Ухвала суду № 64934217, 21.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/4071/16-ц Головуючий в 1-й станції

Провадження № 22-ц/774/627/К/17 суддя Ткаченко С.В.

Категорія - 34 (I) Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 підприємства «Міський тролейбус» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 підприємства «Міський тролейбус», третя особа ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 підприємства «Міський тролейбус» - ОСОБА_6,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 підприємства «Міський тролейбус» (надалі КП «Міський тролейбус»), третя особа ОСОБА_5, про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 06.07.2016 року близько 22 години водій ОСОБА_5 керуючи тролейбусом ЮМЗ бортовий номер 667, на проїзній частині дороги вул. Адмірала Головка в Тернівському районі м. Кривому Розі Дніпропетровської області, зупинив тролейбус на верхній частині ухилу дороги, не вживши при цьому заходів щодо уникнення його самовільного руху. Тролейбус самовільно покотився з гори ухилу, виїхав на зустрічну смугу дороги, де сталося зіткнення з автомобілем Рено «Логан» державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який є власником цього транспортного засобу. Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03.08.2016 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП у звязку з порушенням п. 15.12 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок ДТП автомобіль Рено «Логан» було пошкоджено, а пасажир - ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 14» ДОР з діагнозом: гостра закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку; забій потиличної області та області шиї зліва; цефалгічний, вестибулопотичний та вегетоастетичний синдроми.

ОСОБА_4 просила стягнути з КП «Міський тролейбус» на її користь майнову шкоду у розмірі 3186,31 грн., що є витратами на лікування після ушкодження здоровя у ДТП; моральну шкоду, повязану з фізичним болем та перенесеними стражданнями за результатами ушкодження здоровя у ДТП у розмірі 20000, 000 грн.

ОСОБА_3 просив стягнути з КП «Міський тролейбус» на його користь майнову шкоду у розмірі 38662,73 грн., що є витратами, повязаними з відновлювальним ремонтом автомобіля Рено «Логан», пошкодженого у ДТП; майнову шкоду, повязану з витратами на замовлення послуг експерта автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту автомобіля Рено «Логан», пошкодженого у ДТП у розмірі 1 400,00 грн.; моральну шкоду, повязану з пережитим стресом, переживаннями за травмовану дружину та пошкоджений автомобіль у ДТП у розмірі 10000, 000 грн.; судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за предявлення вимог майнового характеру у розмірі 1102,42 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з КП «Міський тролейбус» на користь ОСОБА_3 витрати повязані з відновлювальним ремонтом автомобіля у розмірі 37 445,00 гривень; витрати на замовлення послуг експерта автотоварознавця у розмірі 1400,00 гривень; моральну шкоду за пережитий стрес та переживання, пошкодження автомобіля, позбавлення додаткового заробітку у розмірі 5000,00 гривень; судові витрати, повязані зі сплатою судового збору у розмірі 1102,42 гривень, а всього 44947,42 грн.

Стягнуто з КП «Міський тролейбус» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, повязану з витратами на лікування у розмірі 3186, 31 гривень; моральну шкоду пошкодження здоровя після ДТП, за пережитий фізичний біль та страждання, пережитий стрес у розмірі 10000,00 гривень, а всього - 13186,31грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляціній скарзі відповідач КП «Міський тролейбус» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність рішення суду вимогам ст. 213 ЦПК України та порушення судом норм процессуального права, а саме: суд не вручив відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви, не повідомив належним чином про час та місце розгляду справи. Взагалі про розгляд цієї справи відповідач довідався лише після отримання рішення суду.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_7 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача КП «Міський тролейбус» - ОСОБА_6, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_7, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06 липня 2016 року в місті Кривому Розі по вулиці Адмірала Головка водій ОСОБА_5, керуючи тролейбусом ЮМЗ, бортовий номер 667, зупинив тролейбус, не вживши всіх засобів, щоб не допустити його самовільного руху, в результаті чого транспортний засіб здійснив самовільний рух, виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся з автомобілем марки Рено «Логан» д.н. НОМЕР_1, під керування водія ОСОБА_3

Постановою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 03 серпня 2016 року ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 13).

Задовольняючи позов в частині стягнення з КП «Міський тролейбус» матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст. 1167, 1166, 1187, 1192 ЦК України й виходив з обовязку відповідача, як працедавця особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, нести відповідальність за завдану як моральну, так і матеріальну шкоду, спричинену внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Умовами ч.5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

З наведеного слід розуміти, що володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Аналогічний правовий висновок міститься й у Постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 р. у справі N 6-229цс14, ухваленою за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Встановивши, що володільцем джерела підвищеної небезпеки тролейбуса ЮМЗ, бортовий номер 667, є КП «Міський тролейбус», з яким ОСОБА_8 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах та виконував свої трудові обовязки, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обовязок КП «Міський тролейбус», як працедавця, нести відповідальність перед позивачами за завдану його працівником як матеріальну, так і моральну шкоду.

Вказаний висновок відповідає положенням ст.ст. 1166, 1167, 1172, ч.2 ст. 1187, 1188 ЦК України та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 28 січня 2015 р. у справі N 6-229цс14 та з розясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.4 Постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року зі змінами та доповненнями.

Погоджується колегія суддів й з розміром матеріальної та моральної шкоди, стягнутої з відповідача КП «Міський тролейбус» на користь позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями» діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з розясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обовязку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у звязку із заподіянням шкоди майну.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, на момент розгляду справи судом першої інстанції автомобіль марки Рено «Логан» д.н. НОМЕР_1, було відремонтовано та фактичні витрати на проведення відновлювального ремонту становлять 37445,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №8 від 28.10.2016 року та актом виконаних робіт НОМЕР_2 від 28.10.2016 року (а.с. 70-73).

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала гостру закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, забоєм потиличної області шиї, гематоми в області шиї та затилку зліва, цифалгічний вестибулапотичний, вегатоастеничний синдром, у звязку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №14» протягом 21 дня у неврологічному відділенні (з 07.07.2016 року по 29.07.2016 року), про що свідчить у виписка №1132/700 (а.с. 47-48).

Витрати ОСОБА_4 на придбання ліків, які були призначені останній у період стаціонарного лікування в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №14» та рекомендовані до прийому в амбулаторних умовах, становлять 3186,31 грн. (а.с. 49-56) та мають бути відшкодовані за рахунок відповідача КП «Міський тролейбус».

Погоджується колегія суддів і з розміром відшкодування моральної шкоди позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначеного судом, з огляду на наступне.

Під моральною шкодою розуміються витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя (розяснення Пленуму Верховного Суду України дані у п.3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р.).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи всі обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань позивачів та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги КП «Міський тролейбус» про те, що відповідач взагалі не знав про те, що на розгляді в Довгинцівському районному суді м.Кривого Рогу перебуває дана цивільна справа, колегією суддів відхиляються, як безпідставні, оскільки, в матеріалах справи наявне зворотнє поштове повідомлення про вручення КП «Міський тролейбус» судової кореспонденції по даній цивільній справі (а.с. 65).

Доводи апеляційної скарги КП «Міський тролейбус» про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не направлення на його адресу копії ухвали про відкриття провадження та щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, колегією суддів вважаються прийнятними, однак, таке порушення судом першої інстанції норм процесуального права не може бути підставою для скасування рішення районного суду згідно ч.3 ст. 309 ЦПК України, оскільки воно не призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального законодавства, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності оскаржуваного рішення суду вимогам ст. 213 ЦПК України є безпідставними, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 підприємства «Міський тролейбус» - відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: