Ухвала суду № 64937628, 23.02.2017, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 556/1396/16-к

Провадження № 1-кс/565/59/17

У Х В А Л А

23 лютого 2017 року м.Вараш

Колегія суддів Кузнецовського міського суду Рівненської області в складі:

-головуючого судді Горегляд О.І.,

-судді Незнамової І.М.,

-судді Демчини Т.Ю.,

з участю:

-секретаря судового засідання Ковбасюк А.О.,

-прокурора Ренковського С.О.,

-потерпілого ОСОБА_1,

-представника потерпілих адвоката ОСОБА_2,

-обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7,

-захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_8,

-захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9,

-захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_10,

-захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_11,

-захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_12,

-перекладача ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань по кримінальному провадженню №12016180230000039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, письмове клопотання прокурора, який бере участь у розгляді кримінального провадження в суді, ОСОБА_14 від 20 лютого 2017 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, непрацюючого, раніше судимого 05 вересня 2014 року Кіровським районним судом м.Кіровоград за ч.2 ст.309 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки та звільненням від відбування покарання згідно з ст.ст.75, 76 КК України з встановленням випробування та іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3/27, корп.№2, кв.№24, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 07 липня 2016 року визначена підсудність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016180230000039 29 січня 2016 року, по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ч.3 ст.187 КК України та направлено його для розгляду Кузнецовському міському суду Рівненської області.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, зокрема: нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбою), скоєного за попередньою змовою групою осіб та поєднаного із проникненням у житло.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 29 грудня 2016 року, строк дії якої закінчується о 19 годині 30 хвилин 26 лютого 2017 року, продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів.

23 лютого 2017 року на розгляд Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшло письмове клопотання прокурора, який включений у групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у даному кримінальному провадженні, та бере участь у його розгляді в суді, (далі по тексту прокурора) ОСОБА_14 від 20 лютого 2017 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 Згідно з доводами прокурора, зазначеними у клопотанні, для запобігання ризикам подальшого переховування ОСОБА_4 від суду, незаконного впливу на потерпілих, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, необхідно продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів до 19 години 30 хвилин 24 квітня 2017 року. Вказане клопотання прокурора обґрунтовується тим, що на теперішній час вищевказані ризики, передбачені п.п.1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставами для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися і можуть бути реалізовані ОСОБА_4 в разі перебування його на волі, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою. Застосування інших більш мяких запобіжних заходів згідно з доводами прокурора не зможе запобігти цим ризикам. У підтвердження існування обґрунтованої підозри і обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, прокурор покликається на докази, зібрані під час досудового розслідування, а саме: дані, отримані 29 січня 2016 року в ході огляду місця події будинку №21 по вулиці Центральна в с.Журавлине Володимирецького району Рівненської області, із фіксуванням обстановки в будинку потерпілих та вилученням фрагментів липкої стрічки; дані, отримані 29 січня 2016 року під час огляду автомобіля, марки «ВАЗ 217030», із виявленням та вилученням халатів білого кольору, респіраторів, деревяної бити, ноутбука, марки «АSUS X51L» із зарядним пристроєм та сумкою, торгової марки «Continent», мобільного телефону, марки «Sigma X-treme IP67», мобільного телефону, марки «Huawei Ascend Y 300-0100» і інших речей; дані, отримані з показань потерпілого ОСОБА_1 щодо вчинення групою осіб у маскувальних халатах і респіраторах розбійного нападу на його сімю 28 січня 2016 року близько 22 години із проникненням до будинку №21 по вулиці Центральна в с.Журавлине Володимирецького району Рівненської області, із нанесенням йому ударів ногами і руками, а також із використанням бити і подальшим звязанням його і його дружини липкою стрічкою та із заволодінням майном його сімї: грошовими коштами в сумі 3000 (три тисячі) грн. і 20 (двадцять) доларів США, ноутбуком, марки «АSUS X51L» із зарядним пристроєм і сумкою, торгової марки «Continent», мобільним телефоном, марки «Sigma X-treme IP67», мобільним телефоном, марки «Huawei Ascend Y 300-0100» та камінням бурштину-сирцю; дані, отримані з показань потерпілої ОСОБА_15 щодо вчинення пятьма особами у маскувальних халатах та респіраторах розбійного нападу на її сімю 28 січня 2016 року близько 22 години із проникненням до будинку №21 по вулиці Центральна в с.Журавлине Володимирецького району Рівненської області, із нанесенням ОСОБА_1 ударів ногами і руками, а також із використанням деревяної бити і подальшим звязанням її і її чоловіка липкою стрічкою та із заволодінням майном її сімї: грошовими коштами в сумі 3000 (три тисячі) грн. і 20 (двадцять) доларів США, ноутбуком, марки «АSUS X51L» із зарядним пристроєм і сумкою, торгової марки «Continent», мобільним телефоном, марки «Sigma X-treme IP67», мобільним телефоном, марки «Huawei Ascend Y 300-0100» та камінням бурштину-сирцю; протоколи слідчих експериментів з потерпілими ОСОБА_1 і ОСОБА_15; дані, отримані під час предявлення осіб для впізнання, в ході чого потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_15 впізнали ОСОБА_4 та вказали, що саме ця особа спільно з іншими вчинила розбійний напад на їх сімю 28 січня 2016 року; дані, отримані з показань підозрюваного ОСОБА_4, який під час допиту в якості підозрюваного та під час проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозапису розповів про обставини вчинення злочину; протоколи слідчих експериментів із участю підозрюваних ОСОБА_6 і ОСОБА_7; висновки судово-медичної експертизи, згідно з якими на тілі ОСОБА_1 і ОСОБА_15 виявлені тілесні ушкодження, що могли виникнути в час вчинення злочину та при обставинах його вчинення; висновок судової трасологічної експертизи №1.2-308/16, згідно з яким край вільного кінця мотка липкої стрічки, який було виявлено та вилучено 29 січня 2016 року в ході огляду автомобіля, марки «ВАЗ 217030», реєстраційний номер ВА 4018 АМ, та відрізок липкої стрічки №1, виявлений та вилучений 29 січня 2016 року в ході огляду житлового будинку №21 по вулиці Центральна в с.Журавлине Володимирецького району Рівненської області, що належить ОСОБА_1, до розділення складали єдине ціле, висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №10/155, згідно з яким генетичні ознаки клітин у вирізках з виворітної поверхні респіратора «2» збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_4, та на інші матеріали кримінального провадження №12016180230000039, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2016 року. У підтвердження наявності ризиків, передбачених п.п.1, 4-5 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор наводить наступні обставини. ОСОБА_4 проживає на території іншої області, неодружений, не має постійних занять та постійного джерела прибутку для забезпечення у достатньому обсязі потреб для його існування, має незняту та непогашену судимість. ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, покарання за вчинення якого визначається у виді позбавлення волі на строк від 7 (семи) до 12 (дванадцяти) років з конфіскацією майна, що також дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів прокуратури та суду. На наявність ризику переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином також вказує поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження, яка спрямована на створення обставин неможливості проведення судових засідань та свідчить про затягування ним судового провадження і відтермінування розгляду справи по суті (повторне порушення порядку у залі судового засідання 13 вересня 2016 року і 14 вересня 2016 року, пошкодження 13 вересня 2016 року металевого загородження, яке відокремлює обвинувачених від складу суду і присутніх громадян, необґрунтована відмова від виходу із спецавтомобіля та конвоювання до залу судового засідання 14 вересня 2016 року і 21 вересня 2016 року). Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, - незаконного впливу на потерпілих, які ще не давали суду показань щодо обставин події злочину та суті обвинувачення підтверджується наданими у судових засіданнях 21 липня 2016 року і 14 вересня 2016 року поясненнями потерпілих щодо погроз фізичною розправою.

У судовому засіданні прокурор, який включений у групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у даному кримінальному провадженні, та бере участь у його розгляді в суді, (далі по тексту прокурор) ОСОБА_16 повністю підтримав зазначене клопотання прокурора Лисюка О.Ф. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів з мотивів, наведених у клопотанні. Згідно з доводами прокурора в даному випадку доказами справи, наявними в матеріалах кримінального провадження №12016180230000039, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2016 року, підтверджується обґрунтованість підозри та обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України. Ці ризики, на думку прокурора Ренковського С.О., не зменшилися на даний час та є реальними, враховуючи поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 в суді.

Потерпілий ОСОБА_1 і представник потерпілих - адвокат ОСОБА_2 зазначили, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 є обгрунтованим та підлягає задоволенню. Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив обставини щодо погрози з боку нападників (обвинувачених) фізичною розправою, висловленою одним з них після вчинення злочину.

Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник адвокат ОСОБА_9 вважають, що дане клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є необґрунтованим і його розгляд без участі потерпілої є неможливим. Окрім цього, адвокат ОСОБА_9 також покликався на необґрунтованість підозри та обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, і непідтвердження наявності ризиків, наведених у клопотанні прокурора, та просив суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 домашній арешт або інший, більш мякий запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, враховуючи стан його здоровя, наявність утриманців (непрацездатного діда і малолітнього сина). Згідно з доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 при пошкодженні металевого загородження, яке відокремлює обвинувачених від складу суду і присутніх громадян, обвинувачений ОСОБА_4 не мав наміру втечі та переховування від суду, а відмовляючись від виходу із спеціального автомобіля та конвоювання до залу судового засідання, обвинувачений ОСОБА_4 в такий спосіб показував своє небажання перебувати у металевому загородженні та не мав наміру перешкоджати розгляду кримінального провадження.

Обвинувачені: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та їх захисники адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 відповідно заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою з мотивів його необґрунтованості.

У відповідності до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця увязнення. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Заслухавши думки учасників процесу, за наявними доказами, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та наявність підстав для його задоволення.

Колегія суддів вважає, що надані суду матеріали та висновок органу досудового розслідування свідчать про обґрунтованість підозри щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. При цьому суд врахував, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, а також те, що саме через поведінку обвинувачених (порушення порядку в судових засіданнях, перешкоджання здійснення судового розгляду справи та зловживання правами) на даний час із визначеного обсягу доказів судом досліджено лише речовий доказ - автомобіль, марки «ВАЗ 217030», реєстраційний номер НОМЕР_1, із наявними в ньому речами.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 проживає в м.Кіровоград на території, віддаленій від місця знаходження Кузнецовського міського суду Рівненської області, на розгляд якого надійшло дане кримінальне провадження, не має постійного місця роботи, має незняту і непогашену судимість, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, на території Рівненської області не за місцем проживання, у період випробування та іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, встановленого вироком Кіровського районного суду м.Кіровоград від 05 вересня 2014 року за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, допустив порушення взятих зобовязань, за що отримав попередження кримінально-виконавчої інспекції в звязку з неявкою на реєстрацію 01 грудня 2015 року без поважної причини. З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 29 січня 2016 року /т.3 а.с.197/ слідує, що ОСОБА_4 був затриманий начальником слідчого відділення Володимирецького ВП Кузнецовського ВП ГУНП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_17 29 січня 2016 року о 02 годині 50 хвилин в м.Кузнецовськ Рівненської області з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.208 КПК України, - якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Окрім цього, на наявність ризику переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином вказує подальша поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження, яка спрямована на створення обставин неможливості проведення судових засідань та свідчить про затягування ним судового провадження і відтермінування розгляду справи по суті (повторне порушення порядку у залі судового засідання 13 вересня 2016 року і 14 вересня 2016 року, пошкодження 13 вересня 2016 року металевого загородження, яке відокремлює обвинувачених від складу суду і присутніх громадян, необгрунтована відмова від виходу із спецавтомобіля та конвоювання до залу судового засідання 14 вересня 2016 року і 21 вересня 2016 року, неодноразове порушення порядку у залі судового засідання, в тому числі 29 грудня 2016 року, 06 лютого 2017 року і 23 лютого 2017 року,

Існування ризику здійснення незаконного впливу на потерпілих, які на даній стадії ще не надавали суду показань щодо обставин події злочину та суті обвинувачення, підтверджується їх показаннями щодо погрози їх сімї вчинення фізичної розправи в разі звернення до правоохоронних органів, висловленої зі сторони групи нападників одним із них після вчинення злочину (показаннями потерпілого ОСОБА_1, наданими у судовому засіданні під час розгляду даного клопотання прокурора, і показаннями потерпілої ОСОБА_15, наданими неодноразово у судових засіданнях під час розгляду попередніх клопотань прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою).

Відсутність у обвинуваченого легальних заробітків, доходів для забезпечення у достатньому обсязі потреб для його існування та наявність непогашеної попередньої судимості вказує на існування високого ступеню ризику продовження вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Згідно з п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії»).

Продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в даному випадку також виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, який, є першим завданням кримінального провадження згідно з ст.2 КПК України та, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Виходячи із вищезазначених обставин, доведених у ході розгляду клопотання прокурора Лисюка О.Ф., і зазначених підстав, колегія суддів приходить до висновку, що єдиним дієвим запобіжним заходом для обвинуваченого ОСОБА_4 в даному випадку є тримання під вартою, строк якого необхідно продовжити до 60 (шістдесяти) днів. Інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого і буде недостатнім для запобігання його спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Отже, підстави для зміни запобіжного заходу на інший більш мякий відсутні. При цьому колегією суддів також враховано тяжкість злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, зокрема те, що це особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Таким чином, аргументи «за» і «проти» звільнення ОСОБА_4 з-під варти, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, наведені на підставі фактичних даних та не оцінювались судом абстрактно. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, оцінений не лише на підставі ступеня тяжкості можливого покарання, а й з врахуванням вищевказаних конкретних фактів, які підтверджують існування такої небезпеки.

При прийнятті даного судового рішення колегія суддів також прийняла до уваги, що завершити судовий розгляд даного кримінального провадження по суті до закінчення дії ухвали суду від 29 грудня 2016 року, тобто до 19 години 30 хвилин 26 лютого 2017 року, є обєктивно неможливим у звязку із значним обсягом доказів, які підлягають дослідженню, віддаленістю місця судового розгляду від місця проживання потерпілих, свідків і місцязнаходження захисників обвинувачених, а також зумовлено неявками у судові засідання учасників кримінального провадження, застосуванням обвинуваченими процесуальних заходів з метою затримання провадження, неодноразовою заміною захисників обвинувачених і вступом в процес нових захисників за ініціативою обвинувачених, неодноразовим заявленням відводів колегії суддів, прокурору, захиснику, що не було викликано необхідністю, та самою негативною поведінкою обвинувачених у судових засіданнях, що свідчить про перешкоджання обвинуваченими встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя.

Наявні у справі матеріали, які характеризують обвинуваченого за місцем його проживання та нинішнім місцем його утримання в Рівненському слідчому ізоляторі, в тому числі щодо стану здоровя, не спростовують вищезазначених висновків суду щодо наявності обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились та виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, недостатності застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків та наявності обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.

Враховуючи наведені обставини, в даному випадку колегія суддів визнала клопотання прокурора Лисюка О.Ф. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 331, ч.1 ст.372, ст.ст.376, 392 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора, який бере участь у розгляді кримінального провадження в суді, ОСОБА_14 від 20 лютого 2017 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів.

Дана ухвала суду про продовження строку тримання під вартою закінчує свою дію о 18 годині 00 хвилин 23 квітня 2017 року.

Виконання ухвали суду покласти на Головне управління Національної поліції України в Рівненській області (Кузнецовський відділ поліції та ізолятор тимчасового тримання №2) і Рівненський слідчий ізолятор.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали суду можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Оголошення повного тексту даної ухвали суду учасникам судового провадження призначити на 10 годину 00 хвилин 24 лютого 2017 року.

Головуючий суддя О.І.Горегляд

Суддя І.М.Незнамова

Суддя Т.Ю.Демчина