Ухвала суду № 64920046, 22.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19681/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

22 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Кузьмишиної О.М.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просив:

- визнати протиправними та дискримінаційними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в частині відмови відновлення ОСОБА_3 та членів його родини на квартирному обліку з 08.10.1991 з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві;

- зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві держану адміністрацію поставити ОСОБА_3 та членів його родини на квартирний облік з 08.10.1991 з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не є публічно-правовим та такий не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки предметно належний іншій юрисдикцій - цивільній. При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги висновки зроблені Верховним Судом України в постанові від 02 грудня 2014 року у справі №21-530а14.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з частин 1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієї чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Також статтею 6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з адміністративного позову, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови відновлення ОСОБА_3 та членів його родини на квартирному обліку з 08.10.1991, як такого, що звільнений з військової служби у запас або відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві, а також просив зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві держану адміністрацію поставити ОСОБА_3 та членів його родини на квартирний облік з 08.10.1991 з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Водночас, позивач зазначає, що оскаржувані дії відповідача полягають у відмові у постановці позивача на квартирний облік, яка викладена у розпорядженні від 11.08.2016 року №427 та повідомленні Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.08.2016 року №24-4341/103. Обґрунтовуючи протиправність дій, позивач посилається на порушення відповідачем, зокрема, і норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли з суб'єктом владних повноважень у сфері соціального захисту військовослужбовця та в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення законодавства про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб, колегія суддів приходить до висновку, що дана справа повинна розглядатися за правилами КАС України.

За таких обставин, спір позивача з Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а прийняті у зв'язку з цим рішення породжують настання юридичних наслідків.

При цьому, правова позиція, викладена у висновках Верховним Судом України в постанові від 02 грудня 2014 року не містить висновків, які б були обов'язковими щодо застосування відповідних норм права у даній справі, оскільки предметом розгляду у справі, що переглядалася Верховним Судом України, була вимога особи щодо забезпечення жилим приміщенням у позачерговому порядку, натомість, у справі, що розглядається наразі судом, є питання про постановлення на квартирний облік, що є виключною компетенцією відповідача, як суб'єкта владних повноважень при реалізації управлінських функцій.

Крім того, судом апеляційної інстанції, з метою офіційного з'ясування обставин справи, керуючись статтею 11 КАС України, здійснено пошук інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2016 року, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, у справі №826/22158/15, визнано протиправними дії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у прийнятті на квартирний облік ОСОБА_3 із сім'єю та зобов'язано Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_3 щодо прийняття його на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, внаслідок чого суд дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження, у зв'язку з чим така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 202, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.02.2017.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

О.М. Кузьмишина

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.