Ухвала суду № 64937396, 23.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/139/15-ц Номер провадження 22-ц/786/562/17Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Хіль Л.М.,

Суддів: Абрамова П.С., Лобова О.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2016 року за скаргою ОСОБА_2 на дії та бездіяльність державного виконавця,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеною скаргою, прохаючи скасувати постанову від 16.05.2016 року про відмову в задоволенні її заяв від 11.05.2016 року та від 17.05.2016 року про відвід виконуючої обов`язки начальника Котелевського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області ОСОБА_3, що винесено начальником УДВС ГТУЮ в Полтавській області ОСОБА_4

У вказаній скарзі ОСОБА_2 також прохала задовольнити дві її заяви від 11.05.2016 року та від 17.05.2016 року про відвід державного виконавця Чорнорук О.М. (том 16, а.с. 1-18).

Надалі, 04.07.2016 року ОСОБА_2 подала до суду доповнення до вищевказаної скарги та прохала визнати дії начальника УДВС ГТУЮ в Полтавській області та дії державного виконавця Котелевського РВДВС ГТУЮ в Полтавській області Чорнорук О.М. протиправними (том 16, а.с. 75-76).

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 18.07.2016 року було об`єдано в одне провадження матеріали скарги ОСОБА_2 на бездіяльність начальника УДВС ГТУЮ у Полтавській області та визнання протиправними дій державного виконавця Чорнорук О.М. та матеріали скарги ОСОБА_2 на постанову начальника УДВС ГУЮ у Полтавській області про відмову в задоволенні відводу державного виконавця для спільного розгляду їх в судовому засіданні (том 17, а.с. 3).

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 28.07.2016 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про відвід головуючого судді та направлено справу до Київського районного суду м. Полтави для розгляду по суті (том 17, а.с. 32-33).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 10.08.2016 року об`єднане провадження за скаргою ОСОБА_2 було прийнято до провадження (том 17, а.с. 38).

З матеріалів справи вбачається, що надалі, уточнень скарги від ОСОБА_2 не надходило, з огляду на що, справа була розглянута судом першої інстанції у вищевказаних межах.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково.

Визнано протиправними дії державного виконавця Котелевського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2016 року по виконавчому листу від 30.03.2016 року, яка відкрита по заяві стягувача ОСОБА_2 та зобов`язано її як виконуючу обов`язки начальника Котелевського районного відділу державної виконавчої служби скасувати вказану постанову.

В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 в частині зобов`язання державного виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2016 року по виконавчому листу від 30.03.2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем направлено простим листом.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо визнання постанови про відмову у задоволенні відводу в.о. начальника Котелевського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 16.05.2016 року незаконною та її скасування, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав щодо відводу державного виконавця, передбачених ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» і з того, що начальником відділу питання про відвід державного виконавця розглянуто без жодних порушень вказаної норми Закону.

Суд першої інстанції також дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги в частині ненадання відповіді (бездіяльності) начальника УДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_4 на звернення ОСОБА_2 від 04.05.2016 року, так як було встановлено, що ГТУЮ у Полтавській області за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 було надано відповідь 27.05.2016 року, що відповідає строкам, встановленим у Законі України «Про звернення громадян».

Відмовляючи у задоволенні скарги в частині визнання протиправними дій державного виконавця Чорнорук О.М. щодо уточнення дати народження боржника, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця у цій частині відповідають вимогам, встановленим у Законі України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з даною ухвалою її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2, яка посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, прохала скасувати вказану ухвалу у зв`язку із її незаконністю та необґрунтованістю. Дві її скарги від 27 травня 2016 року на бездіяльність начальника УДВС ГТУЮ в Полтавській області та від 03 червня 2016 року на його постанову від 16 травня 2016 року про відмову в задоволенні її зави від 11 травня 2016 року про відмову у відводі державного виконавця прохала розглянути по суті та задовольнити їх, визнавши протиправною бездіяльність начальника УДВСГТУЮ в Полтавській області ОСОБА_4 щодо не скасування постанов від 18 квітня 2016 року про відкриття виконавчих проваджень № 50874482 та № 50874200, винесених державним виконавцем Котелевського РВ ДВС ОСОБА_3

Апелянт прохала: зобов`язати начальника УДВСГТУЮ в Полтавській області ОСОБА_4 відмінити постанову від 18 квітня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50874482 (справа № 535/139/15-ц, на виконання рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30.03.2016 року);

визнати протиправними дії державного виконавця Чоронорук О.М., які виразились у винесенні постанов від 18 квітня 2016 року про відкриття виконавчих проваджень № 50874482 та № 50874200.

визнати незаконними дії державного виконавця Чорнорук О.М. щодо звернення до Диканського районного суду Полтавської області із заявою про уточнення дати народження боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_5 та у зв`язку із цим винесення нею постанови від 25 травня 2016 року про заміну виконавчих листів та дати народження боржника у них;

визнати незаконними постанови державного виконавця Чорнорук О.М. від 18 квітня 2016 року про відкриття виконавчих проваджень № 50874482 і № 50874200;

визнати незаконною постанову начальника ДВС ГТУЮ в Полтавській області ОСОБА_4 від 16 травня 2016 року щодо відмови у задоволенні її заяви про відвід державного виконавця Чорнорук О.М. та скасувати зазначену постанову;

задовольнити її скаргу від 03 червня 2016 року щодо скасування постанови від 16 травня 2016 року начальника ДВС ГТУЮ в Полтавській області ОСОБА_4 про відмову в задоволенні її заяви про відвід державного виконавця Чорнорук О.М. Задовольнити вказану заяву про відвід державного виконавця. Визнати вищевказані дії ОСОБА_4 як начальника ДВС ГТУЮ в Полтавській області щодо винесення постанову про відмову у відводі державного виконавця Чорнорук О.М.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що скаргу слід відхилити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на викладену норму, колегія суддів перевіряє рішення суду першої інстанції щодо його законності та обґрунтованості в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_6

Згідно з п.1 ч.2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до норми ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з нормами ч.ч. 2, 3 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як убачається з матеріалів справи, із заявою про примусове виконання рішення ОСОБА_6 звернулась 15.04.2016 року (том 16, а.с.114-115).

18.04.2016 року ОСОБА_6 звернулась до виконавчої служби із заявою про повернення їй поданих раніше виконавчих листів, так як нею було виявлено зазначення невірної дати народження боржника (том 16, а.с. 116).

18.04.2016 року державним виконавцем Котелевського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 В даних постановах дійсно невірно було зазначено дату народження боржника ОСОБА_7 Боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення до 25.04.2016 року (том 16, а.с. 130, 138).

У матеріалах справи також міститься виконавчі листи, видані Диканським районним судом Полтавської області на виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області із невірним зазначенням дати народження боржника ОСОБА_7 (том 16, а.с. 131, 134).

Шляхом порівняльного аналізу змісту вищевказаних листів та змісту постанов державного виконавця встановлено, що зазначені постанови державним виконавцем були винесені у відповідності з інформацією із виконавчих листів, виданих на виконання судового рішення Диканського районного суду Полтавської області, що не заперечується й самою скаржницею.

19.04.2016 року ОСОБА_6 звернулась до виконавчої служби із заявою щодо надання нею інформації про дійсну дату народження боржника із додатками (том 16, а.с. 117-124).

У цей же день, 19.04.2016 року стягував звернулась до виконавчої служби із заявами про видачу їй копій постанов про відкриття двох виконавчих проваджень (том 16, а.с. 125-128).

Матеріали справи також містять заяву ОСОБА_2, адресовану державному виконавцеві Чорнорук О.М. щодо скасування нею ії постанов про відкриття виконавчих проваджень за вищевказаними виконавчими листами, як такі, що є неправильними, незаконними і необґрунтованими і винести правильні постанови (із зазначенням правильної дати народження боржника) (том 16, а.с. 135-140).

Прохаючи суд визнати протиправними дії державного виконавця Чоронорук О.М., які виразились у винесенні постанов від 18 квітня 2016 року про відкриття виконавчих проваджень № 50874482 та № 50874200, ОСОБА_6 посилалась на те, що державний виконавець знаючи про те, що у виконавчих документах невірно зазначена дата народження боржника повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, проте з такими доводами скаржника суд першої інстанції правильно не погодився, що констатує й колегія суддів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону

підлягають примусовому виконанню.

Згідно з нормою ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб)

стягувача і боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб),

індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника

тощо.

Відповідно до норми п.1 ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Перелік підстав відмови у відкритті державним виконавцем виконавчого провадження за поданими виконавчими документами визначено у ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів констатує, що державний виконавець у відповідності до норм ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» відкрив виконавче провадження за заявою ОСОБА_2, інформація зазначена у постановах цілком відповідає інформації з виконавчих листів, поданих стягувачем і неправильне зазначення дати народження боржника у них не могло у відповідності до норм ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Отже, на виконанні у Котелевському районному відділі державної виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження до складу якого входять два виконавчих провадження з примусового виконання виконавчих листів виданих 30.03.2016 року Диканським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 284032,21 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 800 гривень, що вбачається з постанов ВП № 50874482 від 25.04.2016 року та ВП № 50874200, а також постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження (том 16, а.с. 162, 163, 164).

Матеріали справи містять запити державного виконавця Чорнорук О.М. датовані 25.04.2016 року, здійснені ним у процесі проведення виконавчих дій у вищевказаному зведеному виконавчому провадженні щодо з`ясування маси належного боржнику ОСОБА_7 майна (том 16, а.с. 165, 167, 169, 171, 173, 175, 179, 181), позитивна відповідь на вказаний запит також міститься у матеріалах справи (том 16, а.с. 166, 168, 170, 174,176, 180, 182, 183-185).

Також, матеріали справи містять відповідь на заяви скаржниці за підписом в.о. начальника ВДВС Котелевського РУЮ ОСОБА_3, зокрема, із зазначенням інформації про те, що запитувані виконавчі провадження були відкриті відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження»,тому до реєстру були внесені дані про боржника відповідно до виконавчого документу, виправляти дату народження та вносити зміни до виконавчого документа державний виконавець не має права, відмінити постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець також не має права, так як вони були винесені у зазначені у Законі строки без будь-яких порушень. Повідомлено, що після офіційного підтвердження даних, які були надані ОСОБА_2, будуть вчинятися дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначено, що ксерокопія протоколу допиту боржника виконавчому провадженні не є належним доказом на підтвердження дати народження цього боржника. Державний виконавець також відмовив у наданні інформації щодо часу та підстав звернення будь-яких громадян до нього у зв`язку із тим, що на нього не покладено такого обов`язку повідомляти різного роду інформацію фізичним особам (том 16, а.с. 188-189).

Матеріали справи також містять запити в.о. начальника Котелевського РВ ДВС ОСОБА_3 від 12.05.2016 року до Диканського районного суду Полтавської області щодо уточнення дати народження боржника ОСОБА_5 по справі № 535/1369/15-ц, так як у виконавчому листі дата його народження не співпадає із датою зазначеною у паспорті боржника (том 16. а.с. 220).

13.05.2016 року до виконавчої служби надійшов запит з районного суду щодо повернення виконавчих листів із помилково зазначеною датою народження боржника (том 16, а.с. 222).

Матеріали справи містять копії вдруге виданих виконавчих листів на виконання судового рішення у справі № 535/139/15-ц із вірним зазначенням дати народження боржника ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 16, а.с. 224-225).

25.05.2016 року державним виконавцем Чорнорук О.М. було винесено постанову про зміну виконавчих листів та дати про народження боржника (том 16, а.с. 251).

Матеріали справи містять повторні запити щодо встановлення наявності майна у боржника ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповіді на вказані запити (том 16, а.с. 234-247).

Нормами ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов'язки і права державних виконавців. Так, у статті визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі

виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом ; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом .

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі

конфіденційну ; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

З огляду на викладені норми Закону та встановлені обставини у справі, висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій державного виконавця Чорнорук О.М. щодо звернення до Диканського районного суду Полтавської області із заявою про уточнення дати народження боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_5 та у зв`язку із цим винесення нею постанови від 25 травня 2016 року про заміну виконавчих листів та дати народження боржника у них є правомірними та такими, що не порушують прав сторін у виконавчому провадженні, а спрямовані на виконання судового рішення.

Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності начальника УДВСГТУЮ в Полтавській області ОСОБА_4 щодо не скасування постанов від 18 квітня 2016 року про відкриття виконавчих проваджень № 50874482 та № 50874200, винесених державним виконавцем Котелевського РВ ДВС ОСОБА_3, зобов`язання начальника УДВСГТУЮ в Полтавській області ОСОБА_4 відмінити постанову від 18 квітня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50874482 (справа № 535/139/15-ц, на виконання рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30.03.2016 року), колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Матеріали справи також містять відповідь ОСОБА_2 на її запити про надання інформації, що надана заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань ДВС начальника УДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_4 від 27.05.2015 року за № 669/1, Г-682, Г-695/1п, 705/1п/01/6680 (том 18, а.с. 72-79).

Згідно зі ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» керівник відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня і безпосередній начальник державного виконавця наділені повноваженнями здійснювати контролюючі функції за своєчасністю, правильністю та повнотою виконання рішень виконавчого провадження, які повною мірою реалізуються через розгляд скарги учасника виконавчого провадження у встановленому Законом порядку.

Учасник виконавчого провадження має право звернутися до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець у разі, якщо зясується, що при виконанні рішень його дії суперечать вимогам закону.

У звязку з цим начальник відділу вправі своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частина), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобовязати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом.

З наведеної норми права вбачається, що безпосередній керівник державного виконавця чи керівник відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня дійсно наділені правом скасувати постанову державного виконавця винесену з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження». Проте, з матеріалів справи вбачається, що вищестоящий начальник державного виконавця не знайшов підстав до такого скасування постанов із зазначених скаржницею підстав.

Також, 17.05.2016 року ОСОБА_2 звернулась до ГТУЮ у Полтавській області із заявою про відвід державного виконавця Чорнорук О.М., мотивуючи її тим, що державний виконавець зацікавлений в результаті виконання зведеного виконавчого провадження на її користь. У вказаній заяві ОСОБА_2 вказала, що боржник належне йому майно приховує, грошових коштів не повертає. Вважає, що державний виконавець протидіє виконанню судового рішення, так як боржник є бувшим працівником Котелевського ДАІ. Вважає, що державний виконавець свідомо подавала свої запити на іншу людину (інша дата народження), у зв`язку із чим отримувала недостовірні відповіді щодо майна на яке може бути звернуто стягнення у виконавчому провадженні (том 16, а.с. 24-25).

Матеріали справи також містять заяву ОСОБА_2 щодо неправомірності дій державного виконавця Чорнорук О.М. та заяву ОСОБА_2 від 17.05.2016 року з викладенням її позиції щодо неправильного та упередженого проведення державним виконавцем виконавчих дій (том 16, а.с. 26-48).

16.05.2016 року заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань ДВС начальником УДВС ГТУЮ у Полтавській області було винесено постанову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід в.о. начальника Котелевського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_3 від 11.05.2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 50951566, до складу якого входять виконавчі провадження № 50874200 та № 5874482 з виконання виконавчих листів № 535/139/15-ц, виданих 30.03.2016 року Диканським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 282532,21 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 800 грн.

Із тексту даної постанови вбачається посилання на те, що у процесі виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що у виконавчих документах не вірно було зазначено дату, місяць та рік народження боржника, а тому, відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець 12.05.2016 року звернувся до суду, який видав виконавчі документи, із запитом про уточнення дати народження боржника. Диканським районним судом Полтавської області 13.05.2016 року направлено до Котелевського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчі листи з вірною датою народження боржника, у зв`язку з чим державним виконавцем повторно до реєструючи право власності установ направлено запити, із зазначенням вірної дати народження (том 16, а.с. 21-22, том 18, а.с. 85-87).

Згідно з нормами ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не може брати участі у виконавчому провадженні і підлягає відводу, якщо він є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

За наявності підстав для відводу зазначені особи зобов'язані заявити самовідвід. З тих самих підстав відвід таким особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.

Відмова у задоволенні відводу державного виконавця, може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

З тексту вищевказаної постанови вбачається, що заступником начальника головного територіального управління юстиції з питань ДВС начальником УДВС ГТУЮ у Полтавській області у відповідності до норми ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» було розглянуто заяву ОСОБА_2 про відвід державного виконавця Чорнорук О.М. та винесено законну й обґрунтовану постанову.

Згідно ч. 3 ст. 10, що також передбачено і ст. 60 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Колегія суддів вважає також за необхідне констатувати, що твердження скаржника про особисту зацікавленість державного виконавця у даному зведеному виконавчому провадженні жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст. 57-59 ЦПК України не підтверджені.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 п. 1, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2016 року - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.М. Хіль

Судді: П.С. Абрамов

ОСОБА_8

З оригіналом згідно: ОСОБА_1