Ухвала суду № 64918673, 22.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року справа №805/4348/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 805/4348/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ :

11 листопада 2016 року ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (надалі - відповідач, ГУ МВС України в Донецькій області) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 13.07.2016 року по 25.10.2016 року у розмірі 17074,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.10.2016р. відповідач здійснив повний розрахунок належних ОСОБА_2 виплат при звільненні, які були стягнути постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. у справі №805/1664/16-а. Позивач вважає, що він має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку згідно зі ст.117 Кодексу законів про працю України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 805/4348/16-а позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

Позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції безпідставнео не врахував його середньоденний заробіток у розмірі 230,73 грн. при обчисленні сумми середнього заробітку за час затримки розрахунку. Крім того, судом першої інстанції неправомірно застосовано принцип співмірності.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спеціальне законодавство, а саме Закону України «про міліцію», Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України не передбачає проведення виплат, передбачених ст.ст.116,117 КЗпП України.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. у справі №805/1664/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016р, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 53901,12 грн., стягнення суми у розмірі 6737,64 грн. в якості матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, стягнення грошового забезпечення за два місяці, наступні за днем звільнення, у розмірі 13475,28 грн., стягнення компенсації за невикористану відпустку, зобов'язання нарахувати суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку і стягнення цієї суми.

Вказаною постановою: - стягнуто з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 28050,64 грн.; - стягнуто з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку у кількості 33 доби в розмірі 5251,49 грн.; - стягнуто з Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.05.2016 року по 12.07.2016 року у розмірі 7844,82 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів). В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вказаними судовими рішеннями підтверджено право позивача на відшкодування за час затримки розрахунку.

З постанові Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. випливає, що позивачем заявлені позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень, якими просив: - стягнути з відповідача одноразову грошову допомоги у зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через скорочення штатів у розмірі 53901,12 грн.; - стягнути з відповідача суму у розмірі 6737,64 грн., яка є матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань, передбаченою п. 2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС №499 від 31.12.2007 року і права на отримання якої позбавив відповідач; - стягнути з відповідача суму у розмірі 13475,28 грн., яка є грошовим забезпеченням за два місяці, наступні за днем звільнення, згідно наказу МВС №453 від 20.04.2015 року "Про внесення змін до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 року"; - стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2015 рік, відповідно до п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, з урахуванням щомісячного грошового забезпечення у розмірі не менш як 6737,64 грн.; - зобов'язати відповідача нарахувати суму середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 24.05.2016 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку і стягнути цю суму з відповідача.

У зазначеній постанові від 13.07.2016р. судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Наказами МВС України від 07.08.2014 року №865 та від 27.08.2014 року №1680о/с у відповідності до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2016 року по справі №826/5223/15 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.08.2014 № 865 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ з займаної посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.08.2014 № 1680 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ України на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнано протиправним наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.10.2014 № 361 о/с в частині обчислення вислуги років підполковнику міліції ОСОБА_2, старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області.

У вказаній постанові від 13.07.2016р. зазначено, що наказом від 12.04.2016 року ГУМВС України в Донецькій області №23о/с л/к на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2016 року підполковника міліції ОСОБА_2 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку Головного управління МВС України в Донецькій області з 28.08.2014 року (п. 1 наказу). Відповідно до п. 2 вказаного наказу ГУМВС України в Донецькій області позивача звільнено із займаної посади за п. 64 "г" Положення (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року. Відповідно до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 27.05.2016 року №29 о/с л/к внесено зміни до наказу від 12.04.2016 року №23о/с л/к в частині звільнення ОСОБА_2 та вирішено вважати вислугу років позивача станом на 06.11.2016 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги - 16 років 03 місяці 05 днів. Наказом відповідача від 07.07.2016 року внесено зміни до наказу від 12.04.2016 року №23о/с л/к в частині звільнення ОСОБА_2 та вирішено вважати невикористану частину відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 33 доби.

Також судом встановлено, що в червні 2014 року ОСОБА_2 нараховано грошове забезпечення у розмірі 3372,34 грн., у липні 2014 року - 6318,35 грн. Наведено, що позивач зазначає, що при його прибутті 24.05.2016 року до адміністративної будівлі ГУ Національної поліції відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з останнього середній заробіток за період з 24.05.2016 року по день фактичного розрахунку. Крім того, середньоденне грошове забезпечення позивача у вказаній справі визначено у розмірі 230,73 грн.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016р. складена у повному обсязі 07 вересня 2016 року.

На супровідному листі Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016р. зазначено про отримання судового рішення 13.09.2016р.

У листі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 27.10.2016р. №09.2-08/3249 «Повідомлення про безспірне списання коштів» зазначено, що 26 жовтня 2016 року проведене безспірне списання коштів на користь ОСОБА_2 згідно виконавчих листів Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2016р. по справі №805/1664/16-а в сумі 39696,25 грн.

Вказані відомості також наведені у листі Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 02.12.2016р. №2104/26/01-2016, в якому зазначено, що на підставі наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 07.07.2016р. №33о/с ОСОБА_2 була виплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1 472,79 грн.

Також до суду надана банківська виписка від 21.11.2016р. з особового рахунку позивача з 26.10.2016р. по 21.11.2016р., з якої випливає, що 39 696,25 грн. було виплачено позивачу 26.10.2016р. за виконавчим листом Донецького окружного адміністративного суду у справі №805/1664/16-а.

Верховний Суд України у постанові №21-8а15 від 17.02.2015р. зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові №21-1765а15 від 15.09.2015р. Верховний Суд України зазначив, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, Верховний Суд України у постанові №6-948цс16 від 25.05.2016р. зазначив, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-223цс14 Верховним Судом України зазначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У періоді починаючи з 13.07.2016р. по 25.10.2016р. включно - 73 робочих дні. Середнє грошове забезпечення за цей період складає 16 843,29 грн. (230,73 х 73).

У постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2405цс15 Верховний Суд України зазначив, що установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Оскільки у справі, яка переглядається, вимоги позивача щодо розміру належних йому при звільненні сум суд задовольнив частково, а саме стягнув на його користь не виплачену премію в розмірі 10 791 грн. 66 коп., тоді як вимоги позивач заявляв на 92 500 грн., наявні підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Неправильне застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до частини другої статті 360-4 ЦПК України судове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, а саме розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню з 478 041 грн. до 2 тис. грн.».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2016р. позовні вимоги щодо стягнення належних при звільненні позивачу виплат задоволені частково.

Таким чином, беручі до уваги повідомлені сторонами та встановлені судом обставини, враховуючі наведені приписи законодавства та правові висновки Верховного Суду України, суд першої інстанції вірно визначив розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні із застосуванням принципу співмірності. При цьому, суд також врахував, спірну суму, на яку позивач мав право та частку, яку вона становила у заявлених вимогах у справі №805/1664/16-а, а також те, що за попередній період позивачу визначено розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у повному розмірі.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку, з урахуванням принципу співмірності, у розмірі 1000,00 грн., за відрахуванням податків й інших обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 805/4348/16-а - залишити без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 805/4348/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий А.А. Блохін

Судді М.Г. Сухарьок

Л.В. Ястребова