Ухвала суду № 64921498, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/18576/16-а

Категорія: 11.1 Головуючий в 1 інстанції: Нікітіна С.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 02 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

02 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом, в якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ у Приморському районі м.Одеси щодо відмови йому у перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці в відповідності до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; зобов'язати управління ПФУ у Приморському районі м.Одеси привести щомісячне грошове утримання судді у відставці відповідно з положенням ч.ч.3,5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та здійснити нарахування з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року та з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року з урахуванням виплачених сум;зобов'язати управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси виплатити на користь позивача недоплачене довічне грошове утримання судді у відставці за період з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року та з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача він має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді згідно з довідками апеляційного суду Одеської області, однак відповідач неправомірно відмовив йому у такому перерахунку. Крім того, позивач зазначив, що постановою Приморського районного суду м.Одеси від 15 вересня 2015 року суду зобов'язав управління ПФУ у Приморському районі м.Одеси виплатити йому неодержане грошове утримання, а також нарахувати і виплачувати грошове утримання позивача з 01 жовтня 2013 року до зміни розміру заробітної плати працюючих суддів.

Управління ПФУ у Приморському районі м.Одеси заперечувало проти позову, зазначаючи, що підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.

Справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 02 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до абз.4 ч.8 ст.183-2 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

В 2007 році ОСОБА_2 пішов у відставку з посади судді апеляційного суду Одеської області.

Перебуваючи на обліку в УПФУ у Приморському районі м.Одеси, позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

09 червня 2016 року та 19 серпня 2016 року позивач звернувся до управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси з заявою про приведення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідність з положенням ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з постановою Приморського районного суду м.Одеси від 15 вересня 2015 року по справі № 522/25219/13а, починаючи з 03.09.2015 року по 30.04.2016 року, а також з 01.05.2016 року по 07.06.2016 року, відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02.06.2016 року № 130 та № 131.

23 червня 2016 року, листом № 323/Т-11 та листом від 15 вересня 2016 року № 463/Т-11, відповідач відмовив позивачу у перерахунку довічного грошового утримання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивач має законні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI передбачалось, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В подальшому Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. № 3668-VI до вказаної статті внесені зміни, які, зокрема передбачали зменшення щомісячного довічного грошового утримання судді були визнані неконституційними відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України врахував попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Отже, частиною третьою статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням рішення Конституційного суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, встановлювалась виплата судді щомісячного грошового утримання у розмірі 80% грошового утримання працюючого судді. За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Зі змісту положень ч.3 ст.138 Закону № 3668-VІ вбачається, що при виплаті довічного грошового утримання судді враховуються діючи розміри грошового утримання працюючого судді. Отже, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. не пов'язує визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розміром заробітної плати, яку діючий суддя отримував до виходу у відставку.

Крім того, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений на рівні підзаконного нормативно-правового регулювання. Так, згідно з пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 р. № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Аналізуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежать від суми грошового утримання діючого судді, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та виходячи з принципу єдності статусу суддів, у разі підвищення розміру грошового утримання діючого судді має здійснюватись перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничним розміром.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, за ним зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з урахуванням вимог ст.19 Конституції України, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню діюча на час спірних правовідносин ч.3 ст.138 Закону, а отже дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є противоправними, адже порушують права та інтереси позивача.

Виходячи з наведених вище норм права, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у відповідності до заробітної плати, визначеною довідками Територіального управління Державної судової адміністрації від 02.06.2016р. № 130 та № 131.

12 лютого 2015 року прийнято Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII, відповідно до якого внесено зміни до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI та викладено цей закон у новій редакції.

Відповідно до вищезазначених змін Закону України "Про судоустрій та статус суддів" питання розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були врегульовані у ч.3 ст. 141 цього Закону, якою було передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 визнані неконституційними, зокрема положення частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому, Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого ч.3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

У цьому рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що він вже визнавав неконституційними положення законів України щодо зниження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позбавлення суддів можливості подальшого перерахунку розміру такого утримання; припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання на період роботи суддів у відставці на певних посадах, а також встановлення максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання (п.2 резолютивної частини рішення від 03 червня 2013 року №3-рп/2013). Незважаючи на це, Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911, окремими положеннями яких звужено обсяг гарантій незалежності суддів. При цьому зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (ч.2 ст. 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8 Основного Закону України).

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод

Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Отже, враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом у вищезазначених справах, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п.6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п.6.4).

Наведені положення підтверджуються й міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Так, згідно п.54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною відмову у здійсненні перерахунку довічного утримання та зобов'язання управління ПФУ у Приморському районі м. Одесі здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 за період з 01.09.2015р. по 07.06.2016р. згідно довідок Апеляційного суду Одеської області від 02.06.2016р. № 130 та 131.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.183-2, 195,197,198,200,205,206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м.Одеси - залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 02 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян