Ухвала суду № 64921467, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5520/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Комінтернівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду до Комінтернівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року №0000124002.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду ФОП подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 травня 2016 року працівниками ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДФС в Одеській області, на підставі направлень ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 04 травня 2016 року №215, №216 та наказу ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 04 травня 2016 року №217-п «Про проведення фактичної перевірки» з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв проведено фактичну перевірку у торгівельному павільйоні за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність ФОП, за результатами якої складено акт №1456/15-51-40-00/НОМЕР_1 від 16 травня 2016 року.

У ході перевірки було встановлено порушення ФОП:

-п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: продаж слабоалкогольних напоїв та цигарок без проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

-п. 12 ст.3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме відсутні прибуткові накладні та алкогольні напої, на пиво та тютюнові вироби, перелік яких викладений у додатку до акту перевірки на загальну суму 18824,64грн.;

На підставі зазначених висновків акту перевірки ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000124002 від 21 липня 2016 року, згідно якого позивачці визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37650,28 грн..

Винесення вказаного податкового повідомлення-рішення і стало підставою для звернення з даним позовом.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та вважав, що жодних доказів, які б спростовували встановлені під час перевірки 05 травня 2016 року порушення, представником ФОП до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Положеннями п.1, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.

Положеннями ст.20 Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, в обґрунтування власної правової позиції та винесення спірного рішення ОДПІ посилалось на відповідний акт перевірки від 16 травня 2016 року, в якому встановлені та зафіксовані порушення позивачем п.1, 12 ст.3 Закону, а саме: продаж слабоалкогольних напоїв та цигарок без проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме відсутні прибуткові накладні та алкогольні напої, на пиво та тютюнові вироби, перелік яких викладений у додатку до акту перевірки на загальну суму 18824,64 грн..

Водночас, обґрунтовуючи позов ФОП зазначалось лише про безпідставність проведення перевірки з огляду на п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, в якому встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, зазначені обмеження не поширюється: з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук