Рішення № 64931389, 22.02.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1550/16-ц

Провадження № 2/645/133/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Дикань Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаною позовною заявою, у якій просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 45 в будинку № 240-В по Салтівському шосе у м. Харкові, посвідчений 16.02.2012 року ПН ХМНО ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 995, внаслідок зловмисної змови між представником продавців ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_4; повернути сторони правочину у стан, що діяв до укладання договору купівлі-продажу квартири.

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що квартира № 45 в буд. № 240-В по Салтівському шосе у м. Харкові належала ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду від 07.03.1997 року. У квартирі мешкають та зареєстровані ОСОБА_2 та її онук ОСОБА_1, ОСОБА_3 у квартирі зареєстрована, проте не проживає з 2009 року. У березні 2016 року позивачам стало відомо, що з 2012 року вищевказана квартира належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу та продана ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_4 та сином ОСОБА_2, від імені позивачів на підставі нотаріально посвідчених довіреностей.

Довіреності, на підставі яких ОСОБА_5 продав квартиру, були надані на його імя позивачами у звязку з відїздом позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 на постійне проживання до Італії. ОСОБА_5 повинен був піклуватися про похилого віку матір ОСОБА_2, яка потребує догляду та піклування, а згодом, у разі відїзду ОСОБА_2 до Італії, здавати квартиру в оренду з метою компенсації коштів на утримання квартири.

Домовленостей щодо продажу квартири між позивачами та відповідачами не було, договір купівлі-продажу спірної квартири не відповідає волевиявленню сторін. Відповідачі приховували факт продажу вказаної квартири, грошей від продажу квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від відповідачів не отримували.

У звязку з викладеним, позивачі змушені були звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Представник позивачів ОСОБА_8 у судове засідання не зявився, надав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надали.

Третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Згідно вимог ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

За частиною третьоюстатті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В силуст. 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Положеннями ст. 232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною визнається судом недійсним.

З роз'яснень, викладених у п.п. 19, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Для визнання правочину недійсним на підставістатті 232 ЦК Українинеобхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Як вбачається дублікату свідоцтва про право власності серії №087875, реєстраційний номер № 8-97-84947-Ф2 від 07 березня 1997 року та з витягу про державну реєстрацію прав КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 33000882 від 27.01.2012 року квартира № 45 у буд. № 240-В по Салтівському шосе у м. Харкові належала ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності (а.с. 7-9).

23 липня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_3, видана на ім'я ОСОБА_5 на дії щодо розпорядження всією належною їй квартирою за адресою: м. Харків, Салтівське шосеАДРЕСА_1, а саме: отримати дублікат документів про право власності на зазначену квартиру, продати, обміняти, здати її в оренду, передати в іпотеку (довіреність серії ВКМ № 787970, зареєстрована в реєстрі за № 1079).

16 грудня 2011 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_1, видана на ім'я ОСОБА_5 на дії щодо розпорядження всією належною йому часткою квартири за адресою: м. Харків, Салтівське шосеАДРЕСА_1, а саме: отримати дублікат документів про право власності на зазначену квартиру, продати, обміняти, здати належну йому частку зазначеної квартири в оренду, передати в іпотеку (довіреність зареєстрована в реєстрі за № 7266).

11 січня 2012 року була посвідчена довіреність від імені ОСОБА_2, видана на ім'я ОСОБА_5 на дії щодо розпорядження всією належною йому часткою квартири за адресою: м. Харків, Салтівське шосеАДРЕСА_1, а саме: отримати дублікат документів про право власності на зазначену квартиру, продати, обміняти, здати належну їй частку зазначеної квартири в оренду, передати в іпотеку (а.с. 12).

16 лютого 2012 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 був посвідчений договір купівлі-продажу квартири за адресою: м. Харків, Салтівське шосеАДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 як продавцями, від імені яких згідно вищевказаних довіреностей діяв ОСОБА_5, та ОСОБА_4 як покупцем.

Позивачі зазначають, що ніяких домовленостей щодо продажу квартири між ними та ОСОБА_5 не було, грошей від продажу спірної квартири вони не отримували, довіреності були надані ОСОБА_1 з метою догляду за ОСОБА_2, яка є людиною похилого віку, та здачі вищезазначеної квартири в оренду для отримання компенсації коштів на утримання квартири.

Статтею 1006 ЦК Українипередбачено, що повірений зобов'язаний після виконання доручення негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, надати звіт про виконання доручення та негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Представник, вчиняючи правочин, не виражає власну волю - його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє, оскільки відповідно дост. 237 ЦКпредставник зобов'язаний або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку він представляє. Але в силу зловмисної домовленості представника й контрагента воля довірителя не знаходить свого вираження, а підмінюється волею представника, який фактично вступає у змову з контрагентом з метою одержати власну чи обопільну вигоду або створити негативну ситуацію для довірителя, що і є підставою для визнання такого правочину недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу квартири був укладений між ОСОБА_5 (батьком) та ОСОБА_4 (донькою), з часу укладення договору, а саме з 16 лютого 2012 року, по березень 2016 року відповідачі приховували факт укладання договору купівлі-продажу квартири, грошей, отриманих від продажу квартири, позивачам не надавали, що підтверджує зловмисну домовленість між відповідачами.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу, укладений від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, не відображає справжньої волі позивачів щодо правових наслідків укладеного договору, вказаний правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, то суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнає договір купівлі-продажу квартири недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідно до статей215та216 ЦК Українивимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено правочином.

Оскільки в результаті укладення договору купівлі-продажу квартири за адресою: м. Харків, Салтівське шосеАДРЕСА_1, який є недійсним, право власності перейшло від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, і, відповідно, відбулася державна реєстрація цього переходу права власності у державному реєстрі, суд вважає за можливе застосувати наслідки недійсності правочину - договору купівлі-продажу, повернути сторони договору купівлі-продажу від 16 лютого 2012 року у первісний стан, скасувавши державну реєстрацію права власності на вказану квартиру на ім'я ОСОБА_4 та відновивши державну реєстрацію права власності на вказану квартиру на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до положеньст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 11, 60, 88, 197, 209, 212-215, 218, 224- 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 як продавцем, який діяв від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 як покупцем, посвідчений 16 лютого 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 995 (договір купівлі-продажу серії ВРР № 033031).

Повернути сторони договору купівлі-продажу від 16 лютого 2012 року у первісний стан, скасувавши державну реєстрацію права власності на квартиру № 45 у буд. № 240-В по Салтівському шосе у м. Харкові на ім'я ОСОБА_4 та відновивши державну реєстрацію права власності на квартиру № 45 у буд. № 240-В по Салтівському шосе у м. Харкові на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 45 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 500 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 500 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 45 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 500 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 500 грн. 00 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г.С. Шевченко