Постанова № 64935296, 24.02.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

№359/467/17п

пров.№3/359/337/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 р. суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Гончаров О.М., розглянувши за участю представника митниці - ОСОБА_1 , та представника особи, що притягається до відповідальності ОСОБА_2 , адміністративний матеріал, який надійшов від Київської митниці ДФС, про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, відносно громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 (GERSHMAN YOUSEF). дата народження невідома (в паспорті вказано: «00.00.1981»), місце народження: СРСР. м. Новоград Волинський, місце проживання: ОСОБА_3, м. Ашкелон, вул. Ексодус, б. 15. кв.9 (Israel, Ashqelon, Exodus st., 17/23), працює: власник мережі магазинів «Le Haim», закордонний НОМЕР_1. виданий 27 серпня 2008 року, орган, що видав ASHDOD, персональний номер 3-0635918-3.

в с т а н о в и в :

25.11.2016 року о 09 годині 05 хвилин під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу „Приліт" терміналу ,.0'' ДПМА "Бориспіль" громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 , який прилетів до України з ОСОБА_3, м. Тель Авів літаком а/к "МАУ" рейсом № Р80778. своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Під час проведення вибіркового митного контролю громадян на каналі «зелений коридор» залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА ««Бориспіль» громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 . після перетину громадянином ОСОБА_3 ОСОБА_4 «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор>на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342МК України пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього предметів , що підлягають декларуванню, на що пасажир відповів, що має 10000 євро і декларувати не треба. Громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_4 було запропоновано пред'явити всю валюту. Громадянином було видано готівку в розмірі 4470 євро та 2100 доларів США, які знаходились в особистій сумочці пасажира (ручна поклажа).

Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 вся зазначена готівка належить особисто йому.

Пасажир обрав проходження митного контролю "зеленим коридором", де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми пасажиру було пропущено 10000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 4470 євро та 2100 доларів США. Вся готівка була перевірена на приборі «ДОКУТЕСТ» для визначення справжності. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та документів про зняття готівки з власного рахунку банку пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспектора митниці не звертався.

Таким чином, своїми діями громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «О» ДП МА «Бориспіль» порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином ОСОБА_3 ОСОБА_4 який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню у повному обсязі з поданням документів про зняття готівки з рахунку банку для резидентів України відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 р., та мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

Заслухавши ОСОБА_4, та його представника , які просять повернути вилучені кошти, які є кредитом банку; думку представника митниці, який просить застосувати штраф та конфіскацію вилучених коштів, дослідивши матеріали справи , опитавши свідка ОСОБА_5 Йоффе, суд приходить до висновку про доведеність вини громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, зважаючи на наступне.

Згідно протоколу про порушення митних правил від 25 жовтня .2016 р. він обрав вид митного оформлення зону спрощеного митного оформлення "зелений коридор", а тому відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.05.2008 року № 148, фізична особа - нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Диспозицією ст. 471 МК України встановлено, що правопорушенням є порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через "зелений коридор", товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Відповідальність за порушення митних правил настає для громадянина, який обрав проходження митного контролю "зеленим" коридором, - з моменту перетину останнім "білої лінії", що позначає закінчення "зеленого" коридору.

Як вбачається з протоколу про порушення митних правил громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_4 перетнув "білу лінію", що позначає закінчення зони спрощеного митного оформлення "зелений коридор", таким чином перемістив через митний кордон України валюту, яка обмежена законодавством України, а саме в розмірі що перевищує 10 000 євро.

Таким чином, вина правопорушника доведена і підтверджується письмовими доказами: даними протоколу про порушення митних правил від 25.11.2016 р. (а.с.2-5), даними доповідної записки державного інспектора ВМО № №3 м/п "Бориспіль-аеропорт" Київської митниці ДФС . (а.с. 6-7), протоколом опитування гр-на ОСОБА_3 ОСОБА_4 ( а.с 9-12), копією переліку купюр, затриманих за протоколом (а.с. 21), розрахунком еквіваленту 10000 євро, щодо доларів США станом на 25.11.2016 р. ( а.с.18-19), та встановлена судом.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила обставини, вказані нею при складанні протоколу відносно ОСОБА_4 за ст. 471 МК України, зазначивши, що порушник добровільно пройшов «зелений коридор», і після перетину останнім «білої лінії» на 4 метра, вона почала спілкування з ним. Запрошень перейти « білу лінію» відносно ОСОБА_4 або відносно будь яких інших осіб, з її боку не було.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року українські суди мають застосовувати при розгляді справ Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до положень ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі стандартом, сформованим практикою Європейського суду з прав людини на підставі висновків у його рішеннях, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: а) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством) (п.п. 39, 41 рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації»); б) чи має позбавлення власності «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community) (n. 78 рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»); в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним поставленій меті, тобто забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued) (n. 34 рішення Європейського суду з прав людини від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації»). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення ст. 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Якщо аналізувати зазначену справу про адміністративне правопорушення за ст. 471 Митного кодексу України з огляду на вищенаведені критерії правомірності позбавлення володіння згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то застосування адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів (безпосередніх предметів правопорушення ) відповідає першим двом критеріям.

Отже, для з'ясування наявності втручання в право на мирне володіння потрібно встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, і це також знайшло своє відображення у структурі статті 1 Протоколу № 1 (п. 69 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»).

Проте відповідність третьому критерію - справедливій рівновазі між суспільними та приватним інтересом - зовсім не очевидна. Адже втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від такого втручання (п. 40 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України», рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden) (n. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Тобто, за таких обставин конфіскація є втручанням в право громадянина на повагу власності і, відповідно, при розгляді та вирішенні таких справ має бути застосована ст. 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз та вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями, пов'язаними з легалізацією незаконних доходів, торгівлею наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів (п. 33 рішення Європейського суду з прав людини від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації»).

В зв'язку з чим, органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, а тому будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним та виправданим, переслідувати легітимну мету.

Приймаючи рішення у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації» Європейський суд з прав людини визнав порушення митних правил, виходячи з наступного: «... для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, зокрема, недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведено. Джерело походження грошових коштів було законним. Шкода, яку заявник потенційно міг завдати органам влади, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдавав державі іншої шкоди. Якби ввезені гроші він не задекларував, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території цієї країни. Метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, а його покарати. Обставини застосування конфіскації було непропорційним, оскільки становило «особистий і надмірний тягар» (п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації»). Чинним законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежено, обмежена лише сума (10 000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Інструкція про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 27 травня 2008 № 148 зі змінами внесеними Постановою Правління Національного банку України № 312 від 25 липня 2012 року, на яку посилаються органи митниці при вилученні готівки та складенні протоколів про порушення митних правил не забороняє ввезення на територію України валютних цінностей і не обмежує їх максимальний розмір.

Відповідно до глави 2 вказаної постанови фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа - нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Отже, Інструкція про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 27 травня 2008 № 148 зі змінами внесеними Постановою Правління Національного банку України № 312 від 25 липня 2012 року, лише встановлює додаткові вимоги до ввезення валютних цінностей в обсягах, що перевищують 10 000 євро у вигляді письмового декларування.

Таким чином, готівкова іноземна валюта не відноситься до числа товарів, ввезення яких заборонено або обмежено.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації» п. п. 32, 44 зазначено, що при невизначені та недоведені отримання грошових коштів нелегальним (злочинним) шляхом, вони мають бути повернені заявнику, як законному володільцю.

Також жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

Слід зауважити, що єдине протиправне діяння, яке було вчинено ОСОБА_4 полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

Шкода, яку останній потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави.

Таким чином, метою конфіскації є не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення особою відомостей до митної декларації, а лише його покарати.

Дане втручання в право власності не буде не пропорційним, адже не відповідає тяжкості правопорушення вчиненого ОСОБА_4, а саме недотримання вимог, щодо внесення відомостей до митної декларації, а не будь-якого іншого правопорушення, яке можна припустити.

Крім того, вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 було взято у кредит в банку «Апоалім» ОСОБА_3 в сумі 200000 шекелей, , термін сплати з 05.12.2016р по 07.12.2019р. Крім того , також документально підтверджена наявність коштів та їх рух по банківському рахунку 12-658-332599 ОСОБА_7 . Дружина ОСОБА_8 вагітна. Зазначені обставини документально підтверджено.

Враховуючи вищевикладене та практику Європейського Суду з прав людини, а саме п. 38 Рішення Європейський суд з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» віл 06 листопада 2008 року, приходжу до висновку, що застосування конфіскації, предметів порушення митних правил, в даному випадку буде порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто буде не пропорційною, оскільки покладає на ОСОБА_4 «індивідуальний надмірний тягар».

Крім того, суду надано звіт про доходи і витрати з 01.01.2016 року по 31.10.2016 року ОСОБА_4, де чистий дохід по зарплаті складає 163128 шекелей.

Відповідно п.10 ч. 2 Конвенції про захист заробітної плати № 95: «Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї».

На підставі ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Щодо наявності пом'якшуючих обставин відповідальність обставин то такими є, на нашу думку, визнання своєї вини та щире розкаяння винного. Він вчинив дане правопорушення вперше та з необережності, раніше до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічних правопорушень не притягувався (ст. 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Обтяжуючих відповідальність обставин не має.

Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 Митного кодексу України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Однак, враховуючи характер скоєного правопорушення (вчинено з необережності), наявність пом'якшуючих відповідальність обставин (щире розкаяння винного), а також те, що своїми діями гр-н ОСОБА_3 ОСОБА_4 не завдав будь - якої значної шкоди державному або громадському порядку і навіть не міг їх завдати (оскільки декларування коштів, що ввозяться на територію України не передбачає сплати з них будь яких податків, зборів, платежів, тощо), власності, правам і свободам громадян, або ж установленому порядку управління, тому можна прийти до висновку, що дане правопорушення не становить великої суспільної шкоди, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, тому суд приходить до висновку , що на ОСОБА_4 має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 гривень).

Саме застосування штрафу буде достатнім для виправлення та належної поведінки особи в подальшому, а також співмірним скоєному ним правопорушенню. За таких умов, підстав для застосування конфіскації вилученої валюти немає, адже застосування такого покарання тягне за собою порушення ст. 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З правопорушника на користь Київської митниці ДФС слід стягнути витрати, понесені Київською митницею ДФС на транспортування предметів правопорушення в справі про порушення митних правил від 25.10.2016 р. у розмірі 5,44 грн.. (а.с.22).

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути з правопорушника, на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 320 грн.

Керуючись ст.ст. 366, 462, 471, 520 МК України, ст.ст. 23, 33, 40-1 КУпАП України,

п о с т а н о в и в :

Визнати винним громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 (GERSHMAN YOUSEF). дата народження невідома (в паспорті вказано: «00.00.1981»), місце народження: СРСР. м. Новоград Волинський, місце проживання: ОСОБА_3, м. Ашкелон, вул. Ексодус, б. 15. кв.9 (Israel, Ashqelon, Exodus st., 17/23), працює: власник мережі магазинів «Le Haim», закордонний НОМЕР_1. виданий 27 серпня 2008 року, орган, що видав ASHDOD, персональний номер 3-0635918-3. у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на ньогої адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. на користь держави (Отримувач: Державний бюджет України, Код ЄДРПОУ: 38007070, Код банку: 821018, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській обл., р/р № 31117106705004, Код КДБ: 21081100, Код виду надходжень бюджету: 050).

Вилучену валюту згідно протоколу про порушення митних правил № 0739/125120104/16, а саме 4470 ( чотири тисячі чотириста сімдесят) євро та 2100 ( дві тисячі сто) доларів США повернути громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_4 (GERSHMAN YOUSEF). дата народження невідома (в паспорті вказано: «00.00.1981»), місце народження: СРСР. м. Новоград Волинський, місце проживання: ОСОБА_3, м. Ашкелон, вул. Ексодус, б. 15. кв.9 (Israel, Ashqelon, Exodus st., 17/23), працює: власник мережі магазинів «Le Haim», закордонний НОМЕР_1. виданий 27 серпня 2008 року, орган, що видав ASHDOD, персональний номер 3-0635918-3.

Стягнути з громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 (GERSHMAN YOUSEF). дата народження невідома (в паспорті вказано: «00.00.1981»), місце народження: СРСР. м. Новоград Волинський, місце проживання: ОСОБА_3, м. Ашкелон, вул. Ексодус, б. 15. кв.9 (Israel, Ashqelon, Exodus st., 17/23), працює: власник мережі магазинів «Le Haim», закордонний НОМЕР_1. виданий 27 серпня 2008 року, орган, що видав ASHDOD, персональний номер 3-0635918-3. на користь Київської митниці Міндоходів понесені витирати на транспортування до місця зберігання, предметів правопорушення в справі про порушення митних правил у розмірі 05 грн. 44 коп. (Отримувач: Київська митниця ДФС, Код ЄДРПОУ: 39470947, код банку:820172, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 35213060089083).

Стягнути з громадянина ОСОБА_3 ОСОБА_4 (GERSHMAN YOUSEF). дата народження невідома (в паспорті вказано: «00.00.1981»), місце народження: СРСР. м. Новоград Волинський, місце проживання: ОСОБА_3, м. Ашкелон, вул. Ексодус, б. 15. кв.9 (Israel, Ashqelon, Exodus st., 17/23), працює: власник мережі магазинів «Le Haim», закордонний НОМЕР_1. виданий 27 серпня 2008 року, орган, що видав ASHDOD, персональний номер 3-0635918-3. в дохід держави (Отримувач коштів: Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007070, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, код отримувача (МФО): 821018, рахунок отримувача: 31216206700004, код класифікації доходів бюджету: 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26539653 Бориспільського міськрайонного суду) судові витрати в розмірі 320 ( триста двадцять).грн

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред;явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____

Суддя: О.М.Гончаров