Ухвала суду № 64920731, 14.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Бороденко С.А.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3., які діють в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України - начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області Лукащука С.В. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 год. 00 хв. 18 лютого 2017 року відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 366 КК України.

Одночасно підозрюваному ОСОБА_2 визначено заставу в розмірі 35000 мінімальних заробітних плат, що становить 48 230 000 гривень з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених КПК України

Відповідно до ухвали, слідчий суддя відповідно по положень ст.ст. 177, 178 КПК України, врахувавши наявністьобґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, яка підтверджується доданими до клопотання даними, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, дані, які характеризують особу підозрюваного, в їх сукупності, а також врахувавши наявність ризиків, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України можливості останнього, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, можливості незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, а також врахувавши характер заподіяних в наслідок кримінального правопорушення збитків державі, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав вважати, що застосування до ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Не погоджуючись з прийнятим рішення суду, захисники ОСОБА_3., ОСОБА_1 які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування. Апелянти вважають оскаржувану ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що виразилась у неповноті судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Захисники зазначають про те, що слідчий суддя необґрунтовано прийняв до уваги нічим не підтверджені доводи сторони обвинувачення про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, так як вона базується виключно на припущеннях сторони обвинувачення, які протерічать доданим матеріалам.

Також, апелянти вказують на те, що а ні в клопотанні слідчого, а ні в ухвалі слідчого судді не визначено, не встановлено та не наведено жодних правових підстав, які б вказували на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним у клопотанні ризикам.

Окремо свою увагу апелянти звертають на визначений слідчим суддею, як альтернативний вид забезпечення кримінального провадження розмір застави, який є непомірним та обґрунтовано незаконним для їх підзахисного. Тому, таке рішення слідчого судді є наслідком ігнорування не тільки вимог чинного законодавства а й практики Європейського суду з прав людини. Додатково захисники наголошують і на тому, що слідчий суддя не в повній мірі врахував стан здоров'я, дані, які характеризують їх підзахисного, та майновий стан ОСОБА_2, знаходження на його утриманні малолітніх дітей.

Також апелянти звертають увагу на незаконне затримання їх підзахисного. Крім того захисник ОСОБА_1 вказує на те, що розслідування здійснюється незаконним органом досудового розслідування, судовий розгляд було проведено з порушенням права підзахисного на захист. Слідчим суддею не з'ясовано, не досліджено, не вмотивовано неможливість застосувати до ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Також захисник посилається, що слідчий суддя не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 допитувався у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України в якості свідка в квітні 2016 року і з того часу жодного разу не ухилився від слідства, не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином. Захисник звертає увагу на стан здоров'я підзахисного ОСОБА_2, що на його погляд унеможливлює тримання останнього під вартою, що в свою чергу слідчим суддею проігноровано і не досліджено. Також посилається на не розгляд слідчим суддею заяви про відвід, що є порушенням КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням Генеральної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000164 від 01.04.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 366 КК України за підозрою ОСОБА_2 та інших осіб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється в умисній участі в період з березня 2010 року по теперішній час у злочинній організації ОСОБА_5, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, в умисному заволодінні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужим майном в особливо великих розмірах - грошовими коштами, належними ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в сумі 404 374 966, 48 дол. США ( на момент вчинення злочину становило 3 234 999 731,84 грн.) складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих документів.

ОСОБА_2 21 грудня 2016 року о 07 год. 00 хв. затримано у порядку ст. 208 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст. 28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

22 грудня 2016 року Прокурор групи прокурорів Генеральної прокуратури України - прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області Лукащук С.В. звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 з визначенням застави в розмірі 450 000 000 гривень. Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва задовольнив частково дане клопотання та застосував до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначив заставу в розмірі 48 230 000 гривень з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених. ч.5 ст. 194 КПК України у випадку внесення останнім застави.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються орган досудового розслідування та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст. 28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Твердження захисників про те, що документи, долучені до клопотання слідчого, не мають ніякого відношення до підозрюваного ОСОБА_2., колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження, а саме протоколами допитів свідків, підозрюваних у даному кримінальному провадженні, протоколом обшуку, протоколами огляду предметів, речей та документів, які були вилучені під час досудового розслідування та іншими матеріалами, які на даному етапі кримінального провадження дають підстави вважати про ймовірно причетність підозрюваного ОСОБА_2 до інкримінованого кримінального правопорушення.

Разом з цим, вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини)

У клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах міститься достатньо даних для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри. Отже, слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Не заслуговують на увагу суддів доводи апелянтів стосовно незаконності затримання їх підзахисного, оскільки матеріали провадження не містять даних порушень вимог ст. 210, 211 КПК України при затриманні ОСОБА_2

Посилання сторони захисту на незадовільний стан здоров'я їх підзахисного на думку колегії суддів є непереконливими, так як наявність захворювань, які б вказували про неможливість утримання підозрюваного під вартою, встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку. Такі дані у матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідно до ст. 49 Конституції України, підозрюваний не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи місця тримання.

В сукупності із вищевикладеним для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував характеризуючи дані підозрюваного ОСОБА_2 та інші обставини передбачені ст. 178 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині, є необґрунтованими.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, обґрунтувавши при цьому причини, з яких не може бути застосовано жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор України, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідуваннябудь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення територіальної юрисдикції розгляду клопотання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу стали постанова про доручення проведення досудового розслідування Головному слідчому управління Генеральної прокуратури України. Місцем знаходження органу досудового розслідування, є Печерський район міста Києва. За таких обставин клопотання про обрання запобіжного заходу було складене, погоджене та внесене органом досудового розслідування на розгляд слідчим суддею без будь-якого порушення правил територіальної підсудності, встановлених чинним законодавством України, що спростовує доводи захисту про те, що розслідування здійснюється незаконним органом досудового розслідування.

Крім того заступник Генерального прокурора України своєю постановою визначив групу прокурорів, які здійснюватимуть процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні що узгоджується з положеннями ст. 37 КПК України.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи захисту про те, що слідчим суддею не розглядався заявлений стороною захисту відвід судді, дані твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема (т.1 а.с. 211). При цьому порядок вирішення питання про відвід встановлений ст. 81 КПК України порушений не був. Крім того Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі - роз'ясненні від 16.06.2016 р. N 223-1650/0/4-16вказує на те, що у разі заявлення слідчому судді відводу з підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК, його розглядає інший суддя цього ж суду у порядку, встановленому в ст. 81 КПК, заявлення відводів судді, який розглядає відвід слідчому судді, а отже, не здійснює повноваження судді (слідчого судді) у даному кримінальному провадженні, а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні, КПК не передбачено. Заявлення такому судді відводів можна розцінювати як зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження та, діючи відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК, залишати такі заяви без розгляду.

Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суд на законних підставах визначив йому заставу в розмірі 48 230 000 (сорок вісім мільйонів двісті тридцять тисяч) гривень, оскільки такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, з урахуванням даних про особу підозрюваного, обставин кримінального провадження, тяжкості злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, конкретного контексту справи та серйозності злочину, який завдав державі збитків на суму 3 234 999 731, 84 гривень, його наслідків та враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, колегія суддів приходить до висновку, що великий розмір застави не був непропорційним, не порушує ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і відповідає положенням ч.5 ст. 182 КПК України.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді у справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3., які діють в інтересах ОСОБА_2, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року, якою частково задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Генеральної прокуратури України - начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Миколаївської області Лукащука С.В. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 год. 00 хв. 18 лютого 2017 року відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 366 КК України з визначенням застави в розмірі 48 230 000 гривень з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених. ч.5 ст. 194 КПК України у випадку внесення застави - залишити без змін,а апеляційні скарги захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3., які діють в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.

11сс/796/21/2017

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Тарасюк К.Е.

Доповідач: Глиняний В.П.