Рішення № 64936321, 24.02.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/6845/16-ц

Провадження № 2/415/298/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.17 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Данько Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

До Лисичанського міського суду Луганської області звернувся позивач,ОСОБА_1, із позовом до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те що, 14 липня 2016 року він був звільнений з ПАТ «Лисичанськвугілля» ВП «Шахта» Привільнянська» на підставі наказу № 353 від 15.07.2016 року. При звільненні йому не виплатили в повному обсязі заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі становить 24310,17 грн. Позивач звертався до Лисичанського міського суду з заявою про видачу судового наказу. 11.11.2016 року наказом Лисичанського міського суду було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 24 310,17 грн. Але на теперішній час заробітна плата не виплачена як і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15 липня 2016 року по 24.02.2017 року в загальній сумі 42502 гривень 50 копійок, з наступним утриманням обовязкових податків та збори в сумі 8287 грн. 99 копійок, до сплати 34214 гривень 51 копійок.

Позивачпро день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в заяві про уточнення позовних вимог зазначив щодо розгляду справи за його відсутності.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте, також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки б/н від 06.09.1977 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував у трудових відносинах з ПАТ «Лисичанськвугілля» ВП «Шахта Привільнянська», на підставі наказу № 353к від 15.07.2016 року був звільнений за ст. 38 КЗпП, за власним бажанням у звязку з переходом на пенсію за віком. (а.с.3).

Згідно копії судового наказу від 11.11.2016 р. № 415/5985/16-ц, № 2-н/183/16, з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованістьіззаробітноїплативрозмірі24 310,17грн.(а.с.4).

Відповідно до довідки від 24.10.2016 року № 24/1090, виданої ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля», середньоденна заробітна плата складає 295,46 грн. (а.с. 5).

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та на день звільнення і по теперішній час з ним не було проведено повного розрахунку з виплати заборгованості з заробітної плати.

Вирішуючи справу по суті, суд враховує наступні норми закону.

Відповідно до ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII (2148-08) від 19.10.73), Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Згідно ч.1ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, щов день звільнення працівнику мають бути виплачені всі належні йому суми. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до приписів ч. 1ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно правової позиції Верховного Суду України наведеної у Постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6144ц13, суд, проаналізувавши норми ч. 1 ст.116, ч. 1 ст.117 КЗпП Україниприйшов до висновку, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП Україниобовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначеніст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт не проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З наведеної правової позиції вбачається, що роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП України(виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні)за весь період невиплати, виключно у випадку існування перед працівником заборгованості по платежам,які належали йому при звільненні.

Відповідно до довідки від 23.02.2017 року № 24/254, виданої ВП «Шахта Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля», сума заборгованості з виплати заробітної плати ОСОБА_1 станом на 18.10.2017 року становила 24310,17грн., в т. ч. заборгованість за грудень 2015р.-1984,25 грн., за квітень 2016р.-3711,83 грн., за травень 2016р.-5747,11 грн., за червень 2016р.-262,90 грн., липень 2016р.- 12604,08 грн.. Протягом жовтня 2016 року - грудня 2016 року була виплачена заборгованість по заробітній платі за квітень 2016 р. -2335 грн. (сплачено 26.10.16 р.- список 148/02), за квітень 2016р. - 1376,83 грн. (сплачено 29.12.16 р.- список №178/02),за травень 2016 р.-2717,00 грн. (сплачено 10.11.16 р.- список 159/02),за травень 2016 р.-2851,11 грн. (сплачено 23.11.16 р,- список 162/02)

Станом на 24.02.2017р. заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 15030,23 грн., в т. ч. заборгованість: за грудень 2015року- 1984,25 грн., за травень 2016 року - 179,00 грн. , за червень 2016 року- 262,90 грн., за липень 2016 року - 12604,08 грн.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 57 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 58 ЦПК України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 27, 46 ЦПК Українипередбачено, що обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змістуст. 27 ЦПК України.

Пунктом 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», передбачено, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Так, представником відповідача під час судового розгляду справи не було надано до суду належного та допустимого доказу на підтвердження посилань щодо незгоди з позовними вимогами.

Разом з тим, до суду було надано довідку видану ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» про розрахунок нарахувань та утримань ОСОБА_1 №24/253 від 23.02.2017 року, відповідно до якої:

за липень 2016 року - за 17 днів прострочення, сума нарахувань складає 3211,30 грн., сума утримань -626,20 грн., сума до видачі 2585,10 грн.;

за серпень 2016 року за 31 день прострочення, сума нарахувань складає 5855,90 грн., сума утримань 1141,90 грн., сума до видачі 4714,00 грн.;

за вересень 2016 року за 30 днів прострочення, сума нарахувань складає 5667,00 грн., сума утримань 1105,07 грн., сума до видачі 4561,93 грн.;

за жовтень 2016 року за 31 день прострочення, сума нарахувань складає 5855,90 грн., сума утримань 1141,90 грн., сума до видачі 4714,00 грн.;

за листопад 2016 року за 30 днів прострочення, сума нарахувань складає 5667,00 грн., сума утримань 1105,07 грн., сума до видачі 4561,93 грн.;

за грудень 2016 року за 31 день прострочення, сума нарахувань складає 5855,90 грн., сума утримань 1141,90 грн., сума до видачі 4714,00 грн.;

за січень 2017 року за 31 день прострочення, сума нарахувань складає 5855,90 грн., сума утримань 1141,90 грн., сума до видачі 4714,00 грн.;

за лютий 2017 року за 24 дні прострочення, сума нарахувань складає 4533,60 грн., сума утримань 884,05 грн., сума до видачі 3649,55 грн..

Всього днів прострочення 225, сума нарахування складає в загальному розмірі 42502,50 грн., сума утримань в загальному розмірі складає 8287,99 грн., сума до видачі в загальному розмірі складає 34214,51 грн.

Суд зауважує, що середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

З урахуванням норм Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Проте, суд враховує, що в ході судового розгляду справи позивач уточнивши позовні вимоги, відповідно до наданого Публічним акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» розрахунку щодо кількості прострочених днів, сум нарахувань належних звільненому працівникові сум за час затримки розрахунку при звільненні, сум утримань з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті та кінцевої суми яка підлягає сплаті позивачу без утримання на податки та обов'язкові платежі, тим самим погодився з вказаним розрахунком суми яка підлягає виплаті йому як сума за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, суд не проводить розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15 липня 2016 року по день прийняття рішення про справі, оскільки, відповідно до ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, враховуючи вимоги заяви про уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42502 гривні 50 копійок, та беручи до уваги відсутність в матеріалах справи незгоди відповідача з позовними вимогами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, у межах заявлених позивачем вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та з іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 88 ЦПК України, положення Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 640.00 грн.

Керуючись ст.ст.47, 116,117КЗпП України, ст.ст.88,ст.ст.10,11,209,212-215, 294, 296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» (код 32359108) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15 липня 2016 року по 24 лютого 2017 року у загальній сумі 42502 (сорок дві тисячі пятсот дві) гривні 50 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» (код 32359108) судовий збір на користь держави у сумі 640 (шістсот сорок) грн. за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління держаної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача: 31215256700001, кодкласифікації доходів бюджету: 22030106 ( стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Коваленко