Ухвала суду № 64921484, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4510/16

Категорія: 3.4 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі ДМС) про скасування рішення ДМС № 292094 від 18 серпня 2016 року про скасування позивачці дозволу на імміграцію в Україну та зобов'язання ДМС поновити їй посвідку на постійне проживання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду ДМС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 червня 2005 року позивачка звернулася до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Одеській області з клопотанням про залишення на постійне проживання в Україні.

14 липня 2005 року позивачка отримала дозвіл на проживання на території України та була документована посвідкою на постійне проживання на території України строком до 08 січня 2009 року. 07 травня 2007 року позивачкою отримано новий бланк посвідки.

З метою набуття її неповнолітніми дітьми громадянства України, в липні 2016 року позивачка завернулась до ДМС із заявою про перевірку законності видачі посвідки на постійне місце проживання в Україні від 07 травня 2007 року.

За результатом проведення перевірки, 18 серпня 2016 року посадовими особами ДМС складено висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачці, в якому зазначено, що в попередньому висновку по справі не визначено конкретних підстав імміграції позивачки на територію України, у зв'язку з чим працівники ДМС вважали за доцільне скасувати раніше прийнятий дозвіл на імміграцію.

На підставі даного висновку, а також п.6 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», ДМС України в Одеській області було прийнято рішення № 292094 від 18 серпня 2016 року про скасування позивачці дозволу на імміграцію в Україну, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та вважав, що відповідачем під час розгляду справи не було доведено правомірності прийнятого ним спірного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Преамбулою Закону України Про імміграцію (далі Закон) передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.

Положеннями ст.1 визначено, що дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;

Приймаючи спірне рішення № 292094 від 18 серпня 2016 року про скасування позивачці дозволу на імміграцію в Україну відповідач посилався на зміст п.6 ч.1 ст.12 Закону.

Так, п.6 ч.1 ст.12 Закону передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано в інших випадках, передбачених законами України.

З аналізу наведеного вбачається, що відповідні інші випадки для скасування дозволу на імміграцію, які не визначені в Законі, повинні бути чітко зазначені іншими (та виключно) законами України (не підзаконними нормативно-правовими актами).

Разом з тим, відповідачем в обґрунтування власного рішення не зазначено жодної підстави для скасування дозволу на імміграцію, яка була б передбачена законом України. Натомість зазначено, що під час перевірки особової справи з'ясувалося, що у висновку по справі (відносно видачі дозволу на імміграцію) не визначено конкретних підстав імміграції позивачки на територію України, однак, колегія вважає, що вказані обставини не можуть слугувати підставою для прийняття спірного рішення, оскільки не передбачені жодним законом України.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук