Ухвала суду № 64925986, 23.02.2017, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/208/17

Провадження № 2-з/350/2/2017

УХВАЛА

Іменем України

23 лютого 2017 року смт. Рожнятів

Рожнятівський районний суд ІваноФранківської області у складі:

головуючого-судді Максиміва І.В.

при секретарі Видойник І.Б.

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.12.2012 року у розмірі 48080,06 грн.

23 лютого 2017 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову в якій просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,00 кв.м., житловою площею 22,80 кв.м., шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

В обґрунтування заяви покликається на те, що між позивачем та відповідачем 12.12.2012 року укладений кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідач взяв кредит у розмірі 16418,13 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, щомісячних погашень кредиту не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у розмірі 48080,06 грн. Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань у позивача є підстави вважати, що відповідач діє недобросовісно та відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обовязків перед кредитором.

Виходячи з цього, вважає, ще невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі стягнення з відповідача заборгованості, а тому просить задовольнити заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, між сторонами дійсно виник спір з приводу невиконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 48080,06 грн. Однак, вид забезпечення позову, який просить забезпечити позивач, а саме накладення арешту на цілу квартиру, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки вартість квартири значно перевищує суму боргу.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 71260107 від 24.10.2016 року, на квартиру АДРЕСА_2 та яка належить ОСОБА_1, 28.09.2016 року накладено обтяження у вигляді арешту вказаної квартири та заборони її відчуження. Підставою накладення обтяження є постанова державного виконавця Рожнятівського районного відділу ДВС від 22.09.2016 року про арешт майна боржника ОСОБА_1

Позивачем не надано суду переконливих доказів, що неприйняття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом пяти днів.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Максимів І.В.