Рішення № 64925213, 17.02.2017, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1177/16-ц

Провадження № 2/342/79/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

з участю: секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просить постановити рішення, яким встановити стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В позовній заяві зазначила, що з відповідачем по справі одружилися 09.09.2006 року, шлюб був зареєстрований Стрільченською сільською радою Городенківського району, Івано- Франківської області. За час шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В квітні 2014 року шлюб між сторонами згідно рішення Городенківського райсуду було розірвано. В подальшому 03.06.2014 року, позивач знову одружилася із ОСОБА_4, шлюб зареєстровано виконавчим комітетом Юрковецької сільської ради, Заставнівського району, Чернівецької області 03.06.2014 року актовий запис № 5. Після реєстрації шлюбу із ОСОБА_4, позивач змінила прізвище на Благун. В подальшому 09.12.2015 року ОСОБА_5 знову змінила прізвище із Благун на ОСОБА_3, і на даний час її прізвище - ОСОБА_3. Спільна із відповідачем дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час є малолітньою, проживає разом із позивачем в с. Стрільче, Городенківського району, перебуває на її утриманні та вихованні, відповідач жодних коштів на проживання та утримання дитини не дає, та нічим не забезпечує, не турбується про її життя та здоров»я, а зароблені ним кошти витрачає на свої потреби. Позивач самостійно, власними силами, намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати неповнолітню дитину, а також виконувати всі інші, покладені на неї законом обов»язки, необхідні для належного утримання Утримання дітей, надання їм матеріальної допомоги є природним обов'язком батьків, що випливає звичайно зі змісту положення ст. 180 Сімейного кодексу України, яке зобов'язує батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Всупереч таким вимогам закону, відповідач, який проживає окремо від неповнолітньої дочки в с. Нагоряни, Заліщицького району, Тернопільської області, ухиляється від виконання свого обов'язку щодо утримання дочки ОСОБА_3 , матеріально не допомагає, участі у її вихованні не приймає та не виконує жодних із тих обов'язків, які покладені на нього законом як на батька . За таких умов, позивач не має можливості належним чином самостійно, без участі батька, утримувати їхню дитину. На момент звернення до суду з цим позовом, між сторонами не досягнуто згоди з приводу способу виконання відповідачем свого обов'язку утримувати нашу неповнолітню ОСОБА_1 змушена сама утримувати та виховувати неповнолітню доньку. В даний час відповідач регулярно їздить на заробітки , та працює по найму в людей . Розмір його заробітку позивачу невідомий. На сьогоднішній день дитина потребує матеріальної допомоги, оскільки зароблених позивачем коштів не вистачає на її утримання . Отже, відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов»язаний сплачувати кошти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3. Відповідач фізично здоровий, працює, має можливість надавати матеріальну допомогу дитині, але добровільно цього не робить. Із-за наведенених обставин позивач змушена звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини.

Сторони в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності. Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовільнити. Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Передбачених ч.1 статті 169 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про народження серії І-НМ № 046323, виданого 22.09.2006 року.

Судом встановлено, що неповнолітня донька проживає разом з позивачем. Відповідач, який проживає окремо від сімї, в добровільному порядку кошти на утримання дитини не надає.

Конституцією України визначено основні права й обовязки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема ч.2 ст.51 Основного Закону визначено, що батьки зобовязані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до положень Конвеції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.) дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження. Відповідно до положень ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до положень ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Обовязок батьків утримувати дітей до досягнення останніми повноліття визначено статтею 180 СК України. Статтею 183 згаданого Кодексу передбачене визначення розміру аліментів у частці від заробітку.

При визначенні розміру аліментів суд, приймаючи до уваги обставини, визначені ст. 182 Сімейного кодексу України, приходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач звернулася до суду з позовом 14.11.2017 року, тому з цього дня слід присудити стягнення аліментів і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Питання судових витрат суд вирішує згідно вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі наведеного, ст.ст.180-184 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 214-215, 218, 223, 294, 296, 367 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнення аліментів розпочати з 14.11.2016 р. і проводити до досягнення дитини повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 в державний бюджет України на розрахунковий рахунок № 31215256700001, ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає обовязковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Федів Л.М.