Ухвала суду № 64918720, 22.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пискунов В.І.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року справа №225/3835/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 02 грудня 2016 року № 225/3835/16-а за позовом ОСОБА_2 до Центральної міської лікарні, зацікавлена особа - Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Центральної міської лікарні, зацікавлена особа - Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання бездіяльності протиправною; зобов'язання відповідача видати листки непрацездатності позивачу з зазначенням обставин травми 23 березня 2013 року; зобов'язання відповідача на комісії із соціального страхування перевірити правильність заповнення листків непрацездатності позивача та прийняти рішення про призначення матеріального забезпечення, здійснити контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с. 3-4).

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 02 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 90-99).

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції невірно дійшов до висновку, що сума матеріального забезпечення за лікарняними листам за життя дружини позивача нарахована не була, відтак виходячи з положень ст. 1227 ЦК України позивачу, як спадкодавцю не належала, оскільки це суперечить фактичним обставинам, оскільки за лікарняними жінці позивача нараховано в загальному розмірі 20 415,36 грн. (а.с.100-101).

Позивач/ апелянт в судовому засідання надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог.

Представник відповідача та зацікавленої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

14 та 17 лютого 2017 року до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення від представника лікарні на апеляційну скаргу позивача, в яких зазначено, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та є такою, що підлягає залишенню в силі.

Разом із запереченнями представник лікарні надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень представника відповідача на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що дружина позивача по справі ОСОБА_3 знаходилась у трудових відносинах з Центральною міською лікарнею м. Дзержинська, де працювала в якості молодшої медичної сестри рентгенологічного відділення.

23 березня 2013 року під час виконання своїх посадових обов'язків, в неї погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим вона впала та отримала травму. В період часу з 23 березня 2013 року по 08 січня 2014 року ОСОБА_3 знаходилась на лікарняному та їй видано листки непрацездатності. При оформленні лікарняного листка її травму оформлено як таку, що пов'язана з виробництвом. Однак, на підприємстві було складено акт за формою Н-5, а саме травма не пов'язана з виробництвом. Дружина позивача по справі, не погодившись з цим актом звернулася за захистом своїх прав в суд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 - дружина позивача ОСОБА_2 померла.

Позивач прийняв спадщину від померлої дружини, при цьому дізнався, що дружина за життя не отримала допомогу з тимчасової непрацездатності за період хвороби з 23 березня 2013 року по 08 січня 2014 року в сумі 20 415,36 грн.

Позивач неодноразово звертався до суду із позовами про нарахування та виплату допомоги з тимчасової непрацездатності звертався та про визнання нещасного випадку виробничою травмою до суду, в яких йому було відмовлено.

При цьому судами встановлено, що травма не є виробничою.

Предметом розгляду даної справи є зобов'язання відповідача видати листки непрацездатності з зазначенням фактичних обставин травми, тобто із зазначенням, що травма є не виробничою, крім того, позивачем заявлені похідні вимоги про перевірку правильності їх заповнення, прийняття рішення про призначення матеріального забезпечення, здійсненням контролю за правильним нарахуванням та своєчасною виплатою забезпечення Фондом соціального страхування від тимчасової втрати працездатності.

Приймаючи спірну постанову та відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума матеріального забезпечення за лікарняними листам за життя дружини позивача нарахована не була, відтак виходячи з положень ст. 1227 ЦК України позивачу, як спадкодавцю не належала.

Суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справою адміністративної юрисдикції, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст.3 КАС України «суб'єкт владних повноважень» - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановленихКонституцією та законами України.

Отже, публічно-правовим спором є той спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі є Центральна міська лікарня, яка не є суб'єктом владних повноважень та не виконує владних управлінських функцій.

Вивчивши матеріали справи, виходячи до суб'єктного складу сторін, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, виходячи з наступного.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний спір є цивільно-правовим, оскільки стосується правовідносин з суб'єктом господарювання, який не є суб'єктом владних повноважень та які регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати непрацездатності та витратами, зумовленими похованням» та нормами Цивільного Кодексу України, відтак, він є таким, що підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд першої інстанції в мотивувальній частині своєї постанови теж дійшов висновку, що даний спір за своєю суттю є цивільно-правовим, однак розглянув справу у порядку адміністративного судочинства, що є порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з предмету даного спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведений спір підлягає вирішенню загальним місцевим судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 02 грудня 2016 року № 225/3835/16-а - задовольнити частково.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 02 грудня 2016 року № 225/3835/16-а - скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Центральної міської лікарні, зацікавлена особа - Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити позивачеві право звернення із даним позовом до місцевого суду у порядку цивільного судочинства.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 22 лютого 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 23 лютого 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова