Рішення № 64920755, 22.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальнийномер справи № 752/9026/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Хоменко О.Л.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/330/2017 Доповідач - Шахова О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М. Поливач Л.Д.

при секретарі - Горак Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_3, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» «АХА Страхування» звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.07.2013 року між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «СК «АХА Страхування», та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування №3601536/05АВ наземного транспорту № 105540ГА, за яким АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» застрахувало майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «БМВ», державний номер НОМЕР_1. 14.06.2013 року на автодорозі Київ-Знам`янка 34 км сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БМВ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «ТойотаКамрі», державний номер НОМЕР_2 _2 під керуванням відповідача. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, застрахованому автомобілю «БМВ», державний номер НОМЕР_1 було завдано механічних пошкоджень, а страхувальнику - матеріального збитку. Вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 304379,74 грн. За заявою потерпілого позивач виплатив йому суму страхового відшкодування, розмір якого згідно розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту №1.001.13.07792/VESKО24359 від 10.07.2013 року склав 222799,97 грн. У подальшому позивачем було отримано інформацію про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «Просто страхування» за полісом № АЕ/1657851, в зв'язку з чим позивач звернувся до страховика з регресною вимогою. ПрАТ «Просто-страхування» відшкодувало завдані відповідачем збитки в сумі 50000 грн ( в межах ліміту відповідальності). Різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням становить 172799,81 грн. На підставі ст.1194 ЦК України просить стягнути з відповідача зазначену суму збитків.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «АХА Страхування» страхове відшкодування у порядку регресу у сумі 172 799,81 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування своїх доводів, вказує зокрема, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 212 ЦПК України, не було надано належної оцінки доказам у даній справі та не здійснено аналізу фактичних обставин справи які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 04.04.2013 року між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 105540ГА/13к-03, за яким АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» застрахувало майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «БМВ», державний номер НОМЕР_1.

14.06.2013 року на автодорозі Київ-Знам`янка 34 км сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БМВ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «ТойотаКамрі», державний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача.

Згідно постанови начальника СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_5 від 19.06.2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013100230000703 від 06.04.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.

При цьому, як вбачається з тексту постанови, проведеним досудовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_1, керуючи власним, технічно справним автомобілем BMW X-5, державний номер НОМЕР_1, не впорався з керуванням, в результаті чого втратив керування автомобілем та зіткнувся з автомобілем TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_2.

Постановою про уточнення даних у кримінальній справі від 23 квітня 2015 року виправлено допущену описку у постанові начальника СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_5 від 19.06.2013 року, та зазначено, що необхідно вважати вірним «Проведеним досудовим розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_1, керуючи власним, технічно справним автомобілем TOYOTA CAMRY, державний номер НОМЕР_2, не впорався з керуванням, в результаті чого втратив керування автомобілем та зіткнувся з автомобілем «БМВ», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4

З довідки ДАІ вбачається, що внаслідок ДТП, що сталася 14.06.2013 року на автодорозі Київ-Знамянка 34 км, автомобіль BMW X-5, державний номер НОМЕР_1 отримав наступні механічні пошкодження: деформовано передній бампер, капот, радіатор, переднє ліве та праве крило, передній блок фари, протитуманні фари, передній номерний знак.

Згідно страхового акту №1.001.13.07792/VESKО24359 від 10.07.2013 року, складеного на підставі рахунку-фактури АВТ Баварія №814000 від 22.06.2013 року, сума, що належить до виплати страхувальнику становить 222799,81 грн.

Як вбачається з копії платіжного доручення №44 268 від 11.07.2013 року, позивач перерахував по відомості № АХА00001167 від 11.07.2013 року на рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» виплату в сумі 293935,78 грн, до якої увійшла сума страхового відшкодування в розмірі 222799, 81 грн на користь ОСОБА_4

Згідно полісу № АЕ/1657851 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на 14.06.2013 року цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована АТ «Просто-страхування». Ліміт відповідальності за шкоду майну згідно полісу становить 50000 грн.

ПАТ «Просто-Страхування» відшкодувало АТ «СК «АХА Страхування» позивачу завдані збитки відповідачем у розмірі 50 000 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням склала 172 799 грн.

Відповідно до ст.1191 п.1 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Задовольняючи позов суд першої інтонації виходив із наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в порядку регресу.

Проте повність з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, у межах виплаченого відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Із роз'яснень, викладених у п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, на вказані норми матеріального права уваги не звернув, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, що в даному випадку за договором добровільного страхування відбулось перехід права вимоги від страхувальника до страховика, що є суброгацією.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично не вдавався до оцінки доказів у даній справі та не здійснював аналізу фактичних обставин справи, а саме: невідповідність постанов органів досудового слідства від 19 червня 2013 року та 23 квітня 2015 року іншим доказам, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Зазначені постанови органів досудового слідства сторонами дорожньо-транспортної пригоди не оскаржені та є чинними, а відтак - суд першої інстанції дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого, на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи проаналізував і оцінив докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка спрямована на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких неправомірно було відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Зазначені вище доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено ст. 303 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи на правильність висновків суду в не впливають та їх не спростовують.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин рішення суд першої інстанції в частині правового обґрунтування підлягає зміні із зазначенням, що сума страхового відшкодування у розмірі 172 799,81 грн підлягає стягненню в порядку суброгації.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року в частині правового обґрунтування змінити та вважати стягнуту суму у розмірі 172 799,81 грн в порядку суброгації, а не регресу.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді