Вирок № 64939531, 24.02.2017, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/1044/13-к

Провадження № 1-кп/702/5/17

В И Р О К

І МЕНЕМ У К Р А Ї Н И

24 лютого 2017 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді: Мазай Н.В.

з секретарем: Ясінською О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище кримінальне провадження № 1-кп/702/5/17 у справі № 702/1044/13-к про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шубині Стави Лисянського району Черкаської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого ДІМ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, жителя АДРЕСА_1, раніше несудимий, у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 368 КК України

за участі сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурорів: Бебешка М.М., Роги С.С.

захисника: ОСОБА_3

потерпілої: ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, органом досудового розслідування, прокурором, який підтримав змінене під час судового провадження обвинувачення, ообвинувачується в тому, що він працюючи на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, згідно наказу № 377 о/с від 29 грудня 2009 року, начальника УМВС України в Черкаській області, являючись службовою особою, яка виконує функції представника влади, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливою метою, в супереч інтересам служби, 29.11.2012 року близько 14 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_2, повідомив ОСОБА_4 про свої можливості, як представника правоохоронного органу, що він може, завдяки своєму службовому становищу, авторитету і повноваженням, вплинути на результати розслідування, вимагав у ОСОБА_4, одержання ним хабара в сумі 4000 грн., для вирішення ним питання про не притягнення до кримінальної відповідальності двох синів останньої, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6 та двох інших осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, перевірку в порядку ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) за вказаним фактом він проводив станом на 17.11.2012 року та прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ч. 2 ст. 11 КК України ст.ст. 97, 99 КПК України, хоча про вже прийняте рішення ОСОБА_4 не повідомив, цим самим вимагав у ОСОБА_4 передачі йому грошових коштів як хабара в сумі 4000 грн., в результаті чого остання, погодившись на вимогу ОСОБА_1., та передала йому відразу як хабар 2000 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності двох її синів, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6 та двох інших осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8 Для одержання ОСОБА_1 решти хабара 2000 грн., ОСОБА_4 передала власну банківську картку «ПриватБанку» № НОМЕР_2 в присутності ОСОБА_1, своєму сину ОСОБА_6, щоб він спільно з ОСОБА_1 поїхав в м. Христинівка до банкомату «ПриватБанку» та зняв з картки 2000 грн. та передав останньому, як хабар за не притягнення вищевказаних осіб до кримінальної відповідальності.

29.11.2012 року ОСОБА_6, прибувши в м. Христинівка з с. Ягубець Христинівського району з метою зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки ОСОБА_4 для подальшої передачі їх як хабара ОСОБА_1 за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за вказівкою ОСОБА_1 о 15 год. 24 хв. здійснив спробу зняття коштів з банкомата «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ, розташованої в м. Христинівка по вул. Богдана Хмельницького, 2, при цьому ОСОБА_6 вставив в банкомат банківську картку № НОМЕР_2, видану на ім'я ОСОБА_4, та вів код НОМЕР_3, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав.

ОСОБА_1 29.11.2012 року, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, а саме : одержання хабара та уникнення його особистого викриття шляхом відео фіксування з банкомата, зловживаючи довірою, звернувся до ОСОБА_9, щоб останній особисто здійснив спробу зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки «ПриватБанку» виданої на ім'я ОСОБА_4

ОСОБА_9, виконуючи прохання ОСОБА_1, не будучи обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_1, направленими на одержання хабара, погодився на прохання останнього та о 15 год. 31 хв. здійснив спробу зняття з картки «ПриватБанку», складеної на ім'я ОСОБА_4, через банкомат «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул. Богдана Хмельницького, 2, при цьому ОСОБА_9 вставив в банкомат банківську картку № НОМЕР_2, видану на ім'я ОСОБА_4, та ввів код НОМЕР_3, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав.

Крім цього, ОСОБА_1, 29.11.2012 року з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, а саме: одержання хабар від ОСОБА_4 та уникнення його особистого викриття шляхом відео фіксування з банкомата, після невдалої спроби ОСОБА_9 зняти кошти з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_4, зловживаючи довірою, звернувся до ОСОБА_10, щоб останній особисто здійснив спробу зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_4

ОСОБА_10, виконуючи прохання ОСОБА_1, не будучи обізнаним із злочинними наміром ОСОБА_1, направленим на одержання хабара, погодився на прохання останнього та о 15 год. 48 хв. здійснив спробу зняття коштів з картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_4, через банкомат «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул. Богдана Хмельницького, 2, при цьому ОСОБА_10 вставив в банкомат банківську картку № НОМЕР_2, видану на ім'я ОСОБА_4, та ввів код НОМЕР_3, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав.

ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на одержання хабара, після невдалих спроб 29.11.2012 року зняття коштів з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_4, з банкомату, розташованого в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул. Богдана Хмельницького, 2, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, 29.11.2012 року ОСОБА_1 о 17 год. дав вказівку ОСОБА_6, щоб останній за допомогою працівників Христинівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанку», розташованого в м. Христинівка, по вул. Гагаріна, 9, здійснив спробу зняття коштів з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_4 При цьому, ОСОБА_1, з метою уникнення самовикриття по незаконному заволодінню коштами ОСОБА_4, особисто та з ОСОБА_6 у Христинівське відділення «ПриватБанку» не заходив, а залишився чекати ОСОБА_6 біля площі Леніна м. Христинівка. ОСОБА_6 коштів в Христинівському відділенні «ПриватБанку» не отримав з незалежних від нього причин, оскільки в телефонній розмові з ОСОБА_4 остання повідомила ОСОБА_6, що самостійно звернеться до відділення «ПриватБанку» для отримання грошових коштів у розмірі 2000 грн.

Внаслідок вищевказаних незаконних дій ОСОБА_1 було заподіяно шкоду державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету та престижу державного органу працівником правоохоронного органу - Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, уповноваженого на неупереджене виконання функцій держави, запобіганню та протидії злочинності, встановленню і затриманню осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, який, нехтуючи вимогами нормативно правових актів, якими регламентовано діяльність правоохоронних органів, сам вдався до вчинення умисного кримінального правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні змінив правову кваліфікацію обвинувачення та склав новий обвинувальний акт, у якому кваліфікував діяння ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України за яким суд розглянув кримінальну справу, оскільки нове обвинувачення не зменшує обсягу попереднього, та у ньому не ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення ( ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ( т. 5 а.с. 136-138).

Орган досудового слідства вважає, що своїми умисними діями ОСОБА_1, 1976 року народження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, а саме - як одержання службовою особою хабара за невиконання в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням службового становища, що поєднаного з вимаганням хабара.

Прокурор підтримав пред"явлене ОСОБА_1 обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні будучи обвинуваченим, свою вину у вчиненні злочину не визнав повністю та показав, що він працював в Христинівському райвідділі міліції. В листопаді місяці 2012 року він, в складі слідчо-оперативної групи, виїздив в с. Ягубець Христинівського району, з метою перевірки по факту заяви ОСОБА_11 про крадіжку металевої кладки. Всі питання, які стосувалися кладки, з»ясовувалися зі слів заявника ОСОБА_11: що це за кладка, кому вона належить, де вона знаходилась. На місце разом з ним виїздив ОСОБА_12, слідчий із ними не поїхав. На той період часу осіб, які були причетні до крадіжки кладки вони так і не встановили. З метою їх встановлення вони проїхали по селу, в усній формі запитували жителів села по даному факту, а після поїхали на інший виклик за вказівкою оперативного чергового. Для виїзду слідчо-оперативної групи, не лише за заявою ОСОБА_11, в райвідділі міліції використовувався один автомобіль марки «ВАЗ-2107», синього кольору, з синіми міліцейськими номерами, н.з НОМЕР_4, який повністю тонований. На виїзд за заявою ОСОБА_55 він їздив в форменому одязі, тобто в формі, а саме вони вже перейшли на зимове несення служби: сині брюки із лампасами, бушлат зимній, теплий, і міліцейська шапка, зимова, тепла. Працівники, які входять до складу слідчо-оперативної групи, щодобово заступають на несення служби у формі працівників міліції обов'язково. О 8 годині ранку, коли заступають в слідчо-оперативну групу, начальник міліції проводить «розвод», всі отримують зброю, амуніцію, а тому всі обов'язково повинні бути у формі працівників міліції, це наказ. За кермом автомобіля на тому виїзді за заявою ОСОБА_11 був він, оскільки в ОСОБА_12, який їздив разом з ним не було допуску до керування автомобілем та відповідних навиків. Після чергування слідчо-оперативної групи, всі матеріали передавалися оперативному черговому. Після цього начальник райвідділу приймав рішення хто саме повинен займатись тією чи іншою справою. Саме після цієї процедури, матеріали по факту крадіжки кладки в ОСОБА_11 потрапили до нього. Він особисто приймав процесуальне рішення за заявою ОСОБА_11. За результатами перевірки по даному факту, ним було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, у зв'язку із малозначністю. Особи встановлені не були, і тим більше не можна було встановити належність тієї кладки, навіть для її оцінки. Рішення приймається за результатами перевірки, яке підписує начальник, виготовляється в двох екземплярах один з яких передається в секретаріат, а інший направляється заявнику. Дане рішення було погоджено із начальником дільничних інспекторів та начальником райвідділу міліції. Крім цього, матеріал по факту крадіжки перевіряється прокурором Христинівського району чи працівником прокуратури. В ході проведення перевірки за фактом крадіжки металевої кладки в ОСОБА_11, він з ОСОБА_6 та її дітьми, синами ОСОБА_13 та ОСОБА_14, не спілкувався. Під час проведення перевірки по даному факту такого прізвища, як ОСОБА_6, як потерпілої так і її синів, для нього не існувало, воно було йому невідоме. Вперше він почув дане прізвище вже після того, як йому повідомили про написання заяви та обвинувачення його в отриманні коштів. ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не підозрювались у крадіжці даної кладки. З рішенням, прийнятим ним за результатами перевірки заяви ОСОБА_11 про крадіжку металевої кладки, всі погодились і затвердили його, згідно процедури. У прийнятому рішення прізвище ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не значилося. В жодних поясненнях, які були відібрані в ході перевірочних діях по факту крадіжки кладки, не зазначено про підозру у вчиненні крадіжки братам ОСОБА_5. Документального підтвердження причетності до крадіжки кладки братів ОСОБА_5 не має. Згідно відмовного матеріалу за заявою ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не були допитані ні як підозрювані, ні як свідки, тобто свідчення в них взагалі не відбирались, вони до даного матеріалу взагалі відношення не мали. В нього особисто не було ніяких рахунків із сім'єю ОСОБА_6. Раніше, до цих подій, він їх не знав. Він не просив будь-кого знімати із чужої картки в банкоматі кошти на його користь. Він нікого не просив спілкуватися з ОСОБА_4 з приводу можливості забрання нею заяви з правоохоронних органів відносно нього. З рідних в нього є старший брат, військовослужбовець, який проходив службу в Криму, на аеродромі «Бельбек», а зараз в Миколаєві, а ОСОБА_56 не має. З приводу показів потерпілої, даних нею в судовому засіданні, а саме про те, що він вимагав гроші та отримав частину грошових коштів пояснив наступне. На якій посаді він працював було сказати важко, але в посвідченні в той час в нього було зазначено посаду дільничний інспектор міліції. Можливо, формально, за ним і була закріплена якась дільниця у районі, можливо с. Угловата. Начальник райвідділу міліції ОСОБА_18, йому пояснив, що він його місцевим наказом прикомандирував до карного розшуку в допомогу. Тобто він мав підпорядковуватись начальнику карного розшуку, яким на той час був ОСОБА_15. Процесуальні документи, саме як працівник карного розшуку, із відповідними обов'язками, із відповідним посвідченням, ним не складалися, оскільки це було б порушенням, тому, що згідно посвідчення він рахувався як дільничний інспектор, а роботу працівника карного розшуку він виконував за усною вказівкою начальника РВ. В його обов'язки, як закріпленого за карним розшуком, визначалися роботою дільничного інспектора міліції, тобто функціональними обов'язками дільничного інспектора. Його робота полягала в інтелектуальній праці, допомозі працівникам, які приїхали із м. Умані, оскільки вони не знали Христинівського району. Згідно книжок нарядів, які затверджував начальник міліції, слідчо-оперативна група складається з: дільничний, розшук, тобто він заступав від розшуку, дільничний від дільничних, слідчий, відповідно від слідчого відділу. В той час коли він входив до складу слідчо-оперативної групи, в графі було записано СКР - сектор карного розшуку. Село Ягубець не входило в зону його обслуговування, це інша сторона Христинівського району, а за ним, здається, було закріплено с. Угловата. Він, ОСОБА_57 та ОСОБА_9 їздили в село де проживає потерпіла. В с. Ягубець вони приїхали службовим автомобілем марки «ВАЗ-2107», коричневого кольору, н.з.НОМЕР_5, який закріплений за розшуком. Даний автомобіль повністю тонований. ОСОБА_57 займав посаду у відділі БНОН-відділі боротьби із незаконним обігом наркотиків. ОСОБА_5 погодився прийняти участь в оперативні закупці, в якості закупного. Закупка проводилася в зв»язку з наявністю інформації, про те, що житель даного села ОСОБА_16 торгував наркотичними засобами. В зв»язку зі зміною КПК, ОСОБА_57 не міг завести оперативну справу. Він особисто з ОСОБА_5 спілкувався, як і ОСОБА_57 та інші працівники, в тому числі і з УКР Черкаської області, які проводили відпрацювання в районі, з яких підстав не пам»ятає. Особисто він виносив процесуальні документи з приводу залучення ОСОБА_5 до викриття злочинів, але більше цим займався ОСОБА_57, оскільки це була його безпосередня робота-виявлення наркотичних засобів. Вважає, що ОСОБА_4 обвинувачує його у вчиненні даного злочину через наступне. Коли він з ОСОБА_57 та ОСОБА_9, приїхали за ОСОБА_5 з метою доставки його у райвідділ міліції, для оформлення всіх необхідних процесуальних документів, його вдома не було, про що їм повідомив ОСОБА_6. Крім цього, ОСОБА_6 також повідомив, що йому відомо про справу з наркотиками та роль ОСОБА_5 в ній та сказав, що він буде замість ОСОБА_5. Після цієї розмови вийшла мати ОСОБА_14 та ОСОБА_13 - ОСОБА_4, це на даний момент він вже з нею знайомий, зі словами «що ви їх тягаєте?», приблизно такого змісту. До неї з автомобіля виходив ОСОБА_57, але про що вони говорили йому не відомо. Він також з автомобіля виходив, стояв біля автомобіля, але на подвір»я та в будинок він не заходив. Протягом всього цього період часу він із ОСОБА_4 не спілкувався ні в її помешканні, ні у неї на подвір»ї, ні в будинку. До ОСОБА_4 вони приїхали з приводу організації оперативної закупки наркотичних засобів. З приводу крадіжки металевої кладки у ОСОБА_11 вони до ОСОБА_4 не приїзджали. Після цього вони сіли в машину, ОСОБА_6 сів з ними, та розпочали рух автомобілем. Потерпіла тоді сказала «я вам хлопці зроблю». ОСОБА_6 з с. Ягубець в м. Христинівку їхав разом з ними службовим автомобілем. В зв»язку з тим, що ОСОБА_57 не зміг оформити все відповідно до КПК, телефонував в область з даного приводу і так як він зрозумів він ОСОБА_6 відпустив, вони приїхали в райвідділ і на цьому все закінчилось. Коли вони приїхали до райвідділу міліції він залишив ОСОБА_57 та ОСОБА_6 та пішов у власних справах. В райвідділі він перебував деякий час, а потім на лінію 102, оперативному черговому ОСОБА_15, який їм негайно про це повідомив, надійшла інформація із с. Веселівка Христинівського району, де розшукувався злочинець і він разом з ОСОБА_57 та ОСОБА_17 одразу виїхали за адресою. За вказаною черговим адресою вони виїхали в той час коли вже було на вулиці темно. По дорозі в с. Веселівка вони під»їжали до Христинівської ЦРЛ, оскільки Розсаді необхідно було забрати якісь довідки, але це відбувалося в той час коли вони їхали в с. Веселівку за викликом. В зруйнованому будинку нічого не було видно, не було чим присвітити, вони шукали дану особу, але не знайшли її. З с. Веселівка вони повернулися вже пізно. О 18 год. в райвідділі начальник протягом 15-20 хв. проводить нараду. Коли вони повернулися нарада вже закінчилася і в райвідділі вже нікого не було. За період його роботи в Христинівському райвідділі міліції все було добре. В ОСОБА_2 райвідділ прийшов новий начальник міліції ОСОБА_18 із своєю новою командою: начальник слідчого відділу, начальник розшуку, перший заступник, два оперуповноважених. Його було закріплено за розшуком, як кращого працівника. Все було добре до тих пір поки він не вирішив йти у відпустку. Він переніс операцію на легенях і лікар рекомендував їздити у відпустку. Згідно графіку у нього відпустка була в червні чи липні місяці. Він зайшов до начальника райвідділу ОСОБА_18 із рапортом, який попередньо йому підписав начальник розшуку, таємна частина, секретаріат, черговий. Начальнику він повідомив, що має намір йти у відпустку. Начальник з ним не погодився та викликав з графіком відпусток начальника кадрового забезпечення. Переконавшись в тому, що згідно графіку відпусток йому можна було йти у відпустку, начальник, з тумбочки свого столу дістав інший графік відпусток та повідомив, що за його графіком в нього відпустка в грудні місяці. Він залишив у начальника рапорт на відпустку та вийшов з кабінету. Наступного дня він поїхав з родиною на море. Оскільки відпочинок вже було замовлено. Начальник міліції видає наказ, що зник працівник міліції ОСОБА_1 Слідчо-оперативна група кожний день приїздить до нього додому, поливає квіти, годує собаку. Наразі всі знали де він знаходиться. Після цього випадку, його відносини з ОСОБА_18 погіршилися і він йому повідомив, що він працювати тут не буде. Начальник зробив суд офіцерської честі, але всі підтримали саме його. Після цього начальнику нічого іншого не залишалося як залишити його на роботі. За сім днів відпустки в нього була відрахована заробітна плата і після цього стосунки в них вкрай зіпсувалися.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що чотири роки назад, її сини ОСОБА_6 та ОСОБА_5, ще з двома хлопцями, ОСОБА_19 і Дімою ОСОБА_7, в 2012 році взяли кладку на річці. До неї приїхав ОСОБА_11 та повідомив, що її хлопці викрали кладку, оскільки вони брали коня, а біля кладки, яку було викрадено, було розсипано сіно. Вони з»ясували, що в ОСОБА_20 був віз з сіном, схожим на те, що було виявлено біля викраденої кладки. ОСОБА_1 розповів, що він давав саме її хлопцям коня. Коли ОСОБА_11 приїхав до неї, хлопців дома не було, оскільки один був на роботі, а інший на футболі. Вона сказала ОСОБА_11, що буде з ним розмовляти коли хлопці повернуться додому, але він повідомив, що буде викликати міліцію на що вона не заперечувала. Вже після обіду ОСОБА_11 приїхав до неї з двома працівниками міліції, один з яких був ОСОБА_1. Він спочатку не представлявся, посвідчення не пред»являв, сказав лише, що він з карного розшуку, слідчий та був одягнений у цивільний одяг, штани та куртку, без головного убору. Приїхали службовим автомобілем з синіми номерами. Інша особа, яка приїздила з обвинуваченим, водій, був за кермом, молодий хлопчина, був одягнений у формений одяг. ОСОБА_11 зателефонував роботодавцю її сина ОСОБА_14, ОСОБА_21 з вимогою щоб ОСОБА_21 передав ОСОБА_5 про необхідність прибути в міліцію. З якого саме телефону був здійснений дзвінок вона не пам»ятає. Потім обвинувачений взяв слухавку та повідомив сину про необхідність з»явитися в міліцію. Мова йшла лише з приводу крадіжки кладки ОСОБА_11. Через декілька днів ОСОБА_21 завіз ОСОБА_5 в міліцію, ввечері після роботи. В міліції ОСОБА_5 допитували з приводу крадіжки кладки, хто саме допитував син не повідомляв. Розповідав, що його водили з кабінету в кабінет. Хлопці з ним не ходили, чекали на нього в автомобілі біля райвідділу міліції. На той час син не знав хто такий ОСОБА_1. Дізнався він хто такий ОСОБА_1, вже тоді, як їх викликали в прокуратуру на впізнання де син вказав на ОСОБА_1 і повідомив їй, що саме він водив його з кабінету в кабінет коли його допитували з приводу крадіжки кладки. Коли її син, ОСОБА_5 повернувся з райвідділу, повідомив, що заплатив в міліції 50 грн. і повідомив, що питання із крадіжкою закрито, справу закрито. Через тиждень, можливо два тижні, приблизно о 14 год. до неї приїхали три працівники міліції, один з яких був ОСОБА_1. Вони приїхали автомобілем іноземного виробництва і будь-яких знаків про те, що це службовий автомобіль на ньому не було. Обвинувачений та ще два працівники міліції розмовляли з її сином ОСОБА_13, який сів у їх машину. Вони говорили, щоб ОСОБА_19 зізнався в тому, що саме вони викрали кладку. Син повідомив працівникам міліції, що вони не причетні до крадіжки кладки. ОСОБА_13 говорив, що вони лише допомагали ОСОБА_19 та ОСОБА_7 принести кладку, завезти її. Вона стояла біля машини, а вони були в машині. Вона чула дану розмову, оскільки задні двері автомобіля були відкриті. Вона повернулася в будинок, оскільки в неї на той час в будинку була маленька дитина. Через деякий час до будинку зайшов обвинувачений та запропонував вирішити питання мирним шляхом, оскільки хлопцям загрожує від 3 до 5 років позбавлення волі за крадіжку. Вона злякалася та запитала, як саме це питання можна вирішити і чи можна його вирішити заплативши кошти. Обвинувачений відповів, що потрібно заплатити кошти, а він зробить так, щоб заяву не розглядали. Він їй сказав, що вона повинна розрахуватися і з ним і з ОСОБА_11 за кладку. Обвинувачений сказав, що за кожного хлопця потрібно заплатити кошти в сумі по 1000 грн., тобто за її двох синів, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Вирішити дане питання шляхом сплати коштів, запропонувала обвинуваченому вона. Суму, яку необхідно сплатити повідомив обвинувачений. В неї було 2000 грн., які вони складали на хрещення дитини, купюрами по 100 грн. Вона віддала обвинуваченому 2000 грн. за своїх синів і він їх не перераховував, оскільки вона сама їх перерахувала. Кошти вона передавала обвинуваченому у власному будинку, а куди саме він їх поклав не пам»ятає. В будинку крім неї та обвинуваченого в той момент не було нікого. Кошти обвинуваченому вона давала з тією метою, щоб її дітей не позбавили волі, вона злякалася та вчинила неправомірні дії, а саме мала намір вирішити питання мирно, не правовим шляхом, щоб не порушували кримінальної справи, якщо на те будуть підстави, навіть заплатити кошти. ОСОБА_1 повідомив, що за ці кошти питання буде ним вирішено таким чином, що він не подасть заяву на розгляд до суду і це в його компетенції, а саме сказав, що він знищить заяву. ОСОБА_1 повідомив, що йому потрібно заплатити 4000 гривень, а з ОСОБА_11 окремо вирішувати питання із кладкою. Він їй не повідомляв, яке буде прийняте процесуальне рішення, а просто сказав, що знищить заяву, і далі справа не піде, даної справи не буде. ОСОБА_1 їй не обіцяв, що він в офіційному порядку чи закриє справу, чи відмовить в порушенні або прийме, якесь інше процесуальне рішення, а повідомляв, що він знищить заяву. Вона не може пояснити, чому вирішила, що ОСОБА_1 може взагалі вирішити дане питання, що він має такі повноваження, що він має доступ до цієї заяви. Вже адвокат їй пояснила про те, що у разі подання заяви є процесуальна процедура і обвинувачений ніякого відношення не має до заяви. Про це все вона вже дізналась потім, а до того, нічого не знала. ОСОБА_1 давав її сину номер телефону, який було записано на клаптику паперу, крім номеру також було записано ім»я «ОСОБА_1», і більше нічого не було написано. Вона категорично заперечує, що на клаптику паперу, на якому записано номер телефону та слово «ОСОБА_1», написано слово «ОСОБА_58». Вона не може стверджувати, що номер телефонну - це номер телефону ОСОБА_1. В той день, коли її син їздив з працівниками міліції в м. Христинівка знімати кошти з картки, до неї телефонували саме з того номеру, який був зазначений на клаптику паперу, який сину передав ОСОБА_1. Обвинувачений повідомив, що дане питання потрібно вирішувати терміново. ОСОБА_22 та ОСОБА_23 дома не було. Оскільки дівчат не було дома, а кошти потрібно було віддати терміново, вона сама запропонувала зняти кошти з її картки. Вона покликала ОСОБА_8, сказала щоб він взяв картку «Приват банку» на якій були кошти в сумі 2000 грн., повідомила йому пін-код картки, та сказала щоб він їхав в м. Христинівка за коштами. Дану кредитну карточку вона отримала дуже давно. Користувалася карткою по мірі необхідності, потрібно було гроші, знімала, потім повертала гроші на картку. На картці в неї був грошовий ліміт 2000 гривень. Події відбувалися вже після обіду. Обвинувачений сказав, якщо дівчата не віддадуть їй кошти, а саме по 1000 грн., оскільки потрібно було заплатити по 1000 грн. за кожного, він допоможе їх повернути. Ввечері, вона зустрілася з ОСОБА_22, матір»ю ОСОБА_7 та ОСОБА_23. ОСОБА_59 висловила сумнів з приводу того, що викрадена кладка коштує 4000 грн. та запропонувала отримати пораду в адвоката. В родичів вони отримали номер телефону адвоката ОСОБА_24. Адвокат запропонувала зустрітися. В той час коли вони чекали адвоката, їй неодноразово телефонував син, оскільки ОСОБА_8 з працівниками міліції не могли зняти кошти в банкоматі. Напевно неправильно вводили пін-код, в результаті чого картку було заблоковано. Перший раз їй зателефонував син і повідомив, що не може зняти кошти, відразу, як тільки вони приїхали в м. Христинівка. Він запитував чи вона дала йому правильний пін-код, вона повідомила, що правильний. Вони знову пробували знімати кошти, але без успіху. Вони їздили і в інший банкомат, але кошти не зняли. Намагалися вони також зняти кошти і в банкоматі біля лікарні, але кошти не зняли. Коли вони чекали адвоката, ввечері біля обеліску, їй телефонував обвинувачений. Вона могла впізнати голос обвинуваченого по телефону і впізнала його голос, оскільки розмовляла з ним коли він приїздив до неї додому та телефонував ввечері. Будь-яка інша особа їй телефонувати з даних питань не могла. Впізнання по голосу на досудовому розслідуванні не проводилось, їй голос обвинуваченого в телефоні не пред»являли. ОСОБА_60 та ОСОБА_59 сказали щоб вона запитала його прізвище щоб потім повідомити адвокату. Коли вона запитала як його звати, він їй відповів, що він все зрозумів, і виключив телефон. Після того як картку було заблоковано, вона сказала обвинуваченому щоб ОСОБА_8 їхав додому, а наступного дня вони знайдуть та привезуть кошти. Але, обвинувачений сказав, що кошти потрібно віддати сьогодні. Приїхала ОСОБА_24, якій вона дала номер телефону з якого їй телефонували. Адвокат подивилась у своїй телефонній книзі, та повідомила, що у неї такого номеру не має, і вона не знає хто це такий. Адвокат їм сказала, щоб вони вирішували питання про повернення коштів з начальником. В той час, як вони вже поверталися додому, зателефонував син ОСОБА_13 та повідомив, що він в банку, але там немає світла. Сказав, що картка заблокована і він хоче безпосередньо у відділенні в банку зняти кошти. Вона повідомила сину, що без неї він кошти в відділенні банку не отримає, оскільки потрібно паспорт. Потім ОСОБА_8 стомився та сам пішов від них. Вона зателефонувала своєму сину ОСОБА_14 та попросила, коли буде повертатися з м. Умань, з роботи, щоб забрав з ОСОБА_25. ОСОБА_13 повернувся додому вже у вечірню пору. Син їй розповідав, що вони об»їздили всі банкомати, які були в м. Христинівка з метою зняти кошти. Син картку давав хлопцям, щоб вони знімали, бо він сам не міг зняти. Хлопці самі намагалися знімати кошти, але кому саме син давав картку він не конкретизував. Сина возили до різних банкоматів, а біля лікарні, коли вони ходили до банкомата, сина закривали в автомобілі. Їй будь-яких смс про те, що картка заблокована не надходило. Наступного дня, вранці, вона разом з ОСОБА_22 поїхали в м. Христинівку, щоб вирішити питання із карточкою та грошима. Спочатку вони пішли в банк, де їй повідомили, що картку заблоковано і вона отримала нову картку. Картка до того була активна, не заблокована. Картка була заблокована вже тоді, коли з неї хотіли зняти гроші в банкоматі. У відділенні банку їй повідомили, що картку було заблоковано, у зв»язку із тим, що було невірно введено пін-код, який вона повідомляла сину в усній формі. Обвинувачений їй телефонував, запитував де вона та повідомив, що сам перебуває на виїзді. ОСОБА_60 запропонувала з даного питання звернутися до начальника міліції. Коли вони прийшли в міліцію їх не пускав черговий. Обвинувачений помітив їх з вікна та одразу вийшов до них. ОСОБА_60 сказала щоб він повернув кошти на, що обвинувачений повідомив, що він нічого не брав. Після цього їм сказали, що начальника немає і взагалі нікого з керівництва немає. Тільки після того, як вони погрожували звернутися в прокуратуру їх пропустили у відділення міліції, де був і начальник. Вони пішли до начальника, і все йому розповіли, дали йому номер телефону з якого до неї телефонували і який був записаний на клаптику паперу. Начальник подивився у своєму телефонному довіднику, і сказав, хто саме до неї телефонував. Начальник викликав в кабінет всіх трьох працівників, які приїздили до неї. Начальник запитав у неї чи ці хлопці були, на що вона відповіла так. Начальник сварився на хлопців, повідомив, що він їх послав у с. Верхнячка, а вони поїхали зовсім в інше місце, а потім попросив їх вийти з кабінету, оскільки він мав намір з ними поговорити. Про що саме вони розмовляли в кабінеті, вона не чула, але чула, що начальник сварився на цих працівників. Після цього вони вийшли з кабінету, а їх начальник покликав в кабінет і сказав писати заяву, що вона і зробила. Заяву вона писала не в кабінеті начальника, а в іншому кабінеті, в який їх привів працівник міліції. Заяву вона писала на ім»я начальника міліції. Заяву вона писала не один раз. До неї додому приїздив слідчий, але коли саме це було вона не пам»ятає, і вона знову писала заяву майже аналогічного змісту з попередньою заявою, яку писала в райвідділі міліції. Прізвище слідчого, який приїздив до неї вона не пам»ятає, як не пам»ятає і на чиє ім»я вона писала заяву. Слідчий повідомив їй на чиє ім»я писати заяву. Про те, чи вказувала вона в заяві конкретно особу, яку потрібно притягнути до відповідальності вона не пам»ятає. Потім її викликали в прокуратуру на впізнання, давала свідчення в суді. В прокуратурі вона приймала участь у слідчій дії впізнання, а саме впізнавала ОСОБА_1. Вона його впізнала, ще до проведення впізнання, оскільки він заходив в кабінет привітатися з колегою, а вона там знаходилась разом з маленькою дочкою та сином ОСОБА_14, син ОСОБА_13 прийшов пізніше. Впізнання проводилось у прокуратурі м. Христинівка, куди їх викликав прокурор повісткою. В прокуратуру на впізнання вона приїхала автобусом з молодшою дитиною та сином. В кабінеті помічника в прокуратурі вона перебувала разом зі своїм сином ОСОБА_14, її меншою дитиною, помічник та ще якийсь хлопчина. ОСОБА_13 підійшов пізніше, і також знаходився у цьому кабінеті. В кабінет також заходив ОСОБА_1. Після цього їх по черзі викликали в кабінет на впізнання. В кабінеті вже сиділи чоловіки, із яких вони впізнавали і їх було 3 чи 4 чоловіки. Крім них також були прокурор, помічник прокурора та свідки. ОСОБА_1 був в кабінеті прокурора, де проводилось впізнання та сидів на стільці поруч з особами, з яких вони впізнавали. Її синів також викликали як свідків та на впізнання. У форменому одязі, серед осіб, яких вони впізнавали не було нікого. Протокол про результати проведення слідчої дії складався в цьому ж кабінеті. Вона в протоколі ставила свій підпис. Після того як вона впізнала особу, назвала номер, вона повернулась в той же кабінет із якого прийшла. В кабінеті був ОСОБА_5 з молодшою дитиною та її син ОСОБА_13, а після цього на впізнання викликали іншу особу, в якій черговості вона не пам»ятає. Під час впізнання обвинувачений нервував, що щось не правильно проводили, а саме, що їх не сховали. Сам обвинувачений до неї не звертався з питанням вирішити питання з кримінальною справою. По даному питанню до неї приїздили його родичі, а саме сестра із зятем, як вони представилися. Їй вони не відомі, відомо лише, що зятя звати ОСОБА_62 і проживає він в м. Христинівка. Саме вони дали їй номер телефону ОСОБА_61, щоб узгодити питання коли їй приїхати, щоб в неї написати заяву про відсутність претензій до обвинуваченого та мали потім привезти їй кошти. Наступного дня вона поїхала до прокурора де повідомила про те, що до неї приїздили родичі обвинуваченого, а прокурор їй повідомив, що у разі написання такої заяви до відповідальності притягнуть її за наклеп на обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_26, показала, що вона бачила, як повз її будинок, що по АДРЕСА_3, до ОСОБА_4, наприкінці жовтня - на початку листопада, рік вона не пам»ятає, в другій половині дня, автомобілем, темного кольору, іноземного виробництва, приїздили три хлопці, деякі з них були в форменому одязі, інші ні. В автомобілі був обвинувачений та ще два хлопці, яких вона описати не може, а також не може описати одяг в якому були хлопці в автомобілі. Вікна в автомобілі були не сильно тоновані, оскільки було видно людей, які перебували в автомобілі. Через деякий час автомобіль їхав назад і в автомобілі, на задньому сидінні, крім тих хлопців, яких вона не знає, сидів ОСОБА_6. В чому він був одягнений сказати не може, але припускає, що в куртці та шапці, оскільки це було восени. Після того, як автомобіль поїхав назад, вона в цей час була на дорозі, до неї підійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_22 і розповіли, про цю ситуацію. Зі слів ОСОБА_4 та ОСОБА_22, тобто з чужих слів, їй стало відомо, що син ОСОБА_4 - ОСОБА_6, поїхав з тими хлопцями для того, щоб знімати із банкомата кошти, які вони вимагали із ОСОБА_4 за те, щоб не пред»явили обвинувачення сину ОСОБА_4, ОСОБА_23 та ОСОБА_7, щоб справа не дійшла до суду за те, що вони розібрали металеву кладку біля водойми в с. Ягубець Христинівського району Черкаської області. В ОСОБА_4 були вдома кошти в сумі 2000 грн. чи 3000 грн., але цього було недостатньо. ОСОБА_4 частину коштів їм віддала. Особисто вона в будинку ОСОБА_4, коли вона передавала кошти не була і не бачила як саме вона передавала кошти та кому. Люба мала намір наступного дня сама зняти кошти, але хлопці повідомили, що кошти потрібно терміново сьогодні, а тому вона відпустила сина, і дала свою карточку, щоб він у банкоматі із карточки зняв кошти для хлопців. Кошти з банкомату вони не зняли тому, що картку було заблоковано. Хто саме знімав з картки кошти їй не відомо та яку саме суму знімали їй також не відомо, оскільки вона особисто з приводу даних коштів ні в Христинівку, ні в міліцію, ні в прокуратуру не їздила. З приводу даних коштів їй відомо, що на картці були дитячі кошти. Вона знайома з ОСОБА_4 все життя, і повірила їй відразу з приводу цієї ситуації, оскільки в неї не має приводів їй не вірити і ніколи вона не була помічена ні в чутках, ні в обмані. Вони пішли до ОСОБА_27 в зв»язку з тим, що ОСОБА_4 залякали, вона віддала кошти і вони хотіли дізнатися в ОСОБА_27, як правильно вчинити, по закону. ОСОБА_4 в її присутності зателефонувала до чоловіка на ім»я ОСОБА_1, працівника міліції, оскільки він дав їй номер телефону. Їй відомо, що ОСОБА_4 телефонувала до ОСОБА_1, оскільки на папері був написаний номер телефону. Вона не бачила номер телефону, який набирала ОСОБА_4, вона бачила аркуш паперу, із зошита, на якому написано номер телефону. Крім цього, ОСОБА_4 після того як набрала номер, співрозмовника називала ОСОБА_1. Телефонували вони з приводу того, що не вдалося зняти кошти з картки. Вона стояла поруч із ОСОБА_4, в той час як вона телефонувала,чула, що говорила ОСОБА_4, але не чула, що говорили із іншої сторони. Вона приймала участь в цих подіях, про які розповідає, зокрема ходила до ОСОБА_27 із ОСОБА_4, з метою підтримати ОСОБА_4, яка була її сусідкою, оскільки вона віддала всі кошти, які були в неї і хвилювалася з цього приводу, прийшла до неї напівроздягнена, в легкій куртці, в шкарпетках. До неї ніхто із працівників міліції з приводу того, що її син приймав участь в крадіжці кладки, не приїздив. Вона їздила на судове засідання, з приводу металевої кладки.

Свідок ОСОБА_22, показала, що майже чотири роки назад, в кінці листопада, 28 чи 29 числа, хвилин 15-20 на четверту вона прийшла з роботи. Її свекруха-мама повідомила, що до неї приходила ОСОБА_4, сусідка, яка була знервована. Вона пішла до неї і ОСОБА_4 їй повідомила про те, що потрібні кошти, оскільки приїздили працівники міліції з приводу крадіжки їх дітьми металевої кладки. Повідомила, що до неї приїздило три працівники міліції. Один з них зайшов в будинок, це ОСОБА_1, а два інших сиділи в автомобілі. Працівники міліції не представлялись, посвідчення не показували, не вказували посади та де працюють. Вона особисто при цьому присутня не була, але стверджує, що в будинок до ОСОБА_4 заходив саме ОСОБА_1. Кошти потрібні були для того щоб їх дітей не позбавили волі, в сумі 4000 грн. ОСОБА_4 повідомила, що вона віддала працівникам міліції 2 000 грн. і потрібно було ще 2000 грн. за їх хлопців. Вона сказала, що кошти потрібно дати працівнику міліції ОСОБА_1. Крім цього, повідомила, що дала свою картку «Приватбанку», послала сина в м. Христинівку, разом з ними, щоб він зняв із картки « ПриватБанку» кошти. В її присутності, в с. Ягубець, ОСОБА_4 розмовляла із своїм сином ОСОБА_6 і з ОСОБА_1, який дав їй номер телефону записаний на клаптику паперу в клітинку. На цьому клаптику паперу було написано ім»я ОСОБА_1 та номер телефону, прізвище не було написано. ОСОБА_13 в телефонному режимі повідомив ОСОБА_4, що вона невірно вказала пін-код, але вона відповіла, що можливо потрібно спробувати переставити цифри. Син повідомив, що вони вже пробували по іншому набирати пін-код, спочатку біля Приватбанку, а потім поїхали до районної лікарні в м. Христинівка. Після цього ОСОБА_6 повідомив, що картка заблокувалася, і взагалі не можливо зняти кошти. Вона особисто осіб, які приїздили до ОСОБА_4 в с. Ягубець не бачила. Зі слів ОСОБА_4 їй відомо про те, що до неї приїздив працівник міліції ОСОБА_1 ОСОБА_1. Вона не була при цьому присутня. Після цього, ОСОБА_4 запропонувала йти до ОСОБА_26 та вирішувати про подальші дії. Вони сказали ОСОБА_26, що вона також повинна дати за свого сина 1000 грн., оскільки він в даних подіях також приймав участь. ОСОБА_26 повідомила, що вона не має до цього стосунку. Її син лише відвозив металолом, кладку, автомобілем в м. Христинівку. Вона запропонувала отримати консультацію з даного приводу, а саме за що вони заплатили кошти і за що їх дітей можуть позбавити волі на 5 років. Вони домовилися з адвокатом ОСОБА_27 зустрітися біля обеліску. Коли вони чекали ОСОБА_27, до ОСОБА_4 зателефонував той чоловік, який брав в неї кошти - ОСОБА_1. Вони чули дану розмову, оскільки телефон було включено на голосний зв»язок. Людина, прізвище, ім»я та по-батькові якої на той момент їй відоме не було, яка телефонувала, запитала «Що ви вирішили із рештою грошей?». Раніше вона із цією людиною не спілкувалася і по телефону не розмовляла, але могла б впізнати його голос, а саме голос ОСОБА_1. Вона вже побачила ОСОБА_1 наступного дня після телефонної розмови. Вони наполягли на тому, щоб ОСОБА_4 дізналася в нього хто він такий, але на її запитання він просто вимкнув телефон. Після цього більше ніхто не телефонував. З адвокатами ОСОБА_27 вони зустрілися близько 20 год. ОСОБА_27 порадила їм вирішити це питання, отримати назад кошти, або звернутися з даного приводу з заявою в прокуратуру. Наступного дня, вона разом з ОСОБА_4 поїхали в міліцію. Приїхали вони в м. Христинівка приблизно о 8 год. 05. хв. Спочатку пішли в «Приватбанк», де ОСОБА_4 вирішувала питання з заблокованою карткою, а потім пішли в міліцію. ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_1 та запитувала куди саме привезти кошти на, що він відповів, що його немає на місці в м. Христинівка. Людина на іншому кінці дроту не підтвердила будь-яких домовленостей з приводу коштів. Коли вони прийшли в міліцію, до них вийшов ОСОБА_1, був в кофті та штанях, без верхнього одягу. З ним, на вулиці вони спілкувалися приблизно 10 хв. ОСОБА_4 йому повідомила, що з нею ОСОБА_22, мати іншого хлопця. Вони пропонували ОСОБА_1 зайти в середину приміщення, але він сказав, що будемо розмовляти на вулиці. Вона просила ОСОБА_1 добровільно повернути ОСОБА_4 кошти, які він в неї взяв, суму не називала, інакше вони підуть писати заяву, але він відмовився і факту отримання ним коштів не підтвердив. Спочатку їх у відділ міліції не пропускали, але потім записавши їх дані пропустили. Вони пішли в кабінет до начальника міліції і все йому розповіли. Начальник викликав свого заступника ОСОБА_17, а потім покликав в кабінет ОСОБА_1, саме так він його назвав, та ще двох працівників, а їх попросив вийти з кабінету. Вони чули, що начальник на працівників дуже голосно кричав. Начальник їм пояснив, що за кладку не потрібні ніякі кошти. Заяву вони писали в міліції, але не в кабінеті начальника. Начальник викликав іншого працівника, який їх забирав, і вони пішли в інший кабінет, що поруч, де й написали заяву. Зміст заяви вони писали під диктовку працівника поліції з якими вони прийшли в кабінет. Вони його запитували як правильно написати і він їм допомагав. Під час написання заяви особа з якою вони прийшли в кабінет постійно там не знаходилась, виходив та заходив в кабінет. В заяві вони написали, що їх діти витягнули кладку і з них стягнули 2000 грн., а хотіли 4000 грн., а в них не було таких коштів. Заяву писала ОСОБА_4, а вона була поруч, чи підписувала вона заяву не пам»ятає, а ОСОБА_4 підписувала. Після написання ними заяви їх викликали в м. Христинівка в прокуратуру, куди вона їздила разом з ОСОБА_4. Особисто вона участі в будь-яких діях в прокуратурі участі не приймала, лише підтримувала ОСОБА_4. До неї особисто ніхто із працівників міліції та зі сторони потерпілих, по питанню крадіжки кладки не звертався. Про ці події вона дізналася від ОСОБА_4;

Свідок ОСОБА_10, показав, що в Христинівському райвідділі міліції із 2010 року по 2013 рік він працював начальником карного розшуку, а з 2013 року його перевели оперуповноваженим БНОН. По службі він підпорядковувався першому заступнику ОСОБА_17, начальнику райвідділу ОСОБА_18, і в м. Черкаси в управлінні. За своїми функціональними обов'язками він ОСОБА_1 не підпорядковувався ніколи. ОСОБА_1 працював дільничним Христинівського райвідділу, але здається, він на той час був віднесений до карного розшуку. В 2013 році він працював разом із ОСОБА_1, займалися по незаконному обігу наркотиків в Христинівському районі, в тому числі с. Ягубець. Була оперативна інформація, що в с. Ягубець незаконно продають наркотики. Вони, виконуючи свої професійні обов'язки, їздили з даного приводу в с. Ягубець, де в них були свої агенти, які розповідали їм, де можна придбати наркотики. Вони займалися оперативно-розшуковими заходами в с. Ягубець та мали намір знайти особу, для закупки наркотичних засобів. Їм старший брат ОСОБА_4 хотів допомогти зробити закупку, але його на той час дома не було. Молодший ОСОБА_4, він не пам'ятає, як його звати, сказав, що допоможе їм придбати наркотичну речовину-марихуану. Після чого, вони разом з ним поїхали в м. Христинівку до Христинівського РВ. В автомобілі крім них також був оперуповноважений карного розшуку ОСОБА_28. По дорозі до райвідділу, в автомобілі, між ним, ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4, крім розмови про закупівлю наркотичного засобу, інші розмови не велися, оскільки їх цікавила лише закупівля наркотичного засобу та її вдале проведення. На той період часу уже змінювався КПК, а тому по іншому потрібно було готувати всі документи. Він зателефонував до свого керівництва в управління, і вони сказали, щоб він декілька днів почекав, для того щоб визначитись як правильно все зробити. Вони молодшого ОСОБА_4 відпустили додому, і він пішов. При цьому, вони йому сказали, що як буде потрібно, вони його або викличуть, або приїдуть і заберуть. По дорозі до райвідділу вони більше нікуди не заїжджали, приїхали відразу до райвідділу, переговорили, він дізнався про таку ситуацію, після чого, він молодшого ОСОБА_4 ще один раз бачив. В чергову частину надійшов дзвінок, що в с. Веселівка є розшукувана ними особа. Вони разом із ОСОБА_1 направилися туди, але йому ще потрібно було заїхати в центральну лікарню, щось по роботі, він вже точно не пам'ятає. Там він побачив молодшого ОСОБА_4 та запитав в нього чого він не їде додому, а він відповів, що не має коштів та має намір зняти кошти в банкоматі, але йому це не вдалося зробити. Він підійшов подивився, але їм уже терміново потрібно було їхати, і він йому нічим не допоміг, коштів при ньому не було. Він ОСОБА_4 сказав, щоб він йшов зупиняв попутку, та, щоб він добирався додому, оскільки уже був пізній час. Він не звернув увагу з якого саме банкомату, назва банкомату, ОСОБА_4 намагався зняти кошти, але біля лікарні лише один банкомат. При ньому банкомат картку не забирав. ОСОБА_4 не конкретизував, яку суму грошей він хотів зняти і він особисто пластикову карточку в руки не брав. Більше він молодшого ОСОБА_4 не бачив і він до нього за допомогою зняти кошти в іншому банкоматі не звертався. В лікарню він пішов один, а ОСОБА_1 залишився в автомобілі, а потім спілкувався з жителем м. Христинівка ОСОБА_63. ОСОБА_1 не підходив до банкомату, з сином ОСОБА_4 біля лікарні не спілкувався, оскільки машина стояла за забором, і це було не на території лікарні, в той час як він спілкувався з молодшим ОСОБА_4 біля банкомату на території лікарні. До райвідділу вони молодшого ОСОБА_4 возили один раз. Пізніше стало відомо, що ОСОБА_4 із с. Ягубець, написала заяву про те, що ОСОБА_1 з неї брав хабар, яку конкретно суму йому невідомо. Він не був присутнім, коли ОСОБА_4 писала дану заяву. Коли вони були із ОСОБА_1 в с. Ягубець, то ніякі кошти не передавались. ОСОБА_4 прийшла в міліцію через декілька днів і біля райвідділу кричала, що міліція взяла гроші, але яку суму та коли не конкретизувала. Він не міг зрозуміти, які кошти, хто, і за, що їх брав. Їх колишній начальник, ОСОБА_18, відносився до них, до нього і до ОСОБА_1, упереджено, та повідомив, що за будь яких обставин буде доводити, що вони брали якісь кошти. При цьому начальник нічого не пояснював. До ОСОБА_1 начальник відносився більш упереджено, не зрозуміло з яких причин. Він їх і у відпустку не відпускав, постійно до них були якісь претензії по роботі, хоча ними робота виконувалась добре, на рівні області, і область була задоволена їх роботою. Коли він був начальником карного розшуку, а ОСОБА_1 був закріплений за карним розшуком, в нього до нього не було ніяких запитань, ніяких нарікань, а ОСОБА_18 не подобалась служба ОСОБА_1, а вже з 2012 року ОСОБА_18 почав вимагати гроші, платити було потрібно йому, тільки не зрозуміло за, що. Його викликали в прокуратуру з приводу заяви ОСОБА_4 Вперше в прокуратурі він дав покази, що він ні про які кошти не знає, що ці кошти ніхто не брав. Наступного разу, коли його викликали в прокуратуру, він під тиском ОСОБА_18 і прокурора ОСОБА_64, які погрожували, у разі зміни ним показів в сторону ОСОБА_1, внести відомості відносно нього в ЄРДР за підробку документів. Крім цього, тиск виражався в тому, що вони вимагали з них кошти, не зрозуміло за, що, потрібно було їм носити кошти. ОСОБА_18 потрібно було постійно нести гроші, оскільки то йому не було за, що заправитись, то ще щось. Він не пам»ятає, які давав другий раз в прокуратурі під тиском ОСОБА_18 та ОСОБА_64 покази, але вони були змінені. ОСОБА_18 і ОСОБА_64, що сказали показати те він і показав, а саме, що кошти брав ОСОБА_1, коли і при яких обставинах не говорили. Під час його повторного допиту в прокуратурі м. Христинівка, прокурор ОСОБА_64 знімав його допит на відео, але доля цього відео йому невідома. В процесуальних документах, фіксація на відеокамеру допиту його в якості свідка не відображалась. Його допит був оформлений протоколом допиту свідка і йому ніхто не пояснював, чи у протоколі допиту свідка зазначалось про те, що проводилась фіксація його допиту на відеокамеру. В будь-які служби та структури із приводу того, що на нього чинився тиск при дачі показів у прокуратурі, він не звертався, тому, що знав, що це для нього буде набагато гірше. В суді він дав справжні покази. Коли він дав першочергові покази, прокуратура внесла відомості проти нього в ЄРДР. Тобто погрози при допиті надходили фактично вже після вчинення ними дій проти нього. Вони йому повідомили, що у разі дачі ним неправдивих показів, вони закриють справу відносно нього, не буде ніяких перевірок. Він не підтверджує той факт, що ОСОБА_1 брав кошти, яким чином брав кошти та за, що брав кошти. На його думку, ці кошти не бралися. І навіть в тому допиті неправдивому, там також не було вказано, що він підтверджував, що ОСОБА_1 брав кошти. В період допитів, погроз про те, що він не зможе працевлаштуватись не було, повідомляли лише про внесення відомостей в ЄРДР. В подальшому, він мав намір влаштуватися в Старі Бабани, у ВК-92, але йому відразу повідомили, що вони телефонували до ОСОБА_64 і ОСОБА_64 сказав, що він там не потрібний. Вважає, що ці події пов»язані, оскільки працевлаштування відбувалось тоді, як він вже давав справжні свідчення в суді, і йому через два дні повідомили, що він не зможе працевлаштуватися. Коли він вже дав неправдиві покази у прокуратурі, через тиждень чи два він дізнався, що справу вони дійсно закрили. Після цього він приїхав на суд, тому, що на нього знову чинився тиск, були телефоні дзвінки перед тим, як він мав їхати на суд. На судове засідання його привіз ОСОБА_64, і по дорозі він йому розповідав, що потрібно говорити, оскільки кримінальну справу відносно нього можна дуже легко відкрити. Він не послухав ОСОБА_64, і в судовому засіданні давав правдиві покази. Відносно нього справа була уже закрита. ОСОБА_18 разом із ОСОБА_64 його звільнили, він уже не працював в органах, тому він вже не побоявся давати правдиві покази. Вони спочатку закрили справу, а потім вже звільнили, і тому він вирішив в суді дати правдиві покази.

Свідок ОСОБА_30, показав, що в 2012 році, взимку, слідчий прокуратури ОСОБА_31 зателефонував до нього, і попросив прибути у прокуратуру для прийняття участі у проведення слідчої дії впізнання. Коли його викликали у прокуратуру, то він уже знав по якому питанню їх викликали, і чому будуть впізнавати. У даній слідчій дії він приймав участь, як статист. Він прибув у прокуратуру, куди крім нього також прийшли ОСОБА_32, ОСОБА_65, в приймальній вже був ОСОБА_1 В кабінеті слідчого, який знаходиться навпроти кабінету прокурора він бачив слідчого, а далі побачив потерпілих, але сам він в кабінет слідчого не заходив. Коли він прийшов у прокуратуру, зайшов у приймальню і його відразу помітив слідчий, який знаходився у кабінеті де перебували потерпілі, і слідчий вийшов до нього. Двері з кабінету слідчого у приймальну були відкритті, оскільки він бачив осіб, які там знаходились, і які в подальшому їх впізнавали. Слідчий сказав, йому, щоб він заходив у кабінет прокурора м. Христинівка, в якому він повідомив свої анкетні дані. У кабінеті прокурора не було нікого. Спочатку зайшов він, потім ОСОБА_65 і ОСОБА_32, а потім зайшов ОСОБА_1 та слідчий і ще були поняті. ОСОБА_32 був у форменному одязі. Вони були у різних куртках, різні і по статурі, і по комплектності з ОСОБА_1. ОСОБА_32 був одягнений у форменний одяг працівника міліції, ОСОБА_65 був одягнений у цивільний одяг, яка була куртка він не пам'ятає. ОСОБА_1 за даних осіб старший, якщо він не помиляється, то ОСОБА_1 1976 року народження. Перед початком слідчої дії, слідчий роз'яснював їм права. Кому точно слідчий роз'яснював права він уже не пам'ятає. Особисто йому слідчий права роз'яснював, а чи роз'яснював він права іншим, він не пам'ятає. Їм роздали номерки, слідчий пояснив, що буде проходити. Потім слідчий сам особисто виходив і зазивав людей, які впізнавали, по черзі. Після кожної людини, яка впізнавала, слідчий міняв номерки. Слідчий або виходив повністю, або виглядав із кабінету, і закликав особу, яка мала впізнавати. Першою впізнавала потерпіла ОСОБА_4, а інших осіб, які їх впізнавали він не пам'ятає. Потерпілу та свідків на впізнання заводили по черзі. Після того, як особи, які впізнавали, вказали на певну особу, то вони виходили із кабінету. Тривалий час проходив між тим як одна особа, що впізнавала, вказала на особу, виходила, і потім уже заходила інша особа, яка впізнавала, оскільки слідчий міняв номерки, потім виходив викликав іншу особу, яка впізнавала. Особи, які впізнавали, впізнавали ОСОБА_1 по куртці, це він пам'ятає точно, оскільки їхній працівник сидів у форменному одязі. Люди, які впізнавали ОСОБА_1 не розповідали, через, що вони його впізнавали, і у зв'язку із чим вони знайомі між собою. Слідчий уточняв в осіб, які впізнавали по чому ще вони можуть впізнати. ОСОБА_1 робив зауваження слідчому з приводу того, що слідчий сам виходив і викликав осіб, які їх впізнавали. Уже здається після другої особи ОСОБА_1 зробив слідчому зауваження чому останній виходить, то слідчий уже став виглядати із кабінету і викликати осіб, які впізнавали. Він особисто не чув, щоб слідчий, крім запрошення зайти в кабінет особам, які впізнавали, називав хто під яким номером знаходиться. Після проведення слідчої дії слідчий складав протокол, який писав від руки, в приміщенні де проводилась слідча дія. ОСОБА_1, при складанні протоколу, просив у ньому зазначити про зауваження, які він мав до проведення слідчої дії.

Свідок ОСОБА_33, показав, що точної дати він не пам'ятає, до нього, близько 12 год., зателефонував працівник прокуратури Христинівського району ОСОБА_31, і попросив з'явитись до прокуратури. В приміщенні прокуратури він зайшов у кабінет до слідчого прокуратури ОСОБА_31, який йому пояснив, що буде проводитись відтворення у справі ОСОБА_1 і його викликано в якості статиста для проведення впізнання. Дана слідча дія проводилась у холодну пору року, так як всі були одягненні у теплий одяг. В кабінеті сиділа сама потерпіла, слідчий записав його анкетні дані. Він точно не пам'ятає хто ще був в кабінеті крім потерпілої, здається ще були її діти, більше в кабінеті нікого не було. Після чого, ОСОБА_31 попросив його почекати в коридорі, оскільки ще мали підійти інші працівники, що він і зробив. Потім прийшли ще працівники: ОСОБА_30, ОСОБА_32 і з ними він зустрівся на коридорі. Він, як статист, був одягнений у чорну куртку, ОСОБА_1 був одягнений у цивільний одяг, куртка також була чорна. ОСОБА_30 був одягнений у куртку, а якого кольору він не пам'ятає, ОСОБА_32 був у форменому одязі. Потім він, ОСОБА_30, ОСОБА_32, ОСОБА_1 зайшли до кабінету прокурора. В кабінеті прокуратури, де проводилося впізнання були присутні: три статисти та ОСОБА_1, два свідка процесуальної дії ОСОБА_34 та ОСОБА_37, які не приймали участь як статисти та слідчий ОСОБА_31. Інших осіб не було. Перед початком слідчої дії потерпіла та свідки знаходились в кабінеті слідчого. Коли він заходив в кабінет прокурора, то він проходив коридор, зайшов до приймальної, кабінет слідчого наліво, а слідчі дії проводились у кабінеті прокурора, що знаходиться по праву сторону. В кабінеті вони присіли, їм роздали номерки. Прокурор повідомив, що проводиться слідча дія, потім роздав їм номерки, вийшов із кабінету і сам особисто зазвав потерпілу. У даній слідчі дії приймало участь 4 особи: три статисти та ОСОБА_1 Вікова категорія осіб, які приймали участь у слідчій дії впізнання, була така: двоє чоловіків приблизно на років 8 молодші за ОСОБА_1, і один приблизно на років 6 молодший за ОСОБА_1 Потерпіла зайшла у кабінет, прокурор їй сказав, щоб вона впізнавала по справі особу, на яку вона вказує. Потерпіла вказала на ОСОБА_1, а саме назвала його номер. Потерпіла людину не описувала, не вказувала за якими ознаками вона її впізнала, просто вказала під яким номером знаходиться та особа. Потерпіла назвала номер не вагаючись. Ознака по якій потерпіла впізнавала особу була куртка. Вони всі були у чорних куртках. Потерпіла сказала ось дана особа в чорній куртці під номером три. Потім вони вийшли. Потім ще здається діти впізнавали, бо ще здається були діти. Все було так само, вони помінялись номерками, прокурор вийшов завів людину, і дана людина так само під номером впізнала. Ознаки за якими впізнавалася особа, не називались, просто називався номер. Ще, як про ознаку впізнання говорили про куртку. Крім номерка, особа, яка впізнавала, не повідомляла жодних рис, особливостей обличчя за якими вона могла б впізнати особу, яка впізнається. Особи, які впізнавали ОСОБА_1, не пояснювали, що це була за людина, він не пам'ятає, що вони розповідали. Після того, як особи які впізнавали, впізнали особу та назвали номер під якою вона знаходиться, виходили назад у коридор. В кабінет прокурора осіб, які впізнавали заводили по одному. Дані особи впізнавали та виходили із кабінету, і як він розуміє знаходились біля кабінету, він зробив такий висновок, тому, що були чути голоси в кабінет, в якому знаходився він. Тобто, слідчу дію впізнання змоделювати можна так: прокурор запитує у потерпілої кого ви впізнаєте, на, що потерпіла відповідає номер три. Було запитання за якими зовнішніми ознаками було впізнано особу, на, що була знову відповідь, що вона вважає, що це номер три. Протокол про проведення даної слідчої дії складав сам ОСОБА_31 в кабінеті прокурора, там де проводилася слідча дія. Яким саме чином виготовлявся протокол слідчої дії він не пам»ятає. В протоколі після проведення усіх слідчих дій він розписувався. Протоколи підписувалися після проведення усіх трьох слідчих дій, а не після кожного впізнання. Після проведення усіх слідчих дій потерпіла та свідки підписували протоколи разом із ним. Під час проведення слідчої дії ОСОБА_1 висловлював заперечення, крім цього, дані заперечення були зазначені у протоколі. Перше заперечення ОСОБА_1 було про те, що прокурор виходив із кабінету, і зазивав сам свідків. Заперечення полягало в тому, що прокурор спочатку роздає номерки, а потім виходить із кабінету і заводить свідків, і проводить слідчу дію. Сумнів виникав у тому, що якщо людина могла впізнати, то вони усі називали по номеру, і не вказували при цьому, будь-яких ознак, за якими вони впізнають особу. Чи зазначав він особисто у протоколі зауваження він не пам»ятає.

Свідок ОСОБА_32, показав, що він працював в Христинівському райвідділі міліції. Точної дати він не пам'ятає, але у 2012 році його керівництво наказало йому йти в прокуратуру м. Христинівка. Він не знав, для чого його викликали в прокуратуру. Пішов він, ОСОБА_65 та інші колеги в тому числі і ОСОБА_1. В прокуратурі вони знаходились в коридорі. Він був у форменному одязі, оскільки був із добового наряду. В кабінет слідчого він заходив і здається там був ще один працівник прокуратури, але він вже точно не пам'ятає. В кабінет слідчого він заходив, для того, щоб повідомити свої анкетні дані і цей кабінет знаходився у приміщенні, де проводилось впізнання. Для чого саме він повідомляв свої анкетні дані він не запитував. В коридорі прокуратури були сторонні особи, а чи були в кабінеті сторонні особи, він не пам'ятає. В коридорі знаходилась невідома йому жінка та молодий хлопець. Потім їх, а саме його, ОСОБА_1, ОСОБА_66 та ОСОБА_35 посадили на стільці, в кабінеті представника прокуратури. Після цього працівник прокуратури роздав номерки, написані працівником прокуратури власноручно на квадратних аркушах та почав запрошувати з коридору, невідомих йому осіб, які заходили в приміщення кабінету, і вказували на людину яку вони впізнають. Особи, які впізнавали, впізнавали особу, але не по обличчю, а по вигляду, по куртці і саме на це вказували. Особи, які впізнавали не повідомляли, що це за особа, яку вони впізнавали, і за яких обставин вони можливо знайомі. Він не пам»ятає, але здається в кабінеті було два працівники прокуратури, які виходили та назад заходили в кабінет де проводилася слідча дія. Протокол проведеної дії складався і він ставив в ньому свій підпис в кабінеті де проводилося впізнання. Протокол слідчої дії друкувався у кабінеті, де проводилось впізнання, а де він роздруковувався, він не пам'ятає. ОСОБА_1 висловлював зауваження з приводу проведення слідчої дії, оскільки працівник прокуратури, надаючи їм номерки часто їх міняв, і самостійно виходив із кабінету і викликав осіб, які впізнавали. Він не пам'ятає, як працівник прокуратури здійснював подальший виклик осіб для впізнання, після того, як ОСОБА_1 зробив зауваження працівнику прокуратури про те, що останній виходить і викликає свідків. Він не чув, як саме викликав працівник прокуратури осіб, які впізнавали, і, що він їм говорив, оскільки працівник прокуратури виходив із кабінету. Коли він підписав протоколи, і виходив із прокуратури, то особи, які впізнавали, усі разом, знаходились ще в прокуратурі;

Свідок ОСОБА_67, показав, що він працює в офісі, який знаходиться в одному приміщенні з прокуратурою. В 2012 році, точної дати він не пам»ятає, працівник прокуратури попросив його та ОСОБА_37 бути свідками при впізнанні та повідомив на котру годину їм прийти в прокуратуру. Він був свідком коли проводилось впізнання в прокуратурі Христинівського району, разом з ОСОБА_37. Він та ОСОБА_37 зайшли у прийомну прокуратури, там їх попросили зайти в кабінет прокурора, де буде проходити впізнання. Впізнання проводилось в кабінеті прокурора ОСОБА_64. Працівнику прокуратури, в кабінеті, він вказував свої повні анкетні дані, коли вони прийшли, а він їх записував. В кабінет слідчого він не заходив. В прийомній прокуратури він бачив хлопця та його матір, тобто осіб, які впізнавали. Із учасників слідчої дії, він у коридорі та прийомній більше нікого не бачив. Коли він та ОСОБА_37 зайшли в кабінет, то ОСОБА_1, до початку впізнання, висловлював слідчому своє бачення, а саме те, що коли ОСОБА_1 прийшов у прокуратуру, то особи, які впізнавали, також знаходились у приймальній, і вказані особи розмовляли із слідчим в коридорі. Осіб, яких впізнавали було четверо і вони сиділи. Коли почалося впізнання, то осіб, яких впізнавали було чотири чоловіки, один із яких був у форменному одязі, а інші три були у цивільному одязі. Вказані особи були різного віку, статури, комплектності тощо. Слідчим чи прокурором, були видані номерки. Після цього слідчий прокуратури вийшов за двері і запрошував по одному, тих людей, які впізнавали. Працівник прокуратури попросив вказати на ту людину якій давали гроші, але він уже точно не пам'ятає, і не може сформулювати запитання, яке задавалось особам, які впізнавали. Людина, яка впізнавала вказала на ОСОБА_1 рукою та впізнала його по одягу. Впізнання тривало від 3 хв. до 5 хв., кожною особою, яка впізнавала. Після того, як людина, яка впізнавала, вказала на ОСОБА_1, вона виходила у приймальню. Виходив слідчий прокуратури і зазивав у кабінет наступну особу, яка впізнавала. Так, було два рази. Впізнавав син та мати. Заперечення щодо проведення слідчої дії впізнання надходили від ОСОБА_1, а саме він зазначав, що слідчий не мав права виходити і зазивати осіб, тому, що він міг вказати під яким номером сидить конкретна людина. Протокол слідчої дії вівся в кабінеті в якому проводилось впізнання, а потім він його підписував в кабінеті. По даній справі він був два рази свідком. Їх також запросили для участі у слідчій дії, в ході якої показали відео на якому із терміналу банкомату «Приватбанк» знімалися кошти. Працівник прокуратури прийшов до них в офіс, і попросив прийняти участь у слідчій дії. Дана слідча дія проводилась уже в кабінеті слідчого, їм показали відео на комп'ютері з диску. Коли його запрошували переглядати відео, йому розповідали, що це за відео, яким чином воно до слідчого потрапило, і що на ньому може знаходитись. Наскільки він пам'ятає, це відео було з офісу «ПриватБанку». Робили запит в м. Дніпропетровськ, для отримання відео, про зняття коштів з банкомату. Слідчий показав їм диск, який був запечатаний у звичайний файловий конверт. Він не може сказати чи був конверт запечатаний чи ні. Працівник прокуратури дістав диск із конверта. Після чого вставив його у звичайний системний блок та включив. Технічних засобів не було. На диску було одне відео. На відео було дві людини. ОСОБА_1 на відео не було. На відео був якийсь хлопець та працівник міліції ОСОБА_57, імені він не пам'ятає. Він знає, що прізвище працівника міліції, який був на відео ОСОБА_57, оскільки ОСОБА_57 звертався до нього по питанню ремонту мобільних телефонів, тому йому відоме прізвище даної людини. Хлопця, який був на відео, він раніше не бачив жодного разу. Після перегляду відео складався протокол, який вони підписали, після чого пішли. Диск, який вони переглядали, поклали в конверт, і здається запакували та поставили печатку, але він точно не пам'ятає. Особисто він будь-які заперечення в ході проведення вказаних слідчих дій не заявляв;

Свідок ОСОБА_37, показав, що йому відомо, що ОСОБА_1 обвинувачують в хабарництві. Він працює в офісі, який знаходиться в одному приміщенні з прокуратурою м. Христинівка. До нього, в офісі де він працює, зранку, звернувся слідчий прокуратури на ім»я ОСОБА_32, прізвище він не знає, та попросив його та ОСОБА_68 бути свідками. Він, ОСОБА_36, та слідчий прокуратури прийшли в кабінет слідчого, де слідчий показав їм диск та відеозапис за допомогою комп»ютера. Спочатку слідчий показав візуально коробку, в якій знаходився диск. Коробка була пластикова, бокс і він не пам'ятає, чи була вона опечатана чи ні, але здається не була опечатана. Потім диск вставив у комп'ютер, і показав, що знаходиться на диску, а саме фотокартки. Перегляд тривав близько 5 хвилин. Після цього слідчий склав протокол в якому він розписався та записав свої дані. Через певний період часу, слідчий знову, заходив до них в офіс та запросив його та ОСОБА_36 на слідчу дію - впізнання, вказав на яку годину необхідно прийти. Вони зайшли в приміщення прокуратури, і наскільки йому відомо зайшли в кабінет прокурора. В приймальні сидів секретар. Слідчий ОСОБА_32 сказав зайти в кабінет прокурора. Кабінет слідчого знаходиться в приміщення прокуратури, але кабінет прокурора із правої сторони, а кабінет слідчого із лівої сторони. Двері в кабінет слідчого були відчинені, він не пам'ятає чи бачив він у кабінеті слідчого та не пам'ятає чи ще хтось був у кабінеті слідчого. Крім нього та ОСОБА_36 був ОСОБА_1, слідчий міліції, прізвища його він не знає. Він точно не пам'ятає, але здається всі сиділи в коридорі. В кабінет прокурора заходили всі учасники, а саме ті, кого впізнавали, свідки, він та ОСОБА_36. Той хто впізнавав, заходив потім, дану особу закликав слідчий, а саме слідчий вийшов за двері, і закликав особу, яка впізнавала. Якщо він не помиляється, було дві особи, які впізнавали. Першою впізнавала жінка, а другим-чоловік. Коли слідчий виходив, для того, щоб зазвати особу, яка впізнавала, в кабінеті відбувалась розмова, на яку тему він не пам'ятає. Ті, кого впізнавали, сиділи на стільцях, а вони стояли збоку біля вікна. Що було в руках осіб, яких впізнавали, він не пам'ятає. Він не пам'ятає, що сказала жінка, в кабінеті, коли зайшла для впізнання. Особа, яка впізнавала показала рукою на особу, яку впізнавали, але що при цьому, говорилось, він не пам'ятає. Потім жінка вийшла, і завели іншу особу, яка впізнавала. Заводив слідчий. Слідчий вийшов із кабінету, а в кабінет повернувся із особою, яка мала впізнавати. Потім слідчий вийшов з кабінету, а вони всі сиділи в кабінеті, а потім повернувся. Слідчий задавав запитання «чи впізнає?» особам, які впізнавали, а той, хто впізнавав, сказав, що «впізнав по куртці». ОСОБА_1 робив зауваження, але оскільки він не орієнтується ні в процесі проведення слідчих дій, ні в іншому, тому він не звертав уваги на суть зауважень. Слідчий не реагував серйозно на зауваження ОСОБА_1. Після слідчих дій слідчий складав документ, оскільки вони після кожного впізнання, щось підписували. Слідчий виходив із кабінету, в якому проводилось впізнання, а потім повертався в кабінет із документами, які вони підписували. Коли слідчий виходив із кабінету, для того, щоб роздрукувати документи, то хлопець, який впізнавав був також в кабінеті, в якому проводилось впізнання, разом із ними, а жінка, яка впізнавала, була в іншому кабінеті. Протоколи не виготовлялися в кабінеті, в якому проводилось впізнання. Слідчий заходив в кабінет, в якому проводилось впізнання, вже із готовими протоколами. Протоколи, які складалися по закінченню слідчих дій, були друковані. Їм давали можливість ознайомлюватись із вказаними протоколами, він їх підписував. Особисто він, здається, ніяких зауважень у даних протоколах не писав;

Свідок ОСОБА_38, показав, що 29.11.2012 року його син ОСОБА_39 захворів. Тому, він із дружиною ОСОБА_40 привіз сина до Христинівської районної лікарні, в період часу між 11 год. та 15 год., точну годину вказати не може. Приїхавши до лікарні, він поставив автомобіль на стоянку. Завжди коли син хворіє, дружина водить сина до дитячого лікаря на обстеження, а він, як завжди залишився біля машини. Через 10 хв., після того, як дружина з дитиною пішли до лікаря, він вийшов з автомобіля на вулицю, і зі сторони центрального стадіону виїхала машина, доїхала до центрального в'їзду в районну лікарню. Машина іноземного виробництва, здається «кофейного» кольору, не службова, державні номерні знаки білого кольору. З машини, яка під'їхала, вийшли ОСОБА_57 та ОСОБА_1, працівники міліції. Він знає, що дані особи працівники міліції, оскільки м. Христинівка невелике місто і він проживає поруч з райвідділом міліції. З машини вийшов ОСОБА_57 та ОСОБА_1. Він привітався з ними. Він не бачив хто знаходився в автомобілі, яким приїхали ОСОБА_1 та ОСОБА_10, як і не бачив, щоб з даного автомобіля виходив хтось крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1. ОСОБА_10 пішов через хвіртку центрального входу, по алеї до входу в лікарню. ОСОБА_1 до приміщення лікарні не ходив, стояв з ним на вулиці та розмовляв. ОСОБА_10 не було близько п»яти хвилин і до автомобіля він повернувся через маленьку хвіртку, яка біля центрального входу. На території Христинівської ЦРЛ, біля вхідних дверей, неподалік дитячої консультації, від вікна, знаходиться банкомат «Приватбанку». З того місця, де знаходився він, в той момент, коли під'їхали ОСОБА_1 і ОСОБА_2, територію лікарні, а саме те місце де знаходиться банкомат йому було видно. Він бачив, що ОСОБА_2 зайшов на територію лікарні, а чи підходив він до банкомату він не дивився, не звертав уваги, не бачив. Коли він стояв на вулиці і спілкувався з ОСОБА_1, то останній запитував у нього, чому він тут стоїть, на, що він відповів ОСОБА_1, що захворіла дитина. Він не цікавився в ОСОБА_1 чому він приїхав до лікарні як не цікавився і про те, чому ОСОБА_2 пішов в лікарню. Коли ОСОБА_2 повернувся, він нічого не говорив ОСОБА_1. ОСОБА_1 стояв біля нього, ОСОБА_57 пройшов збоку біля них, підійшов до автомобіля. ОСОБА_1 відійшов від нього, вони сіли в автомобіль і поїхали в сторону м. Умані. Після цього, він ще почекав дружину, і вони поїхали додому;

Свідок ОСОБА_17, показав, що станом на листопад місяць 2012 року він працював на посаді заступника начальника кримінальної міліції Христинівського райвідділу міліції. Дати він не пам'ятає, але в той день він знаходився на своєму робочому місці, його викликав начальник Христинівського відділу ОСОБА_18 В кабінеті начальника знаходились дві невідомі йому жінки. Начальник повідомив, що працівники міліції, нібито в однієї з жінок вимагали кошти. Начальник не деталізував при яких обставинах вимагались грошові кошти, яка сума вимагалась, місце, причину, через яку вимагались грошові кошти. Він і на даний час не знає, про яку суму йде мова. Він сказав, що йому даний факт невідомий, по даному факту пояснити нічого не може, нічого не знає, та вийшов з кабінету. Начальник по даному питанню йому ніяких вказівок не давав. В його присутності жінка не називала жодних прізвищ, нічого не пояснювала, вона сиділа і мовчала. Особисто він із жінками, в яких нібито ОСОБА_1 вимагав гроші, не спілкувався. Якщо і проводилась службова перевірка по даному факту, то він нічого не може пояснити, оскільки він не брав у ній участі. З ОСОБА_1 на той час він був знайомий. ОСОБА_1 працював на посаді дільничного інспектора, але місцевим наказом був закріплений до карного розшуку, і працював з працівниками карного розшуку по лінії незаконного обігу наркотиків. ОСОБА_1 на той період часу давались доручення, які він виконував, зокрема по проведенню перевірок, по оперативно-розшукових заходах з приводу виявлення фактів незаконного обігу наркотичних засобів. ОСОБА_1 постійно працював із карним розшуком та приймав активну участь по розшуку злочинці, по незаконному обігу наркотиків тощо. ОСОБА_1 працював з ними, як звичайний оперативний працівник. Можливо 29.11.2012 року, можливо в інший день, але коли по ОСОБА_1 проводилась перевірка, чи справа була порушена по даному факту, він також не пам'ятає, але в один із днів він із ОСОБА_1 був в с. Веселівка, а на другий день, коли вони вже обговорювали дану тему, то повідомили, що нібито вчора ОСОБА_1 знімав із банкомату кошти, однак в той час він був із ОСОБА_1 в с.Веселівка. Повернулися вони з с. Веселівка в нічний час. Тобто, на той період, коли вказують, що ОСОБА_1 знімав кошти, ОСОБА_1 знаходився з ним в с. Веселівка де вони розшукували особу, яка знаходилась в розшуку, за вчинення крадіжок. Вказати точний час, коли він та ОСОБА_1 поїхали в с. Веселівка, він не може, приблизно в проміжку часу від 10:00 год. до 13:00 год., а повернулися із с. Веселівка вже було темно і нарада, яка розпочинається о 18 год., вже закінчилась. До райвідділу міліції вони повернулися не раніше 20 години. В період часу, коли вони були в с. Веселівка, а саме з 10 год. до 13 год., приблизно до 20 год., коли він із ОСОБА_1 повернулися до райвідділу, ОСОБА_1 був постійно із ним, від нього із с. Веселівка не від'їжджав. Вони були не лише в с. Веселівка, а також в с. Розсішки, с. Заячківка. З ним, крім ОСОБА_1 був ще ОСОБА_57, вони були втрьох. Вони всі втрьох разом поїхали, і разом втрьох повернулися назад. Події відбувалися в грудні місяці, але точно він не пам»ятає. З ОСОБА_1 із даного приводу він розмовляв на другий чи на третій день, після дня коли вони були в с. Веселівка. ОСОБА_1 йому повідомив, що його звинувачують у тому, що він знімав кошти в банкоматі. Тоді він сказав ОСОБА_1 що як він міг знімати кошти коли в цей час був разом з ним в с. Веселівка. Крім цього, ОСОБА_1 повідомив, що його обвинувачує якась жінка. Прізвище цієї жінки та де вона проживає ОСОБА_1 не повідомляв. Він не може сказати, які були стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_18. Йому відомо, що коли ОСОБА_1 мав намір йти у відпустку в них з ОСОБА_18 виникли непорозуміння;

Свідок ОСОБА_18, показав, що в правоохоронних органах він працює з червня місяця 1994 року і до 25.06.2013 року він працював начальником Христинівського РВ. Точної дати він не пам'ятає, кінець літа, осінь 2012 року, до нього на особистий прийом, як до начальника Христинівського РВ, в кабінет звернулись дві громадянки з с. Ягубець Христинівського району, із тим, що працівники міліції, тоді підпорядкованого йому відділу міліції, вимагали у них гроші та отримали певну суму грошей, за те, що їхні діти здали на металобрухт кладку, зі ставу, а потерпілий звернувся за компенсацією. Жінки, перебуваючи в його кабінеті, на яку саме вказували суму він не пам»ятає, вказали на ОСОБА_1 та на ОСОБА_2, оскільки вони були в нього, а чи говорили вони щось за ОСОБА_28, він не пам'ятає. Зі слів жінок, вони приїхали до однієї із жінок додому, розмовляли. Достатньої суми коштів в неї не було, вона дала карточку «ПриватБанку», і разом із її сином дані співробітники поїхали в м. Христинівка, де, він не може точно сказати, отримали вони дані гроші чи ні, зняли їх, чи не зняли, але то, що вони із карточкою їздили до банкомату це точно. Це вказано з їх слів, зі слів заявників. Чи говорили жінки про те, що вони якусь певну суму грошей давали на руки співробітникам міліції, він не пам'ятає. По опису службового автомобіля, жінки вказували, на колір автомобіля, його марку, а саме ВАЗ 2107, бордового кольору, по зовнішньому опису тих працівників, які приїздили до них в с. Ягубець та вимагали у них гроші, він зрозумів, що це ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_28, оскільки саме вони користувались описаним службовим автомобілем. Він викликав першого заступника, а саме ОСОБА_17, а потім вказаних співробітників. В його кабінеті вони заперечили даний факт, а саме факт отримання ними грошових коштів. Він дав доручення ОСОБА_17, згідно діючого законодавства відібрати заяви, пояснення від даних громадян, тобто в цих двох жінок, і направити їх за підслідністю. Він особисто розмовляв із співробітниками на, яких вказали заявники та висловив їм пропозицію розрахуватись з людьми та вибачитись, але вони все заперечували та наполягали на тому, що вони до фактів, вказаних заявниками, не причетні. У нього, що із ОСОБА_10, що з ОСОБА_28, що із ОСОБА_1 була одна розмова, вирішити дане питання без порушення кримінальної справи, і все. Він не прихильник того, щоб працівник міліції, чи колишній працівник міліції притягувався до будь-якої відповідальності. Він вважає, що якщо була вчинена якась дія, то її потрібно вирішувати нормальним цивілізованим шляхом, без порушення кримінальної справи, без розслідування. Інших розмов чи спонукань у нього не було, він не примушував їх до виконання тих чи інших дій. В подальшому дані матеріали розглядала прокуратура в Христинівському районі. Особисто він повідомив ОСОБА_41, заступника начальника управління, начальника кримінальної міліції області, про те, що має місце такий факт, і ним відібрана заява щодо неправомірних дій працівників міліції. Внутрішню безпеку він ні про, що не повідомляв. Коли він був начальником Христинівського РВ УМВС в нього з ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_28 були службові відносини. Неприязних відносин у нього з ними не було. Коли він працював начальником райвідділу, підписував характеристики на своїх підлеглих при необхідності. Він не пам»ятає, яку давав характеристику на ОСОБА_1, у зв'язку із розслідування даного кримінального провадження, але при необхідності він би дав на ОСОБА_1 середню характеристику, і не погану і не хорошу. Нічого поганого на ОСОБА_1 він би в характеристиці не писав. Процедура відбуття у відпустку, регламентована в органах внутрішніх справ, і ОСОБА_1 дана процедура була не дотримана. В нього з ОСОБА_1 був не особистий конфлікт, це було службове розслідування з даного приводу, був суд честі. Особовий склад висловив своє відношення з цього приводу, і він прийняв рішення цього суду честі. Суд честі ініціюється тими співробітниками, які працюють, це як дорадчий орган. Він не мав права вказувати, мав право або дослухатись або недослухатись до рішення суду честі. Рішенням суду честі було вказано на недостойну поведінку ОСОБА_1, і на цьому обмежились. Крім цього, ним було прийнято рішення про вирахування коштів із заробітної плати ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни. На той період часу, про який він дає покази, ОСОБА_1 працював на посаді дільничного інспектора, але яка дільниця була закріплена за ОСОБА_1 він не пам'ятає. Дільничний інспектор має такі функціональні обов»язки: розгляд заяв та скарг громадян, забезпечення правопорядку на дільниці, яку він обслуговує і розкриття злочинів, допомога в розкритті злочинів, в першу чергу це профілактика, а вже потім розкриття. За своїми посадовими та функціональними обов'язками, дільничний інспектор міліції на той час, на час дії старого КПК, мав право порушити кримінальну справу (кримінальне провадження) - це не важкі злочини, ст. ст. 149-1, 206-1. Інспектор мав право порушити справу за протокольною формою досудового розслідування, тільки по цих статтях він мав право порушити кримінальну справу і розглядати. По решті заявах він мав право прийняти рішення, винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, якщо на те були законні підстави. Порушити кримінальну справу по інших статтях дільничний інспектор міг тільки тоді, коли він був призначений в.о. слідчого. В повноваженнях дільничного інспектора було тільки протокольне провадження. ОСОБА_1 за своїми посадовими та функціональними обов'язками, перебуваючи на посаді дільничного інспектора, станом на дату вчинення правопорушення, в якому його обвинувачують, міг винести постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки кладки певними особами, якщо на те були законні підстави, якщо це була його дільниця або якщо він виконував обов»язки дільничного на даній дільниці. За посадою ОСОБА_1 працював дільничним інспектором міліції, а на той час про який йде мова, він допомагав карному розшуку, без права здійснення оперативної роботи, про що був відповідний наказ. За своїми функціональними обов'язками дільничний інспектор має право і зобов'язаний здійснювати пошукову роботу, яка пов'язана із затриманням злочинців, виявленням правопорушень, як адміністративного, так і кримінального характеру, але не має права здійснювати оперативну роботу, а тому ОСОБА_1 допомагав працівникам карного розшуку, а це був ОСОБА_2 і ОСОБА_28. Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, яка винесена дільничним інспектором, погоджується із безпосереднім керівником дільничного, а затверджується начальником райвідділу міліції, або особою, яка виконує його обов'язки та направляється в прокуратуру на перевірку. Йому не відомо чи поверталась грошова сума заявникам та чи знімались кошти із банківської картки вказаними особами, він з матеріалами справи не знайомий.

Свідок ОСОБА_12, показав, що він працює в Христинівському ВП з липня-серпня місяця 2011 року. З ОСОБА_1 знайомий з 2011 року, з того часу як прийшов працювати в Христинівський ВП та спілкувався з ним як з колегою, стосунки в них були робочі. З потерпілою він не знайомий взагалі і не бачив її. Точної дати він не пам»ятає, приблизно кінець літа початок осені 2012-2013 рік, в період його цілодобового чергування в чергову частину надійшов виклик з приводу того, що через невеличку річку лежала металева кладка і її хтось зняв. Він разом з ОСОБА_1 виїхали на виклик в с. Ягубець службовим автомобілем. За кермом автомобіля був ОСОБА_1, оскільки він на той час не мав достатнього досвіду керування транспортними засобами. Керує транспортними засобами приблизно з 2013 року. На той час у райвідділі було два службових автомобіля марки ВАЗ 2107 з н.з. НОМЕР_7, синього кольору, н.з. НОМЕР_6 - темно вишневого кольору. В обох автомобілях тоновані вікна. На виклик він виїзджав у форменому одязі, в чому був одягнений ОСОБА_1 не пам»ятає. В с. Ягубець вони приїхали на край села, до невеличкої річки, де їх чекав чоловік. В даного чоловіка ОСОБА_1, безпосередньо біля водойми, відібрав заяву, а він опитав його. Вони встановили, що металева кладка нікому не належала, була встановлена дуже давно. Він не пам'ятає, чи вказував даний чоловік на когось хто міг викрасти кладку. До жителів села, в будинки вони не заходили ні до кого, і в селі в той день ні з ким не спілкувались, але вирішили проїхати по селу, щоб подивитись, але їм зателефонував черговий і вони відразу поїхали на інший виклик. Той чоловік, в якого вони відбирали заяву та пояснення з ними не їздив. Він не пам'ятає, чи приймались якісь процесуальні рішення по крадіжці кладки. З приводу крадіжки кладки в с. Ягубець вони більше не приїздили і він з цього приводу з ОСОБА_1 більше не спілкувався. З керівництвом, а саме з начальником ОСОБА_18 в ОСОБА_1 були неприязні відносини, були конфлікти. Був випадок, коли ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а начальник дав вказівку щовечора перевіряти його за місцем проживання та доповідати йому, але всі достовірно знали, що ОСОБА_1 дома.

Суд, дотримуючись принципу диспозитивності та змагальності, з власної ініціативи рішень про допит інших осіб не приймав.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку, що висунуте обвинувачення не знайшло свого підтвердження з огляду на наступне.

В судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази, надані стороною обвинувачення:

- витяг з кримінального провадження № 12012250260000039 - дата надходження заяви 30.11.2012 року, заявник - ОСОБА_4, дата внесення до ЄРДР : 01.12.2012, Правова кваліфікація: не визначено, Фабула: 30.11.2012 року в Христинівський РВ УМВС від ОСОБА_4 надійшла заява про вчинене кримінальне правопорушення працівником Христинівського РВ УМВС на ім»я ОСОБА_1, який 29.11.2012 року в неї вимагав грошові кошти в сумі 4000 гривень та в подальшому отримав хабар в сумі 2000 гривень, за вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності її синів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т. 2 а.с.1).

В тексті витягу правова кваліфікація незазначена. Разом з тим, витяг, який надано стороною захисту, отриманий в ході відкриття матеріалів кримінального провадження та досліджений в судовому засіданні ( т. 7 а.с. 117-118), містить визначення правової кваліфікації за ч. 3 ст. 364 КК України. В подальшому дана розбіжність не узгоджена.

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення м. Христинівка 30.11.2012 року 10 год. ( т. 2 а.с.3-4), відповідно до якого прийнято усну заяву ОСОБА_4 про те, що 29.11.2012 року працівники міліції Христинівського РВ вчинили неправомірні дії, а саме вимагали гроші та взяли 2000 грн.

- заява ОСОБА_4 від 05.12.2012 року, згідно якої вона вказує про отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 2000 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності її синів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.2 а.с.29).

Разом з тим заява про вчинення неправомірних дій надійшла 30.11.2012 року, відомості до ЄРДР були внесені 01.12.2012 року і дана заява не містила вказівки на конкретну особу, яка вчиняла відносно потерпілої ОСОБА_4 неправомірні дії, на відміну від заяви потерпілої від 05.12.2012 року.

З показів потерпілої судом встановлено, що до неї додому приїздив працівник міліції і вона вдруге писала заяву про вчинення відносно неї неправомірних дій.

Сама заява ОСОБА_4 від 05.12.2012 року, згідно якої вона вказує про отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 2000 грн. (т.2 а.с.29) та протокол прийняття заяви ОСОБА_4 від 30.11.2012 року, згідно якого вона в 10 год. 00 хв. заявила, що 29.11.2012 року працівники міліції Христинівського РВ УМВС вимагали в неї гроші та взяли 2000 грн (т.2 а.с. 3-4), не можуть без проведення відповідної перевірки та наявності належних та допустимих доказів на підтвердження фактів, які викладені в заяві та протоколі, бути підставою, для притягнення особи до кримінальної відповідальності та повинні оцінюватися судом в сукупності з іншими належними та допустимим доказами, наданими суду сторонами кримінального провадження, як стороною обвинувачення так і стороною захисту;

- відмовний матеріал № 1834 за заявою гр. ОСОБА_11 щодо пошкодження кладки, згідно якого перевірку заяви ОСОБА_11 щодо пошкодження кладки проведено та ОСОБА_1 17.11.2012 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту, який містить: постанову про відмову в порушенні кримінальної справи м. Христинівка 17.11.2012 року ( т. 2 а.с.21); рапорт від 17.11.2017 року ( т. 2 а.с.22), протокол усної заяви (повідомлення) про злочин від 17.11.2012 року ( т. 2 а.с. 23), підписка ОСОБА_11 від 17.11.2012 року (т. 2 а.с. 24), пояснення ОСОБА_42 від 17.11.2012 року ( т. 2 а.с. 25), рапорт ОСОБА_18 від ОСОБА_16 ( т. 2 а.с.26), повідомлення ОСОБА_11 від 17.11.2012 року № 6333 (т.2 а.с.27).

За матеріалами перевірки заяви ОСОБА_42 від 17.11.2012 року, сини ОСОБА_4 - ОСОБА_6, ОСОБА_5 не допитувалися, пояснення в них не відбиралися як і не допитувались двоє інших осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_7, тобто вказані особи, у вчиненні даного злочину не підозрювались та на причетність до його вчинення у встановленому законом порядку не перевірялися.

Дані про вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та проведення з цього приводу розслідування, на яке міг вплинути обвинувачений ОСОБА_1, як дільничний інспектор міліції, матеріли кримінального провадження не містять.

Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_26 в судовому засіданні показали, що про причетність їх синів до крадіжки кладки та необхідність в зв»язку з цим сплати коштів в сумі по 1000 гривень за кожного, їм повідомила ОСОБА_4 Працівники міліції та заявник ОСОБА_11 з даного питання до них не зверталися та відповідно будь-які пояснення з даного приводу від них не відбиралися.

- копія витягу з наказу № 377 о/с від 29 грудня 2009 року ГУ МВС України в Черкаській області про призначення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 дільничним інспектором міліції сектору ДІМ Христинівського РВ ГУМВС з 28.12.2009 року (т.2 а.с.150); копія посвідчення УЧК № 030333 від 26.10.2011 року, згідно якого ОСОБА_1 працює на посаді дільничного інспектора міліції, звання - «капітан міліції» (т.2 а.с.151); функціональні обов»язки співробітників Христинівського РВ УМВС (т. 2 а.с.154-158); список особового складу Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області ( т. 2 а.с. 159).

Згідно з положеннями ст. ст. 98, 99, 103, 104, 109, 110 КПК України (в редакції 1960 року) та функціональних обов'язків співробітників Христинівського РВ УМВС, за колом своїх функціональних обов'язків ОСОБА_1, як дільничний інспектор міліції, самостійно вирішувати питання про знищення заяви ОСОБА_11 (за показами потерпілої), питання про притягнення чи не притягнення до кримінальної відповідальності осіб (за твердженням прокурора), не міг і повинен був погоджувати це питання зі старшим служби, з начальником РВ УМВС, з прокурором району.

За змістом обвинувачення ОСОБА_1, завдячуючи своєму службовому становищу, авторитету і повноваженням, вимагав у потерпілої хабар для вирішення ним питання про не притягнення до кримінальної відповідальності двох її синів, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено термін «притягнення до кримінальної відповідальності», як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що також висловлено в правовій позиції Конституційного Суду України у рішенні № 9-рп/99 від 27 жовтня 1999 року, відповідно до якої: «В аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України треба розуміти так: Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину».

З огляду на наявні в матеріалах справи функціональні обов»язки співробітників Христинівського РВ УМВС (т. 2 а.с.154-158), дільничний інспектор міліції повноваженнями вирішувати питання про притягнення чи не притягнення особи до кримінальної відповідальності не наділений. Згідно з нормами закону та своїми функціональними обов'язками, рішення про порушення чи про відмову у порушенні кримінальної справи ОСОБА_1, будучи на посаді ДІМ, самостійно прийняти не міг і повинен був погоджувати це питання з начальником сектору дільничних інспекторів, з начальником районного відділу міліції, з прокурором району.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 26. 04. 2002 року « Про судову практику у справах про хабарництво» зазначено, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

За наданими суду, стороною обвинувачення доказами, не встановлено виконання та змога виконання ОСОБА_1 дій, за які було отримано хабар та за які вимагався хабар.

- рапорт Власову від майора міліції ОСОБА_43 від 05.12.2012 ( т. 2 а.с. 30), відповідно до якого зазначено, що на виконанні знаходиться письмове звернення ОСОБА_4 щодо неправомірних дій працівника міліції Христинівського РВУ МВС ОСОБА_1, яке виразилось в вимаганні ним грошових коштів, в сумі 4000 грн. та в подальшому отриманні 2000 грн. від ОСОБА_4 за не притягнення до кримінальної відповідальності її синів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 В другому абзаці рапорту, на який сторона обвинувачення посилається як на доказ, зазначено, що у відповідності до положень ст. ст. 214, 216 КПК України дане звернення підлягає направленню до прокуратури м. Умані, в зв»язку з тим, що в діях працівників міліції Уманського МВ УМВС вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та супровідний лист прокурору Христинівського району ( т. 2 а.с. 28).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

За змістом рапорту зазначена посада та звання ОСОБА_43 - оперуповноважений ВВБ у Черкаській області ДВБ МВС України майор міліції. Доказів, того, що ОСОБА_43, є слідчим, прокурором чи іншою службовою особою, уповноваженою на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, в даному випадку навідібрання заяви в потерпілої ОСОБА_4, суду не надано. Тобто, суд вважає, що ОСОБА_43 діяв поза межами своїх повноважень і заява відібрана 05.12.2012 року в потерпілої, особою, в якої не має ніякого доручення на проведення такого характеру дій.

Суперечності та неточності, які містяться в даному документі стороною обвинувачення не усунуті та не узгоджені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний доказ не може бути прийнятий судом як допустимий, в силу ч. 1 ст. 86, ст. 89 КПК України.

- протокол огляду предмету від 07.12.2012 року, за змістом якого оглянуто, за участю потерпілої ОСОБА_4 та понятих ОСОБА_44, ОСОБА_37 - лист записника на якому міститься номер телефону НОМЕР_1 та ім»я ОСОБА_1, на зворотній частині листа здійснено напис барвником чорного кольору ОСОБА_58, який підписаний учасниками дії без будь-яких зауважень, та фототаблиці до протоколу огляду предмету від 07.12.2012 року (т.2 а.с.41-42, 44).

Судом встановлено, та не спростовано стороною обвинувачення, що сам листок, тобто предмет, який оглянуто за вказаним протоколом та з якого виготовлено додатки до протоколу у вигляді фототаблиць, стороні захисту відкритий не був, ( ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого прокуратури Христинівського району від 17.05.2013 року) ( т. 7 а.с. 111, надана суду стороною захисту та досліджена в судовому засіданні), що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України позбавляє суд права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Відповідно до статті 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатками до протоколу можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Ці джерела доказової інформації не є окремим джерелом доказів (ст. 84 КПК), оскільки є похідними від самого предмету дослідження та у його відсутності вважатися такими, що отримані у встановленому законом порядку не можуть, а можуть мати доказове значення тільки при наявності протоколу, в якому відображені конкретний факт, а також умови виготовлення додатків ( фото, відео тощо).

Тобто, позбавлення права на дослідження доказу - листка з номером телефону та іншими записами, судом, позбавляє можливості суд перевірити достовірність даних внесених в протокол огляду даного листка та відповідність фотозображень об»єкту з якого вони виготовлені, що в свою чергу не дає можливості посилатися на дані докази для доведення вини обвинуваченого.

Крім цього, додатки до протоколу, з метою їх надійного збереження, належним чином не упаковані, а також не засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків, що є порушенням ч. 3 ст. 105 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дані докази є неналежними та недопустими, в зв»язку з тим, що вони отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України для їх отримання ( ч. 1 ст. 86, ст. 89 КПК України).

- заява ОСОБА_4 про долучення до матеріалів кримінальної справи листка з номером телефону та ім»ям «ОСОБА_1» (т.2 а.с.40).

Статею 103 КПК України визначені форми фіксування кримінального провадження, а саме у протоколі, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, у журналі судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Крім цього, враховуючи те, що судом сам доказ, який за даною заявою просить долучити потерпіла до матеріалів кримінального провадження не досліджувався, оскільки не був відкритий стороні захисту, суд вважає, що як сама заява так і в сукупності з іншими доказами, дослідженими в кримінальному провадженні прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, на доведення яких спрямоване приєднання даного документу до матеріалів кримінального провадження.

Фактично зміст заяви містить показання потерпілої, які викладені на паперовому листі і відповідно до ст. 95 КПК України показання особи, які дані ним на етапі досудового розслідування, не можуть вважатися допустимими доказами і на них суд не може покладатися коли буде приймати рішення у справі.

Враховуючи, не надання стороною обвинувачення, суду достатніх та достовірних доказів, того, що номер телефону та ім»я ОСОБА_1, які зазначені на папері за змістом заяви потерпілої, належать саме обвинуваченому ОСОБА_1, суд в силу ст. 85 КПК України з даної інформації позбавлений можливості зробити висновки про існування обставин, що підлягають доказуванню чи інших обставин, які б підтверджували або спростовували винуватість обвинуваченого ОСОБА_1, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

- запит від 10.01.2013 року в компанію «Київстар» ( т.2 а.с.93), відповідь Київстар стосовно надання інформації за ухвалою суду від 29.12.2012 року ( т.2 а.с.94), копія ухвали суду про тимчасовий доступ до документа від 05.02.2013 року м. Христинівка ( т. 2 а.с. 101), протокол тимчасового вилучення майна м. Київ від 07.02.2013 року ( т. 2 а.с. 102-103).

Відповідно до ч. 3 ст. 165 КПК України особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов'язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. Тобто, частина статті визначає обов»язок особи, яка пред»являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. Копія опису вилучених речей та документів, складена слідчим, долучається до кримінального провадження.

Доказів наявності опису вилучених речей та документів, складеного слідчим, суду не надано, до матеріалів кримінального провадження не долучено.

Натомість, в протоколі тимчасового вилучення майна від 07.02.2013 року містяться дані про тимчасове вилучення майна, а саме диск з інформацією про абонентські з»єднання марки Value Pack. Інших ідентифікуючих ознак диску, як і детального опису інформації, яка міститься на диску не зазначено.

Відомостей про упаковування вилученого майна чи документа вказаний протокол не містить.

За назвою та змістом протоколу від 07.02.2013 року ( т. 2 а.с. 102) зазначено про складання слідчим саме протоколу тимчасового вилучення майна. Про проведення слідчої дії тимчасового вилучення майна, свідчить і посилання в протоколі на статті КПК, які регулюють порядок тимчасового вилучення майна, а саме ст. ст. 167-168 КПК України, з участю понятих: ОСОБА_46, ОСОБА_34, тоді як ухвала слідчого судді постановлена про тимчасовий доступ до документа з правом його вилучення. Доказів прийняття рішення про долю тимчасово вилученого майна, на виконання вимог ст. 169 КПК України, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, даний доказ інформація не може вважатися належною та допустимою і такою, що може бути покладена в основу обвинувального вироку, оскільки отримана з порушенням порядку, встановленого КПК України ( ч. 1 ст. 86, ст. 89 КПК України).

- диск, вилучений на підставі ухвали Христинівського районного суд від 05.02.2013 року з ПрАТ «Київстар» на якому знаходиться інформація, щодо деталізації телефонних дзвінків по абонентських номерах та прив»язки до них. Поняті: ОСОБА_37 підпис, 2 ОСОБА_36 підпис, в конверті СД диск Value Pack. ( т. 2 а.с. 104).

В конверті відсутні дані про упакування диску в місці його вилучення, а саме в АДРЕСА_4, що викликає сумнів у схоронності та належному зберігання вилученої інформації за протоколом тимчасового вилучення майна від 07.02.2013 року.

Допитані в якості свідків, в судовому засіданні ОСОБА_37 та ОСОБА_36, які були понятими в даній слідчій дії, не підтвердили суду, що диск, який за їх участі було оглянуто розпаковувався в їх присутності.

На наданому стороною обвинувачення СД диску, марки «Value Pack», після його перегляду в судовому засіданні встановлено наявність 6 файлів в форматі Excel, 3 з яких з номерами 247, 247-1, 247-2 та 3 файли - прив»язки, з послідуючими записами по відношенню до кожного файла: 30.01.2013 - дата формування інформації, 16.04.25, 16.04.48, 16.05.13 - час формування інформації. Дата зміни - 07.02.2013 року, що може свідчити про те, що інформація отримувалася і збиралася до постановлення слідчим суддею ухвали про тимчасовий доступ до документа від 05.02.2013 року, тобто до отримання доступу до вказаного документу, тобто має місце сумнів в наданій інформації.

Сторона обвинувачення в судовому засіданні будь-яких пояснень на спростування, роз»яснення тощо, сумнівів та припущень про обставини описані вище не надала.

Враховуючи вище викладене, суд визнає даний доказ недопустимим та таким, що отриманий з порушенням встановленого порядку його отримання ( ч. 1 ст. 86, ст. 89 КПК України).

З інформації, яка міститься на дослідженому судом диску, зробити висновки про існування обставин, що підлягають доказуванню чи інших обставин, які б підтверджували або спростовували винуватість обвинуваченого ОСОБА_1, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, неможливо.

- протокол огляду предмету м. Христинівка від 08.02.2013 року ( т. 2 а.с. 105-106), за участю понятих ОСОБА_37, ОСОБА_36, який не містить посилання на розпакування CD-R диску марки «Value Pack», який вилучено за ухвалою слідчого судді 07.02.2013 року та постанова про приєднання доказів від 08.02.2013 року, винесена стажистом на посаді слідчого прокуратури Христинівського району ОСОБА_31 ( т. 2 а.с. 107-108), відповідно до якої до матеріалів кримінального провадження в якості доказів приєднано CD-R диск марки «Value Pack», що суперечить ст. 169 КПК України, з огляду на правову природу отримання даного доказу, а саме на підставі протоколу про тимчасове вилучення майна від 07.02.2013 року з посиланням на ст. ст. 167-168 КПК України.

За змістом протоколу огляду даного диску зазначено, про те, що застосування технічних засобів фіксації не застосовувалось. Разом з тим, міститься запис про те, що в пам»яті вказаного диску при відкритті його за допомогою сидирому наявні 6 файлів формату Excel, що являють собою деталізацію телефонних дзвінків по абонентських номерах та прив»язках до них.

Не зазначення в протоколі огляду предмету від 08.02.2013 року ідентифікуючих ознак сидирому ( назва, серія, номер тощо, дані про сертифікацію технічного засобу, відомості його приналежності, зокрема прокуратурі, використання його в роботі тощо), який було використано в ході проведення слідчої дії, а саме огляду предмету від 08.02.2013 року, є порушенням вимог ч. 2 ст. 106 КПК України, що має значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Суд визнає даний доказ недопустимим в силу ч. 1 ст. 86 КПК України, оскільки він отриманий з порушенням порядку встановленого КПК України та загальних засад здійснення кримінального провадження.

- лист ( т. 2 а.с. 112) з запитуваною інформацією про склад СГО Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області 17.11.2012 року та дані на службовий автомобіль, який використовувався СГО; відповідь Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області відповідно до якої членами СГО 17.11.2012 року були працівники Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області : ДІМ капітан міліції ОСОБА_1, ДІМ лейтенант міліції ОСОБА_12, ст. слідчий ст. лейтенант міліції ОСОБА_47, черговий автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_4 синього кольору ( т. 2 а.с. 113), запит Христинівської прокуратури ( т. 2 а.с. 114), відповідь з Ягубецької сільської ради ( т. 2 а.с. 115) відповідно до якої місток, який сполучає ставки «Верхній» та «Удич» на балансі Ягубецької сільської ради не перебуває, а також за будь-ким із жителів села не зареєстрований, що повністю підтверджується показами свідка ОСОБА_12, заінтересованості чи зацікавленості якого в розгляді кримінальної справи судом не встановлено.

- ухвала про тимчасовий доступ до документів від 25.01.2013 року ( т. 2 а.с. 125), якою надано доступ до речей і документів, які містять інформацію про транзакції з банкоматів ПАТ КБ « ПриватБанку», розташованих в м. Христинівка Черкаської області 29.11.2012 року з 14 по 18 год. з картки ПАТ КБ «ПриватБанку» № НОМЕР_2 виданої на ім»я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки с. Ягубця Христинівського району Черкаської області - стажисту на посаді слідчого прокуратури Христинівського району Черкаської області ОСОБА_31 з можливістю вилучення документів; повідомлення «Приватбанк» від 30.01.2013 року, відповідно до якого зазначено про відсутність руху коштів по картці № НОМЕР_2 за 29.11.2012 року. Фотоматеріали та виписки про рух коштів надати неможливо ( т. 2 а.с. 126).

Вказані докази, надані стороною обвинувачення, на думку суду доводять лише факт відсутності руху коштів на картці ПАТ «КБ «ПриватБанк» 29.11.2012 року, виданої на ім»я ОСОБА_4, однак зробити інші висновки про існування обставин, які б підтверджували або спростовували винуватість ОСОБА_1, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, неможливо.

- ухвала слідчого судді від 11.03.2013 року ( т. 2 а.с. 162) якою надано доступ до речей і документів, які містять інформацію про спроби зняття коштів з банкоматів « ПриватБанку» розташованих в м. Христинівка Черкаської області 29.11.2012 року з 14 по 18 год. з картки «ПриватБанку» № НОМЕР_2 виданої на ім»я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки с. Ягубець Христинівського району Черкаської області - стажисту на посаді слідчого прокуратури Христинівського району Черкаської області ОСОБА_31, з можливістю вилучення, за наявності фото, відео фіксування процесу зняття коштів з картки.

- протокол тимчасового вилучення майна від 21 березня 2013 року, за участю понятих ОСОБА_48 та ОСОБА_49, відповідно до якого у провідного спеціаліста по взаємодії з правоохоронними органами ГО ПАТ КБ «ПриватБанк» тимчасово вилучено мано, а саме CD диск марки "Digital" DVD+R 4.7 CR/120 мін. RW 8-х, білого матового кольору( т. 2 а.с. 163-164).

Доказів наявності опису вилучених речей та документів, складеного слідчим, на виконання вимог ч. 3 ст. 165 КПК України суду не надано, до матеріалів кримінального провадження не долучено.

Натомість, в протоколі тимчасового вилучення майна від 21.03.2013 року містяться дані про тимчасове вилучення майна, а саме CD диску марки "Digital" DVD+R 4.7 CR/120 мін. RW 8-х, білого матового кольору. Інших ідентифікуючих ознак диску, як і детального опису інформації, яка міститься на диску взагалі не зазначено.

Відомостей про упаковування вилученого майна чи документа вказаний протокол не містить, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 106 КПК України.

За назвою та змістом протоколу від 21.03.2013 року ( т. 2 а.с. 163) зазначено про складання слідчим саме протоколу тимчасового вилучення майна, з посиланням на статті КПК, які регулюють питання тимчасового вилучення майна, а саме ст. ст. 167-168 КПК України, з участю понятих: ОСОБА_48, ОСОБА_49, тоді як ухвала слідчого судді постановлена про тимчасовий доступ до документа. Доказів прийняття рішення про долю тимчасово вилученого майна, на виконання вимог ст. 169 КПК України, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний доказ є недопустимим, оскільки отриманий з порушенням порядку його отримання, визначеного КПК України ( ч. 1 ст. 86, ст. 89 КПК України).

- протокол огляду предмету 23.03.2013 року ( т. 2 а.с. 166-168), яким проведено огляд DVD диску марки "Digital" DVD+R 4.7 CR/120 мін.

Суд вважає даний доказ не належним і недопустимим доказом у даній кримінальній справі, з огляду на ч. 1 ст. 86 КПК України та виходить з наступного.

Протокол огляду предмету не містить даних про розпаковування документу з інформацією, а саме диску марки "Digital" DVD+R 4.7 CR/120 мін.

За змістом протоколу огляду даного диску зазначено, про те, що технічні засоби фіксації не застосовувались. Разом з тим, міститься запис про те, що в памяті вказаного диску при відкритті його за допомогою сидирому наявна 1 папка під назвою НОМЕР_2. При відкритті даної папки встановлено наявність ще 2 папок під назвами : САСS7923-29.11.12 та САСS8907-29.11.12. Заначено, що при відкритті папки САСS7923-29.11.12 встановлено наявність 49 файлів, відповідного формату. В процесі їх відкриття встановлено, що файли, з конкретними назвами являють собою цифрові зображення , чорно-білого кольору.

Не зазначення в протоколі огляду предмету від 23.03.2013 року ідентифікуючих ознак сидирому ( назва, серія, номер тощо, дані про сертифікацію технічного засобу, відомості його приналежності, зокрема прокуратурі, використання його в роботі тощо), який було використано в ході проведення слідчої дії, а саме огляду предмету від 23.03.2013 року, є порушенням вимог ч. 2 ст. 106 КПК України, що має значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Судом встановлено, та не спростовано стороною обвинувачення, що сам диск марки "Digital" DVD+R 4.7 CR/120 мін., тобто предмет, який оглянуто за вказаним протоколом та з якого виготовлено додатки до протоколу у вигляді фотозображень, стороні захисту відкритий не був, що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України позбавляє суд права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Відповідно до статті 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатками до протоколу можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Ці джерела доказової інформації не є окремим джерелом доказів (ст. 84 КПК), оскільки є похідними від самого предмету дослідження та у його відсутності вважатися такими, що отримані у встановленому законом порядку не можуть, а можуть мати доказове значення тільки при наявності протоколу, в якому відображені конкретний факт, а також умови виготовлення зліпків відбитків.

Вказаний протокол не містить взагалі вказівки на виготовлення в ході проведення даного огляду додатків до протоколу у вигляді фотознімків. Не зазначено про вилучення даних фотознімків, вже виготовлених, в протоколі тимчасового вилучення майна від 21.03.2013 року, за участю понятих ОСОБА_48 та ОСОБА_49, відповідно до якого у провідного спеціаліста по взаємодії з правоохоронними органами ГО ПАТ КБ «ПриватБанк» тимчасово вилучено майно, а саме CD диск марки "Digital" DVD+R 4.7 CR/120 мін. RW 8-х, білого матового кольору( т. 2 а.с. 163-164).

Разом з тим до протоколу як додатки додані фотознімки в кількості 3 штуки (т. 2 а.с. 169-171), які належним чином не упаковані та на них відсутні підписи учасників слідчої дії, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 105, ст. 106 КПК України.

Тобто, позбавлення права на дослідження доказу - диску марки "Digital" DVD+R 4.7 CR/120 мін.судом, позбавлено суд можливості перевірити достовірність даних внесених в протокол огляду даного диску марки "Digital" DVD+R 4.7 CR/120 мін. та відповідність фотознімків об»єкту з якого вони виготовлені, що в свою чергу не дає можливості посилатися на даний доказ для доведення вини обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що додатки до протоколу огляду предмету від 23.03.2013 року ( т. 2 а.с. 169-171), а саме фотознімки в кількості 3 штуки не можуть бути належним та допустимим доказом, оскільки отримані з грубим порушенням норм кримінально процесуального закону та загальних засад здійснення кримінального провадження. ( ч. 1 ст. 86, ст. 89 КПК України).

- постанова про приєднання доказів від 22.03.2013 року ( т. 2 а.с. 172-173), яка сама по собі не є доказом, який підтверджує винуватість обвинуваченого.

- протокол пред»явлення особи для впізнання від 26.03.2013 року ( т. 2 а.с. 189-191) та додаток № 3 до протоколу предявлення особи для впізнання ( т. 2 а.с. 192).

- протокол пред»явлення особи для впізнання від 26.03.2013 року ( т. 2 а.с. 197-199) та додаток № 2 до протоколу пред»явлення особи для впізнання ( т. 2 а.с. 200).

- протокол пред»явлення особи для впізнання від 26.03.2013 року ( т. 2 а.с. 205-207) та додаток № 1 до протоколу пред»явлення особи для впізнання ( т. 2 а.с. 208).

Суд вважає, що протоколи пред»явлення для впізнання ОСОБА_1 ( т.2 а.с.189-192; 197-200; 205-208) не можуть бути підставою для обгрунтування обвинувачення, так як вони проведенні з порушенням вимог ч.2 ст.228 КПК України, судом визнаються недопустимим доказами ( ч. 1 ст. 86, ст. 89 КПК України) та виходить з наступного.

За змістом протоколу пред»явлення особи для впізнання від 26 березня 2013 року ( т. 2 а.с. 189-191) обвинувачений ОСОБА_1 знаходився під номером 3, але потерпіла ОСОБА_4, яка впізнавала, за змістом протоколу вказала на особу, яку вона впізнала і яка знаходиться під номером 2. Згідно додатку № 3 до протоколу предявлення особи для впізнання ( т. 2 а.с. 192) під номером 2 знаходиться ОСОБА_32.

За змістом протоколу пред»явлення особи для впізнання від 26 березня 2013 року ( т. 2 а.с. 205-207) обвинувачений ОСОБА_1 знаходився під номером 2, але ОСОБА_5, який впізнавав, за змістом протоколу вказав на особу, яку він впізнав і яка знаходиться під номером 3. Згідно додатку № 1 до протоколу пред»явлення особи для впізнання ( т. 2 а.с. 208) під номером 3 знаходиться ОСОБА_33.

За змістом протоколу пред»явлення особи для впізнання від 26 березня 2013 року ( т. 2 а.с. 197-199) обвинувачений ОСОБА_1 знаходився під номером 4, згідно додатку № 2 до протоколу пред»явлення особи для впізнання ( т. 2 а.с. 200). ОСОБА_6, особа, яка впізнавала вказав саме на особу, яка знаходилась під номером 4.

Крім цього, всі протоколи пред»явлення особи для впізнання від 26.03.2013 року, за якими впізнавали: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 проведені з грубим порушенням вимог ч. 2 ст. 228 КПК України, а саме : особи, яких впізнавали мали різкі відмінності у віці, зовнішності і серед осіб, яких впізнавали, ОСОБА_50 був у форменому одязі працівника міліції, натомість, які інші особи, яких впізнавали були одягнені в цивільний одяг, що в судовому засіданні підтвердили і свідки ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_30, відсутнє зазначення роз»яснення обвинуваченому ОСОБА_1 його прав та обов»язків, не зазначено в протоколах в якому саме приміщенні слідчий з»ясовував в осіб, які впізнавали за якими саме ознаками вони можуть впізнати особу та з»ясовував їх анкетні дані.

З показів потерпілої ОСОБА_4 судом встановлено, що перед початком проведення впізнання обвинуваченого ОСОБА_1, фактично його було пред»явлено і потерпілій і свідкам, тобто особам, які впізнавали, оскільки перед початком слідчої дії впізнання, обвинувачений ОСОБА_1 заходив до кабінету в якому перебували потерпіла та свідки. Крім цього, потерпіла також показала суду, що після слідчої дії впізнання, вона поверталася в кабінет, де перебували інші особи, які впізнавали, але за їх участі слідча дія ще не відбувалася.

- відповідь Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області на запит слідчого прокуратури ОСОБА_31 з додатками ( т. 2 а.с. 149); копія паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 ( т. 2 а.с. 152); службова характеристика на ОСОБА_1 ( т. 2 а.с. 153); характеристика на ОСОБА_51 ( т. 2 а.с. 177), запит прокуратури від 25.03.2013 року ( т. 2 а.с. 183), відповідь на запит прокуратури від 25.03.2013 року з додатком ( т. 2 а.с. 184, 185), вимога на ОСОБА_1 ( т. 2 а.с. 186), самі по собі не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, та оцінюються судом в сукупності з іншими доказами.

Судом не досліджувався листок з номером талефону ( т.2 а.с.43) та технічний запис щодо даних Приватбанку (т.2 а.с.165) на підставі ч.2 ст.89 КПК України, так як дані докази не були відкриті стороною обвинувачення стороні захисту.

Судом також досліджені докази, надані стороною захисту, зокрема :

- відповідь Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області на запит адвоката ОСОБА_3 про те, що згідно схеми оповіщення особового складу Христинівського РВУ МВС України в Черкаській області при виникненні надзвичайних ситуацій дільничний інспектор міліції СДІМ капітан міліції ОСОБА_1 підлягає повідомленню за номером телефону ( НОМЕР_9) ( т. 7 а.с.110).

Стороною обвинувачення не надано суду доказів на спростування наведеної інформації, належних та допустимих доказів належності саме ОСОБА_1 номеру мобільного телефону, який записаний на листку записника та наданий потерпілою органу досудового розслідування.

- копія посвідчення водія обвинуваченого ОСОБА_1 ( т. 2 а.с. 60), копія свідоцтва про одруження обвинуваченого ОСОБА_1 ( т. 2 а.с. 61), копія свідоцтва про народження дитини обвинуваченого ( т. 2 а.с. 62), характеристика на обвинуваченого ОСОБА_1 за місцем проживання ( т. 4 а.с. 118), які характеризують особу обвинуваченого, але не доводять та не спростовують винуватості обвинуваченого у вчинені злочину та оцінюються судом в сукупності з іншими доказами.

Потерпіла ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показали, що в телефонному режимі спілкувалися саме з обвинуваченим ОСОБА_1 Потерпіла вказала, що висновок про спілкування саме з обвинуваченим, нею було зроблено на підставі того, що номер телефону за яким їй телефонували був ідентичний тому номеру телефону, який на клаптику паперу її сину дав обвинувачений ОСОБА_1, і вона могла впізнати його голос, оскільки до того з ним спілкувалася.

Суд вважає недостатнім доказом, на підтвердження обставин належності номеру телефону, який записаний на листку записника та наданий потерпілою, саме ОСОБА_1, оскільки голос обвинуваченого потерпілий у встановленому законом порядку пред»явлений для впізнання не був. Інших доказів, які б достаменно підтверджували вказані обставини суду не надано.

- відповідь на запит захисника ОСОБА_3 Христинівського РВУ МВС України в Черкаській області № 7965 від 26.09.2013 року ( т. 4 а.с. 120), відповідно до якої 29.11.2012 року в Христинівському РВ УМВС здійснювався виїзд службового автотранспорта, а саме ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_11 - ОСОБА_18; ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_52; ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_5 - ОСОБА_28; ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_10 - ОСОБА_45, що суперечить показам потерпілої в частині приїзду до неї 29.11.2012 року працівників міліції, серед яких був і обвинувачений ОСОБА_1 автомобілем іноземного виробництва;

Посилання захисника обвинуваченого на неспроможність показів потерпілої в частині перебування її сина на змаганнях по футболу в момент приїзду до неї працівників міліції, що підтверджується відповіддю відділу у справах сім»ї, молоді та спорту Христинівської райдержадміністрації від 11.12.2012 року ( т. 2 а.с. 57), спростовується показами потерпілої ОСОБА_4, які дані нею в судовому засіданні і відповідно до яких вона повідомила про перебування її сина «на футболі», де відсутня конкретизація «на змаганнях по футболу».

Суд вважає, що стороною обвинувачення не надано суду належних, допустимих та достатніх доказівтого, що обвинувачений вимагав та отримав у ОСОБА_4 хабар.

Твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачений вимагав у потерпілої хабар у розмірі 4000 грн., суперечить показам потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні показала, що сама запропонувала обвинуваченому кошти за вирішення питання, а саме за непритягнення до кримінальної відповідальності її синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та за знищення заяви.

Покази ОСОБА_53 та ОСОБА_22, в частині отримання та вимагання обвинуваченим хабара від потерпілої, дані ними з чужих слів, а саме про факт отримання та вимагання хабара обвинуваченим в потерпілої, їм стало відомо виключно від самої потерпілої ОСОБА_4 Очевидцями події вони не були.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КПК України особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

На підтвердження факту передачі грошей сторона обвинувачення не надала жодного доказу. Лише виключно показання потерпілої з цього приводу, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки вони жодним іншим належним та допустимим доказом не підтверджені.

Судом досліджено в судовому засіданні докази сторони захисту, зокрема протокол обшуку від 29.03.2013 року за місцем проживання обвинуваченого, а саме в с. Христинівка, вул. 202 Стрілецької дивізії, 20, за результатами якого, в обвинуваченого ОСОБА_1 предмет злочинного посягання виявлено не було. Окрім того, ніхто зі свідків сторони обвинувачення не вказував на те, що обвинувачений пред'являв вимогу про передачу коштів кому - не будь із них чи у їх присутності.

Жодного доказу на підтвердження викладених в обвинувальному акті висновків про те, що ОСОБА_1 з проханням здійснити зняття коштів звертався до ОСОБА_10, ОСОБА_9 , ОСОБА_6 сторона обвинувачення не пред'явила, тобто дана обставина також у суді не доведена.

Висновки обвинувачення про те, що обвинувачений ОСОБА_1 з проханням здійснити зняття коштів звертався до ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_38, який показав, що 29.11.2012 року біля приміщення районної лікарні бачив обвинуваченого, розмовляв з ним, а в цей час свідок ОСОБА_10 ходив до приміщення райлікарні.

Суд вважає, що підстави визнавати покази потерпілої недопустимими у суду відсутні, оскільки покази потерпілої судом отримані у встановленому КПК України порядку.

Разом з тим, суд вважає що покази потерпілої містять ряд суперечностей, які сторонами та самою потерпілою не усунуті.

Зокрема суперечливими та такими, що не відповідають показам інших свідків, зокрема свідка ОСОБА_18, є покази потерпілої в частині зазначення марки автомобіля, яким приїздив обвинувачений 29.11.2012 року; не відповідають показам свідків ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_30 заперечення потерпілої очевидних фактів, а саме участь у впізнанні особи, одягненої у формений одяг працівника міліції; наявність на листку записника із номером телефону та ім»ям ОСОБА_1 слова «ОСОБА_58».

Покази свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_22 містять також ряд суперечностей, які стороною обвинувачення та самими свідками не усунуті.

Так, на питання головуючої ОСОБА_26 показала, що ніякої участі в подіях, які є предметом судового розгляду не приймала, а лише бачила машину і більше нічого. При цьому описати машину не змогла; стверджує, що у ній знаходились люди і у форменому одязі і без форменого одягу; одяг, в який був одягнений ОСОБА_6 описати не може, зробила припущення, що це була куртка і шапка, оскільки події відбувались восени; де в машині сидів ОСОБА_6 не знає. Стверджує, що одним із людей, що знаходились в машині був обвинувачений, але описати його чи одяг, в який він був одягнений не може. Визначальним для оцінки показань даного свідка є те, що спостерігаючи за машиною всього декілька хвилин, вона заявляє про присутність у ній саме обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_22 спочатку категорично заявила, що у її присутності до ОСОБА_4 телефонував саме ОСОБА_1 і ОСОБА_4 попросила його назвати своє прізвище та ім'я, а він поклав трубку. Разом з тим, за показами самого свідка встановлено, що вперше з обвинуваченим ОСОБА_54 зустрілася та розмовляла 30.11.2012 року, біля райвідділу міліції. Тобто, раніше і на час телефонного дзвінка голосу обвинуваченого не чула та відповідно була позбавлена можливості його ідентифікувати. Свідчення ОСОБА_22 про те, що начальник міліції на наступний день, після подій, що є предметом судового розгляду, назвав прізвище ОСОБА_1, суперечать показанням свідка ОСОБА_18 та потерпілої ОСОБА_4

Суд вважає, що як потерпіла так і свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_22 є зацікавленими в розгляді даної справи, оскільки згідно формули обвинувачення їх діти значаться як такі, що спільно з синами потерпілої заволоділи металевим містком, який їм не належить. Обвинувачення не може базуватися на припущеннях потерпілої та свідків, їх суперечливих показаннях. Обвинувальний вирок не може грунтуватися тільки на показаннях свідків, заінтересованих у результатах справи.

Оцінюючи покази свідка ОСОБА_18 з точки зору належності та допустимості, суд зазначає, що свідок більшу частину подій не пам'ятає; про події з приводу отримання та вимагання хабара йому відомо зі слів потерпілої та свідка ОСОБА_22, очевидцем події не був. Крім цього, його покази в частині того, що «по опису службового автомобіля, жінки вказували, на колір автомобіля, його марку, а саме ВАЗ 2107, бордового кольору, по зовнішньому опису тих працівників, які приїздили до них в с. Ягубець та вимагали у них гроші, він зрозумів, що це ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, оскільки саме вони користувались описаним службовим автомобілем, суперечать показам потерпілої, оскільки вона вказує, що працівники міліції приїздили до неї автомобілем іноземного виробництва.

Крім цього в судовому засіданні з показів свідка ОСОБА_12, свідка ОСОБА_10 судом встановлено, що у свідка ОСОБА_18 з обвинуваченим ОСОБА_1 були неприязнені відносини. Стороною обвинувачення даний факт не спростований.

Про наявність конфліктів між обвинуваченим та свідком ОСОБА_18 в своїх поясненнях вказував і свідок ОСОБА_17, покази якого стороною обвинувачення не спростовані, не містять суперечностей.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обвинувачення не може базуватися на припущеннях свідка та його показаннях при наявності сумніву в його неупередженості через неприязнені стосунки та конфлікти з обвинуваченим.

Клопотання про визнання показів свідка ОСОБА_10 недопустимим доказом сторонами кримінального провадження не заявлено.

Покази свідка ОСОБА_10 повністю суперечать фабулі обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим та доведеним, і сторона обвинувачення в рамках дотримання принципу змагальності, визначеного ст. 22 КПК України, не з'ясувала питання щодо природи походження їх на етапі досудового слідства та в судовому засіданні, і не довела, що саме показання на досудовому слідстві мають правову перевагу перед показаннями, які надавались свідками безпосередньо в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. ( ч. 4 ст. 95 КПК України).

Оцінюючи покази свідків ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_30, ОСОБА_36, ОСОБА_37, суд вважає, що вони відповідають іншим доказам дослідженим в судовому засіданні, не містять суперечностей.

Згідно наданої стороною захисту копією амбулаторної картки ОСОБА_39, 1999 року народження ( т.7 а.с. 112-115), судом встановлено наявність запису про відвідування лікаря 29.11.2012 року, що підтверджує покази свідка ОСОБА_38, дані ним в судовому засіданні в частині його знаходження в Христинівській лікарні, саме 29.11.2012 року.

Клопотання про визнання даного доказу недопустимим, сторонами кримінального провадження не заявлено.

Доказів зацікавленості даного свідка в результатах розгляду кримінального провадження суду не надано.

Посилання захисника обвинуваченого на постанову про закриття кримінального провадження від 27.03.2013 року ( т. 2 а.с. 209-213), як на підставу ймовірної зміни показів свідком ОСОБА_10, суд вважає припущенням захисту, оскільки свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні не стверджував про те, що тиск на нього чинився саме з приводу даного процесуального документу.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б не тільки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, а й взагалі вчиненням даного кримінального правопорушення.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, які проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечували, в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів не тільки причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до злочину, в якому він обвинувачується, а й наявність самого кримінального правопорушення.

Згідно із ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.» (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Згідно із ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовані.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України, ст.ст. 17, 23, 368, 373, 374 КПК України, суд,

з а с у д и в :

Обвинуваченого ОСОБА_1 у пред"явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, визнати не винуватим і по суду виправданим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України в зв»язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення в якому він обвинувачується.

Речові докази:

-лист з номером телефону, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12012250260000039, залишити при справі;

-диск "CD-R" марки "ValuePack" з інформацією по тедефонних з»єднаннях, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12012250260000039, залишити в матеріалах кримінального провадження;

-диск марки "Digital" DVD+R 4.7 CR/120 мін., який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12012250260000039, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовані.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Вручити копію вироку негайно прокурору та обвинуваченому.

Копію вироку сторони можуть отримати після його проголошення.

Суддя Н.В. Мазай