Рішення № 64927333, 20.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2167/15-ц

Провадження № 22-ц/779/228/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Максюта І.О., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто» про визнання недійсним договору позики на придбання автомобіля та повернення внесеної суми з апеляційною скаргою представника ТОВ «Авто Просто» на рішення Долинського районного суду від 09 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до ТОВ «Авто Просто», щоб визнати недійсним договір позики на придбання автомобіля від 12 грудня 2010 року та стягнути на його користь 53 271, 17 гривень.

Заявлені вимоги позивач уточнив та обґрунтував тим, що 12 грудня 2010 року уклав з відповідачем ОСОБА_4 №346712 з додатками з метою придбання товару у групах, а саме легкового автомобіля КІА-РІО вартістю 101600 гривень.

Згідно з умовами ОСОБА_4 ТОВ «Авто Просто» гарантувало, що він одержить право на отримання автомобіля за умови, якщо виконає всі зобов'язання, які випливають із цієї ОСОБА_4 та зобов'язалось надати йому послуги з адміністрування фінансових активів із метою придбання товару в групах відповідно до системи, яка умовно називається ОСОБА_5 і полягає у створенні груп покупців (учасників системи) з метою придбання автомобілів.

На виконання ОСОБА_4 сплатив за послуги, повязані зі вступом до Системи 3657,6 гривень та вніс 33 платежі на суму 49 613, 57 гривень з метою придбання автомобіля.

Сплативши понад 50 000 гривень зрозумів, що Товариство не буде виконувати умови укладеної угоди, тому вирішив її розірвати.

Протягом жовтня 2013 року тричі звертався до адміністрації ТОВ «Авто Просто» із заявою про розірвання угоди та повернення коштів і з того часу минуло вже два роки, однак Товариство не надало відповіді та не повернуло кошти.

Такими діями відповідач ввів його в оману, не зважаючи на належне виконання зобовязань за угодою, оскільки автомобіль не придбано, договір не розірвано і кошти не повернуто. Внісши суму 53 271, 17 гривень позивач фактично наперед оплатив повернення частини кредиту, якого взагалі не отримував.

Крім цього, ТОВ «Авто Просто» користується його коштами, за що повинен сплатити пеню у відсотках від суми заборгованості за кожен день такого прострочення. ОСОБА_6 підприємства вбачається, що ТОВ «Авто Просто» як юридична особа здійснює господарську діяльність, однак не зазначено, що воно має право надавати фінансові послуги по поверненню кредитів для населення.

Позивач вважає, що такі дії відповідача призвели до порушення його прав визначених ЗУ «Про захист прав споживача» та ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживача» будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману забороняється, як нечесна підприємницька діяльність. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач зазначає, що його внутрішня воля була спрямована на отримання від відповідача грошової позики для придбання автомобіля.

Позивач також зазначає, що у відповідача відсутнє право на надання фінансових послуг, тобто відповідної ліцензії.

Рішенням Долинського районного суду від 09 грудня 2016 року позов задоволено.

На дане рішення представник ТОВ «Авто Просто» подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову та повернення судових витрат.

Представник апелянта у скарзі зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, його висновки не відповідають матеріалам та дійсним обставинам справи.

Судом не враховано, що ОСОБА_4 між сторонами укладена в рамках системи послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах ОСОБА_5, яку створено ТОВ «Авто Просто». Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що діяльність ТОВ «Авто Просто» є пірамідальною схемою, і безпідставно застосував до даних правовідносин ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Суд не звернув увагу, що у діяльності ТОВ «Авто Просто» відсутні ознаки пірамідальної схеми, які встановлені законодавством. Не звернув увагу, що кінцевим результатом виконання спірної угоди з позивачем є утримання автомобіля за умови дотримання ним встановлених договором умов. Ні для отримання учасником угоди автомобіля, ні для отримання сплачених чистих внесків у разі дострокового розірвання угоди, від учасника не вимагається залучення інших споживачів, також не вимагається залучення інших учасників для даних цілей і самим Товариством.

Висновки суду першої інстанції про «експлуатацію пірамід» є безпідставними, судом не враховано норми Закону, які передбачають такий вид діяльності відповідача як адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах.

ТОВ «Авто Просто» включено до реєстру фінансових установ та отримано ліцензію згідно з ліцензійними умовами на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Не може бути визнана незаконною діяльність, здійснення якої передбачене ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Позивачем у позові не зазначено, які умови є несправедливими відносно нього та в чому полягає несправедливість. Судом розглянуто вимоги, які не заявлялись позивачем у позові і суд за власним переконанням вирішив, що умови угоди є несправедливими.

Вислухавши доповідача, позивача та його представника, які вимоги скарги заперечили, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що 12 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та відповідачем була укладена угода про надання послуг системи «Авто Так» за № 346712. Кошти в розмірі 53 271,17 гривень були спрямовані позивачем на виконання даної угоди.

Відповідно до додатку №1 позивач сплатив винагороду за послуги пов'язані зі вступом до системи 3657,6 гривень, щомісячний цілий чистий внесок (частина вартості автомобіля, за рахунок якого здійснюється його придбання) - 0,8333%, щомісячний внесок в оплату послуг - 0,38 %, плата за послуги, повязані з видачею Автомобіля за системою у % +ПДВ- 3,00.

Задоволення позову про визнання недійсним договору позики на придбання автомобіля та повернення внесеної суми суд першої інстанції обґрунтував тим, що діяльність відповідача є формуванням та експлуатацією пірамідальної схеми, яка заборонена ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», вводить споживача в оману, і належить до нечесної підприємницької практики.

Однак колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовник вимог ОСОБА_2 із зазначених підстав зроблено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, зясовуючи виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги повинен був звернути увагу на те, що відповідач при укладенні спірної угоди ввів його в оману, порушив його права як споживача, його діяльність є не чесною відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживача» та у жодному разі не зазначав, що відповідач створив, експлуатував або сприяв розвитку пірамідальних схем.

Вирішуючи питання про віднесення діяльності відповідача як нечесної підприємницької практики у звязку з утворенням, експлуатацією, або сприяння розвитку пірамідальних схем суд першої інстанції повинен був врахувати, що аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення оплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак у сукупності.

Відсутність будь-якої з указаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Пірамідальній схемі властива сплата коштів за можливість одержання окремим учасником грошової компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом ОСОБА_4, укладеної в рамках функціонування системи ОСОБА_5, є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним товару - автомобіля.

Тому діяльність відповідача за ОСОБА_4 не є "пірамідальною схемою" у зв'язку з відсутністю в діяльності товариства головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварності та отримання компенсації одним учасником за рахунок інших учасників, оскільки за програмою придбання товарів у групах товар придбавають усі учасники за рахунок об'єднання грошових внесків кожного з них.

Разом з тим суд першої інстанції повинен був звернути увагу на те, що позивач зазначав у заявлених позовних вимогах, що відповідач при укладенні та адмініструванні угоди здійснював нечесну підприємницьку практику і внаслідок такої діяльності його введено в оману. Позивач наголошував на тому, що порушено його права як споживача що регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів»

За змістом ч.1, 2, 3, 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. 2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару;

2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. 3. Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. 6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

У преамбулі Закону "Про захист прав споживачів") встановлено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон "Про захист прав споживачів") також визначає передбачені ним терміни, зокрема пункт 14) нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції; Пункт 17) послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; Пункт 22) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

Отже, за змістом зазначених загальних норм Закон у цілому направлений на захист прав споживачів та реалізацію цього права.

Відповідно до ст. 1 та 2 ОСОБА_4 від 12 грудня 2010 року зазначено, що предметом цієї угоди є надання учаснику послуг системи ОСОБА_5, спрямованих на придбання автомобіля. Також виділено у тексті статті речення, що ТОВ «Авто Просто» гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобовязань, передбачених ОСОБА_4.

Однак вже в інших статтях, зокрема, ст. 4 зазначено, що позивач як учасник має право вибору моделі або марки автомобіля згідно з можливостями постачальника, право розірвати угоду до моменту отримання автомобіля. У ст. 3 ОСОБА_4 серед обовязків Товариства передбачено здійснення оплати автомобіля виробнику, імпортеру чи дистрибютору за рахунок коштів, сплачених учасниками системи на умовах ОСОБА_4, та обовязок формування фонду для повернення коштів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що однією частиною угоди Товариство гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним зобовязань, а з іншої сторони оплата автомобіля здійснюється з сплачених коштів усіма учасниками системи, тобто право на отримання автомобіля у позивача виникає не тільки у разі сплати передбаченої додатком №1 суми 101 600 гривень, а у разі сплати іншими учасниками системи. Тобто право позивача на отримання автомобіля ставиться у залежність від дій інших учасників Системи

Колегія суддів вважає, що таке формулювання з однієї сторони обовязку надати учаснику угоди автомобіль, а з іншої сторони залежність цього права від поведінки інших учасників системи (групи) порушує права позивача як споживача та його впевненість у виконанні угоди і введення його в оману про можливість отримання автомобіля. Таке формування умов угоди відповідачем не відповідає торговим та іншим чесним звичаям, з наданням явних переваг умовам відповідача, а позивач навіть через тривалий час не може розраховувати на досягнення обіцяної на перший погляд мети - отримання товару.

Також в угоді чи додатках до неї жодним чином не відображено строки отримання автомобіля, навіть при сплаті передбаченої вартості, у разі коли інші учасники системи свої зобовязання можуть не виконати. ОСОБА_4 між сторонами укладена у грудні 2010 року, і до цього часу позивач як учасник угоди право на отримання автомобіля не набув, і строк набуття цього права не встановлено договором, додатковими угодами, а наголошено тільки на обовязки учасників системи.

У зазначеній угоді, зокрема, ст. 5 передбачено навіть, що позивач як споживач повинен сплатити не тільки визначені суми, які включають вартість автомобіля, усі послуги Товариства, а і плату, повязану з видачею автомобіля за системою при наданні такого права. Тобто угодою встановлено такі види оплат, які в кожному пункті ускладнюють право споживача на отримання товару, не дивлячись на те, що Товариство гарантує надання учаснику права на отримання автомобілів.

Статтею 3 та 4 ОСОБА_4 передбачено право позивача розірвати ОСОБА_4 до моменту утримання автомобіля за рахунок Фонду для повернення коштів, однак колегія суддів вважає, що і така передбачена обіцянка Товариства є обманом для позивача.

У матеріалах справи на а. с. 21-23 є три заяви позивача ОСОБА_2 від жовтня 2013 року з проханням про розірвання угоди з власної ініціативи та повернення на рахунок коштів, які йому належать. Дані заяви отримано Товариством, що підтверджується штампом, однак до даного часу позивачу не повернуто жодних коштів за розірвання договору гарантованих за рахунок створеного Фонду для повернення коштів та не надано йому жодної відповіді на таке звернення. У поданих письмових документах представник Товариства жодного разу не зазначив про результати розгляду заяви позивача про повернення коштів у звязку із розірванням угоди.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що зазначеними діями Товариства введено його в оману, дії відповідача при укладенні угоди могли спонукати його дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, позивач як споживач не міг передбачити загрозу порушення своїх прав у спосіб встановлений Товариством, йому запропоновано для реалізації автомобіль за ціною, за якою відповідач не може надати автомобіль, що є нечесною підприємницькою практикою відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За наведених підстав угода з використанням такої нечесної підприємницької практики стосовно позивача ОСОБА_2 за обставинами, про які він зазначає, є недійсною та у звязку з цим на його користь підлягають поверненню усі сплачені за угодою внески.

При цьому суди також залишили поза увагою норми ст. 6 ЦК України, згідно з якою сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства та врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто -Просто» задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду від 09 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» про визнання недійсним договору позики на придбання автомобіля та повернення внесеної суми задоволити.

Визнати недійсною угоду №346712 від 12 грудня 2010 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» та ОСОБА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» на користь ОСОБА_2 53 271, 17 (пятдесят три тисячі двісті сімдесят одну гривню сімнадцять копійок) сплачених за даною угодою.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Просто» в дохід держави 532, 71 (пятсот тридцять дві гривні сімдесят одну копійку) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді І.О. Максюта

ОСОБА_7