Ухвала суду № 64934095, 09.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/183/17 Справа № 173/137/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Іванова А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Іванової А.П.

суддів: Мудрецького Р.В., Слоквенка Г.П.

за участю секретаря с/з - ОСОБА_2,

прокурора Постаренка Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

представника потерпілих - ОСОБА_4,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_5,

цивільного позивача ОСОБА_6,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015040430001173 за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка» ОСОБА_7 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, що має на утриманні малолітню дитину, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним та призначено покарання за ч.1 ст.286 КК України - 6 місяців виправних робіт за місцем його роботи з відрахуванням із суми заробітку ОСОБА_3 10 відсотків в дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік.

На підставі п.3,4 ч.1 ст.76 КК України, зобовязано ОСОБА_3 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 5392 грн. 93 коп. та 3000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди.

Ухвалено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 11 099 грн. 45 коп. та 5000 грн. в рахунок завданої моральної шкоди.

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рахунок відшкодування понесених процесуальних витрат на правову допомогу в розмірі 2500 грн.

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 1776 грн. 99 коп.

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1000 грн. та 2500 грн. понесених процесуальних витрат на правову допомогу.

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ТОВ «Агросс» на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 119 096 грн. 99 коп.

Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1000 грн., в рахунок відшкодування витрат на залучення спеціаліста 800 грн. та в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 2500 грн.

Вирішено питання судових витрат та арешту майна по кримінальному провадженню.

Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_3 визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставинах.

12.12.2015 приблизно об 11:00 годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухався по авто дорозі Н08 (Бориспіль -Дніпропетровськ - Запоріжжя) зі швидкістю 60 км/год., алкогольних напоїв у цей день не вживав, в межах населеного пункту с.Павлівка Верхньодніпровського району, по своїй смузі руху, без пасажирів, перед ним на цій же смузі, в попутному напрямку рухався автомобіль «Мерседес Спрінтер» під керуванням ОСОБА_10 зі швидкістю 40км/год. та водій ОСОБА_3 відволікся на свої документи, а коли підняв погляд на дорогу, побачив, що перед ним автомобіль «Мерседес Спрінтер» з увімкнутим поворотом на маленькій швидкості, та відстань була дуже малою, ОСОБА_3 натиснув на гальма, але не встиг і здійснив наїзд на автомобіль «Мерседес Спрінтер» залишивши гальмівний шлях, в результаті чого автомобіль «МерседесСпрінтер» викинуло на зустрічну смугу руху та відбулося зіткнення автомобілів «МерседесСпрінтер» під керуванням ОСОБА_10 та автомобіля ЗАЗ «Форза», який їхав по своїй смузі руху в зустрічному напрямку, під керуванням ОСОБА_8,на пасажирському сидінні якого знаходилась ОСОБА_9 Післязіткнення автомобіль «Мерседес Спрінтер» та ЗАЗ «Форза» викинуло на узбіччя.

Під час руху водій ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян і, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху, та скоїв перекидання, чим грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких в разі виникнення небезпеки руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Порушення пункту 12.3 ПДР України знаходиться в причинному зв'язку з настанням події цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9, яка знаходилась на пасажирському сидінні автомобілю «ЗАЗ-ФОРЗА», отримала тілесніушкодження у вигляді закритих переломів лівої променевої кістки в нижнійчастині та зовнішньому мищелку лівої гомілки зі зміщенням уламків, ран на шкірі лоба та в ділянці лівого передпліччя, саден на шкірі обличчя, які в сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалого розладу здоров'я більш ніж 21 доба. ОСОБА_8, який знаходився за кермом автомобілю «ЗАЗ-ФОРЗА», отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого надколінника, саден на шкірі голови та обличчя, які в сукупності відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень критерієм тривалого розладу здоров'я, більш ніж 21 доба.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про зміну вироку суду в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо стягнення сум відшкодування.

Представник цивільного відповідача просив зменшити суму відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_8 - до 269 грн. 65 коп. та для ОСОБА_9 - до 554 грн. 97 коп. В іншій частині вироку суду представник просить залишити без змін.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник посилається на неповноту судового розгляду, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Так, представник зазначає, що відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір моральної шкоди відшкодовується потерпілій особі, яка зазнала ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Прокурор, обвинувачений, представник потерпілих в суді апеляційної інстанції заперечували проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість та просили залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадженнята обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження,правильності кваліфікації дій обвинуваченогоОСОБА_3за кримінальним законом та доведеність його вини, як і покарання, що призначене в межах санкціїч. 1 ст. 286 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині вирішення цивільного позову колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч.5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно із ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди не оспорюються, а тому в цій частині доводи апеляційної скарги не перевіряються.

Разом з тим, висновки суду щодо задоволення вимог цивільних позивачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо відшкодування моральної шкоди є слушними, відповідає вимогам ст.ст.12,14,23,541 ЦК України, ст.ст. 23, 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у справі №6-2808 цс 15 від 20 січня 2016 року.

Згідно зі ст.23 23.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

шкода, повязана з лікуванням потерпілого;

шкода, повязана з тимчасовою втратою працездатності

потерпілим;

шкода, повязана із стійкою втратою працездатності

потерпілим;

моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях,

яких потерпілий - фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або

іншим ушкодженням здоровя;

шкода, повязана із смертю потерпілого.

{ Стаття 23 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Відповідно до ст.26-1 вищевказаного Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону,

- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

{Закон доповнено статтею 26-1 згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012)

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, щоПолісом №АЕ /5988026 від 05.11.2015р. ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоровю, визначений сумою 100000,00 грн., та не може бути похідною від суми страхового відшкодування, призначеного судом, як слідує з апеляційної скарги ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» (а.п. 72 зв.).

А тому не може бути скасоване правильне по суті рішення суду першої інстанції в цій частині.

Вирішуючи цивільний позов потерпілих та цивільних позивачів про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, встановивши причинний зв'язок між скоєним злочином та шкодою, яка настала, а також характер та розмір шкоди, врахувавши душевні страждання потерпілих, цивільних позивачів, давши відповідну оцінку вказаним обставинам, вирішив цивільний позов відповідно до вимог вказаних вище статей кримінального процесуального закону та вимогЦК України, внаслідок чого колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині зменшення суми відшкодування моральної шкоди потерпілим та цивільним позивачамОСОБА_8 та ОСОБА_9, яка з урахуванням тяжких страждань не була завищеною, а тому в цій частині вирок суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка» ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді: