Ухвала суду № 64921405, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4660/16

Категорія: 3.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до управління ДМС України в Одеській області про зобов'язання відповідача обміняти позивачу стару посвідку на постійне проживання в Україні на нову.

Свої позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтував незаконністю спірної бездіяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача вчинити певні дії.

В апеляційній скарзі управління ДМС України в Одеській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 25.03.2002 року до відділення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи УМВС України в Одеській області надійшла заява - анкета громадянина Вєтнаму ОСОБА_6 про залишення в Україні на постійне проживання. До вказаної заяви позивачем були додані наступні документи: копія паспортного документа громадянина Вєтнаму ОСОБА_6 НОМЕР_1 виданого 03.12.1998 р.; копія дозволу на працевлаштування НОМЕР_2 від 28.12.2000р.; довідка про відсутність судимості на території Вєтнаму; довідка про місце роботі від 21.03.2002 року; копія договору купівлі продажу квартири від 22.04.2002 року, копія заяви про надання згоди на прописку; копія договору про здачу житлового приміщення в піднайом; копія довідки Одеського коледжу стандартизації метрології та сертифікації про навчання від 14.03.2002 року.

За результатами розгляду поданих позивачем заяв ВГІРФО УМВС в Одеській області прийняло висновок від 14.05.2002 року про залишення на постійне мешкання в Україні, яким задоволено клопотання позивача про залишення на постійне проживання в Україні.

На підставі вказаного висновку Позивачу була видана тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_3. 08.12.2003 року замість попередньої посвідки позивачу видана тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_4 терміном дії безстроково, яка до цього часу знаходиться у позивача.

В подальшому, 01.03.2016 року, на підставі пункту 6 розділу IV статті 12 Закону України „Про імміграцію, Головним управлінням ДМС України в Одеській області, було прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. Вєтнаму ОСОБА_6, 1963 р.н., що оформлене Висновком від 01.03.2016р., згідно якого посвідка на постійне проживання якого серії НОМЕР_5 від 08.12.2003 року визнана недійсною та підлягає вилученню.

Позивач не погоджуючись з означеним висновком Головного управління ДМС України в Одеській області звернувся до суду про визнання протиправними дій щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 17.05.2002 року, скасування висновку ГУДМСУ в Одеській області від 01.03.2016 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну; зобов'язання ГУДМСУ в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне місце проживання в Україні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року по справі №815/1059/16, позов ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 01.03.2016р. про скасування ОСОБА_6 дозволу на імміграцію в Україну виданого 17.05.2002 року, в решті позовних вимог відмовлено. Постанова суду від 04.04.2016 року набрала законної сили 08.06.2016 року.

30.03.2016 року позивач звернувся з заявою до начальника ГУМС України в Одеській області в якій просив прийняти документи для обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з віковим терміном. Разом з заявою було подано: копії посвідок на постійне проживання в Україні, копія паспорту громадянина Вєтнаму з перекладом на українську мову, заява про обмін посвідки.

Листом від 11.04.2016 року за вих.. №5/3-402 ГУДМС України в Одеській області повідомив, що 01.03.2016 року у приміщенні відділу імміграційної роботи Головного управління ДМС України в Одеській області позивачем особисто отримано рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та зазначено, що видана позивачу посвідка на постійне місце проживання серії НОМЕР_5 від 08.12.2003 року визнана недійсною та підлягає вилученню.

05.07.2016 року та 28.07.2016 року позивач звернувся з заявами до начальника ГУ ДМС України в Одеській області про виконання рішення суду від 04.04.2016 року та обмін старої посвідки на постійне проживання в Україні на нову.

Листом від 01.08.2016 року Головне управління ДМС України в Одеській області повідомило позивача, що вищевказаною постановою суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління від 01.03.2016 року про скасування гр. Вєтнаму ОСОБА_6 дозволу на імміграцію в Україну, виданого 17.05.2002 року, проте, згідно висновку Головного управління про скасування ОСОБА_6 дозволу на імміграцію, окрім скасування самого дозволу, було визнано недійсною і видану йому посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 08.12.2003 року, про поновлення якої не зазначено в резолютивній частині постанови. Отже, враховуючи вищевикладене, виконання зазначеної постанови Одеського окружного адміністративного суду буде можливим лише у разі зобовязання Головного управління ДМС України в Одеській області поновити гр. СРВ ОСОБА_6 дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання в Україні.

Не погоджуючись з відмовою відповідача в обміні посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Вєтнаму ОСОБА_6, позивач звернувся з даним позовом, просить суд визнати дії протиправними та зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти стару посвідку на постійне проживання в Україні на нову громадянину Вєтнаму ОСОБА_6.

Суд погоджується з правовою позицією позивача, з огляду на наступне.

Згідно статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію".

Відповідно до частини 1 абзаців першого і четвертого статті 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до абз.6 ст.1 Закону, посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Статтею 12 Закону визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно з п.п.21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів, відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Відтак, функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. Всупереч вказаному, протягом усього часу розгляду справи з боку відповідача не надано доказів повідомлення позивача про розгляд питання щодо скасування дозволу про імміграцію та відповідних пояснень, як вбачається з матеріалів справи позивач з власної ініціативи не надавала.

У рішенні по справі "Жданок проти Латвії" (case of Zdanoka v. Latvia) від 16 березня 2006 року, суд приходить до висновку про те, що "для того, щоб гарантувати стабільність та ефективність демократичної системи, від держави може вимагатись вжиття специфічних заходів для самозахисту. Плюралізм і демократія засновані на компромісі, що вимагає різних поступок з боку окремих осіб, які повинні часом бути готовими обмежити деякі із своїх свобод так, щоб забезпечити більшу стабільність держави у цілому. Однак, щоразу, коли держава має намір послатись на принцип "демократії, здатної себе захистити" для виправдання свого втручання у права людини, вона повинна уважно оцінити обсяг і наслідки такого заходу, щоб був дотриманий баланс між вимогами захисту демократичного суспільства, з одного боку, та захисту прав людини - з іншого (п.100 рішення Великої палати, 2006 р.).

Скасування дозволу на імміграцію тягне за собою негативні наслідки для позивача, якими, відповідно до ст.13 Закону, є вилучення посвідки на постійне проживання; обов'язок особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством.

Як було вирішено судом постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року, позов ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 01.03.2016р. про скасування ОСОБА_6 дозволу на імміграцію в Україну виданого 17.05.2002 року. Рішення суду набрало законної сили 08.04.2016 року.

Зі змісту означеної постанови суду вбачається, що згідно висновку від 01.03.2016 року, єдиною підставою для скасування рішення було те, що на час прийняття рішення про надання позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, термін протягом якого певна категорія осіб до якої також відноситься позивач, мали право подати заяву вже сплив. Проте, відповідачем до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, передбачених вказаним п.6 ст.12 Закону України Про імміграцію та були б підставою для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, а саме наявність Закону України який би передбачав такі наслідки при даних умовах. Судом було встановлено, що з боку позивача жодних порушень не було, а фактично порушення були з боку працівника державного органу, який прийняв рішення за спливом встановленого Законом строку та провини в цьому позивача не має.

Таким чином суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 01.03.2016р. про скасування ОСОБА_6 дозволу на імміграцію в Україну, виданого 17.05.2002 року.

Разом з чим, суд в постанові зазначив щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію позивачу, та посвідку на постійне місце проживання в Україні, що оскільки скасування спірного рішення фактично повертає позивача у стан в якому він існував до оскаржуваного рішення, дозвіл на імміграцію за ЗУ Про імміграцію йому не надавався, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, та окрім того судом встановлено, що посвідка на постійне проживання у позивача відповідачем не вилучалась, та до цього часу знаходиться у позивача, що визнається представником позивача, та вже після звернення до суду з позовом позивач 30.03.2016р. звернувся до відповідача з заявою про її заміну в зв'язку з досягненням ним 45 річного віку, та з цього приводу рішення ще не приймалось. Також суд зазначив, що вважає зайвим скасовувати висновок від 01.03.2016р. про скасування дозволу на імміграцію позивача, так як порушення прав позивача відбулось саме рішенням про скасування дозволу на імміграцію та це є невірно обраним захистом порушених прав, саме оскаржуване рішення порушує права позивача.

В даному випадку суд дійшов висновку, що у разі скасування рішення Головного управління від 01.03.2016 року гр. Вєтнаму ОСОБА_6 дозволу на імміграцію в Україну виданого 17.05.2002 року фактично повертається у стан в якому він існував до оскаржуваного рішення, тобто станом на час звернення позивача з заявами 05.07.2016 року та 28.07.2016 року до начальника ГУМСУ в Одеській області про обмін старої посвідки на постійне місце проживання в Україні на нову, у позивача була діюча посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_5 від 08.12.2003 року, а отже у відповідача відсутні були законні підстави відмовити останньому в обміні старої посвідки на нову у зв'язку з досягненням іноземцем 45-річного віку.

Відповідно до п. 14 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, обмін посвідки здійснюється у разі:1) зміни прізвища, імені та по батькові іноземця та особи без громадянства тощо; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідності внесених до посвідки записів записам в інших документах); 3) непридатності посвідки до користування (пошкодження з різних причин тощо).

Згідно п. 15 Порядку №251 Для обміну посвідки подаються:1) заява, зразок якої встановлюється МВС;2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія;3) посвідка, що підлягає обміну;4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України);6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері). Зазначені документи іноземець та особа без громадянства подають не пізніше ніж через місяць після зміни прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності посвідки для користування. У разі коли зміна прізвища та (або) власного імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах тягнуть за собою обмін паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, документи на обмін посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства. Посвідка, обмін якої не проведено в зазначені строки, визнається недійсною.

Пунктом 16 Порядку №251 для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку. Зазначені документи іноземець та особа без громадянства подають не пізніше ніж через місяць після досягнення відповідного віку. У разі коли досягнення відповідного віку тягне за собою обмін паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, документи для обміну посвідки подаються не пізніше ніж через місяць після отримання нового паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства. Посвідка, обмін якої не проведено в зазначені строки, визнається недійсною.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у листі від 01.08.2016 року, що згідно висновку Головного управління про скасування ОСОБА_6 дозволу на імміграцію, окрім скасування самого дозволу, було визнано недійсною і видану йому посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 08.12.2003 року, про поновлення якої не зазначено в резолютивній частині постанови, оскільки саме рішення про скасування дозволу на імміграцію тягне за собою негативні наслідки для позивача, якими, відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію», є вилучення посвідки на постійне проживання; обов'язок особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію, висновок Головного управління про скасування ОСОБА_6 дозволу на імміграцію містить інформаційний характер, на підставі якого приймається рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Суд вважає, що скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію, виданого 17.05.2002р. шляхом оформлення тимчасової посвідки на постійне проживання серії ОД №102-И/2002, тягне юридичні наслідки у вигляді недійсності (нечинності) усіх наслідків такого рішення, у тому числі та в даному випадку рішення про визнання недійсною та вилучення посвідки серії НОМЕР_5 від 08.12.2003р. (пункт 4 Висновку від 01.03.2016р.), що також окремо було встановлено в мотивувальній частині постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2016р. у справі №815/1059/16.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача, вимагаючи саме обміну посвідки, та отримав відмови, в останнє - листом вих №5/3-Н-863 від 05.07.2016р., Н-974 від 01.08.2016р.

Отже відповідачем неправомірно відмовлено в обміні посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Вєтнаму ОСОБА_6, у звязку з чим суд приймає рішення про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти стару посвідку на постійне проживання в Україні на нову громадянину Вєтнаму ОСОБА_6.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про зобов'язання відповідача обміняти позивачу стару посвідку на постійне проживання в Україні на нову - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/