частина) та штраф 2 096 грн. 90 коп. ( процентна складова).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що між сторонами договір не укладався противорічить матеріалам справи. Договір про приєднання від 19.10.2010 року підписаний відповідачкою. Вказаний підпис свідчить про те, що відповідачка згодилася із всіма умовами договору приєднання.

Відповідачка не надала суду свої розрахунки заборгованості по кредиту.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути дві притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.

Умовами спірного договору, а саме п. 1.1.5.20 Умов і правил надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач передбачена сплата штрафів як вид цивільно-правової відповідальності, а саме при порушенні строків платежів по будь-якому грошовому зобовязанню більше ніж на 30 днів.

У той самий час згідно з п. 1.1.5.21 Умов і правил і надання банківських послуг при непогашенні кредиту в строк встановлений графіком погашення кредиту, процентів, заборгованість рахується простроченою, на прострочену суму кредиту на прострочену суму кредиту начисляється пеня.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчать про недотримання положень закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15.

Таким чином, штраф 500 грн. (фіксована частина) і 2 096 грн. 90 коп. (процентна складова) не підлягають до стягнення.

Стягнення процентів не є цивільно-правовою відповідальністю, а є сплата за користування кредитом.

Заборгованість за кредитом, а також нараховані проценти судом першої інстанції вираховані правильно. Апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає до зміни. Стягненню підлягає заборгованість за кредитом 8 229 грн. 54 коп., заборгованість по процентам 30 935 грн. 21 коп., заборгованість за пенею та комісією 2 773 грн. 26 коп.

Стягнення штрафу 500 грн. і 2 096 грн. 90 коп. не підлягає.

Що стосується строку позовної давності, то суд виходить із наступного:

Відповідно до ст. 526 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Але ч. 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульоване з використанням обмежувальної частки «лише» ( зі значенням «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави стверджувати, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто ця норма встановленою обєктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачає випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у звязку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Отже, як загальна, так і спеціальна позовна давність має диспозитивний, а не імперативний характер застосування.

У матеріалах справи немає заяви ОСОБА_6 про застосування строків позовної давності, поданої до винесення місцевим судом рішення, згідно з вимогами частини третьої статті 267 ЦК України.

Заява про застосування строку позовної давності надана тільки в суд апеляційної інстанції. Тому така заява не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 308, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити частково.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2016 року змінити.

Виключити із рішення стягнення із ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» штрафу 500 грн. (фіксована частина) і 2 096 грн. 90 коп. (процентна складова), зменшивши загальний розмір заборгованості до 41 938 грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 1 240 грн. 19 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :