Ухвала суду № 64933225, 22.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/1168/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук В.М. Провадження № 22-ц/773/252/17 Категорія: 58 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Осіпука В.В.,

з участю:

секретаря - Лимаря Р.С.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

третої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Камінь-Каширського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області, Сотнік Катерини Андріївни, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виключення майна з акту опису, звільнення з-під арешту та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою Камінь-Каширського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що 22 липня 2016 року державний виконавець Камінь-Каширського РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області Сотнік К.А. при примусовому виконанні виконавчого листа №2/157/144/14, виданого Камінь-Каширським районним судом Волинської області 24.06.2014 року, про стягнення зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди склала акт опису й арешту майна, належного ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що знаходилось у господарстві ОСОБА_7

Актом від 31 жовтня 2016 року державний виконавець Сотнік К.А. на підставі судового рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21.09.2016 року про надання дозволу на примусове проникнення до житла ОСОБА_7 описала те ж саме майно, яке вже було описане 22.07.2014 року і рішенням суду від 09 жовтня 2014 року було виключене з акту опису і звільнене з-під арешту. У цей же день державним виконавцем винесено постанову про арешт майна, фактично належного позивачам.

Позивачі стверджують, що описане майно не належить боржнику ОСОБА_7, а належать їм на праві власності, що підтверджується письмовими доказами. Оскільки державний виконавець при накладенні арешту не впевнився, кому саме належить це майно, просили з урахуванням кількох уточнень, зобов'язати ВДВС виключити з акту опису й арешту майна від 31.10.2016 року рухоме майно, зазначене в пунктах 1-11, а саме: стрічкову пилораму з двома електродвигунами; деревообробний верстат; деревообробний верстат (обрізний) 4 КВт; саморобну циркулярку; багатопильний верстат (фрезерний по дереву); верстат для виготовлення вагонки синього кольору, які належать ОСОБА_3; а також саморобну стрічкову пилораму з двома електродвигунами; деревообробний верстат; дерев'яні бруски 225 шт.; трактор ЮМЗ; картоплекопач та причіп, які належать ОСОБА_4, та звільнити його з-під арешту. Просили стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн. з відповідачів Камінь-Каширського ВДВС та Сотнік К.А. і судові витрати у свою користь.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Виключено з опису та звільнено з-під арешту майно, зазначене в акті опису і арешту майна від 31.10.2016 року, яке знаходиться по АДРЕСА_1 в господарстві ОСОБА_7 та належить ОСОБА_3, а саме: саморобну стрічкову пилораму з двома електродвигунами; деревообробний верстат; деревообробний верстат (обрізний) 4 КВт; саморобну циркулярку; багатопильний верстат фрезерний ; верстат для виготовлення вагонки синього кольору, які належать ОСОБА_3; а також саморобну стрічкову пилораму з двома електродвигунами; деревообробний верстат; дерев'яні бруски 120 шт.; дерев'яні бруски 105 шт.; трактор ЮМЗ, яке належить ОСОБА_4, та звільнено його з-під арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31 жовтня 2016 року. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Камінь-Каширський районний відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та стягнути витрати по сплаті судового збору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Як зазначено в п.2 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Камінь-Каширського відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області знаходиться виконавчий лист №2/157/144/14, виданий Камінь-Каширським районним судом Волинської області 24.06.2014 року на підставі рішення цього ж суду від 08.05.2014 року про стягнення зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 3804,53 грн. матеріальної шкоди, 20000 грн. моральної шкоди, 658 грн. витрат на правову допомогу, 121,80 грн. судового збору, та на користь ОСОБА_9 і ОСОБА_8 - по 20000 грн. моральної шкоди кожному.

31.10.2016 року державним виконавцем Камінь-Каширського відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Волинській області Сотнік К.А. у виконавчому провадженні щодо ОСОБА_7 було здійснено опис та арешт майна боржника (а.с.13, 14).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в суді доведено належними і допустимими доказами, що частина описаного майна дійсно є власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і це підтверджено наданими позивачами документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 10,11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57-59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як встановлено ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 зокрема надала суду рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ВДВС Камінь-Каширського РУЮ Волинської області, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виключення майна з акту опису та звільнення його з-під арешту, яке не оскаржувалось і набрало законної сили. Зазначеним судовим рішенням позов задоволено, оскільки встановлено, що деревообробний станок синього кольору, пилорама, циркулярка 2кВт, 2.3кВт і 3 кВт, описані державним виконавцем, які знаходяться по АДРЕСА_1, не належать боржнику, а позивачу ОСОБА_3

Рахунком №037 від 06.02.2007 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 підтверджено право власності на багатопильний станок з двома електродвигунами 7.5 та 2.2 КВт, та торцовку, обладнану 1 електродвигуном 5.5 КВт.

Належність частини описаного майна позивачу ОСОБА_4 підтверджено, крім пояснень свідків, допитаних в судовому засіданні, наданими в суді першої інстанції доказами, а саме: свідоцтвом про реєстрацію трактора марки «ЮМЗ-6КЛ» (а.с.16); договором купівлі-продажу необробленої деревини, графіком поставки необробленої деревини та товарно-транспортною накладною ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс».

Отже, враховуючи, що позивачі підтвердили факт набуття права власності на спірне майно, і це право в установленому законом порядку не спростовано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позову в цій частині.

Доводи особи, яка подала скаргу, з приводу того, що судом не досліджено справжність товарних чеків, їх походження, відповідність вимогам законодавства, є безпідставними з огляду на наступне.

Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов'язкового надання покупцю складених за встановленою формою фіскальних чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.

Пунктом 15 ст. 3 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання зобов'язані, зокрема, надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначена п.п. 3.2. п. 3 наказу ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а форма та зміст товарного чека законодавчо не визначена. Отже, суб'єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми. Підтвердження факту придбання майна (речей), що є предметом позову, здійснено через товарні чеки.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності скасування рішення суду, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі ст. 308 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Камінь-Каширського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 09 грудня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді