Ухвала суду № 64937935, 22.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Ковальчук Н.М.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю: позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2016 року позов задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований 21 лютого 2012 року у Звіздівській сільській раді Костопільського району Рівненської області, актовий запис № 2 розірвано. Сина сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено проживати із матірю, ОСОБА_1. Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишено прізвище «Назарук». Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 гривень щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня предявлення позову 08 квітня 2016 року. В задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вважаючи рішення суду в частині стягнення аліментів незаконним, ухваленим з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним зясуванням обставин справи, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що свій обовязок по утриманню дитини він виконував завжди та виконує на даний час, як в грошовому виразі, так і шляхом купівлі речей, одягу тощо. Зазначає, що жодних непорозумінь з даного приводу у нього з дружиною не виникало, тому обліку цих витрат він не вів. Додає, що після отримання копії позовної заяви про стягнення аліментів він почав у добровільному порядку на імя дружини щомісячно перераховувати кошти на утримання сина, що підтверджує копіями квитанцій. Вказує, що на даний час не має постійного заробітку, стабільного доходу, працює неофіційно на будівництвах. Зауважує, що місцевим судом не враховано тієї обставини, що на його утриманні перебуває ще двоє неповнолітніх дітей 2006 та ІНФОРМАЦІЯ_2. Погоджується сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 500 грн. щомісячно та просить суд врахувати, що обовязок утримання дітей лежить на обох батьках. Додає, що позивачка отримала значні суми грошових коштів, перебуваючи у відпустці в звязку з вагітністю і пологами. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів та ухвалити в

________________Справа № 569/4391/16-ц Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_7

Провадження № 22-ц 787/193/2017 Суддя-доповідач ОСОБА_8

цій частині нове рішення, яким ці вимоги задовольнити частково, визначивши аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно.

В частині задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу та поділ спільного майна рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та розяснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, суд першої інстанції правильно виходив із передбаченого законом обовязку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а також врахував матеріальне становище відповідача, мінливий характер його доходів, визначивши аліменти в твердій грошовій сумі.

На підтвердження даних висновків в рішення суду містяться необхідні доводи та обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що сторони по справі є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ГЮ №162846, виданим 26.04.2012р. відділом ДРАЦС Рівненського МУЮ (а.с. 6).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2016 року після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 неповнолітнього сина сторін залишено проживати з матірю. Рішення суду в цій частині не оскаржене та набрало законної сили.

Згідно ст. 182 СК України, суд, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, враховує стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачне має постійного заробітку та офіційно не працевлаштований. Як відомо з пояснень представника позивачки судовому засіданні апеляційного суду, відповідач на даний час працює в Ізраїлі. Дані відомості підтверджені і представником відповідача.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі, які підлягають до стягнення з відповідача на утримання його неповнолітньої дитини.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоровя, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач несе витрати на утримання дитини добровільно, не знайшли свого підтвердження належними доказами, а тому колегією суддів відхиляються.

Покликання апеляційної скарги на наявність у платника аліментів двох інших неповнолітніх дітей 2006 та ІНФОРМАЦІЯ_2, які перебувають на його утриманні, як на підставу зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_6, колегія суддів оцінює критично. Зазначена обставина не заслуговує на увагу, не звільняє відповідача від його батьківського обовязку, встановленого законом, щодо утримання дитини та не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини, визначених місцевим судом.

Відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів також враховує і той факт, що платник аліментів є фізично здоровою особою працездатного віку та не позбавлений можливості працевлаштуватися таким чином, щоб мати можливість забезпечувати своїх дітей у необхідному розмірі. Відповідач не навів обставин, які давали б підстави вважати, що він не має змоги сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі.

Колегія суддів вважає, що визначений місцевим судом розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини сторін відповідає засадам розумності і справедливості.

Будь-яких інших доводів, які суд повинен був би врахувати при визначенні розміру аліментів, відповідач суду не навів та доказів на їх підтвердження не надав.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ зясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обовязку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в звязку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Гордійчук С.О.

ОСОБА_9