Ухвала суду № 64921515, 21.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4821/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Люкс" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови щодо прийняття митної декларації,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Максімус Люкс" (далі - ТОВ "Максімус Люкс", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС України, в якому просить, з урахуванням уточнень: (152 вимоги)

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС України: №100270001/2016/000091/1, №100270001/2016/000090/1 від 16.08.2016 року; №100270001/2016/000096/1, №100270001/2016/000097/1, №100270001/2016/000095/1, №100270001/2016/000092/1 від 17.08.2016 року; №100270001/2016/000101/1, №100270001/2016/000100/1 від 18.08.2016 року; №100270001/2016/000103/1, №100270001/2016/000105/1 від 19.08.2016 року; №100270001/2016/000120/1, №100270001/2016/000115/1, №100270001/2016/000119/1, №100270001/2016/000108/1, №100270001/2016/000106/1, №100270001/2016/000113/1, №100270001/2016/000116/1, №100270001/2016/000109/1, №100270001/2016/000112/1, №100270001/2016/000111/1, №100270001/2016/000110/1, №100270001/2016/000127/1 від 22.08.2016 року; №100270001/2016/000127/1, №100270001/2016/000107/1, №100270001/2016/000123/1, №100270001/2016/000125/1, №100270001/2016/000124/1, №100270001/2016/000122/1 від 23.08.2016 року; №100270001/2016/000134/1, №100270001/2016/000135/1, №100270001/2016/000130/1, №100270001/2016/000137/1, №100270001/2016/000136/1, №100270001/2016/000139/1, №100270001/2016/000140/1, №100270001/2016/000141/1, №100270001/2016/000133/1, №100270001/2016/000138/1, №100270001/2016/000131/1, №100270001/2016/000129/1, №100270001/2016/000129/1, №100270001/2016/000128/1, №100270001/2016/000132/1 від 25.08.2016 року; №100270001/2016/000146/1, №100270001/2016/000142/1, №100270001/2016/000144/1, №100270001/2016/000145/1, №100270001/2016/000143/1 від 26.08.2016 року; №100270001/2016/000157/1, №100270001/2016/000148/1, №100270001/2016/000147/1, №100270001/2016/000154/1, №100270001/2016/000154/1, №100270001/2016/000151/1, №100270001/2016/000153/1, №100270001/2016/000152/1, №100270001/2016/000156/1, №100270001/2016/000149/1, №100270001/2016/000150/1, №100270001/2016/000155/1 від 29.08.2016 року; №100270001/2016/000160/1, №100270001/2016/000159/1, №100270001/2016/000158/1, №100270001/2016/000161/1, №100270001/2016/000162/1 від 30.08.2016 року; №100270001/2016/000164/1, №100270001/2016/000167/1, №100270001/2016/000166/1, №100270001/2016/000168/1, №100270001/2016/000170/1, №100270001/2016/000165/1, №100270001/2016/000169/1 від 31.08.2016 року; №100270001/2016/000171/1, №100270001/2016/000173/1, №100270001/2016/000172/1, №100270001/2016/000174/1 від 01.09.2016 року; №100270001/2016/000179/1 від 02.09.2016 року; №100270001/2016/000181/1 від 05.09.2016 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС України: №100270001/2016/00263, №100270001/2016/00262 від 16.08.2016 року; №100270001/2016/00266, №100270001/2016/00271, №100270001/2016/00270, №100270001/2016/00267 від 17.08.2016 року; №100270001/2016/00273, №100270001/2016/00272 від 18.08.2016 року; №100270001/2016/00277, №100270001/2016/00279 від 19.08.2016 року; №100270001/2016/00290/1, №100270001/2016/00295, №100270001/2016/00289, №100270001/2016/00286, №100270001/2016/00285, №100270001/2016/00288, №100270001/2016/00296, №100270001/2016/00282, №100270001/2016/00293, №100270001/2016/00287, №100270001/2016/00283, №100270001/2016/00284 від 22.08.2016 року; №100270001/2016/00303, №100270001/2016/00302, №100270001/2016/00299, №100270001/2016/00301, №100270001/2016/00300, №100270001/2016/00298 від 23.08.2016 року; №100270001/2016/00311, №100270001/2016/00312, №100270001/2016/00307, №100270001/2016/00316, №100270001/2016/00315, №100270001/2016/00314, №100270001/2016/00317, №100270001/2016/00318, №100270001/2016/00308, №100270001/2016/00313, №100270001/2016/00309, №100270001/2016/00306, №100270001/2016/00305, №100270001/2016/00310 від 25.08.2016 року; №100270001/2016/00324, №100270001/2016/00321, №100270001/2016/00320, №100270001/2016/00323, №100270001/2016/00322 від 26.08.2016 року; №100270001/2016/00337, №100270001/2016/00333, №100270001/2016/00332, №100270001/2016/00329, №100270001/2016/00326, №100270001/2016/00327, №100270001/2016/00325, №100270001/2016/00334, №100270001/2016/00330, №100270001/2016/00331, №100270001/2016/00328 від 29.08.2016 року; №100270001/2016/00342, №100270001/2016/00341, №100270001/2016/00340, №100270001/2016/00339, №100270001/2016/00343 від 30.08.2016 року; №100270001/2016/00351, №100270001/2016/00345, №100270001/2016/00348, №100270001/2016/00347, №100270001/2016/00350, №100270001/2016/00349, №100270001/2016/00346 від 31.08.2016 року; №100270001/2016/00352, №100270001/2016/00355, №100270001/2016/00356, №100270001/2016/00354 від 01.09.2016 року; №100270001/2016/00360 від 02.09.2016 року; №100270001/2016/00362 від 05.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та випуску їх у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями митницею було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору, на той момент у відповідача не виникало сумнівів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах, додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості митницею не витребувались, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості. Після цього застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів у прийнятих спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів та оформлення на їх підставі карток відмови у митному оформленні товарів під час подання декларантом додаткових декларацій є необґрунтованим, безпідставним та таким, що порушує послідовність обрання методу визначення митної вартості товару, визначеного ч.3 ст. 57 Митного кодексу України, з урахуванням відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Київська міська митниця ДФС в Одеській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Київської міської митниці ДФС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У зв'язку з відсутністю точних відомостей для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД у відповідності до наведених положень МК України ТОВ "Максімус Люкс" здійснило митне оформлення товару "синтетичні полотна…" за тимчасовими митними деклараціями від 08.07.2016 року №100270001/2016/262381, №100270001/2016/262368, від 09.07.2016 року №100270001/2016/262431, №100270001/2016/262423, №100270001/2016/262427, №100270001/2016/262430, №100270001/2016/262424, від 12.07.2016 року №100270001/2016/262739, від 13.07.2016 року №100270001/2016/262801, №100270001/2016/262807, №100270001/2016/262840, №100270001/2016/262858, №100270001/2016/262863, від 14.07.2016 року №100270001/2016/262928, №100270001/2016/262929, №100270001/2016/262941, №100270001/2016/262952, №100270001/2016/262938, №100270001/2016/262937, №100270001/2016/262935, №100270001/2016/262934, №100270001/2016/262933, від 15.07.2016 року №100270001/2016/263001, №100270001/2016/263013, №100270001/2016/263024, від 16.07.2016 року №100270001/2016/263061, №100270001/2016/263064, №100270001/2016/263063, від 19.07.2016 року №100270001/2016/263300, №100270001/2016/263296, №100270001/2016/263301, №100270001/2016/263292, №100270001/2016/263306, №100270001/2016/263308, №100270001/2016/263285, №100270001/2016/263294, від 20.07.2016 року №100270001/2016/263441, №100270001/2016/263488, №100270001/2016/263446, №100270001/2016/263452, №100270001/2016/263438, від 22.07.2016 року №100270001/2016/263658, №100270001/2016/263654, від 23.07.2016 року№100270001/2016/263726, від 22.07.2016 року №100270001/2016/263669, №100270001/2016/263676, від 23.07.2016 року №100270001/2016/263722, від 22.07.2016 №100270001/2016/263703, від 23.07.2016 року №100270001/2016/263709, №100270001/2016/263710, №100270001/2016/263713, від 25.07.2016 року №100270001/2016/263900, №100270001/2016/263809, №100270001/2016/263950, №100270001/2016/263951, №100270001/2016/263953, №100270001/2016/263948, №100270001/2016/263955, №100270001/2016/263954, від 26.07.2016 року №100270001/2016/264088, №100270001/2016/264090, №100270001/2016/264086, №100270001/2016/264087, №100270001/2016/264089, №100270001/2016/264043, №100270001/2016/264044, №100270001/2016/264105, від 27.07.2016 року №100270001/2016/264126, №100270001/2016/264205, №100270001/2016/264231, №100270001/2016/264241, №100270001/2016/264198, №100270001/2016/264218, №100270001/2016/264226, №100270001/2016/264239, від 28.07.2016 року №100270001/2016/264323 із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати товари (8%).

З метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів, посадовою особою Київської міської митниці ДФС були відібрані проби (зразки) товару.

За вказаними тимчасовими митними деклараціями товар "синтетичні полотна…" після проведення митного контролю і митного оформлення (у т.ч. контролю правильності визначення митної вартості товарів) було випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю (2,5 $/кг за МД від 08.07.2016 року №100270001/2016/262381, №100270001/2016/262368 та 2,2 $/кг за іншими митними деклараціями), визначеною за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору.

Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертних висновку СЛЕД від 25.07.2016 №142005703-0283, від 27.07.2016 №142005703-0296, від 05.08.2016 № 142005703-0347, від 08.08.2016 № 142005703-0356, від 04.08.2016 № 142005703-0338, від 05.08.2016 № 142005703-0348, від 26.07.2016 № 142005703-0292, від 05.08.2016 № 142005703-0345, від 28.07.2016 № 142005703-0301, від 29.07.2016 № 142005703-0309, від 09.08.2016 № 142005703-0357, № 142005703-0358, від 11.08.2016 № 142005703-0366, від 02.08.2016 № 142005703-0323, № 142005703-0322, № 142005703-0320, від 01.08.2016 № 142005703-0318, від 10.08.2016 № 142005703-0365, № 142005703-0362, № 142005703-0364, від 01.08.2016 № 142005703-0315, від 02.08.2016 № 142005703-0319, від 11.08.2016 № 142005703-0367, від 03.08.2016 № 142005703-0332, від 01.08.2016 № 142005703-0316, від 02.08.2016 № 142005703-0324, від 12.08.2016 № 142005703-0372, № 142005703-0371, від 08.08.2016 № 142008200-0695, від 05.08.2016 № 142008200-0691, від 04.08.2016 № 142008200-0684, № 142008200-0681, від 05.08.2016 № 142008200-0687, № 142008200-0689, від 03.08.2016 № 142008200-0677, № 142008200-0673, № 142008200-0675, № 142008200-0676, від 04.08.2016 № 142008200-0683, № 142008200-0680, № 142008200-0682, від 12.08.2016 № 142008800-0700, від 26.08.2016 № 142008800-0738, від 12.08.2016 № 142008800-0699, № 142008800-0702, № 142008800-0701, № 142008800-0698, № 142008800-0697, № 1420088003-0694, № 142008800-0695, № 142008800-0693, від 09.08.2016 № 142005703-0360, від 16.08.2016 № 142005703-0385, від 05.08.2016 № 142005703-0350, від 12.08.2016 № 142005703-0373, від 17.08.2016 № 142005703-0388, № 142005703-0387, від 11.08.2016 № 142005703-0370, від 18.08.2016 № 142005703-0397, від 16.08.2016 № 142005703-0381, № 142005703-0382, від 08.08.2016 № 142005703-0352, від 22.08.2016 № 142005703-0408, від 19.08.2016 № 142005703-0405, від 08.08.2016 № 142005703-0354, від 11.08.2016 № 142005703-0368, від 08.08.2016 № 142005703-0353, від 11.08.2016 № 142005703-0369, від 17.08.2016 № 142005703-0389, від 09.08.2016 № 142005703-0359, від 25.08.2016 № 142005703-0421, від 23.08.2016 № 142005703-0418, від 29.08.2016 № 142005703-0439, від 22.08.2016 № 142005703-0410, від 16.08.2016 № 142005703-0379, від 19.08.2016 № 142005703-0399 та у відповідності до положень статей 260, 261 Митного кодексу України ТОВ "Максімус Люкс" подало органу доходів і зборів додаткові декларації від 17.08.2016 № 100270001/2016/266334, від 16.08.2016 № 100270001/2016/266264, № 100270001/2016/266183, від 17.08.2016 № 100270001/2016/266335, від 18.08.2016 № 100270001/2016/266427, від 17.08.2016 № 100270001/2016/266333, № 100270001/2016/266331, від 18.08.2016 № 100270001/2016/266429, від 19.08.2016 № 100270001/2016/266504, від 22.08.2016 № 100270001/2016/266672, № 100270001/2016/266674, № 100270001/2016/266666, від 19.08.2016 № 100270001/2016/266526, від 22.08.2016 № 100270001/2016/266697, № 100270001/2016/266700, від 23.08.2016 № 100270001/2016/266907, від 22.08.2016 № 100270001/2016/266679, № 100270001/2016/266694, № 100270001/2016/266698, № 100270001/2016/266678, № 100270001/2016/266676, № 100270001/2016/266699, від 23.08.2016 № 100270001/2016/266906, № 100270001/2016/266905, від 22.08.2016 № 100270001/2016/266680, від 23.08.2016 № 100270001/2016/266920, від 29.08.2016 № 100270001/2016/267496, від 23.08.2016 № 100270001/2016/266908, від 25.08.2016 № 100270001/2016/267055, № 100270001/2016/267056, від 23.08.2016 № 100270001/2016/266914, від 25.08.2016 № 100270001/2016/267052, № 100270001/2016/267062, № 100270001/2016/267060, № 100270001/2016/267061, № 100270001/2016/267063, № 100270001/2016/267064, № 100270001/2016/267066, № 100270001/2016/267059, № 100270001/2016/267054, № 100270001/2016/267058, № 100270001/2016/267065, від 01.09.2016 № 100270001/2016/267848, від 29.08.2016 № 100270001/2016/267351, від 26.08.2016 № 100270001/2016/267191, № 100270001/2016/267194, від 29.08.2016 № 100270001/2016/267350, від 25.08.2016 № 100270001/2016/267080, від 26.08.2016 № 100270001/2016/267193, № 100270001/2016/267196, № 100270001/2016/267195, від 29.08.2016 № 100270001/2016/267353, від 31.08.2016 № 100270001/2016/267709, від 29.08.2016 № 100270001/2016/267352, № 100270001/2016/267349, № 100270001/2016/267354, від 31.08.2016 № 100270001/2016/267710, від 29.08.2016 № 100270001/2016/267494, від 31.08.2016 № 100270001/2016/267713, від 30.08.2016 № 100270001/2016/267555, від 31.08.2016 № 100270001/2016/267711, від 30.08.2016 № 100270001/2016/267556, від 01.09.2016 № 100270001/2016/267850, від 29.08.2016 № 100270001/2016/267359, від 30.08.2016 № 100270001/2016/267557, № 100270001/2016/267554, від 29.08.2016 № 100270001/2016/267358, № 100270001/2016/267356, від 31.08.2016 № 100270001/2016/267714, від 30.08.2016 № 100270001/2016/267558, від 31.08.2016 № 100270001/2016/267712, від 01.09.2016 № 100270001/2016/267849, від 02.09.2016 № 100270001/2016/268041, від 01.09.2016 № 100270001/2016/267851, від 31.08.2016 № 100270001/2016/267717, від 05.09.2016 № 100270001/2016/268127, що містять точні відомості про код товару згідно УКТ ЗЕД.

Не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товарів, митним органом були прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, за якими органом доходів і зборів визначено митну вартість товарів із застосуванням резервного методу.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до митного органу всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною договору, до того ж відповідачем випущено товари у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями не виявлено будь-яких розбіжностей, ознак підробки та не було встановлено, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Таким чином, правових підстав для витребування додаткових документів та прийняття Рішень про коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервним методом визначення митної вартості у митного органу не було.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Митного кодексу України.

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки розбіжностям, виявленим митним органом під час здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів передбачено статтею 54 Митного кодексу України.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Частиною 2 ст.57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини 3 статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами органу доходів і зборів в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за тимчасовими митними деклараціями було випущено у вільний обіг товари «синтетичні полотна…» за заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за першим методом - за ціною договору.

При цьому податковим органом під час випуску товарів у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями не було виявлено будь-яких розбіжностей, ознак підробки та не було встановлено, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що під час митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями відповідачем було визнано заявлену декларантом митну вартість, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору, отже сумнівів органу доходів і зборів у достовірності відомостей в поданих до митного оформлення товару документах не виникало, а подані документи для підтвердження заявленої митної вартості були визнані достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості.

Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, та з урахуванням вищевказаних норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що декларантом було надано до митного органу документи, які підтверджували вартість товару за першим (основним) методом визначення митної вартості. Подані документи не містили розбіжностей, тому, на думку колегії суддів, правових підстав для витребування митним органом додаткових документів та прийняття у подальшому Рішень про коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервним методом визначення митної вартості, у митного органу не було.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надано вагомих доказів того, що позивачем заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено вартість товарів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем з метою встановлення характеристик визначальних для класифікації товарів, були відібрані проби (зразки) товару.

Відповідно до статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами органу доходів і зборів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для:

1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;

2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;

3) встановлення країни походження товарів;

4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність;

6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що посадовими особами митниці були відібрані проби (зразки) товару та направлені відповідні запити до експертного органу лише з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів, що вбачається з пункту 7 Висновків Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС (обґрунтування та мета направлення запиту).

Відібрання проб (зразків) товарів для перевірки задекларованої митної вартості товарів посадовими особами митниці не здійснювалось, тоді як така можливість передбачена пунктом 2 частини 1 статті 356 Митного кодексу України

При цьому, за відсутності точних відомостей для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД у відповідності до наведених положень Митного кодексу України ТОВ «Максімус Люкс» здійснило митне оформлення товару «синтетичні полотна…» за тимчасовими митними деклараціями із застосуванням найбільшої ставки ввізного мита з тих, під яку можуть підпадати товари (8 %).

Таким чином, з урахуванням вищевказаних норм діючого законодавства та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відповідача не було правових підстав для витребування додаткових документів та прийняття Рішень про коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервним методом визначення митної вартості, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року по справі №21-591а15 (номер судового рішення у ЄДРСР - 46359541) відповідно до якої вбачається, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, а саме, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Не надання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що під час митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг за тимчасовими митними деклараціями, митницею було остаточно визнано заявлену декларантом митні вартість, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів -за ціною договору.

Згідно п.1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до п. 5 ст. 255 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних Формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставляння відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що тимчасова або неповна декларація не є завершальним документом, її подання не є Фактом завершення декларування, а передбачає лише спрощений порядок випуску товарів у вільний обіг. Таке спрощення покладає на декларанта обов'язок протягом ЗО днів з дня випуску товарів у вільний обіг подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тим самим забезпечується завершеність процедури декларування. Прийняття митним органом такої декларації і є завершальним юридичним фактом правовідносин митного оформлення.

Наведене дає підстави для висновку, що після подання тимчасової митної декларації можливі зміни щодо зазначених у ній відомостей, зокрема й вартості ввезеного на митну територію товару, що є базою оподаткування ПДВ, остаточні ж відомості про такі товари будуть міститись у митній декларації, заповненій у звичайному порядку. Тому, у разі випуску товарів у вільний обіг у спрощеному порядку, з поданням платником тимчасової митної декларації, суми ПДВ відносяться до податкового кредиту на підставі поданої платником та прийнятої митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку з установленим обсягом даних, яка підтверджує завершення декларування ввезеного на митну територію товару (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем після проведення лабораторних досліджень щодо встановлення класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД на підставі експертних висновків СЛЕД та у відповідності до положень статей 260, 261 Митного кодексу України були подані податковому органу додаткові декларації, що містять точні відомості про код товару згідно УКТ ЗЕД.

Таким чином, на думку колегії суддів позивач виконав всі митні Формальності відповідно до вимог Митного кодексу України.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що правових підстав для винесення Рішення про коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та резервним методом визначення митної вартості та прийняття карток відмови у прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митного органу не було.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно розбіжностей в документах з огляду на наступне.

Посилання відповідача у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів на відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та наявність у них розбіжностей є безпідставними з огляду на наступне.

Щодо не обумовлення в інвойсах термінів відстрочки платежу колегія суддів зазначає, що зазначене не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації в інвойсі не може свідчити про заниження митної вартості товару. До того ж інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Також митним органом в якості розбіжностей вказано, що до митного оформлення не надані додаткові угоди щодо порядку здійснення перерахунку коштів на рахунок продавця.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що у наданих контрактах передбачені платіжні реквізити сторін, в тому числі банківські рахунки продавця товару. Встановлення додатковими угодами інших платіжних реквізитів в даних випадках не було необхідним, такі додаткові угоди не укладались, отже органу доходів і зборів не надавались.

Щодо відсутності у деклараціях країни відправлення відомостей про інвойси чи контракти, згідно яких поставлялись товари, колегія суддів зазначає наступне.

Не зазначення в деяких деклараціях країни відправлення даних про інвойс чи контракт відповідно до яких відбувалась поставка не є ціноутворюючим фактором та не впливає саме на числове значення складових митної вартості товарів. У експортних деклараціях містяться посилання на номер контейнеру, в якому переміщувався товар, кількісні характеристики товару, умови поставки згідно ШКОТЕРМС, інформацію про порт призначення, що у своїй сукупності дають змогу ідентифікувати та співставити дані експортної декларації з конкретною поставкою товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений чіткий перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов'язковому поданню при митному оформленні товарів.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що декларантом до суду першої інстанції були подані декларації країни відправлення для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. /ч. 6 ст. 53/

Щодо зазначення у прайс -листах умов поставки СІР, номерів контрактів та контейнерів вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, колегія суддів зазначає, що вказані висновки органу доходів і зборів є безпідставними, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа.

Крім того, враховуючи, що умова поставки СІР покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та витрати по страхуванню, які продавець включає в ціну товару, то цілком логічно, що продавець виставляє прайс-лист із зазначенням умови поставки СІР напевно прораховуючи ціну товару з урахуванням витрат, зокрема, на доставку товару з Китаю до конкретного порту призначення - Іллічівськ (Україна), яка може відрізнятися, наприклад, від витрат на доставку з Китаю до іншого місця призначення товару в більший чи менший бік. Також, ціна товару може формуватися в залежності від кількості (обсягу) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), умов платежів, а також інших об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну товару. Враховуючи, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну, контрагент має право обчислити та визначити ціну товару на конкретну партію товару з урахуванням наведених умов формування ціни та пред'явити покупцю прайс-лист на конкретну експорту операцію.

В оскаржуваних картках митним органом вказано, що до деяких митних декларацій, по яким прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, декларантом надавалися страхові документи, але в них відсутні дані про номери інвойсів, що не дає можливості впевнитись до якої партії товарів проведено страхування вантажу.

З приводу вищевказаного колегія суддів зазначає, що відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах СІР («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, витрат по страхуванню і забезпечення здійснення митного оформлення товару.

Оскільки представлені до митного оформлення товари були поставлені на умовах СІР, декларант не зобов'язаний подавати документи, що містять відомості про вартість страхування. Умова поставки СІР передбачає включення в ціну договору не тільки ціну товару, але і витрати на фрахт і страхування, отже остання вже включена у вартість імпортованого товару. Ціна товару визначена продавцем з урахуванням витрат на страхування та вказана безпосередньо в інвойсах, які були надані органу доходів і зборів.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що страхування товарів здійснювалось контрагентом, а позивач є самостійним суб'єктом господарювання та не може нести юридичної відповідальності за повноту відомостей, які наведені у страхових документах. Крім того, відомості, що містяться у страхових полісах, дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, отже відсутність в них даних про інвойс не є підставою для коригування митної вартості товару.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, оскільки надані позивачем документи підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною договору та не містять будь-яких розбіжностей, що є підставою для здійснення розмитнення цього товару за першим методом, зазначеним позивачем (за ціною договору).

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства та докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Максімус Люкс" в повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв