Ухвала суду № 64920572, 15.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11 кп /796/2089/2016Головуючий у 1 інстанції: Римар Є.П. Категорія ст. 185, ч.2 КК Доповідач: Журавель О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Журавля О.О.

Суддів: Павленко О.П., Тютюн Т.М.

при секретареві Ярмолюк М.І.,

за участю прокурора Карпука Ю.А., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката Медіна В.Г.,

розглянула матеріали кримінального провадження № 12016100050007348 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Медіна В.Г. на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року, яким

ОСОБА_1, народжений ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; проживає за адресою: АДРЕСА_2; раніше неодноразово судимий: 1) 08.05.2007 Брусилівським районним судом Житомирської обл., за ч. 1 ст. 185 КК України, до 1 року 3 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном в 1 рік 6 місяців; 2) 30.06.2009 Вишгородським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 15.05.2013 Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст.186 КК України до 4 років, звільнений 14.03.2016 по відбуттю терміну покарання;

засуджений за ч.2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Вироком також вирішено долю речових доказів.

Справу розглянуто із застосуванням положень ст. 349 КПК України.

Розглянувши матеріали кримінального провадження та апеляційну скаргу захисника, судова колегія, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 засуджений за повторне таємне викрадення чужого майна, яке, як видно з вироку, він вчинив 23 липня 2016 року приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 30, де поряд із адміністративною будівлею дачного кооперативу «Чорнобилець» урочища «Наталка», переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав велосипед марки «Specialised» с/н WSBC 603056057 F, синього кольору, який належав ОСОБА_3, після чого поїхав на ньому в напрямку вул. Вишгородської та в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд.

Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 3000 грн.

Не погодившись з вироком суду захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Медін В.Г. подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки своїм розміром є явно не справедливим внаслідок суворості.

На обґрунтування захисник вказує, що ОСОБА_1 вчинив не тяжкий злочин, має постійне місце проживання, відшкодував збитки в повному обсязі, цивільний позов по справі не заявлений, апелянт просить вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_1 змінити в сторону пом'якшення. Разом з тим, застосувавши ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк покарання ОСОБА_1 перебування в установах попереднього ув'язнення.

Заслухавши доповідь судді, виступи апелянта та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, а прокурора - проти їх задоволення, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами кримінального провадження, судова колегія визнає наступне.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, як вони викладені у вироку та юридичної кваліфікації скоєного за ч.2 ст. 185 КК України були отримані в порядку застосування положень ст. 349 КПК України, порушень процедури застосування цієї норми не встановлено і скарг на такі порушення не надходило, а тому, а також розглядаючи кримінальне провадження в межах апеляційних вимог, ці висновки судова колегія не досліджує, не аналізує, не оцінює та погоджується з ними.

Що ж стосується виду, міри покарання, можливості його пом'якшення, про що поставлено питання стороною захисту, то при вирішенні цих питань, і це прямо вказано у вироку, суд першої інстанції встановив наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що покарання обтяжували б.

Посилаючись на вказані обставини, суд також врахував і спосіб життя винуватця, його матеріальний стан, відсутність постійної роботи та джерел для існування, літній вік його батьків та наявність брата - інваліда '1 групи, який потребує додаткового піклування.

Водночас суд врахував особисте ставлення обвинуваченого до вчиненого ним, негативну оцінки ним своїх дій в суді, повернення потерпілій викраденого майна, але взяв до уваги також і те, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово притягнений до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, однак належних висновків для себе з цього не зробив, вчинив новий злочин через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі.

Саме на цих підставах суд визнав неможливим подальше виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства в місцях позбавлення волі, але призначив покарання у виді позбавлення волі близьке до мінімального, передбаченого санкцією правової норми, за якою його засуджено.

Отже, свої висновки в цій частині суд переконливо обґрунтував, вмотивував, а тому, з урахуванням призначення близького до мінімального покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України, а також маючи на увазі, що ОСОБА_1 раніше тричі був засуджений до позбавлення волі за вчинення аналогічних корисливих злочинів і цього разу такий же злочин вчинив через декілька місяців після звільнення з місць позбавлення волі за відбуттям терміну покарання, визначеного попереднім вироком, колегія суддів не має підстав визнати це покарання явно несправедливим внаслідок надмірної суворості, отже в задоволенні апеляційної скарги відмовляє, навіть з урахуванням доводів апелянта та обвинуваченого в апеляційному засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Медіна В.Г. в інтересах ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вказаний вирок суду першої інстанції, - без змін.

Відповідно до чю5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 попереднє ув'язнення у зв'язку з цим кримінальним провадженням в період з 26 жовтня 2016 року по 15 лютого 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'Язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена касаційним порядком до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців від дня проголошення, а засудженим, оскільки він утримується під вартою, - в той же строк від дня отримання ним копії цієї ухвали.

Судді: