Вирок № 64937536, 23.02.2017, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/711/16-к

Провадження №1-кп/560/27/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

прокурора: Агатинської Н.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисників обвинуваченого: ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

потерпілого: ОСОБА_4,

представника потерпілого: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016180110000121 від 13 березня 2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Переброди Дубровицького району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

В С ТА Н О В И В:

13 березня 2016 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись на подвір'ї власного господарства, що розташоване в АДРЕСА_1, з мотивів особистої неприязні, умисно, зі значною силою, наніс ОСОБА_6, який знаходився там же, не менше 1-го удару ногою в область тулуба, в результаті чого, відповідно до висновку експертизи №67/60 від 24.03.2016 року, спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді травматичного розриву брижі поперечно - ободової кишки із заочеревинною гематомою та внутрішньочеревною кровотечею, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яке небезпечне для життя в момент його заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.121 КК України не визнав, пояснивши що біля 12-ї год. 13.03.2016 року він з дружиною ОСОБА_7 поїхав в м.Дубровиця Рівненської області, де його дружина знімала гроші в банкоматі з картки, належної її брату ОСОБА_8 Близько 14-ї години, вони повернулись в с.Велюнь Дубровицького району, де в центрі села ОСОБА_7 віддала ОСОБА_8 гроші в сумі 1000,00 грн., при цьому банківську картку він брати відмовився, пояснивши, що забере на наступний день, оскільки був п'яний і може її згубити. Після цього, ОСОБА_1 з дружиною поїхали до себе додому. Згодом, коли знаходились вдома, до них приїхав ОСОБА_4 разом із своїм братом ОСОБА_8 Далі в будинок зайшов ОСОБА_8 та попросив ОСОБА_1 вийти на вулицю, щоб поговорити. Коли останній вийшов на вулицю, то побачив на подвір'ї ОСОБА_4, який стояв біля кролячих кліток. Побачивши це, ОСОБА_1 почав говорити ОСОБА_4, щоб той відійшов від кліток, оскільки не має права там бути, на що останній відповів, що він також на це господарство не має ніяких законних прав. Після цього ОСОБА_4 почав ображати ОСОБА_1 нецензурними словами та погрожувати, що зараз поб'є його. Далі його брат ОСОБА_8 схопив його за руки, а ОСОБА_4 тим часом, почав йти в його сторону і продовжував обзивати. Коли він підійшов ближче, то на поріг будинку вийшла дружина ОСОБА_1 Далі ОСОБА_1 відштовхнув ОСОБА_8, після чого до нього підбіг ОСОБА_4 та намагався вдарити його правою рукою по голові. Захищаючись, ОСОБА_1 відштовхнув ОСОБА_4 рукою і той впав на землю, а потім з носа у нього пішла кров. Далі між ними стала дружина ОСОБА_1 Після цього ОСОБА_4 підвівся і пішов вмитись, потім вони обоє вийшли з двору, а ОСОБА_1 пішов до себе в будинок. Через деякий час, ОСОБА_1 знову вийшов з будинку і побачив ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які сиділи недалеко від будинку, і сказав їм, щоб їхали звідси, після чого вони поїхали мотоциклом від будинку. Ввечері того ж дня, близько 20-ї години до його дружини зателефонувала її мати та попросила приїхати до них, оскільки у ОСОБА_4 сильно болить живіт і хочуть викликати швидку. Коли його дружина повернулась від матері, то повідомила, що ОСОБА_4 забрала швидка. Обвинувачений та його захисники просили суд виправдати за відсутністю в його діянні складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 13 березня 2016 року він з братом поїхав на риболовлю, де були до 12 години, а далі поїхали в центр с.Велюнь Дубровицького району Рівненської області, щоб забрати гроші в їхньої сестри ОСОБА_7 Далі автомобілем з м.Дубровиця Рівненської області разом зі своїм чоловіком приїхала ОСОБА_7 та віддала ОСОБА_8 гроші, після чого ОСОБА_7 зі своїм чоловіком ОСОБА_1 поїхали додому. Проте, банківську картку у сестри ОСОБА_8 не забрав, тому вони вирішили поїхати до неї додому та забрати її. Коли вони приїхали до ОСОБА_7, то першим у двір зайшов ОСОБА_4 Після цього на вулицю з будинку вийшов ОСОБА_1, який підійшов до ОСОБА_4 і правою рукою вдарив його по обличчю, від чого останній впав на землю, а потім продовжив бити його ногами по тілу, нанісши йому близько двох-трьох ударів. Після того, як ОСОБА_1 перестав його бити, він пішов в хату, а на вулицю вийшла його дружина, яка згодом винесла води і почала вмивати ОСОБА_4, потім із землі підвівся його брат. Згодом ОСОБА_4 посадили чи то на стілець, чи на колодку трохи посидіти. Коли сідав на мотоцикл, то йому болів живіт, але можна було ще терпіти. Як приїхали додому, ОСОБА_4 вирішив полежати, думаючи, що скоро біль пройде, але далі ставало вже нестерпно боляче.

Не зважаючи на зайняту в суді позицію обвинуваченого, його винуватість в спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, доведена сукупністю наступних доказів, досліджених та перевірених в судовому засіданні:

- поясненнями свідка ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що 13.03.2016 року близько 09-ї год. він разом з братом ОСОБА_4 поїхали на риболовлю. Потім вони поїхали мотоциклом в центр с.Велюнь Дубровицького району Рівненської області, щоб забрати від ОСОБА_7 гроші та банківську картку. Близько 13-ї год. до них приїхала їх сестра ОСОБА_7 зі своїм чоловіком ОСОБА_1 та віддала гроші, після чого з чоловіком вона поїхала додому. Приблизно через 10-хв. ОСОБА_8 зрозумів, що ОСОБА_7 не віддала йому банківську картку, а тому вони вирішили поїхати до неї додому і забрати картку. Коли вони приїхали до будинку ОСОБА_7, то на вулицю вийшов її чоловік ОСОБА_1 та вдарив ОСОБА_4 по обличчю, після чого останній впав на землю, а далі вдарив його ногою в ділянку живота. Потім ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_8 ногою в живіт, від чого він також впав на землю. Потім ОСОБА_8 побачив, як ОСОБА_1 ногою ще декілька разів вдарив ОСОБА_4 по тілу. ОСОБА_1 пішов в хату, а на вулицю вийшла ОСОБА_7 та вмила ОСОБА_4, оскільки на його обличчі була кров. Після цього вони сіли на мотоцикл, де ОСОБА_9 скаржився на біль у животі, а далі вони поїхали до ОСОБА_8 додому. В будинку ОСОБА_4 почав боліти живіт та стало гірше і вони викликали швидку. Показання вказаного свідка не викликають сумніву в їх об'єктивності, є послідовними та узгоджуються з поясненнями потерпілого, висновками судово-медичних експертиз, протоколом слідчого експерименту, проведеного за його участі та участі потерпілого.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що 13.03.2016 року до неї зателефонувала мати її чоловіка ОСОБА_4 та попросила приїхати, оскільки ОСОБА_4 побили і йому дуже погано. Приїхавши, ОСОБА_10 побачила, що в кімнаті лежить її чоловік, якому було дуже важко дихати. На запитання, що трапилось, останній сказав, що йому тяжко говорити і сказав, що його побив ОСОБА_1 Після цього, ОСОБА_10 відразу зателефонувала медсестрі, яка згодом приїхала. Далі туди також приїхала сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_11 На думку ОСОБА_10 вказаний конфлікт виник, через те, що декілька років назад ОСОБА_1 піднімав руку на її бабу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що 13 березня 2016 року торгувала в магазині, і нікого з братів ОСОБА_4 чи ОСОБА_1 не бачила. Про ситуацію, яка мала місце того дня, дізналась лише на третій чи на четвертий день.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що 13 березня 2016 року близько 13-ї год. бачив ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в магазині с.Велюнь Дубровицького району Рівненської області, в якому продають спиртні напої, куди вони приїхали мотоциклом.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що 13 березня 2016 року близько 14-30 год. вона прийшла додому і побачила, що її сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_8 знаходились в будинку. Через деякий час, знаходячись у будинку, вона почула, що її син ОСОБА_4 почав стогнати. Підійшовши до нього ОСОБА_14 запитала, що йому болить, проте він їй нічого не відповів. Потім до неї підійшов ОСОБА_8 та розповів, що напередодні його побив ОСОБА_1 і йому болить живіт. Після того, ОСОБА_14 подзвонила і викликала медика, а згодом близько 17-ї год. приїхала швидка та забрала ОСОБА_4 в лікарню, а разом із ним поїхав ОСОБА_8

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що він працює фельдшером, завідуючим ФАП с.Велюнь Дубровицького району Рівненської області. Ввечері 13 березня 2016 року до нього поступив виклик. Прибувши на місце виклику, хворий повідомив про сильний біль у центрі живота та з лівого боку грудної клітки, а його рідні розповіли, що його хтось побив. При розмові з ОСОБА_4 у нього відчувався запах спиртного. На запитання, чи вживав він алкогольні напої, він відповів, що випив близько 100 грам. У ОСОБА_15 виникла підозра на внутрішню кровотечу у ОСОБА_4, після чого він вколов йому знеболююче та препарат для збільшення артеріального тиску. Далі ОСОБА_15 викликав по телефону швидку медичну допомогу, яка приїхавши, забрала ОСОБА_4 в лікарню.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що 13 березня 2016 року близько 12-ї години до неї зателефонував її брат ОСОБА_8 та просив зняти з його картки в банкоматі м.Дубровиця Рівненської області гроші. Повертаючись, близько 14-ї години того ж дня, додому з м.Дубровиця Рівненської області, побачила біля магазину «Калина» своїх братів: ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Коли вони підійшли то неї, то ОСОБА_7 хотіла віддати гроші та картку, але ОСОБА_8 гроші взяв, а картку сказав, що забере потім, оскільки зараз п'яний і може її згубити. Після того ОСОБА_7 з чоловіком ОСОБА_1 поїхали. Приблизно через 10-15 хв. до неї на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8, який сказав, що вони зараз приїдуть. Через декілька хвилин побачила, що до будинку під'їхали ОСОБА_4 з ОСОБА_8, який зайшов в будинок та сказав ОСОБА_1 вийти на вулицю, щоб поговорити, після чого останній одягнувся та вийшов з будинку. Через деякий час, ОСОБА_7 також вийшла на вулицю та побачила, що ОСОБА_8 тримає за руки її чоловіка, а ОСОБА_4 йде до нього та ображає нецензурними словами. Тоді ОСОБА_1 відштовхнув від себе ОСОБА_8 та вдарив ОСОБА_4, від чого він впав на землю і у нього на лиці з'явилась кров. Потім ОСОБА_4 з ОСОБА_8 посиділи декілька хвилин на лавці, а згодом сіли на мотоцикл і кудись поїхали. Такі показання свідка з приводу кількості спричинених ударів обвинуваченим ОСОБА_4 суд оцінює критично, оскільки вона не була присутньою під час виникнення конфлікту, вийшла пізніше, крім того, є дружиною обвинуваченого, а тому є зацікавленою.

Показання свідків, допитаних в судовому засіданні не викликають сумнівів в їх об'єктивності, оскільки є логічними та узгоджуються з іншими письмовими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, які були досліджені судом та містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

- висновками судово-медичної експертизи №60+медичні документи від 23 березня 2016 року та №67/60 (додаткова) по медичним документам від 24 березня 2016 року, виданих КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради встановлено, що на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_4, 1978 року народження, медичних документів ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КЗ «Дубровицька ЦРЛ» з 13 по 22 березня 2016 року з діагнозом (тілесними ушкодженнями): «закрита тупа травма живота, розрив брижі поперечно-ободової кишки, заочеревинна гематома, внутрішньочеревна кровотеча, закрита тупа травма грудної клітки справа, контузія правої легені, забій поперекового відділу хребта, периорбітальна гематома зліва, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку». 13.03.2016 року ОСОБА_4 проведена операція: «Лапаратомія. Ревізія черевної порожнини. Ушивання розриву брижі товстої кишки. Ревізія та дренування черевної порожнини». Під час операції виявлено "".... В черевній порожнині визначається близько 1500 мл свіжої крові та кров'янистих згустків, останню аспіровано. При ревізії візуалізується гематома в проекції печінкового кута поперечно-ободової кишки, також визначається зона розриву брижі 1.5х1.0 см з червоним тромбом в просвіті. Тому, згідно медичних даних, у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: периорбітальної гематоми зліва; травматичного розриву брижі поперечно-ободової кишки (розміром 1,5х1 см) із заочеревинною гематомою та внутрішньочеревною кровотечею. Ці ушкодження, виникли внаслідок травматичних дій тупим, тупим твердим предметом (предметами) із обмеженою контактуючою поверхнею. Термін заподіяння таких ушкоджень може відповідати 13 березня 2016 року. Ушкодження, описане в п. 1.2. виникло внаслідок травматичної ( ударної, ударно - стискуючої) дії тупим, тупим твердим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею. Як показує судово-медична практика, це ушкодження, як правило, виникає внаслідок травмуючої сили при її дії «перпендикулярно» площині анатомічного розташування брижі тонкої кишки. При цьому потерпілий (в момент спричинення йому цього ушкодження, міг знаходитись: як у вертикальному, так і горизонтальному, близько до таких положенні тіла). Це ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яке небезпечне для життя людини в момент його заподіяння. Ушкодження описане в п.1.1 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. (а.п. а.п.18-19, 20-21);

Вказані висновки, дані кваліфікованим, компетентним і не зацікавленим у справі експертом, суд вважає достовірними і покладає їх в обґрунтування вироку в частині встановлення фактичних обставин справи, оскільки його дані узгоджуються з показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_8 в тій частині, в якій суд їх визнав достовірними.

В судовому засіданні лікар судово-медичний експерт ОСОБА_16, яка проводила вищевказану судово-медичну експертизу пояснила, що у п.4 висновку експерта за №67/60 (додаткова) від 24.03.2016 року вказано, що ушкодження у вигляді тупої травми живота, а саме: травматичного розриву брижі поперечно - ободової кишки із заочеревинною гематомою яка супроводжувалась внутрішньочеревною кровотечею, виникло внаслідок ударної, ударно-стискуючої дії тупим, тупим твердим предметом із обмеженою контактуючого поверхнею. Як правило, ушкодження такого типу утворюються внаслідок ударно-травматичної сили при дії перпендикулярно площині анатомічного розташування брижі, що як правило утворюються внаслідок прямої дії. При цьому терміну «падіння з прискоренням» у висновках судово-медичної експертизи не існує. Визначення конкретних обставин, за яких було завдано потерпілому тілесні ушкодження, знаходиться у компетенції слідчо-судових органах. Як показує судово-медична практика, це є прямі удари і тому при падінні на площину з висоти власного росту з прискоренням, тобто активного падіння, такі ушкодження не утворюються.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.03.2016 року та ілюстрованої таблиці до нього, проведеного за участю ОСОБА_4 де останній показав, яким чином ОСОБА_1 наносив йому удари по обличчі та в область тулуба (а.п.26-28).

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.03.2016 року та ілюстрованої таблиці до нього, проведеного за участю ОСОБА_8, де зафіксовано, як останній показав, яким чином ОСОБА_1 наносив удари по обличчю та в область тулуба ОСОБА_4 (а.п.32-34).

- частково вина доводиться і протоколом проведення слідчого експерименту від 27.06.2016 року та ілюстрованої таблиці до нього, проведеного за участю ОСОБА_1 в присутності захисника ОСОБА_2, де ОСОБА_1 показав, як один раз наніс удар правою рукою в ліву сторону обличчя ОСОБА_4, від чого той впав на землю. (а.п.32-34).

- висновком судово-психіатричного експерта №162/16 від 15.06.2016 року, де вказано, що ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованого йому злочину психічним захворюванням не страждав, в тимчасовому розладі психічної діяльності не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, на час проведення експертизи будь-яким психічним захворюванням не страждав, примусових заходів медичного характеру не потребує, будь-яких відхилень психіки, які б позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, не виявляв (а.п.51-53).

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що покази потерпілого та свідка ОСОБА_8, надані ним у судовому засіданні є послідовними, аналогічні тим показам, які вони давали на досудовому слідстві у ході слідчого експерименту, узгоджуються з іншими доказами, зібраними органом досудового слідства та дослідженими судом, характер та локалізація спричинених потерпілому тілесних ушкоджень за показами потерпілого відповідають висновкам судово-медичної експертизи №60+медичні документи від 23 березня 2016 року та №67/60 (додаткова) по медичним документам від 24 березня 2016 року, виданих КЗ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради. Твердження обвинуваченого, що потерпілому він наніс лише один удар кулаком по обличчі, захищаючись і до інших тілесних ушкоджень спричинених потерпілому, він не причетний, а також аналогічні покази його дружини суд розцінює, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.

Суд приймає до уваги висновки експертів по даній справі, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, оскільки будь-яких даних, які б ставили їх під сумнів і показання судового медичного експерта ОСОБА_16, допитаної в судовому засіданні, судом не встановлено.

Доводи обвинуваченого та його захисників про вчинення дій щодо потерпілого, захищаючись чи при перевищенні меж необхідної оборони є безпідставними. Оскільки, за встановлених судом фактичних обставин, поведінка обвинуваченого не відповідала вимогам ст. 36 КК України щодо визначення дій, які визнаються необхідною обороною. Судом було встановлено, що між потерпілим та обвинуваченим тривалий час були неприязні стосунки, що стало передумовою тієї події, коли дійсно виник конфлікт, в ході якого й були нанесені тілесні ушкодження обвинуваченим потерпілому. З боку потерпілого такого суспільно небезпечного посягання, яке б потребувало негайного відвернення чи припинення шляхом завдання йому такого тілесного ушкодження з локалізацією в життєво важливі органи, тобто яке за своїм характером створювало б у обвинуваченого права на необхідну оборону, судом встановлено не було, а тому дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно. До таких висновків суд приходить в результаті детального аналізу обставин події, поведінки обвинуваченого до, під час і після нанесення тілесних ушкоджень, їх взаємини з потерпілим, що передували події, характер тілесних ушкоджень.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він захищався від потерпілого, який намагався правою рукою вдарити його та його брата, оскільки той тримав його за руки, не заслуговують на довіру, оскільки тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_1 не було, про факти нанесення йому будь-яких ударів, він не вказує і на досудовому слідстві про це не заявляв також, зазначивши лише в судовому засіданні, що захищався.

В силу ч. 1 ст. 36 КК України, необхідною обороною - є правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, необхідної і достатньої в даній обстановці шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обстановці захисту.

Якщо не було суспільно небезпечного посягання, то й не виникало права на необхідну оборону. Сам факт перебування потерпілого та його брата на території господарства обвинуваченого, не надавав останньому права, навмисно заподіювати потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Тому оцінюючи докази з точки зору достовірності, суд віддає перевагу показанням потерпілого ОСОБА_4, який за словами обвинуваченого хоч і перебував у стані алкогольного сп'яніння, і ці твердження не спростовані під час судового розгляду справи, проте він логічно та послідовно виклав усі обставини завдання йому тілесних ушкоджень. Підтвердження цим обставинам є зафіксовані висновки судово-медичних експертиз, показання свідків, допитаних судом, протоколи проведення слідчих експериментів з потерпілим та свідком та його пояснення надані безпосередньо в суді.

У разі, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, а фактично були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, відповідальність настає за ч.1 ст. 121 КК України.

Обвинувачений, за встановлених судом обставин справи, не був позбавлений можливості здійснювати свій захист від посягань потерпілого, у разі їх наявності, в інший спосіб, що й було ним зроблено одразу після нанесення тілесного ушкодження, так як він залишив місце події, пішов до будинку. Крім того, він не повідомляв щодо наявності інших активних дій з боку потерпілого після того, як він наніс йому один удар в обличчя, від якого той впав.

Тому вищезазначені доводи є безпідставними та такими, що спростовуються встановленими в ході судового розгляду обставинами вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.

Таким чином, в ОСОБА_1 не було законних та обгрунтованих підстав для нанесення ударів ОСОБА_4, так як при цьому він ні себе, ні будь-кого іншого не захищав, а лише умисно наносив тілесні ушкодження.

Відповідно до наведеного, суд показання обвинуваченого ОСОБА_1, надані під час судового розгляду, вважає необгрунтованою та надуманою версію з метою уникнення кримінальної відповідальності за злочин, оскільки це спростовується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, які узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження і які суд вважає достовірними та достатніми.

Таким чином, провівши судовий розгляд на засадах змагальності і диспозитивності, безпосередньо перевіривши докази в судовому засіданні та проаналізувавши і оцінивши їх в сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає вищеперелічені докази належними та допустимими доказами по даній справі та такими, що не викликають будь-яких сумнівів щодо їх достовірності, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить спрямованість умислу ОСОБА_1 на сричинення тяжкого тілесного ушкодження і приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 повністю доведена і його неправомірні дії, які виразились в спричиненні ОСОБА_4 умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання (з наступними змінами)», суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з'ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.

Тому при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вищезазначених вимог, враховує наступне.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України, згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Характеризуючи особу обвинуваченого, суд враховує те, що ОСОБА_1 раніше не судимий (а.п. 48), на "Д" обліку у лікаря-нарколога не знаходиться та знаходиться на "Д" обліку у лікаря психіатра (а.п. 43, 44, 45, 46), по місцю проживання характеризується позитивно.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує сукупність всіх обставин, що його характеризують, наслідки, що настали, його поведінку та оцінку скоєному, форму вини, повну відсутність критики до своєї поведінки та співчуття до потерпілого, також те, що свою вину він не визнав і у вчиненому не покаявся, не відшкодував заподіяної шкоди, а також думку потерпілого, який наполягав на суворості покарання та приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинен відбувати покарання в місцях позбавлення волі і враховуючи особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, одружений, має малолітню дитину, вчинив кримінальне правопорушення, що було спровоковане поведінкою потерпілого в побуті, що в сукупності пом'якшує покарання та частково знижує ступінь тяжкості та вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_1 покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 121 КК України, що буде сприяти досягненню мети покарання - виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.

У справі заявлено цивільний позов прокурора Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дубровицької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення з нього витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину в розмірі 2105,94 грн.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, при цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

В силу п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 07.07.1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат", витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно довідки №1369/01-12/16 виданої 04.08.2016 року Дубровицькою ЦРЛ потерпілий ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 13.03.2016 року по 22.03.2016 року, протягом 9-ти ліжко-днів (а.п.45). Загальна сума коштів, витрачених закладом на стаціонарне лікування потерпілого, становить 2105,94 грн., а тому цивільний позов прокурора Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дубровицької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину слід задовольнити у повному обсязі.

Окрім того, в даному кримінальному провадженні, потерпілим ОСОБА_4, заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 11231,86 грн. - заподіяної майнової шкоди; а також 150000,00грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'ю потерпілого, зобов'язана відшкодувати йому витрати на придбання ліків та проходження лікування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями відшкодовується фізичній особі особою, що її завдала.

При розгляді кримінального провадження, судом достовірно встановлено, що внаслідок спричиненого ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження, потерпілому ОСОБА_4, була заподіяна шкода здоров'ю, у зв'язку з чим на придбання ліків та лікарських засобів ним було витрачено 11231,86 грн., що повністю підтверджується фіскальними чеками, які долучені до цивільного позову, а тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, то відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п.1 ч.2, ч.3 ст.23 цього ж Кодексу моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, на що вказує й постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

За роз'ясненнями вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров"я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Завдану моральну шкоду потерпілий оцінює у розмірі 150000,00 грн., яку він обгрунтовує тим, що внаслідок завданих обвинуваченим тілесних ушкоджень він зазнав значної моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях. Тілесні ушкодження й на даний час дають про себе знати, проявляючись значним болем в голові, животі, запамороченнях, при настанні яких іноді майже втрачається свідомість. Жорстоке побиття нанесло йому психологічну травму, що проявляється у втраті довіри до оточуючих людей. Крім того, через погіршений стан його здоров'я йому відмовляють у прийнятті на роботу.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Тому враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною позивачу та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат, яких він поніс, зокрема стан його здоров'я, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також враховуючи, що потерпілому дійсно була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, а також з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 засуджується до покарання у вигляді позбавлення волі, яке він має відбувати в умовах ізоляції від суспільства, суд вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Процесуальних витрат по кримінальному провадженню немає.

Речові докази відсутні

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 368, 370-374, 394, 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набранням вироком законної сили, обрати у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов прокурора Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дубровицької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 на користь фінансового управління Дубровицької районної державної адміністрації (34100, вул. Миру, 18, м. Дубровиця, Рівненська область; р/р 31411544700128, код платежу: 24060300 МФО 833017 ГУДКСУ у Рівненській області, ЗКПО 37863689) - 2105,94 грн. (дві тисячі сто п'ять гривень дев'яносто чотири копійки) грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Цивільний позов потерпілого до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя АДРЕСА_2 11231,86 грн. (одинадцять тисяч двісті тридцять одну гривню вісімдесят шість копійок) майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя АДРЕСА_2 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень) моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.