Ухвала суду № 64918855, 21.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/14616/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 03.10.16р. у справі №760/14616/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.10.16р. адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у порядку та на умовах, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13р. N 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», статей 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати у цій частині постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що особам які звільнені з Прикордонних військ, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється за рахунок Міністерства оборони України; справу розглянуто не уповноваженим складом суду, оскільки даний спір предметно підсудний окружному адміністративному суду; судом першої інстанції в порушення норм процесуального права проведено розгляд справи у порядку скороченого провадження.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 22.03.82р. по 15.05.84р. проходив військову службу у лавах Збройних Сил Радянської армії та проходив військову службу у складі в/ч 2066 з 04.11.82р. по 25.01.85р. в Демократичній Республіці Афганістан, де велись бойові дії.

У лютому 1984 року під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан позивач отримав кульове поранення правої гомілки, що підтверджується актом судово-медичного дослідження № 74/В.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1096 від 11.11.10р. встановлено, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

21.01.14р. позивачу призначено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням та захворюванням, пов'язаними із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0071732.

Позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІІІ групи, яке пов'язане з виконанням військової служби в країнах, де велися бойові дії.

Поданий позивачем пакет документів відпрацьований в Київському МВК та направлений до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

За результатам розгляду поданих документів відповідач листом від 19.07.15р. №248/3/б/3165 відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги з тих підстав, що Міністерство оборони України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91р. № 2011-XII (у редакції Закону від 04.07.12 р. N 5040-VI; редакція чинна з 01.01.14р.) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Такого правового висновку у справах з аналогічних правовідносин дійшов Верховний Суд України (постанови від 18.11.14р. року справа № 21-446а14; від 21.04.15р. справа№21-135а15.

Відповідно до ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно висновку МСЕК, захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.15р. №975.

Відповідно до п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться в залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.

Як свідчать обставини справи, ІІІ група інвалідності встановлена позивачу з 21.01.14р. (а/с 8).

Пунктом 12 Порядку передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно п. 13 вказаного Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, рішення з питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги уповноваженим на те органом не приймалося; відмова у призначенні допомоги оформлена листом, що не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України.

Як висловився Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.14р. у справі №21-11а14, прийнятій у подібних правовідносинах, у разі якщо звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідачем не розглянуто, та відповідного рішення не прийнято, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Отже, належним захистом порушеного права позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати йому одноразової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у відповідності до вимог Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13р. №975.

Абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вказаної норми права слідує, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, зокрема зазначених в постановах від 18.11.14р. та 21.04.15р. (справа № 21-446а14, №21-135а15).

Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що призначення та виплата позивачу одноразової грошової допомоги має здійснюватися Адміністрацією Державної прикордонної служби України, як правонаступником прикордонних військ КДБ СРСР, з огляду на наступне.

Як встановлено вище, позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 2066, що входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР та був звільнений з останньої в запас.

Колегія суддів зазначає, що Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР).

Прикордонні війська КДБ СРСР, відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12.10.1967 року, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 1 вересня 1939 року по 21 березня 1989.

Отже, Державна прикордонна служба України до військової частини 2066 Прикордоних військ КДБ СРСР жодного відношення ніколи не мала.

Пунктом 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13р. передбачено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Як встановлено колегією суддів, призов позивача та його звільнення з військової частини здійснювалось на підставі наказів Міністерства оборони України.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

Покликання апелянта на те, що вказана категорія справи не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду - не заслуговують на увагу, оскільки одноразова грошова допомога військовослужбовців є однією з форм соціального захисту військовослужбовців, а тому на спірні правовідносини поширюються положення п.4 ч.1 ст. 18 КАС України.

Така правова позиція узгоджується з позицією ВАСУ, що викладена у постанові від 22.12.15р. у справі №К/800/47688/13.

Не заслуговують на увагу і покликання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на те, що відповідно до приписів ст. 183-2 КАС України, така категорія справ розглядається у порядку скороченого провадження.

У іншій частині - постанова суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається, оскільки за правилами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи, що ухвалою від 13.02.17р. у справі відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн. підлягає стягненню з апелянта на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 03.10.16р. у справі №760/14616/16-а - залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 03.10.16р. у справі №760/14616/16-а - без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; код ЄДРПОУ 00034022) до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів до бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.

Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.