Постанова № 64934443, 24.02.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

КП № 278/2595/16-к

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2017 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Мокрецького В.І.,

з участю секретаря судового засідання Фурман О.А.,

прокурора Сероветник Т.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, ОСОБА_1 20 вересня 2016 року з метою підроблення тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами серії АБ 248152 категорії В, С, виданого на його імя, та подальшого використання його для керування транспортними засобами, перебуваючи за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, за допомогою канцелярського ножа підчистив рукописні записи дати в графах «виданий» та «дата складання», а саме цифри «6», та за допомогою кулькової ручки з фарбником синього кольору, у вказані графи посвідчення, яке є офіційним документом, вніс завідомо неправдиву інформацію, записавши цифри «8». В результаті вказаних дій, первісний зміст записів в графах «виданий» та «дата складання», який був «04.06.2016» змінено на «04.08.2016».

В подальшому, 21 вересня 2016 року близько 09 години ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ 21074» в с. Оліївка Житомирського району, з метою використання згаданого завідомо підробленого тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, предявив це посвідчення співробітникам Житомирського РВП ГУНП в Житомирській області, які зупинили останнього за порушення Правил дорожнього руху України, тобто використав підроблене посвідчення в особистих цілях.

Отже, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у підробленні тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами серії АБ 248152 категорії В, С, виданого на його імя, подальшого його використання для керування транспортними засобами, та у використанні завідомо підробленого цього тимчасового дозволу.

25 жовтня 2016 року між прокурором Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_3, якій на підставі ст.ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Прокурор у судовому засіданні підтримала затвердження цієї угоди.

Під час підготовчого судового засідання при вирішенні питання щодо затвердження вказаної угоди, ОСОБА_1 заперечив фактичні обставини справи пояснивши, що на його думку даний талон реєстрації не мав будь-якої юридичної сили, оскільки він через два дні мав отримати посвідчення водія. Дану угоду він підписав у звязку з тим, що в нього немає часу на розгляд цієї справи в суді через зайнятість на роботі.

Захисник фактично заперечив проти укладання угоди, так як вважає, що для встановлення винуватості ОСОБА_1 необхідно дослідити матеріали справи, а також обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Отже з викладеного вбачається, що укладення даної угоди обвинуваченим не є добровільним, а також затвердження цієї угоди призведе до порушення права останнього на судовий розгляд.

Окрім цього судом встановлено, що дана угода була укладена між сторонами на досудовому розслідуванні під час складення обвинувального акту 25 жовтня 2016 року. При цьому вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів досудового розслідування, стороною обвинувачення виконані не були.

Зокрема, факт невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України в судовому розгляді підтвердив обвинувачений та його захисник, а також прокурор, яка пояснила, що у неї відсутнє письмове підтвердження про факт надання стороні захисту доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

В свою чергу, у відповідності до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» за наслідками розгляду угоди під час підготовчого судового провадження суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК України.

За таких обставин, враховуючи вимоги п. 3, п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України, суд дійшов висновку про неможливість затвердження даної угоди, оскільки вона порушує право обвинуваченого на судовий розгляд та її укладання не є добровільним з боку останнього. У звязку з цим, з огляду на те, що угода була укладена під час досудового розслідування, суд вважає, що необхідно направити обвинувальний акт прокурору для проведення досудового розслідування та виконання вимог ст. 290 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.314, 474 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 25 жовтня 2016 року, яка укладена між прокурором Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12016060170001212.

Повернути дане кримінальне провадження прокурору для проведення досудового розслідування.

Ухвала в частині відмови у затвердженні угоди оскарженню не підлягає.

Сддя: