Постанова № 64932269, 16.02.2017, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 824/566/16-а

Провадження № 2-а/727/72/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Семенка О.В.

при секретарі: Гончарук Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача: Чернівецький обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позивачем мотивуються заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР в період з 16.10.1985 року по 16.11.1987 року, а в період з 01.02.1986 року по 16.11.1987 року приймав участь в бойових діях на території республіки Афганістан в складі військової частини 51883 на посаді старшого навідника (що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1). Влітку 1986 року під час військової операції на території Афганістану в м. Шендант, внаслідок вибуху міни Позивач отримав множинні вогнепальні скалкові поранення в праву ногу, в ділянку обличчя та контузію.

Рішенням медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) N 936023 серії 10 ААВ від 03.04.2014 року позивача визнано інвалідом 3 групи від поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (що підтверджується відповідною випискою з акта огляду МСЕК), а розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної ради у місті Чернівці від 15.04.2014 року ОСОБА_1 отримав статус «Інвалід війни». У зв'язку із встановленням позивачу III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату за виплатою одноразової грошової допомоги, однак, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, на засіданні 20.05.2016 року дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1

Під час звернення до Чернівецького обласного військового комісаріату для отримання одноразової допомоги ОСОБА_1 був наданий Перелік документів на одержання одноразової грошової допомоги. ОСОБА_1 були зібрані вказані документи, крім копії довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), що видається у військовій частині, оскільки даний документ відсутній, а отримати його не має можливості, оскільки військову службу він проходив з 01.02.1986 року по 16.11.1987 року на території республіки Афганістан в складі військової частини 51883, приймаючи участь в бойових діях, та акт службового розслідування про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) також у зв'язку з відсутністю.

Позивач вважає, що відповідно до Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги Міноборони приймає одне з можливих рішень про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, прийнявши рішення про направлення документів на доопрацювання, відповідач своєю бездіяльністю порушив права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме права на оскарження рішення Міноборони у встановленому порядку.

ОСОБА_1 просить суд, визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у встановлений строк відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги від 25 грудня 2013 року №975.

В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, від представника позивача надійшла заяву про розгляд справи у їх відсутності, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути судові витрати на правову допомогу.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення на позов згідно якого просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи на стороні відповідача Чернівецького обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, відомостей про поважність причини неявки суду не надали, у зв'язку з чим, суд вважає за можливим розглянути справу у їх відсутності.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Позивач) проходив військову службу в Збройних Силах СРСР в період з 16.10.1985 року по 16.11.1987 року, а в період з 01.02.1986 року по 16.11.1987 року приймав участь в бойових діях на території республіки Афганістан в складі військової частини 51883 на посаді старшого навідника. Даний факт підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1.

Влітку 1986 року під час військової операції на території Афганістану в м. Шендант, внаслідок вибуху міни Позивач отримав множинні вогнепальні скалкові поранення в праву ногу, в ділянку обличчя та контузію. Це відображено у акті комісійного судово-медичного обстеження № 121 від 26.07.2011 року Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Військово-лікарською комісією Західного регіону встановлений причинний зв'язок між пораненнями, контузією ОСОБА_1 з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 323 від 12.08.2011 року.

ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи від поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (що підтверджується відповідною випискою з акта огляду МСЕК), а розпорядженням Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної ради у місті Чернівці від 15.04.2014 року ОСОБА_1 отримав статус «Інвалід війни».

Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату за виплатою одноразової грошової допомоги, однак, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, на засіданні 20.05.2016 року дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1

Позивачем були зібрані всі документи, визначені Переліком документів, який розміщений на офіційному сайті Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції крім копії довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), що видається у військовій частині, оскільки даний документ відсутній, а отримати його не має можливості, оскільки військову службу він проходив з 01.02.1986 року по 16.11.1987 року на території республіки Афганістан в складі військової частини 51883, приймаючи участь в бойових діях, та акт службового розслідування про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) також у зв'язку з відсутністю.

Як вбачається із протоколу N 36, затвердженого Міністром оборони України 23.05.2016 року, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, на засіданні 20.05.2016 року дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 Підставою для направлення документів на доопрацювання було відсутність документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Дане рішення відповідачем прийнято без врахування положення абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, - у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставинипоранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Одночасно з врахуванням вищезазначеної норми Міністерством оборони України приймаючи рішення направлення документів на доопрацювання не врахувало також і те, що згідно підпункту «Б» пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, встановлюєтьсяу разі якщо вони не є наслідком протиправного діяння.

Військово-лікарською комісією Західного регіону встановлений причинний зв'язок між пораненнями, контузією ОСОБА_1 з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, щро підтверджується витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 323 від 12.08.2011 року.

Таким чином, встановлення причинного зв'язку між пораненнями, контузією ОСОБА_1 з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, підтвердили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року по справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

За правилами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошовадопомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ст. 12 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги розпорядник бюджетних коштів (Міноборони) приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідач своєю бездіяльністю порушив права Позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме права на оскарження рішення Міноборони у встановленому порядку.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 87 КАС України - до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України - витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" N 4191-VI від 20 грудня 2011 року передбачено, що Розмір компенсації витрат на правову допомогу, зокрема в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, суд вважає, що є правові підстави до відшкодування позивачу витрати на правову допомогу в розмірі 3480 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 17,19, 46, Конституції України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», статтями 2, 18, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 254, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача: Чернівецький обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, у встановлений строк відповідно до Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги від 25.12.2013 року № 975.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3480 грн. 00 коп.

Стягнути з Міністерство оборони України на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців.

СУДДЯ: О.В. Семенко