Рішення № 64927276, 24.02.2017, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

24.02.2017

ЄУН № 389/2827/16-ц

Провадження № 2/389/999/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Знамянський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі :

головуючого-судді Берднікової Г.В.

при секретарі Чукановій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знамянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Знамянської центральної районної лікарні, ПАТ «Українська залізниця» про визнання незаконними дій по недотриманню порядку проведення медичного огляду, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 31 жовтня 2016 року звернувся до суду з даним позовом, в якому просить: визнати незаконними дії відповідача ОСОБА_2 центральної районної лікарні щодо недотримання порядку проведення медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів та складанню висновку № 35 від 12.03.2015 року; визнати незаконним та скасувати наказ начальника ВЧДЕ № 53-ОС від 23.03.2015 року про його звільнення з роботи за появу на роботі у нетверезому стані за п.7 ст.40 КЗпП України; поновити його на роботі бригадиром 6 розряду ПТО Знамянка-Пасажирська відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Знамянка» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця»; стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на його користь суму коштів в розмірі середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 24.03.2015 року по день ухвалення рішення судом.

Вимоги обґрунтував тим, що 27 серпня 2013 року був прийнятий на роботу майстром вагонного депо ПТО Знамянка пасажирська експлуатаційного вагонного депо Знамянка Одеської залізниці, що входило до структури «Укрзалізниці» в порядку переведення із моторвагонного депо Одеса-Застава згідно наказу № ВЧДЕК-7-01/162 ОС від 27.08.2013 року. 03.11.2014 року був переведений звільненим бригадиром 6 розряду ПТО Знамянка-Пасажирська, на якій працював до 12.03.2015 року.

12.03.2015 року о 17.20 годині у нього виник конфлікт з заступником начальника депо ОСОБА_3, через який останній направив його на медичний огляд на предмет алкогольного спяніння до Знамянської центральної районної лікарні.

О 18 год 30 хв 12.03.2015 року лікар ОСОБА_4 JI.M. провела його огляд на підставі направлення заступника начальника експлуатаційного вагонного депо Знамянка.

При проведенні медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновок про стан алкогольного сп'яніння внаслідок вживання алкоголю було зроблено лікарем ОСОБА_4 з посиланням «згідно складеної медичної документації» 12.03.2015 року о 18 год 30 хв. взагалі без складання акту медичного огляду, з приводу чого він звертався з заявою про вчинення кримінального правопорушення до поліції.

Висновок заповнений у графі 1 о 18 годині 30 хвилин, але без повторного обстеження, яке мало відбутися через 20 хв (18.30 + 20 = 18 год 50 хв), висновку о 18 годині 30 хвилин лікар скласти не могла і не мала права. Наполягає, що жодних досліджень йому в лікарні здійснено не було, ніхто акту огляду не складав, забору крові для лабораторного дослідження не здійснювали. Лише дали один раз подмухати в якусь трубку, даних про її придатність для проведення аналізу ніхто не з'ясовував, отриманих даних приладу ніхто йому не оголошував і не показував. Висновок був виданий на руки заступнику начальника депо ОСОБА_5 та йому, коли вже був заповнений бланк та підписаний лікарем.

Наданий при розгляді справи № 2/389/947/15 нібито складений під час освідування 12.03.2015 року о 18 годи 30 хв акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 35, в п.9 зазначає, що «оглянута особа мала звичайний вигляд, одяг не пошкоджений, пошкоджень тіла не виявлено»; п.10 «поведінка адекватна, скарги на стан здоровя відсутні», п.11 «в свідомості орієнтований в місці та часі», п. 12 «мовна здатність не порушена» п.14. «рухома сфера не порушена, міміка звичайна, хода рівна, в позі Ромберга стійкий, точні рухи, тремтіння повік, язика, пальців рук відсутні». В цьому ж акті в п. 18 передбачено зазначення даних алкотестера, який використаний для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі, час обстеження, назва спеціального технічного засобу, за наявності - його номер, дата його останньої повірки, результат обстеження. Ці вимоги до порядку освідування визначені у спільному наказі Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоровя України №400/666 від 09.09.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 06.10.2009 року за № 931/16947 «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та є єдиними для всіх видів освідування. Вимог цієї інструкції при його медичному огляді з метою виявлення стану алкогольного спяніння лікарем Знамянської ЦРЛ ОСОБА_4 Л,M. дотримано не було, що робить складання висновку № 35 від 12.03.2015 року незаконним та на його підставах не могло бути в подальшому здійснене звільнення.

На підставі складеного з порушенням закону висновку лікаря, адміністрацією ВЧДЕ-7 було в подальшому сфальсифіковано всі матеріали нібито проведеної службової перевірки за даним фактом та нібито його відмова у наданні пояснень з цього приводу. Так, була складена доповідна записка заступника начальника депо ОСОБА_3 про те, що «о 16 год 50 хв (невідомо якого числа) ним було виявлено бригадира ПТО Знамянка-пасажирська ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, яке виразилося в різкому запаху алкоголю з рота, нестійкій позі, неадекватній реакції на зауваження керівництва». Не дивлячись на кінець робочого дня адміністрації ВЧД-7, значну відстань (до 3 км) від ПТО Знамянка-пассажирська до адмінбудівлі ВЧД-7 та відсутність реєстрації по вхідній кореспонденції, на цій доповідній з'явилася резолюція про видання наказу про відсторонення, якого в природі не було і з яким його ніхто не знайомив. Службового розслідування за даним фактом, що відбувся 12.03.2015 року, проведено не було, жодного разу ніхто не попросив у нього пояснень, які б він міг би і бажав надати. Але замість того 23.03.2015 року знову було сфальсифіковано два акти про його нібито відмову від надання пояснень, хоча в дійсності не було наказу про проведення службової перевірки за даним фактом. Таким чином, порушивши порядок проведення перевірки та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, адміністрація ВЧДЕ -7 порушила його трудові права.

Внаслідок грубого порушення порядку освідування на стан алкогольного спяніння та відсутності службової перевірки за цим фактом, до нього було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Вважає, що підстав для розірвання трудового договору та видання наказу начальника ВЧДЕ № 53-ОС від 23.03.2015 року про звільнення його з роботи за появу на роботі у нетверезому стані за п.7 ст. 40 КЗпП України, не було, то ж звільнення є незаконним, і його слід поновити на роботі в займаній посаді.

Крім того, вважає, що ПАТ «Українська залізниця» повинна на його користь виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, з дня незаконного звільнення до дня винесення рішення судом, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України.

Також позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що визначений ст.233 КЗпП місячний строк звернення до суду з даним позовом пропущений з поважної причини, оскільки після звільнення він тривалий час хворів, а з 22 жовтня 2015 року цей строк переривався предявленням до суду аналогічного позову до відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне депо Знамянка» Одеської залізниці (провадження №2/389/947/15).

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові. Позивач також вказав, що 12.03.2015 року від роботи відсторонений не був, о 17.10 год. здійснював приймання вантажних вагонів, тобто продовжував виконувати свої посадові обов'язки, про що свідчать відповідні повідомлення (а.с. 102,103). Не заперечив факту проходження ним медичного огляду на стан сп'яніння, зазначивши водночас, що акт за результатами такого медичного огляду лікарем був складений вже після видачі відповідного висновку.

Представник відповідача ОСОБА_2 ЦРЛ у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказуючи на те, що освідування позивача на стан сп'яніння лікарем було проведено у відповідності до вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Позивачу було видано відповідний висновок, що ним не заперечується, отже обстеження мало місце. У лікарні в наявності два алкотестери з назвами «Алкотест» та «Алкон». В акті обстеження лікарем зазначено відомості про використання алкотестеру «Алкотест». Вказаний алкотестер пройшов повірку, має сертифікати відповідності.

Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» у судовому засідання також позовні вимоги не визнала. Пояснила, що дії ПАТ «Українська залізниця» повністю узгоджені з чинним трудовим законодавством. Відповідач відмовився ставити свій підпис про ознайомлення з наказом про відсторонення від роботи та з протоколом оперативної наради і не бажав надавати особисті пояснення в письмовому вигляді з приводу появи на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння, ці факти були засвідчені відповідними актами.

У висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, чітко зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння і у нього було виявлено 1,20 проміле алкоголю. Жодних повноважень для оцінювання правильності оформлення Знам'янською ЦРЛ документів та дій працівників лікарні ПАТ «Українська залізниця» не має. Рішення залізниці щодо звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з перебуванням його на робочому місті у стані алкогольного сп'яніння прийняте на підставі вказаного вище висновку, наданого медичним закладом.

Жодних підтверджень щодо недотримння порядку медичного огляду з метою виявлення алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не надав. Згідно з п.3.19 Наказу Міністерства внутрішніх справ України та міністерства охорони здоров'я України від 09 вересня 2009 року №400/666 «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реації», акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Таким чином доводи позивача з приводу того, що акт медичного огляду не складався є безпідставними.

Доводи позивача щодо того, що він не був о 16.50 год. відсторонений від роботи, оскільки після 17.00 год. приймав вагони, є безпідставними, оскільки відповідні бланки повідомлень у позивача як у бригадира були у наявності, і він міг поставити свій підпис у них раніше.

Також представник ПАТ «Українська залізниця» вказав, що позивачем безпідставно пропущено строк звернення до суду з даним позовом, що є додатковою підставою для відмови у його задоволенні. Записи в амбулаторній картці позивача про проходження ним лікування є сумнівними, містять вправлення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідка ОСОБА_4, оглянувши матеріали цивільної справи 2/389/947/15 (ЄУН389/3725/15-ц), матеріали кримінального провадження №12016120160000567, амбулаторну картку ОСОБА_1 за № 14694, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що за даними трудової книжки БТ №6865399 ОСОБА_1 27.08.2013 року прийнятий на роботу до експлуатаційного вагонного депо Знамянка майстром вагонного депо пункту технічного обслуговування Знамянка-Пасажирська у порядку переведення із моторвагонного депо ОСОБА_6 1 Одеської залізниці за згодою між керівниками підприємств; 22.03.2014 року - переведений бригадиром підприємств залізничного транспорту та метрополітенів 6 розряду пункту технічного обслуговування Знамянка-Пасажирська.

У судовому засіданні також з'ясовано, що 23.03.2015 року позивач звільнений за п.7 ст.40 КЗпП України, за появу на роботі в етверезому стані. Підстава: Наказ №53ос від 23 березня 2015 року (а.с. 4-5). Про те, що позивач працював у ВСП «Експлуатаційне вагоне депо Знам'янка» Одеської залізниці також свідчать долучені до матеріалів справи особова картка працівника, наказ (розпорядження) ВЧДДЕК-7-01/162 ОС від 27.08.2013 року, наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу №376-ОС від 03.11.2014 року, посадова інструкція (а.с.26,27,28,29-32).

Згідно з наказом (розпорядженням) №53-ОС від 23.03.2015 року про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п.7 ст.40 КЗпП за появу на роботі в нетверезому стані. Обставини вчинення порушення: 12.03.2015 року при проведені перевірки дотримання виробничої дисципліни працівниками ПТО Знам'янка - Пасажирська ОСОБА_1 знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 7).

Згідно з актом складеним 12.03.2015 року о 16 год 50 хв. УРБВ ОСОБА_7, ВЧДЕЗ ОСОБА_5, НПТО ОСОБА_8, бригадира ОСОБА_9 виявлено з ознаками алкогольного сп'яніння на робочому місці, що виявилося в сильному запаху алкоголю з ротової порожнини, не стійкій позі, неадекватній реакції на зауваження керівництва. У зв'язку з зазначеним позивач направлений на медичне обстеження до Знам'янської ЦРЛ. Від надання письмових пояснень відмовився (а.с. 34).

Заступником начальника депо ОСОБА_5 на ім'я начальника ВЧДЕ-7 ОСОБА_10Ю, 12.03.2015 року написано доповідну записку про виявлення ОСОБА_1 о 16 год.50 хв. на робочому місці з ознаками алкогольного сп'яніння (а.с. 35). На підставі вказаної доповідної записки начальником депо у той же день видано наказ про відсторонення з 16:50 години 12.03.2015 року ОСОБА_1 від роботи до кінця робочої зміни без збереження зарплати та направлення його на медичний огляд для виявлення стану алкогольного сп'яніння. Наказ зареєстровано в журналі реєстрації наказів начальника депо (а.с. 36, 37- 39).

Про проведення медичного огляду позивача заступником начальника експлуатаційного вагонного депо Знам'янка ОСОБА_5 виписано відповідне направлення до Знам'янської ЦРЛ (а.с. 40).

Згідно з актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції №35 заповненим 12 березня 2015 року о 18:30 годині, черговим лікарем Знам'янської ЦРЛ ОСОБА_4, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, 12.03.2015 року о 18 год.30 хв. проведено огляд ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює заступником начальника експлуатаційного вагонного депо Знам'янка. Висновок за результатами огляду стан сп'яніння внаслідок вживання алкоголю 1,2 проміле. При обстеженні використовувався спеціальний технічний засіб Алкотест. При повторному обстежені через 20 хвилин, тобто о 18 год.50 хв. також встановлено стан сп'яніння 1,2 проміле (а.с. 41).

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу на швидкість реакції № 35, який заповнений 12.03.2015 року о 18 год.30 хв. на підставі даних, що містяться у акті медичного огляду особи, складеному о 18 год. 30 хв. 12.03.2015 року свідчить про те, що 12.03.2015 року о 18 год.30 хв. черговим лікарем Знам'янської ЦРЛ ОСОБА_4 було проведено огляд ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, який працює заступником начальника експлуатаційного вагонного депо Знам'янка. Встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Алкотест - 1,20 проміле (а.с. 43).

Відповідно до наданих представником Знам'янської ЦРЛ протоколу повірки, свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності, переліку засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та підлягають повірці, технічний засіб «Алкотест» який використовувався при огляді ОСОБА_1 та визначенні у нього стану сп'яніння, на час проведення огляду був повірений та сертифікований.

У судовому засіданні з'ясовано, що у період з 14.03.2015 по 20.03.2015 включно позивач перебував на лікарняному (а.с. 46).

Рішення про звільнення ОСОБА_1 за скоєне ним грубе порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, появу на роботі в нетверезому стані на підставі п.7 ст.40 КЗпП України та згідно з п.2 ст.147 КЗпП України було прийнято на оперативній нараді при начальнику експлуатаційного вагонного депо м. Знам'янка, про що свідчить протокол наради від 23.03.2015 року (а.с. 47). Під час оперативної наради був присутній і позивач, який за даними відповідного протоколу відмовився пояснити своє знаходження на робочому місці в нетверезому стані 12.03.2015 року.

У акті від 23.03.2015 року зазначено, що ОСОБА_1, незважаючи на вимогу начальника депо ОСОБА_10, відмовився надати особисті письмові пояснення з приводу його появи 12 березня 2015 року на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, а також відмовився від ознайомлення під розписку з наказом №ВЧДЕ-7-34 від 12.03.2015 року про відстронення його від роботи 12.03.2015 року. (а.с. 48,49,50).

Також 23.03.2015 року начальником експлуатаційного вагонного депо Знам'янка видано наказ про звільнення бригадира ПТО Знам'янка Пасажирська ОСОБА_1 з роботи 23.03.2015 року на підставі п.7 ст.40 КЗпП України та керуючись п.2 ст. 147 КЗпП України, за появу на роботі в стані алкогольного сп'яніння 12.03.2015 року (а.с. 52).

Трудова книжка ОСОБА_1 отримана у день звільнення, про що свідчить витяг з книги руху трудових книжок (а.с.53-55).

На обгрунтування того, що ОСОБА_1 12.03.2015 року не був відсторонений від роботи, останнім надано суду повідомлення про прийняття вантажних перевезень 12.03.2015 року о 17.10.год. (а.с. 102,103).

З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи №2/389/947/15 (№389/3725/15-ц) вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Однак у задоволенні позову відмовлено, рішення набрало законної сили 30 вересня 2016 року.

Відповідно до довідки профкому експлуатаційного вагонного депо Знам'янка, ОСОБА_1 не являється членом первинної профспілкової організації експлуатаційного вагонного депо Знам'янка (а.с. 32,33).

Як свідчать матеріали кримінального провадження №120161200160000567, до Знам'янського ВП надійшло повідомлення ОСОБА_1, про те, що невідома особа 12 березня 2016 року підробила акт медичного огляду №35. За результатами перевірки вказаної заяви кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що працює лікарем ендокринологом в Знамянській ЦРЛ. 12.03.2015 року чергувала на приймальному відділені. О 18 год.30 хв. як черговий лікар проводила огляд ОСОБА_1 на виявлення ознак спяніння внаслідок вживання алкоголю. При проведенні огляду керувалася наказом 09.09.2009 року № 400/666 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.10.2009 № 931/16947 та «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.09.2009 року за N 400/666, що була чинною на 12.03.2015 року. За результатами огляду було встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп'яніння внаслідок вживання алкоголю. Обстеження проводилося за допомогою спеціального технічного засобу «Алкотест», який був справний, сертифікований і належним чином повірений.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, позивач надав медичну картку амбулаторного хворого з якої вбачається, що останній у період з 11.04.2015 року по 21.09.2015 року знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря травматолога Знамянської ЦРЛ. Про зазначене також свідчить наявна у матеріалах справи довідка головного лікаря Знамянської ЦРЛ (а.с. 70).

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з вимогами про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, суд приходить до такого.

У відповідностіст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України наданих в п. 4 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року, встановлені статтями 228,233КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтуванні клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Зазначену причину несвоєчасного звернення позивача до суду з даним позовом, а саме тривале перебування на лікуванні, яке було майже безперервним, суд вважає поважною, а тому поновлює строк звернення до суду. При цьому, зауваження представника відповідача ПАТ «Українська залізниця» щодо сумнівності записів в амбулаторній картці позивача, суд до уваги не приймає, оскільки такі факти перед судом не доведено, отже є лише припущенням представника відповідача. В подальшому строк переривався внаслідок звернення позивача до суду з аналогічним позовом, але до неналежного відповідача.

Згідно з вимогамич. 3ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимогст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

При цьому у спорах про поновлення на роботі, з урахуванням положень Конвенції МОП №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» підписаною 22.06.1982 року, ратифікованою Україною 04.02.1994 року, яка набрала чинності для України 16.05.1995року,ЦПК України таКЗпП України доведення правомірності звільнення працівника покладено на роботодавця.

Відповідно достатті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Пунктом 7 частини 1статті 40 Кодексу законів про працю Українивизначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.22Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149КЗпПправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як зазначено в п. 25Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену його загальну тривалість вважається робочим.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку. При цьому не має значення ступінь алкогольного або наркотичного сп'яніння. Для наявності підстав для звільнення достатньо факту такого сп'яніння.

В той же час, звільнення за появу на роботі в нетверезому стані є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

За порушення трудової дисципліни, у відповідності до вимогст. 147 КЗпП Українидо працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно розяснень Міністерства юстиції України від 01 лютого 2011 року «Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» для звільнення працівника з підстави появи на роботі в нетверезому стані достатньо одноразового вчинення такого факту порушення трудової дисципліни.

Підтвердженням факту появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння може слугувати медичний висновок за результатами огляду працівника, а також акт, який складено керівництвом за участі представників громадськості.

Слід відзначити, що у деяких нормативних актах передбачена підвищена відповідальність за появу (знаходження) на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. Так, у Положенні «Про дисципліну працівників залізничного транспорту», затвердженому постановою Кабміну України від 26 січня 1993 р. № 55 передбачено, що роль залізничного транспорту в обслуговуванні народного господарства визначає необхідність точного виконання його працівниками чинних галузевих правил, наказів, інструкцій та інших нормативних актів, позаяк їх порушення створює загрозу безпеці руху поїздів і маневрової роботи, може призвести до тяжких наслідків для життя та здоров'я громадян, незбереження вантажів, завдати шкоди навколишньому природному середовищу. А тому до деяких категорій працівників залізничного транспорту за появу (знаходження) на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Робота виконувана позивачем передбачала підвищену відповідальність, а тому його робота у стані алкогольного сп'яніння і сама його присутність на території підприємства в такому стані становила чималий ризик для нього самого, оточуючих і для підприємства в цілому.

Відповідно дост. 139 КЗпП Українипрацівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з частиною 1 статті 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3ст. 149 Кодексу законів про працю України).

Вибір заходів стягнення за порушення трудової дисципліни є правом роботодавця.

Крім того, відповідно до ч.1ст.43 Кодексу законів про працю Українирозірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті40пунктами 2 і 3 статті41цьогоКодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з ч.1 п.10статті 247 КЗпП Українивиборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації: надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

У відповідності до п.п. 3, 5, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, огляд проводиться поміж іншого - лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Згідно з п. 3.16 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.09.2009 року за N 400/666, що була чинною на 12.03.2015 року висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Пунктом 2.9 цієї Інструкції передбачено, що особа повинна бути доставлена до закладу охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду.

У п.3.8 вказаної Інструкції зазначено, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі, про що робиться запис у згаданому вище висновку. (п.3.17 Інструкції).

Факт перебування ОСОБА_1 на роботі в нетверезому стані 12.03.2015 року о 16 год. 50 хв. підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу на швидкість реакції № 35, зробленим12.03.2015 року о 18:30 год. на підставі даних, що містяться у акті медичного огляду особи та яким встановлено, що останній перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також актом складеним 12.03.2015 року за місцем роботи позивача, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився, доповідною запискою заступника начальника депо ОСОБА_5 від 12.03.2015 року (а.с. 35), які згідно з розясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України є іншими доказами, що в сукупності з результатами спеціального обстеження є належними і допустимими доказами підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на роботі в нетверезому стані. Огляд позивача для встановлення ознак алкогольного сп'яніння проводився лікарем Знамянської ЦРЛ у відповідності до вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.09.2009 року за № 400/666, що була чинною на 12.03.2015 року.

Доводи позивача з приводу того, що огляд щодо встановлення перебування його в стані алкогольного спяніння проведений з порушенням Порядку огляду на стан сп'яніння, суд вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 висловлював свою незгоду з результатами перевірки його на стан алкогольного спяніння. Будь-які дані, що він у день огляду та під час огляду був незгодний з тим, що він 12.03. 2015 року перебував на роботі в стані алкогольного спяніння, у матеріалах справи відсутні. При цьому, сам ОСОБА_1 з метою спростування результату його огляду, в медичний заклад 12.03.2015 року не звертався та інших медичних документів щодо спростування результатів огляду не надав. Тобто не погоджуючись з медичним висновком № 35 від 12.03.2017 позивач, не надав до суду належних та допустимих доказів для спростування зазначеного медичного висновку.

Посилання позивача на те, що акт начебто складено після висновку, суд до уваги не приймає, оскільки під час судового розгляду позивачем підтверджувався факт проходження ним медичного обстеження у Знамянській ЦРЛ з використанням технічних засобів для визначення наявності вимірювання етилового спирту у видихуваному повітрі. Сам по собі факт не ознайомлення позивача з актом медичного огляду не спростовує дійсність самого медичного висновку, враховуючи проходження позивачем вказаного обстеження, а також вчинення відповідного запису в Журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного спяніння (а.с. 74-75, ц/с № 2/389/947/15). Крім того, Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено, що акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я (п. 3.19). Ознайомлення з ним особи, відносно якої здійснюється відповідний медичний огляд не передбачено.

Доводи позивача щодо того, що 12.03.2015 року він не був відсторонений від роботи, оскільки продовжував виконувати свої посадові обов'язки, спростовуються поясненнями представника ПАТ «Українська залізниця» та сукупністю інших встановлених у судовому засіданні обставин, а також з огляду на розяснення, що містяться в п. 25Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що лікарем Знамянської ЦРЛ при проведенні медичного освідування позивача на стан спяніння не було дотримано порядок проведення відповідного медичного огляду, доводи позивача в цій частині є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами справи, а тому його позовні вимоги предявлені до Знамянської ЦРЛ слід залишити без задоволення.

Також суд враховуючи наведені вище обставини, вважає, що і відповідачем ПАТ «Українська залізниця» дотримано порядок звільнення ОСОБА_1, передбачений п.7ст.40 КЗпП, ст.ст.147, 149 КЗпП України, відтак належить відмовити і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за частину позовних вимог стосовно поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Отже, судові витрати за відповідну частину позовних вимог слід компенсувати за рахунок держави.

Судовий збір за частину позовних вимог немайнового характеру пред'явлених до Знам'янської ЦРЛ в сумі 551,20 грн., слід стягнути з позивача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.3,10,11,57,59,60, 88, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Знамянської центральної районної лікарні, ПАТ «Українська залізниця» про визнання незаконними дій по недотриманню порядку проведення медичного огляду, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Берднікова