Ухвала суду № 64934138, 21.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1883/16-ц Головуючий в першій інстанції

Провадження №22ц/774/513/К/17 суддя Чайкін І.Б.

Категорія - 34 ( І ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

Іменем України

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 В`ячеслава Юрійовича, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «РАЙП», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5,

представник позивача ОСОБА_3 В`ячеслава Юрійовича - ОСОБА_6,

експерт ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 07 квітня 2013 року о 18.30 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Тойота Королла» реєстр.номер АЕ 1970 ЕМ у м. Кривому Розі на перехресті вул. Електрозаводська Обїзна дорога мкр. Зарічний, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, не переконалась, що це буде безпечно, не надавши дорогу транспортному засобу, який рухався в попутному напрямку, здійснила зіткнення з належним ОСОБА_8 автомобілем марки «Рено Кенгу» реєстр.номер АЕ 9278 ЕН. Постановою Жовтневого суду м. Кривого Рогу від 24.04.2013 року ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Рено Кенгу» отримав механічні пошкодження, а власнику ОСОБА_8 та його дружині ОСОБА_3 завдано моральної шкоди, оскільки майже три роки був пошкоджений їх автомобіль, ОСОБА_8 не працює, є інвалідом 3-ої групи та отримує маленьку пенсію. Крім того, ОСОБА_3 зазнала фізичного болю та була вимушена звертатися до лікарні за медичною допомогою.

Уточнивши позовні вимоги, просили суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в загальному розмірі 21994 грн. 83 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судові витрати, а також на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 21494,83 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40 грн. та вартість проведення судової автотоварознавчої експертизи 1500,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить змінити рішення суду, відмовити у стягненні суми 21494,83 грн. та витрат за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 500,00 грн., зменшити розмір моральної шкоди до 500,00 грн., у звязку з чим змінити перерозподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом було прийнято до уваги неналежний доказ по справі, а саме висновок судової автотоварознавчої експертизи, яку проведено з використанням засобу вимірювальної техніки «Індикатор толщиномер CRASH CHECK», який не внесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Також, судом стягнуто з відповідача судові витрати понесені позивачем на оплату автотоварознавчого дослідження у розмірі 500,00 грн. та не враховано, що по справі проводилась судова експертиза та за неї позивачем було сплачено 1000,00 грн., а тому витрати позивача на проведення дослідження не є судовими та не повинні відшкодовуватися відповідачем.

Крім того, визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним та необґрунтованим. Так, позивач не надав доказів, які перешкоджали йому звернутися раніше до суду, а в судовому засіданні пояснив, що автомобіль ним відремонтовано власними силами на протязі 6 місяців і лише через 2,5 років він звернувся до суду.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди не оскаржується, а тому колегія суддів не перевіряє правильність висновків суду в цій частині позовних вимог, оскільки, згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_8 ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, експерта ОСОБА_7, який надав пояснення стосовно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 165/13 від 17.06.2013 року та Висновку судової автотоварознавчої експертизи № 103/16 від 03.06.2016 року,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 квітня 2013 року о 18 год. 30 хв. водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «Тойота Королла» д/н НОМЕР_1,у м. Кривому Розі на перехресті вул. Електрозаводська Обїзна дорога мкр. Зарічний, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, не переконалась, що це буде безпечно, не надавши дорогу транспортному засобу, який рухався в попутному напрямку, здійснила зіткнення з належним ОСОБА_8 автомобілем марки «Рено Кенгу», д/н НОМЕР_2.

Постановою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 24 квітня 2013 року ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП ( а.с. 12).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України ця постанова суду є підставою для звільнення від доказування, оскільки обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/5194617 транспортний засіб «Тойота Королла», д/н НОМЕР_1 забезпечено страховим покриттям з 09.04.2012 року по 08.04.2013 року включно (а.с. 13).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 165/13 від 17.06.2013 року матеріальний збиток, заподіяний володільцю автомобіля марки «Рено Кенгу»реєстраційний номер НОМЕР_2 в результатійого пошкодження при ДТП, складає 9661,83 грн .( а.с.14-35).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 103/16 від 03.06.2016 року вбачається, що матеріальний збиток, на момент проведення експертизи заподіяний володільцю автомобіля марки «Рено Кенгу»реєстраційний номер НОМЕР_2 в результатійого пошкодження при ДТП складає 21494, 83 грн. ( а.с.78-89)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1166, 1187 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_2 є винною в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому, з огляду на те, що ОСОБА_8 заявив вимоги про відшкодування шкоди в повному обсязі саме до відповідача ОСОБА_2, остання й повинна нести відповідальність за заподіяну з її вини матеріальну шкоду позивачу в повному обсязі, а також відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким висновок суду першої інстанції є вірним та повністю узгоджується із правовою позицією, викладену в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі 6-2808цс15 та від 14 вересня 2016 року у справі N 6-725цс16, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

Спір між сторонами виник з приводу визначеного судом розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих позивачу ОСОБА_8 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди..

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями» діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, відповідно до частини першої якої, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з розясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обовязку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому, на його вимогу, відшкодовуються неодержані доходи у звязку із заподіянням шкоди майну.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, на момент розгляду справи судом першої інстанції розмір матеріальних збитків, заподіяних володільцю автомобіля марки «Рено Кенгу»,реєстраційний номер НОМЕР_2, в результатійого пошкодження при ДТП складає 21494, 83 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок судової автотоварознавчої експертизи є неналежним доказом, оскільки експертизу проведено з використанням засобу вимірювальної техніки «Індикатор толщиномер CRASH CHECK», який не внесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, колегією суддів відхиляються, оскільки експерт ОСОБА_7 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що ним було застосовано основну та додаткову методику, відповідно до яких пошкодження враховуються на момент ДТП, а ціни на момент проведення дослідження, а щодо індикатора толщинометра лакофарбового покриття пояснив, що він сертифікації не потребує, так як цей пристрій не є засобом вимірювальної техніки.

Аналогічні пояснення експерт ОСОБА_7 надав й у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, повністю підтримавши висновки судової автотоварознавчої експертизи.

При цьому, відповідач ОСОБА_2, наполягаючи на тому, що висновок експерта проведений з порушеннями, не заявляла клопотання щодо призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи, а згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Погоджується колегія суддів і з розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_8 визначеного судом, з огляду на наступне.

Під моральною шкодою розуміються витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя (розяснення Пленуму Верховного Суду України дані у п.3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р.).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять відомостей щодо добровільного відшкодування відповідачем завданих збитків, а доводи апеляційної скарги про те, що позивач протягом тривалого часу не звертався до суду з позовом не мають правового значення для вирішення питання щодо відшкодування завданої моральної шкоди.

Враховуючи всі обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань позивача та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, а також з урахуванням того, що позивач є інвалідом третьої групи та пенсіонером, суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди і доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково стягнув з відповідача судові витрати понесені позивачем на оплату автотоварознавчого дослідження у розмірі 500,00 грн., тоді як по справі була проведена судова авто товарознавча експертиза, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Витрати, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз відносяться до витрат, повязаних з розглядом судової справи (п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 не здійснила жодних дій щодо відшкодування збитків, завданих позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у звязку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.

На підтвердження розміру завданих збитків позивачем було надано суду Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 165/13 від 17.06.2013 року, який було складено експертом автотоварознавцем ОСОБА_7

Ухвалою суду 26 травня 2016 року на вирішення судового експерта було поставлено питання щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Рено Кенгу»,реєстраційний номер НОМЕР_2, на підставі вихідних даних висновку експертного автотоварознавчого дослідження №165/13 від 17 червня 2013 року (а.с. 67-68).

Тобто, при розгляді справи, судом першої інстанції було враховано як висновок спеціаліста автотоварознавця (Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 165/13 від 17.06.2013 року), так і висновок судового експерта (Висновок судової автотоварознавчої експертизи № 103/16 від 03.06.2016 року), а, згідно ч.1, п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, витрати понесені позивачем на залучення спеціаліста та на проведення судової експертизи відносяться до судових витрат.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2016 рокузалишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: