Рішення № 64932116, 15.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 619/6414/13-ц Головуючий суддя І інстанції Якименко Л. О.

Провадження № 22-ц/790/6422/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Прологаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом посилається на те, що 26 серпня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № К-2007164, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 400000 гривень, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 25.08.2014 року. Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 24,99% річних у разі, якщо позичальником виконуються всі умови кредитного договору, 29,99% річних, у разі невиконання ОСОБА_2 будь-якого із зобовязань, визначених в кредитному договорі (зазначена умова зміни процентної ставки вступає в дію, починаючи з моменту (дати) невиконання зазначених зобовязань та діє до дня (включно) виконання зобовязань. Кредит надавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Кредит надавався ОСОБА_2 в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача № 26000002007164 у ПAT Дельта Банк, що підтверджується розпорядженням від 26 серпня 2011 року. Банк свої зобовязання за кредитним договором повністю виконав, надавши кредит. В свою чергу ОСОБА_2 зобовязувався відповідно до п. 5.1. кредитного договору забезпечити своєчасну оплату платежів, передбачених кредитним договором.

На забезпечення виконання зобовязань ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором між АТ Дельта Банк та ОСОБА_1, яка виступає майновими поручителем ФОП ОСОБА_2, було укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 23.09.2010 року, зареєстрованої в реєстрі за № 4830, відповідно до якого ОСОБА_1 як іпотекодавець за договором іпотеки передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку за адресою: Харківська область Дергачівський район село Черкаська Лозова вулиця Польова,7А.

Після уточнення позовних вимог, позивач зазначив, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором становить 2652351,73 грн. та складається з: 635700, 00 грн. сума заборгованості за простроченим кредитом; 713407, 11 грн. сума заборгованості по простроченим процентам; 624767,10 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів; 3560, 79 грн. сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів.

Позивач просив звернути стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення зазначеної заборгованості шляхом реалізації іпотечного майна у виконавчому провадженні на прилюдних торгах.

Справа неодноразово розглядалася судами.

Так, скасовуючи рішення апеляційного суду Харківської обалсті від 25 червня 2014 року та направляючи справу на новий апеляційний розгляд Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 22 жовтня 2014 р. вказав, що суди не визначили розмір заборгованості, не перевірили чи погашалась боржником заборгованість, що була стягнута з позичальника рішенням господарського суду Харківської області від 16 січня 2014 року.

Скасовуючи рішення Дергачівського арйонного суду Харківської області від 13 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської обалсті від 19 лютого 2015 року та направляючи справу на розгляд до суду першої інстанції Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 30 липня 2015 р. звернув увагу, що суди не встановили дійсного розміру заборгованості, не перевірили чи всі зміни до кредитного договору відбулися за згодою іпотекодателя, зокрема зміни щодо збільшення кредитного ліміту до 635700 грн., не дослідили чи погашалась заборгованість, що була стягнута з позичальника рішенням господарського суду Харківської області від 16 січня 2014 року, в рішенні суду не зазначили початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Рішенням Дергачівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2016 року в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № К-2007/64 від 26.08.2011 року у розмірі 2652351,73 грн. вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки у розмірі 1977435 грн. з ОСОБА_1, а саме: житловий будинок, загальною площею 462, 50 кв. м., житловою площею 103,6 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Черкаська Лозова вул. Польова № 7А (предмет іпотеки -1); земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки-1 загальною площею 0,1414 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Черкаська Лозова вул. Польова № 7А, кадастровий номер - 6322083001:00:000:1200 (предмет іпотеки-2), шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 16768 грн. 57 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що розмір заборгованості боржника, який є фізичною особою підприємцем повинна визначатися господарським судом.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 серпня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою-підпрнємцем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № К-2007164, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 400000 гривень, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 25.08.2014 року. Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 24,99% річних у разі, якщо позичальником виконуються всі умови кредитного договору, 29,99% річних, у разі невиконання ОСОБА_2 будь-якого із зобовязань, визначених в кредитному договорі (зазначена умова зміни процентної ставки вступає в дію, починаючи з моменту (дати) невиконання зазначених зобовязань та діє до дня (включно) виконання зобовязань.

Кредит на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання надано ОСОБА_2 в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача № 26000002007164 у ПAT Дельта Банк, що підтверджується розпорядженням від 26 серпня 2011 року.

На забезпечення виконання зобовязань ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат 26 серпня 2011 року між АТ Дельта Банк та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 23.09.2010 року, зареєстрованої в реєстрі за № 4830, відповідно до якого ОСОБА_1 як іпотекодавець за договором іпотеки передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 103,6 кв.м., з надвірними будівлями та земельну ділянку, що розташовані за адресою: Харківська область Дергачівський район село Черкаська Лозова вулиця Польова, будинок 7А. Житловий будинок, що є предметом іпотеки, належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 11.08.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 11.08.2000 року та зареєстрованого в реєстрі за № 810. Земельна ділянка, що є предметом іпотеки, кадастровий номер - 6322083001:00:000:1200 належить іпотекодавцю на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 068673, виданого Дергачівським районним відділом земельних ресурсів 26 червня 2007 року на підставі рішення XIII сесії рішення V скликання Черкасько-Лозової сільської Ради від 12.01.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010769300368.

Відповідно до п. 7.1. іпотечного договору іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобовязань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні кредитного договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобовязань за кредитним договором та іпотечним договором, а також у інших випадках передбачених кредитним договором, іпотечним договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 7.2. Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється зокрема на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 7.3. іпотечного договору іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.2. іпотечного договору.

Додатковими договорами до кредитного договору № К-2007164 між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою-підпрнємцем ОСОБА_2 збільшувались ліміти невідновлювальної кредитної лінії.

Додатковим договором № 5 від 31.10.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою-підпрнємцем ОСОБА_2 остаточно ліміт невідновлювальної кредитної лінії за кредитним договором № К-2007164 був визначений у розмірі 635700 грн.

У зв*язку із змінами до кредитного договору № К-2007164 відповідні зміни вносились і до договору іпотеки.

Так, у договорі від 31.10.2012 року про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, укладеного між АТ Дельта Банк та ОСОБА_1, були відображені остаточні зміни ліміту невідновлювальної кредитної лінії за кредитним договором № К-2007164 до 635700 грн. (а.с. 269 том 2)

В порушення вищезазначених умов кредитного договору, ОСОБА_2 свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого має загальну заборгованість по сплаті кредиту, відсотків за користування ним, яка станом на 25.04.2016 р. становить суму в розмірі 2652351,73 грн., яка складається з 635700 грн. заборгованість по кредиту, 713407,11 грн. процентів; 1299683,83 грн. пені; 3560,79 грн. трьох процентів річних.

Колегія суддів приймає розрахунок позивача (а.с. 134-135 том 2), оскільки свою незгоду із зазначеним розрахунком вівдповідачі не обгрунтували, належними та допустимими доказами не спростували. Зазначені в розрахунку відомості підтверджені даними про рух коштів із виписок по особовому рахунку боржника (а.с.136-146 том 2).

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2014 р. по справі №922/4631/13 з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» була стягнута заборгованість за кредитним договором № К-2007164 в розмірі 635700 грн., заборгованість за процентами 34611,51 грн., пеня за кредитом 4591,56 грн., пеня за процентами 681,01 грн., судовий збір 13511,68 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що наразі зазначене рішення господарського суду не виконано. Так, постановою від 20.12.2016 року виконавчий документ, виданий на виконання вказаного судового рішення повернутий стягувачеві без виконання. (а.с.258 том 2). Зазначені обставини не оспорюють відповідачі.

Відповідно до роз*яснень, що містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин» зобовязання припиняються з підстав, передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання.

Оскільки рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2014 р. по справі №922/4631/13 не виконано, то зобовязання за кредитним договором є чинними.

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України зазначено, що у випадку, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його повернення, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. З рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави, зокрема у випадках, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 9 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30 березня 2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Правильно дійшовши висновку про наявність підстав для звернення стягнення на нерухоме майно, що належить відповідачу, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення не зазначив всі складові вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Так само згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положеньЗакону України «Про іпотеку».

Таким чином,Закон України «Про іпотеку»визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїстаттею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вищенаведене, нормою частини першоїстатті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачений перелік компонентів, які є обов'язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні нормистатті 39 Закону України «Про іпотеку»суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Суд першої інстанції неправильно визначив характер спірних правовідносин, не застосував норму частини першоїстатті 39 Закону України «Про іпотеку», вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом її продажу на прилюдних торгах, при цьому не визначив і не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах у грошовому вираженні.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року та від 27 травня 2015 року (справа № 6-61цс15).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1ст. 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно висновку суд*єкта оціночної діяльності про оцінку предмету іпотеки від 25.03.2016 року вартість предметів іпотеки складає 1977435 грн. В такому розмірі і слід встановити початкову вартість ціни предмету іпотеки.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п.п. 3, 4 ч. 1ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Керуючись ч.1 ст. 289, 303, 304, 305, 307, п.4 ч.1 ст.309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2016 року змінити.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К-2007164 від 26 серпня 2011 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк»» та фізичною особою-підпрнємцем ОСОБА_2 в загальному розмірі 2652351,73 грн., яка складається з:

- 635700, 00 грн. сума заборгованості за простроченим кредитом (в тому числі заборгованість 635700, 00 грн., що стягнута за рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2014 року по справі № 922/4631/13);

- 713407, 11 грн. сума заборгованості по простроченим процентам (в тому числі заборгованість 34611,51 грн., що стягнута за рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2014 року по справі № 922/4631/13);

- 624 767, 10 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів;

- 3560, 79 грн. сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів, -

звернути стягнення на предмети іпотеки:

житловий будинок, загальною площею 462,50 кв. м., житловою площею 103,6 кв.м. з надвірними будівлями, що розташований за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Черкаська Лозова вул. Польова № 7А, який належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 11 серпня 200 року, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 11 серпня 200 року та зареєстрованого в реєстрі за №810;

земельну ділянку, на якій розташований вказаний житловий будинок, загальною площею 0,1414 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Черкаська Лозова вул. Польова № 7А, кадастровий номер - 6322083001:00:000:1200, що належить на праві власності ОСОБА_1 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 068673, виданного Дергачівським районним відділом земельних ресурсів 26 червня 2007 року на підставі рішення XIII сесії рішення V скликання Черкасько-Лозової сільської Ради від 12.01.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010769300368.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1977435,00 грн.

В частині стягнення судового збору рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: