Ухвала суду № 64934869, 22.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/2624/15-ц Головуючий у 1-й інст. Замега О. В.

Категорія 46 Доповідач Миніч Т. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: ОСБЖБ «Приморський», орган опіки та піклування Бердичівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

встановив:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом. Просив усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення його в квартиру №70 по пров.Котляревського,12 в м.Бердичеві Житомирської області, зобовязати відповідачів надати ключі від вхідних дверей спірної квартири та не чинити перешкоди в користуванні квартирою. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що на підставі рішень Бердичівського міськ-районного суду від 10 грудня 2013 року та Апеляційного суду Житомирської області від 30 січня 2013 року він є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Власниками іншої частини квартири є відповідачі. Минуло більше одного року, відколи він офіційно став співвласником спірної квартири, проте до цього часу не може реалізувати своє право, оскільки відповідачі не допускають його в жиле приміщення. З цього приводу він звертався до правоохоронних органів, на що отримав відповідь про відсутність в діях відповідачів ознак кримінального правопорушення і пропозицію звернутися до суду, оскільки в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 22 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження та зясування обставин справи, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову в позові. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що спірна квартира на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2008 року належить по ? частині ОСОБА_3 та ОСОБА_5 За таких обставин вважає, що суд безпідставно вселив ОСОБА_4 Також судом не враховано інтереси та права двох малолітніх дітей, які проживають у спірному житлі.

Розглянувши справу в межах доводів,викладених в апеляційній скарзі,суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.12.2013 року, та Апеляційного суду Житомирської області від 30 січня 2014 року, які набрали законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, Бердичівського міськвиконкому Житомирської області, треті особи: Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації, ОСБЖБ "Приморський", про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу квартири, права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування та витребування майна, були задоволені позовні вимоги ОСОБА_4, в тому числі і визнано за останнім право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 (а.с.6-14).

Позивач зареєстрував своє право в установленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.15).

Власниками іншої частини спірної квартири є ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано, що відповідно до ст.317 ЦК, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст.383 ЦК, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені права користування, та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК).

Крім того, у п.33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що, відповідно до положень статей 391,396 ЦК, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

В даному випадку судом встановлено, що позивач намагався вселитися у спірну квартиру, проте доступу до неї він не має, а відповідачі у добровільному порядку відмовляються усунути перешкоди та передати йому ключі від квартири, чим порушують права та законні інтереси позивача у володінні та користуванні нерухомим майном.

Доводи позивача підтверджуються зібраними та дослідженими судом доказами, а саме: повідомленням Бердичівського МВ УМВС в Житомирській області про результати розгляду заяви ОСОБА_4 щодо неправомірних дій ОСОБА_3 від 09.02.2015 року та довідкою голови кооперативу ОСБЖБ №240 від 18 лютого 2015 року(а.с.4,5).

Зазначені докази відповідачами не спростовані.

За наведених обставин суд обґрунтовано вселив позивача у квартиру, співвласником якої він є, та зобов»язав відповідачів надати ключі від вхідних дверей до квартири.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав дітей висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, оскільки діти відповідачів є членами сімї співвласників квартири, а не власниками даного житла, і тому можуть користуватися спірним житлом з дозволу власників. Вселення в житло іншого власника жодним чином не порушить їх майнових прав.

Оскаржуване рішення постановлено з додержанням судом норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313,315 ЦПК України, суд у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: