Ухвала суду № 64920736, 16.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

16 лютого 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Соколової В.В.,

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Лідії Миколаївни про витребування з незаконного володіння, скасування державної реєстрації, звільнення квартири,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року,

встановила:

у квітні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про витребування з незаконного володіння майна, скасування державної реєстрації та звільнення квартири, посилаючись на те, що договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 18 червня 2014 року є неукладеним, оскільки сторонами договору не було поставлено підписів в реєстрі нотаріальних дій.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач свій позов про витребування майна з незаконного володіння, скасування державної реєстрації та звільнення квартири обґрунтовувала тим, що вона 18.06.2014 р. підписала з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, однак нотаріальне посвідчення договору не відбулось, а тому він є неукладеним, і вказані особи набули майно без достатніх правових підстав.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір від 18.06.2014 р. є неукладеним, а тому відсутні підстави для витребування у покупців вказаного нерухомого майна, скасування державної реєстрації та звільнення квартири.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 626, 657, 640, 1212 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дій, зокрема, посвідчення правочинів (договори, заповіти, довіреності, тощо). Тексти договорів викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

З наданих до справи приватним нотаріусом ІвановоюЛ.М. копій документів видно, що нотаріальна дія - посвідчення договору купівлі-продажу АДРЕСА_3 між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (покупці в рівних частках) була вчинена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ІвановоюЛ.М. 18 червня 2014 р. в межах нотаріального округу, в якому здійснює свою діяльність нотаріус та знаходиться його робоче місце.

Зазначена нотаріальна дія була вчинена в приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса Іванової Л.М. - АДРЕСА_4 (а/с 114 т. 1).

В ст. 44 Закону України «Про нотаріат» на нотаріуса покладений обов'язок встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

В даному випадку позивач не оспорює, що вона дійсно мала намір продати належну їй квартиру на умовах, викладених в тексті Договору купівлі-продажу, про що поставила свій підпис на нотаріальних бланках, на яких було викладено текст договору, що відповідало вимогам ст. 45 вказаного вище Закону.

Нотаріусом було внесено запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під №1510 про посвідчення вказаного договору і дані про реєстровий номер зазначені на бланках договору, які були видані продавцю та двом покупцям. Підпис нотаріуса на бланках був скріплений печаткою. Вказане було здійснено відповідно до вимог глави 11 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 р. та п. 6.7 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України №3253/5 від 22.12.2010 р. Такий запис є доказом вчинення нотаріальної дії.

Відмова ОСОБА_1 поставити свій підпис в реєстрі реєстрації нотаріальних дій була викликана тим, що після укладення договору купівлі-продажу невстановлені особи заволоділи коштами, вирученими від продажу вказаної квартири. Однак вказана обставина не може бути підставою для визнання договору неукладеним та витребування майна, оскільки вирученими коштами ОСОБА_1 розпорядилась на власний розсуд після їх отримання від покупців з метою подальшого перерахування за межі України. Також є безпідставними посилання позивача на те, що такий спосіб переказу коштів був умовою укладення договору купівлі-продажу, оскільки текст договору купівлі-продажу, під яким ОСОБА_1 поставила свій підпис, не містив такої умови і кошти були передані покупцями продавцю ще до моменту його підписання. В тексті Договору продавець своїм підписом під цим договором підтверджує факт повного розрахунку за продану квартиру, одержання від покупців грошей в сумі 706 200 грн., та відсутність будь-яких претензій фінансового характеру.

За скаргою представника позивача -ОСОБА_5 на незаконність дій нотаріуса до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, було проведено перевірку Міністерством юстиції України. У відповіді зазначається, що усі питання щодо правомірності вчинення нотаріальних дій вирішуються в судовому порядку і у разі ухвалення судом рішення, яким буде встановлено факт порушення нотаріусом вимог законодавства при посвідченні вказаного договору, будуть підстави для застосування щодо нотаріуса заходів реагування, передбачених ст. 12 Закону України «Про нотаріат».

Вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на зазначену квартиру в позовній заяві, яка була подана представником позивача - ОСОБА_5, окремо не обґрунтовувались і було вказано, що договір купівлі-продажу є неукладеним, що є підставою для скасування державної реєстрації на квартиру. В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що 19.06.2014 р. приватним нотаріусом ІвановоюЛ.М. було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру по Ѕ частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з порушенням вимог ст. 3 та 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час посвідчення договору). Такі доводи не можуть бути підставою для перегляду рішення в цій частині, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судом першої інстанції така вимога не розглядалась і рішення з цієї підстави не ухвалювалось.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідно запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Дії або бездіяльність державного реєстратора, нотаріуса можуть бути оскаржені до суду, а спори, що виникають у цих правовідносинах підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 313-317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвла набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 757/14571/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1241/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.