Вирок № 64938501, 24.02.2017, Зміївський районний суд Харківської області

621/231/17

1-кп/621/63/17

В И Р О К

іменем України

24 лютого 2017 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий суддя Овдієнко В.В.

за участю: секретаря судового засідання Єрмоленко О.О.

прокурора Гетьмана С.А.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12016220300001411 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у с. Борова Боровського району Харківської області, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 є громадянкою України, має середню освіту, одружена, не працює, не має судимостей,

у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України,

у с т а н о в и в :

19 грудня 2016 року близько 10:00 години в с. Бірочок-2 Зміївського району Харківської області ОСОБА_2 перебувала у своєму домоволодінні АДРЕСА_2 де у неї на побутовому ґрунті виникла сварка з її чоловіком ОСОБА_1 Під час зазначеної сварки у ОСОБА_2 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень своєму чоловіку ОСОБА_1 З метою реалізації зазначеного умислу ОСОБА_2 взяла кухонний ніж, який використовувала для приготування їжі, та умисно нанесла ним один удар в область грудної клітини ОСОБА_1, чим спричинила йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, у вигляді одного проникаючого сліпого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини, з ушкодженням міжреберної артерії 8-го рівня, діафрагми і селезінки, що ускладнилося своїй течії розвитком лівобічного пневмотораксу і внутрішньочеревної кровотечі.

Зазначеними діями ОСОБА_2 вчинила умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що є злочином, передбаченим ч. 1 ст. 121 КК України.

Під час судового розгляду учасники судового провадження не заперечували проти того, щоб суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо наступних обставин: місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, які ніким не оспорюються.

З'ясувавши, що сторони правильно розуміють зміст зазначених обставин; відсутні сумніви у добровільності їх позиції; роз'яснивши, що сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується її показаннями під час судового розгляду, де вона показала про зазначені вище обставини, за яких вона під час сварки зі своїм чоловіком умисно завдала йому удар кухонним ножем в область грудної клітки, чим спричинила йому тяжкі тілесні ушкодження. У вчиненому злочині розкаялася, виявила готовність нести відповідальність за вчинений злочин.

Крім того, у повному обсязі визнала цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах Зміївської РДА про стягнення з неї 2382,10 грн. витрат на лікування потерпілого в Зміївській ЦРЛ.

Оцінивши докази, досліджені під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 винна в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, і її дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.

Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, відсутність у потерпілого ОСОБА_1 будь-яких претензій до обвинуваченої та його прохання не призначати їй суворого покарання.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

Під час призначення покарання ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини злочину, а саме вчинення його під час побутової сварки між подружжям; обставини, що пом'якшують покарання; відсутність обставин, що обтяжують покарання; особу винної, яка на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебувала; одружена, має з потерпілим п'ятьох спільних дітей, з яких двоє є неповнолітніми, за місцем проживання компрометуючі відомості щодо неї відсутні, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі, від якого, відповідно до ст. 75 КК України, її належить звільнити з випробуванням, з покладанням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Під час вирішення цивільного позову прокурора суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Прокурором, в інтересах держави в особі Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 в Зміївській ЦРЛ в розмірі 2382,10 грн.

Обвинувачена ОСОБА_2 позов визнала.

За таких обставин, позовна заява прокурора підлягає задоволенню.

Долю речових доказів (ножа та предметів одягу потерпілого, які були вилучені під час огляду місця події) належить вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-374 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Зміївської районної державної адміністрації Харківської області 2382 (дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 10 коп. на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1, які зарахувати на р/р 35316005033179 в УДК СУ в Зміївському районі Харківської області, МФО 851011, код 02003178, отримувач КЗОЗ "Зміївська центральна районна лікарня".

Речові докази: кухонний ніж, предмети одягу, які були вилучені під час огляду місця події, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Зміївського ВП ГУНП в Харківській області, - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: